Постанова

від 16.08.2016 по справі 826/6260/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 серпня 2016 року 09:50 справа №826/6260/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецгруп" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерспецгруп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтерспецгруп") звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2016 року №12615130702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6260/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 09 червня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 01 лютого 2016 року №12615130702 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Інтерспецгруп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 184 644,00 грн., в тому числі за основним платежем - 147 715,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36 929,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 19 січня 2016 року №1/26-15-13-07-02-10/37267551 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецгруп" (код 37267551) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (код 39270629) за період з 01.01.2014 по 01.07.2015" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад та грудень 2014 року на суму 147 714,49 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД", у зв'язку із наступним: підприємством не надано до перевірки необхідних документів та не повідомлено про причини їх ненадання; ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" здійснювало фіктивну діяльність, спрямовану на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, реальність господарських операцій із ТОВ "Інтерспецгруп" не підтверджується, оскільки відповідно до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року по справі №755/16253/15-к ОСОБА_1, який значився директором ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД", визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 1 Кримінального кодексу України.

Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, ТОВ "Інтерспецгруп" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування податкового кредиту.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Інтерспецгруп" та його контрагентом - ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Інтерспецгруп" (орендатор) ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (орендодавець, виконавець) укладено договір №03-11-2014 оренди та обслуговування спецтехніки від 01 листопада 2014 року, за умовами якого орендодавець надає в строкове платне користування майно - засобі спеціальні технічні. Згідно з додатком до вказаного договору позивач орендує металодетектор, блокиратори, рацію, бінокулярні окуляри та інше обладнання.

Сторонами складено акт прийому-передачі обладнання від 01 листопада 2014 року, згідно з яким орендодавець передав орендарю обумовлене договором обладнання.

Відповідно до актів наданих послуг та рахунків-фактур протягом листопада та грудня 2014 року орендодавець надав послуги оренди та обслуговування спецтехніки.

01 листопада 2014 року між ТОВ "Інтерспецгруп" (орендатор) ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (орендодавець, виконавець) укладено договір оренди блок-контейнерів (тип "Вахта") №02-11-2014, згідно з яким останній передає орендарю в строкове платне володіння майно - блок-контейнери (стандарт) вахтового типу по 1 шт. на наступних об'єктах: свердловина №3 Загорянського родовища Полтавської області, будівельний майданчик "Покровка-2", УКПГ "Краснозаярська", будівельний майданчик ТДПУ "Покровка", свердловина №1 Покровського родовища, родовище "Блажев 2", Пирківське родовище, свердловина №1;

Сторонами складено акти прийому-передачі блоків-контейнерів від 01 листопада 2014 року, згідно з яким орендодавець передав орендарю обумовлене договором майно.

Відповідно до актів наданих послуг та рахунків-фактур протягом листопада та грудня 2014 року орендодавець надав послуги з оренди блок-контейнерів.

Між вказаними сторонами також укладено договір від 01 листопада 2014 року №01-11-2014, відповідно до якого ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" зобов'язалось надати правову та інформаційно-консультативну допомогу з юридичних питань, пов'язаних з діяльністю підприємства.

Згідно із заявкою позивач просив надати актуальну інформацію щодо форми фізичного застосування при здійсненні охоронної діяльності, взаємодії охоронного підприємства з правоохоронними органами,необхідності створення служби охорони праці та вимоги служби охорони праці в рамках законів України.

Відповідно до звіту про надані послуги, актів наданих послуг та рахунків-фактур протягом листопада та грудня 2014 року виконавець надав обумовлені договором юридичні послуги.

01 грудня 2014 року між ТОВ "Інтерспецгруп" (замовник) ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг №01-12-2014, відповідно до якого останній зобов'язався за завданням змовника надати транспортні послуги по перевезенню вантажів та персоналу замовника за наступними маршрутами: Коломия-Львів, Львів-Старий Самбір, Старий Самбір-Коломия; Коломия-Гвіздець, Коломия-Черемхівське-Струбківське, Коломия-Дебеславецька; Загорянська ТДПУ, буровий майданчик свердловини Загорянського родовища, Газопровід, Полтава-ТДПУ "Покровка"; УКПГ Краснозаярське-Зеньків, Зеньків-Полтава, Полтава-ТДПУ "Покровка"-Загорянське родовище-ТДПУ "Покровка"; Полтава-Зеньків-Полтава.

Згідно із заявками на надання послуг, рахунками-фактурами та актами наданих послуг у грудні 2014 року виконавець надав обумовлені договором транспортні послуги.

01 грудня 2014 року між ТОВ "Інтерспецгруп" (замовник) ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (виконавець) укладено договір №02-12-2014 про надання послуг забезпечення загального рівня безпеки, відповідно до якого останній зобов'язався надавати за плату усні та письмові консультаційні послуги щодо забезпечення загального рівня безпеки замовника, а також юридичних, фізичних осіб, об'єктів, матеріальних активів, обслуговування яких здійснює замовник за договірними відносинами, у тому числі проведення заходів з виявлення та припинення негативних тенденцій серед персоналу, які спричиняють страту іміджу компанії; оснащення будівель та приміщень технічними системи безпеки, проведення заходів з перевірки та вивчення кандидатів для роботи в компанії у рамках своєї компетенції, проведення заходів щодо забезпечення економічної безпеки, послуги поліграфа, детективні інформаційно-аналітичні послуги.

Згідно із заявкою від 01 грудня 2014 року позивач просив провести протягом грудня 2014 року постійні заходи по забезпеченню загального рівня безпеки.

Відповідно до звіту про надані послуги, акта наданих послуг та рахунку-фактури за грудень 2014 року виконавець надав обумовлені договором послуги по проведенню заходів, спрямованих на підвищення рівня системи безпеки замовника.

