Постанова

від 24.10.2016 по справі 908/1349/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.10.2016 справа №908/1349/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явились не з'явились розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. у справі №908/1349/16 (головуючий суддя Зінченко Н.Г., судді Науменко А.О., Носівець В.В.) за позовом: до відповідача: про Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", м.Київ Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент",м. Запоріжжя стягнення 20 798, 88 грн. пені за договором поставки № 16/10 від 16.10.2015 р. та 7500, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 р. Приватне підприємство "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Союз - КонтинентВ» , м. Запоріжжя про стягнення 20 798,88 грн. пені за договором поставки № 16/10 від 16.10.2015 р. та 7 500,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.(а.с. 3)

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. позов Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя про стягнення 20 798,88 грн. пені за договором поставки № 16/10 від 16.10.2015 р. та 7 500,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя, на користь Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", м.Київ, 20 798 грн. 00 коп. пені, 7500 грн. 00 коп. переплати та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.(а.с. 84)

Не погодившись з вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою б/н від 28.08.2016 р. на рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. по справі №908/1349/16, за змістом якої просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016р. по справі №908/1349/16 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя про стягнення 20 798,88 грн. пені за договором поставки № 16/10 від 16.10.2015 р. та 7 500,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 05.09.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Бойченко К.І. Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2016р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №908/1349/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на 24.10.2016 р. на 14.45 год.

11.10.2016 р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. по справі №908/1349/16, за змістом якого останній просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення. Колегія суддів розглянула відзив та долучила його до матеріалів справи.

Також, позивачем було подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання на 24.10.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату суду №1412 від 20.10.2016 р. у зв'язку з неможливістю розгляду справи суддею-членом колегії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 через перебування у відпустці на дату слухання справи 24.10.2016р. було призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1349/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 20.10.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Попков Д.О., Радіонова О.О.

Представники позивача у судове засідання 24.10.2016 р. не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 24.10.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином(а.с. 100), у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу без участі представників позивача та відповідача, які не скористалися правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №908/1349/16.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2015 р. Приватним підприємством "УКРІНФОРМТЕХПРОЕКТ"(позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент" (відповідачем у справі) був укладений Договір поставки №16/10, відповідно до п.1.1 якого постачальник (відповідач) зобов'язується поставити у власність покупцю продукцію електротехнічного призначення (надалі - продукція), а покупець (позивач) зобов'язуються прийняти цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах договору. Кількість, асортимент, вартість продукції, терміни поставки вказуються у Специфікаціях та/або додатках, що є невід'ємною частиною договору.

Розділом IV договору сторони погодили порядок розрахунків за договором. Відповідно до п. 4.1. договору покупець проводить 70% передоплату продукції на підставі отриманого від постачальника рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у національній валюті протягом 2 банківських днів. Кінцевий розрахунок відбувається на протязі двох банківських днів після отримання офіційного повідомлення про готовність продукції.

16.10.2015р. сторонами по справі була оформлена та підписана Специфікація №1 до договору на поставку продукції загальною вартістю 540 484,02 грн. в т.ч. ПДВ. Строк поставки згідно специфікації продукції - 20 робочих днів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент",м. Запоріжжя на виконання умов договору за видатковими накладними, а саме: РН №000066 від 09.12.2015р. на суму 124 760, 02 грн. в т.ч. ПДВ та РН №000072 18.12.2015 р. на суму 415 724, 00 грн. в т.ч. ПДВ., поставив позивачу товар, передбачений умовами договору, на загальну суму 540 484,02 грн. Видаткові накладні, узгоджені між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.

Позивач виконав умови зазначеного договору та перерахував 540 484,02 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 16.10.2015р. на суму 378 338, 81 грн. та № 77 від 07.12.2015р. на суму 162 145, 21 грн.

Також, 13.01.2016р. відповідачеві перераховано позивачем 7500,00 грн. з призначенням В«оплата обладнання РЗА згідно додаткової угоди №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р.В» , факт перерахування зазначених коштів підтверджується випискою по рахунку ПАТ В«КредобанкВ» сформованою 25.04.2015р., за період з 04.01.2016р. по 25.01.2016р.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача суму пені у розмірі 20 798, 88 грн. з причини прострочення відповідачем строку поставки товару визначеного в договорі та 7500, 00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено умови договору поставки, а саме: не здійснено своєчасної поставки товару, відповідно до строку поставки визначеного в специфікації №1 до договору поставки №16/10 від 16.10.2015р.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу

Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК).

Зазначені умови узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За змістом ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (ст. 253 Цивільного кодексу України)

Як вбачається з матеріалів справи, в специфікації №1 до договору сторони узгодили строк поставки продукції - 20 робочих днів(а.с.14).

На момент підписання Договору та Специфікації (16.10.2015р.) сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі і строку поставки, відповідно до умов ст.ст. 638,639 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент",м. Запоріжжя було порушено взяті за умовами договору зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, строк поставки якого визначений специфікацією до договору поставки №16/10 від 16.10.2015р. становить 20 робочих днів.

Специфікація №1 до Договору поставки №16/10 від 16.10.2015р., що не заперечується сторонами у справі, була підписана - 16.10.2015р. Отже, кінцевий строк поставки згідно специфікації - 13.11.2015р.

Матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання своїх договірних зобов'язань, а саме прострочення строків поставки продукції позивачу до 09.12.2015р. та до 18.12.2015р., за спірною специфікацією

Відтак, відповідач порушив умови договору поставки, а саме: не здійснив своєчасної поставки товару.

Згідно зі ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п 8.2 договору сторони узгодили, що постачальник, у випадку прострочення поставки або недопоставки продукції у терміни, які зазначені в специфікації сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, прострочення від ціни несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем пред'явлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі 20 798, 88 грн., розрахована за період з 13.11.2015р. по 18.12.2015р., за невиконання зобов'язання за договором поставки.

Перевіривши розрахунок пені судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 20 798, 88 грн., обґрунтовані, доведені та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Разом з тим, позивач заявив до стягнення з відповідача 7 500,00 грн. безпідставно отриманих грошових коштів. На що колегія суддів зазначає наступне.

За матеріалами справи, правовідносини сторін в даній справі врегульовано договором поставки №16/10 від 16.10.2015р.

13.01.2016р. відповідачеві перераховано позивачем 7500, 00 грн. з призначенням платежу В«оплата обладнання РЗА згідно додаткової угоди №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р.В» , факт перерахування зазначених коштів підтверджується випискою по рахунку ПАТ В«КредобанкВ» сформованою 25.04.2015р., за період з 04.01.2016р. по 25.01.2016р. (а.с. 19)

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було виконано зобов'язання щодо повної оплати продукції за договором №16/10 від 16.10.2015р., а саме перераховано 540 484,02 грн.(загальну вартість продукції обумовлену в специфікації №1), тобто сума 7500, 00 грн. перевищує суму обумовлену договором.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області, про те що сторонами у справі не надано жодного доказу розумінні ст.ст. 33,36 Господарського процесуального кодексу України, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини пов'язаних з цією сумою, а також не надано доказів, що підтверджували б домовленість про поставку обладнання на вказану суму, а саме ні Додаткову угоду (на вимогу суду), ні заявку позивача, ні видаткову накладну згідно якої такий товар був отриманий позивачем.

За умовами п. 1.1. та 1.2. Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р. поставка товару здійснюється лише на підставі додатків (специфікації) та заявки позивача.

Посилання відповідача, на те що Додаткову угоду №1 до Договору № ДГ-16/10 від 16.10.2015р. було укладено сторонами в усній формі, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відсутній жодний доказ щодо домовленості між сторонами.

Отже, позивачем помилково було перераховано відповідачу на 7500, 00 грн. більше, ніж було передбачено умовами Договору №16/10 від 16.10.2015р.

Судом першої інстанції було встановлено, що сторонами за договором №16/10 від 16.10.2015р. не врегульовано питання щодо повернення попередньої оплати за договором. Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду попередньої інстанції про те, що застосування положень ст. 1212 ЦК України в даному випадку є неможливим. Та про правомірність застосування до спірних правовідносин норми ч. 2 статті 530 ЦК України, оскільки саме вона регулює правовідносини, що виникли між сторонами.

Матеріали справи містять лист-вимогу №15/02-2-2016 про повернення помилково перерахованої суми, який 15.02.2016 р. позивачем було направлено на адресу відповідача. (а.с. 24). Вказаний лист було направлено за належною юридичною адресою відповідача, що підтверджується фіскальним чеком №1026 від 15.02.2016 р. та описом вкладення в цінний лист, який скріплений відбитком календарного штемпелю відділення зв'язку 15.02.2016 р. Відповіді від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент",м. Запоріжжя на вказаний лист-вимогу не надходило. Відповідач 7500, 00 грн. на рахунок позивача не перерахував.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідача 7500, 00 грн. переплати.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 року у справі №908/1349/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Континент", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. у справі №908/1349/16 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.08.2016 р. у справі №908/1349/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Д.О. Попков

ОСОБА_3

Надруковано :5 прим.

1 позивачу

1 відповідачу

1 у ДАГС

1 у справу

1 ГСЗО