Постанова

від 09.08.2016 по справі 921/627/15-г/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2016 р. Справа № 921/627/15-г/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, м. Тернопіль, вх. №01-05/3385/16 від 11.07.2016 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 року

у справі № 921/627/15-г/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІМПУЛСІСВ» , м. Львів

до відповідача: ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, м. Тернопіль

про: стягнення заборгованості в сумі 63443,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4-представник на підставі довіреності б/н від 08.08.2016 року;

від відповідача : ОСОБА_5-адвокат, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008 року. (представник на підставі договору про надання правової допомоги № 13/07/15)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 року у справі №921/627/15-г/15 (суддя Руденко О.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«ІМПУЛСІСВ» , до відповідача ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, про стягнення заборгованості в сумі 63443,70 грн - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛСІС" 36 594 (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. основного боргу; 1 171 (одну тисячу сто сімдесят одну) грн. 01 коп. інфляційних втрат; 727 (сімсот двадцять сім) грн. 87 коп. 3% річних; 4 764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) грн. 24 коп. пені та 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн.99 коп. в рахунок повернення судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 року у справі №921/627/15-г/15, відповідач - ОСОБА_2 особа - підприємць ОСОБА_3, - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідно до п.6.4 Договору укладено між сторонами у даній справі, усі повідомлення що стосуються даного договору, повинні бути виконані в письмовій формі.Передача готового проекту замовнику відбувається після остаточного розрахунку з виконавцем.Апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводи відповідача про те, що макет дизайну, який відповідно до вимог Технічного завдання є початковим етапом робіт, позивач не розробляв та для затвердження не надавав, що свідчить про невиконання його обов'язків та виключає саму можливість виконання послуг, визначених стронами в п.1.1 Договору. Апелянт також зазначив по те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги факт неотримання відповідачем акту виконаних робіт від 14.03.2014 року, який ніби то направлений позивачем за іншою адресою ніж зазначена у договорі. Залишено поза увагою, на думку апелянта, факт, що надані позивачем докази про надіслання та отримання відповідачем 21.03.2014 року акту виконаних робіт від14.03.2014 року не містять жодної інформації про те, яка саме та якого змісту кореспонденція направлялась чи отримувалась. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги надану відповідачем інформацію про те, що відповідно до загальнодоступних відомостей, які містяться на сайті www.imena.ua реєстратором доменного імені сайту babybrok.com.ua є ТзОВ ,,НІК.ЮЕК'' 49000, м.Дніпропетроськ , вул.Плеханова,18/512, що спростовує факт передачі сайту як результату виконаних робіт відповідачу, а також його належність останньому.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 року у справі № 921/627/15-г/15 та відмовити у позові повністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2016р. справу №921/627/15-г/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Малех І.Б. та Желік М.Б..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 09.07.2016 р..

Представникам сторін роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 09.08.2016 року з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.08.2016 року проти апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у поданому письмовому відзиві на неї (вх. № 01-04/5662/16 від 04.08.2016 року). Надав усні пояснення по суті спору, а також зазначив про те, що рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПУЛЬСІС" (Виконавець) та ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3 (Замовник), 14 січня 2013 року укладено договір про надання послуг з розробки електронно-інформаційного ресурсу (веб-сайту, веб - магазину) №1401/1д (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню послуг по розробці www.babybrok.com.ua в обсязі, в терміни і по вартості згідно додатків до цього договору, що є невід'ємними його частинами.

Додатком №1 до Договору контрагентами узгоджено технічне завдання на розробку інтернет - магазину www.babybrok.com.ua.

Умовами правочину обумовлено, що господарське товариство розпочинає виконання робіт з моменту підписання Договору та оплати Замовником 10% вартості робіт. Термін виконання робіт становить 5 місяців з моменту затвердження Замовником графічного дизайну.

Згідно положень п. 3.1, 3.2 даної угоди, загальна вартість робіт зазначається у Додатку №2 до Договору та оплата проводиться згідно умов, визначених у ньому.

У відповідності до викладених у Додатку №2 умов, сторони домовились, що погодинний тариф становить 1 люд./год. - 200 грн., мінімальна вартість робіт, проведених на виконання проекту складає 42 000 грн. за 210 люд./год. оплата за роботи, проведені на виконання проекту буде здійснюватися поетапно, згідно виставлених Виконавцем рахунків.

У п.4.1 правочину контрагентами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до того часу, поки сторонами не будуть виконані всі зобов'язання по ньому.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання своїх договірних зобов'язань, товариством у повному обсязі виконано обумовлений обсяг робіт по розробці електронно-інформаційного ресурсу на загальну суму 62 594,00 грн., за наслідками яких складено акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 14.03.2014р., який разом із рахунком на оплату за кінцеву фазу робіт направлено 18.03.14 року на адресу контрагента, та отримано ним 21.03.2014 року, що засвідчується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, як вбачається із матеріалів справи відповідач провів оплату лише в розмірі 23 000,00 грн., про що свідчать банківські виписки та довідка ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Львові від 26.05.2015р. У той же час, підприємець від підписання акту здачі - прийняття робіт відмовився.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу контрагента 30.05.2015р. направлялась вимога про сплату існуючої заборгованості у семиденний строк, яка останнім залишена без відповіді.