01 грудня 2014 року між ТОВ "Інтерспецгруп" (замовник) ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (виконавець) укладено договір №04-12-2014, за умовами якого виконавець прийняв на себе зобов'язання по веденню бухгалтерського обліку та подання звітності, а саме: систематизація інформації з первинних документів, організація обліку по регістрам бухгалтерського обліку; складання та подання звітності у податкову інспекцію, статистичне управління та відповідні фонди.

Відповідно до рахунку-фактури та акта наданих послуг за грудень 2014 року виконавець надав позивачу бухгалтерські послуги.

01 грудня 2014 року між ТОВ "Інтерспецгруп" (замовник) ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" (виконавець) укладено договір №03-12-2014 про надання послуг забезпечення безпеки автомобільного транспорту, згідно з якими виконавець прийняв на себе зобов'язання за плату надати усні, письмові та інші консультаційні послуги,, щодо забезпечення безпеки автомобільного транспорту замовника, а також юридичних, фізичних осіб, об'єктів, матеріальних активів, обслуговування яких здійснює замовник за договірними відносинами, у тому числі сертифікація місць паркування службових автомобілів, перевірка правил збереження службового автомобільного транспорту, проведення інструктажів з водіями, перевірка маршрутів пересування автомобілів, організація супроводів автотранспорту, надання рекомендацій щодо проходження технічної діагностики автотранспорту.

Відповідно до заявки від 01 грудня 2014 року позивач замовив проведення протягом грудня 2014 року постійні заходи по забезпеченню безпеки автомобільного транспорту замовника.

Як свідчать звіти виконавця, рахунок фактура та акт наданих послуг за грудень 2014 року, виконавець надав замовлені послуги.

ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" виписало позивачу податкові накладні, датовані листопадом та груднем 2014 року, на загальну суму 886 287,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 147 714,50 грн.

За постановлені послуги позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено, що позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад та грудень 2014 року відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Одним із видів діяльності ТОВ "Інтерспецгруп" є проведення розслідувань, що включає в себе діяльність детективів.

Для здійснення основного виду діяльності підприємство орендує у ТОВ "Рідний край" за договором офісне приміщення за адресою: місто Київ, пр-т Валерія Лобановського, буд. 4-А, офіс 138, кім. 42; згідно даних податкового розрахунку 1-ДФ на підприємстві за перевірений період працювало 60 осіб; позивач має ліцензію на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян серії АВ №540629, видану 20 жовтня 2010 року Міністерством внутрішніх справ України.

Як зазначає позивач, з чим погоджується суд, результати отриманих від ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" послуг використані у межах господарської діяльності, а саме: юридичне консультування та надання правових висновків з окремих питань та з бухгалтерського обслуговування замовлялись з метою належної організації діяльності підприємства в рамках чинного законодавства, оскільки наявність юридичного підрозділу та відділу бухгалтерського обліку чи посади юриста і бухгалтера штатним розписом та структурою ТОВ "Інтерспецгруп" не передбачені; транспортні послуги, послуги з оренди спецтехніки та блок-контейнерів використані позивачем для періодичної перевірки охоронюваних територій та об'єктів з метою належного виконання договірних зобов'язань щодо систематичної охорони майна, територій та об'єктів замовника - ТОВ "Інтер Спец Груп".

На підтвердження реальності спірних господарських операцій та факту використання придбаних послуг у господарській діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: договори про надання послуг та додатки до них; заявки на отримання послуг, звіти виконавця; рахунки-фактури та акти наданих послуг; податкові накладні; виписки банку; договори про надання послуг, укладені із замовником ТОВ "Інтер Спец Груп" та, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, виписки банку по відносинам із ним; графіки змінності та накази про прийняття на роботу охоронників; характеристики та порядок використання спеціальних технічних засобів; керівництво з експлуатації спеціальних засобів.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що ТОВ "Інтерспецгруп" придбавало у ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" послуги з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження висновків акта перевірки про те, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Щодо висновків акта перевірки про не надання позивачем до перевірки первинних документів суд зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Інтерспецгруп" листом від 05 січня 2016 року №05-01/2016 повідомило ГУ ДФС про пошкодження та часткову втрату первинних документів та відновлення таких документів у строк, передбачений пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України.

Однак, відповідач, не вжив заходів з перенесення термінів перевірки ТОВ "Інтерспецгруп" до відновлення та отримання копій документів по взаємовідносинам із ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД".

Суд враховує, що відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у уразі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності; однак звертає увагу, що у межах спірних правовідносин відповідач не надав можливості відновити втрачені документи до проведення перевірки, а наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Отже, на думку суду, норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, що неодноразово висловлено у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема у постанові від 08 квітня 2015 року у справі №2а-2916/11/2170.

Суду відомо про наявність у справі копії вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року у справі №755/16253/15-к за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 1 Кримінального кодексу України.

Зокрема у вироку встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрував ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" на прохання невстановленої особи та грошову винагороду та не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_1.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 04 вересня 2015 року у справі №755/16253/15-к відносно ОСОБА_1 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у даному вироку не встановлено, що ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" не здійснювало господарської діяльності та, що ОСОБА_1 не підписував документів фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства; так само у вироку не досліджено обставин господарської діяльності ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД" по взаємовідносинам із ТОВ "Інтерспецгруп" та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Вирішуючи даний спір, суд також ознайомився із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №826/15034/14, про те, що "…статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати".

Разом з тим, вище судом спростовано висновки актів перевірки та доводи ГУ ДФС щодо відсутності реальних господарських операцій.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Скай-Холдінг ЛТД", тому висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС від 01 лютого 2016 року №12615130702 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Інтерспецгруп" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецгруп" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 01 лютого 2016 року №12615130702.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерспецгруп" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 769,66 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять гривень шістдесят шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко