Ухвала

від 03.08.2016 по справі 804/19244/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2016 року м. Київ К/800/13394/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Моторний О.А., Пилипчук Н.Г.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016

у справі № 804/19244/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Алекс" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2013 № 0002102220, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 017 788,25 грн. (у тому числі 814 230,60 грн. за основним платежем та 203 557,65 грн. за штрафними санкціями).

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2014 прийняті у справі судові акти скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо: реальності спірних господарських операцій з поставки позивачеві товарів і послуг та дійсної економічної участі задекларованих контрагентів у виконанні цих операцій (наявності у них власних або залучених матеріально-виробничих та інших необхідних ресурсів); використання позивачем придбаних товарів і робіт у господарській діяльності; наявності у спірних контрагентом достатнього обсягу податкової правосуб'єктності на час виконання розглядуваних операцій.

За наслідками нового розгляду справи постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивач належними документами первинного обліку підтвердив реальність виконання операцій з поставки товарів (запчастин та комплектуючих до автомобілів) і робіт спірними контрагентами та подальше використання результатів цих операцій у власній господарській діяльності, тоді як власне висновки зустрічних перевірок контрагентів не можуть слугувати спростуванням фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні даного позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що такі обставини у сукупності, як неможливість виконання спірними постачальниками договірних зобов'язань перед позивачем в силу браку трудових, матеріально-виробничих та інших ресурсів, неподання платником під час перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування товару у ході виконання спірних операцій - підтверджують штучне документування останніх виключно з метою одержання бажаних правових наслідків у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства по взаємовідносинах із контрагентами за серпень 2011 року, жовтень-грудень 2011, січень-листопад 2012 року, оформленої актом від 14.06.2013 № 2325/22433159875.

Перевіркою не визнано право позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання автомобільних запасних частин, а також ремонтних послуг у товариства з обмеженою відповідальністю «Ривс», приватного підприємства «АТМ», товариства з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», товариства з обмеженою відповідальністю «Матадор», товариства з обмеженою відповідальністю «Галактика-М» та у товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д», позаяк, за висновком податкового органу, ці операції фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на результати зустрічних перевірок названих постачальників, у ході яких не підтвердився рух активів по задекларованим ланцюгам постачання та встановлено наявність ознак технічних суб'єктів господарювання у перелічених контрагентів (як-от відсутність у них майна, основних фондів, трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності, укладення нікчемних правочинів).

Положення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Застосовуючи наведену правову позицію до обставин даної справи, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03.11.2014 з даного спору не визнав достатніми і належними доказами дотримання платником законодавчо встановлених правил формування податкового кредиту подані Товариством первинні документи, складенням яких опосередковувалося виконання господарських операцій з названими контрагентами. З огляду на аргументи Інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, касаційний суд зазначив про необхідність дослідження наявності у вказаних постачальників реальної можливості виконати задекларовані поставки в адресу Товариства та фактичне переміщення активів між учасниками відповідних операцій.

З огляду на наведені висновки касаційного суду, які в силу частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи, суди попередніх інстанцій перевірили наявність у кожного із спірних контрагентів орендованих приміщень, транспортних засобів та необхідної кількості працівників. Також суди дослідили порядок оформлення операцій з кожним із задекларованих постачальників, встановили умови транспортування придбаних товарів, факт оплати позивачем поставлених товарів і робіт у безготівковому порядку.

Інспекцією, в свою чергу, не подано будь-яких доказів на спростування обставин, засвідчених поданими позивачем документами.

Власне ж посилання відповідача на відсутність у платника товарно-транспортних документів на підтвердження транспортування товарів у процесі їх поставки не можуть слугувати свідченням безтоварності розглядуваних операцій. Адже товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тоді як предметом розглядуваних операції є постачання товарів. Інспекцією не доведено існування обставин, які б свідчили про необхідність обов'язкового оформлення товарно-супровідної документації (як-от - габаритність поставленого товару, специфічність перевезення вантажу, що передбачає залучення спеціалізованого транспортного засобу тощо).

Дефектів у правовому статусі спірних постачальників судами також не виявлено.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність Інспекцією нереальності спірних господарських операцій в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операцій, їх імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду, та правомірно задовольнили даний позов.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2016 у справі № 804/19244/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.А. Моторний Н.Г. Пилипчук