Беручи до уваги вищенаведене, Товариство з обмеженою відповідальністю В«ІМПУЛСІСВ» звернулось до господарського суду із позовом про стягнення боргу із його контрагента за виконані по Договору роботи з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При вирішенні спору суд першої інстанції підсавно виходив з того, що статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції укладений учасниками спору 14.01.2013р. правочин слугує підставою для виникнення між ними господарських зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони передбачили , що макет дизайну та інша технічна документація , яка буде створена в процесі роботи додається до договору і вважається його невідємною частиною.

У поданій апеляційній скарзі апелянт зазначає що, згідно п 6.4 Договору укладеного між сторонами у даній справі, усі повідомлення що стосуються даного договору, повинні бути виконані в письмовій формі. Оскільки як зазначає апелянт жодних повідомлень про початок розроблення графічного дизайну, що є початковим етапом робіт, відповідно до вимог Технічного завдання, позивач апелянту на затвердження не надавав свідчить про невиконання обов'язків останнього та виключає саму можливість виконання послуг, визначених сторонами у п.1.1 Договору.

Однак колегія суддів не погоджується із вищенаведеним твердженням апелянта, оскільки в матеріалах справи наявні рахунки, а саме: рахунок № ВВ-1-2013 від 08.04.2013 року, № ВВ-2 -2013 від 08.07.2013 року, рахунок № ВВ-3 -2013 від 08.07.2013 року та рахунок № ВВ-1 -2014 від 14.03.2014 року, які оплачені ОСОБА_2 особою - підприємцем ОСОБА_3, де у графах ,,Призначення платежу '' вказано ,,оплата за виконані роботи по розробці веб-сайту babybrock'' та зазначено періоди, коли дані роботи були проведені. Зазначене стростосуває твердження апелянта про те, що роботи по даному договору виконавцем (позивачем) розпочаті не були.

У відповідності до п.3.3. Договору, здача-приймання робіт проводиться шляхом підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг). Виконавець після виконання повного обсягу робіт, передбачених Договором та Додатками до нього, але в будь-якому випадку в межах встановлених строків виконання робіт, передає Замовнику підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг). Замовник протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) зобов'язаний прийняти роботи та повернути Виконавцеві підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) або поінформувати Виконавця про мотивовану відмову від приймання робіт з переліком необхідних доробок та строків їх виконання.

Твердження апелянта про неотримання ним акту виконаних робіт від 14.03.2014 року, не впливає на обов'язок оплатити виставлений рахунок. Додатком № 23 до Договору № 1401/1д укладеного між сторонами встановлено, що оплата буде здійснюватись поетапно, згідно виставлених позивачем рахунків.

Окрім того, як правильно встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2015 року позивачем цінним листом із описом вкладення на адресу , що зазначена у Договорі, відповідачу направлена вимога про сплату заборгованості разом із рахунком №ВВ-1-2014, які отримані за даними повідомлення про вручення поштового відправлення особисто приватним підприємцем 05.06.2015 року. Однак, будь - яких заперечень, застережень чи повідомлень у письмовій формі, як це передбачено у п.6.4 Договору, щодо неналежного виконання його умов Виконавцем, приватним підприємцем на адресу ТОВ не направлялось.

Посилання апелянта на те, що відповідно до загальнодоступних відомостей, які містяться на сайті www.imena.ua реєстратором доменного імені сайту babybrok.com.ua є ТзОВ ,,НІК.ЮЕК'' 49000, м.Дніпропетроськ , вул.Плеханова,18/512, не спростовує факт передачі сайту відповідачу, адже ТзОВ ,,НІК.ЮЕК'' є саме реєстратором, а не власником доменного імені.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

На підставі наведеної правової норми, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 29.03.2014р. по 09.02.2016р. 27 545,66 грн. інфляційних втрат та 3% річних за користування коштами в сумі 2 054.28 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо невірно вказаної дати з якої позивачем розпочато нарахування даних платежів.

Строк на добровільне виконання контрагентом позивача грошових зобов"язань сплив 12.06.2015р., а відтак відповідні нарахування, як правильно встановлено судом першої інстанції слід проводити з 13.06.15 р., а не 29.03.14 р., як помилково вважає позивач.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення 1 171,01 грн. інфляційних втрат та 727,87 грн. - 3% річних за період з 13.06.2015р. по 09.02.2016р. В решті суми судом першої інстанції підставно відмовлено.

Відповідно до п. 5.3 Договору, Замовник, у разі порушення термінів оплати виконаних робіт, сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок колегія суддів вважає підставним стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4 764,24 грн. за період з 13.06.2015р. по 11.12.2015р. В решті заявлених вимог у цій частині господарському товариству підставно відмовлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 р. у справі № 921/627/15-г/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопільської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 особи - підприємця ОСОБА_3, м. Тернопіль, вх. №01-05/3385/16 від 11.07.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 18.05.2016 р. у справі № 921/627/15-г/15 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 15.08.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.