Рішення

від 16.08.2016 по справі 425/2100/16-ц

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 року Провадження №2/425/566/16

Справа №425/2100/16-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаря Кулішової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЬЮ ТРАНС» про стягнення заборгованості з заробітної плати, -

встановив:

08 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЬЮ ТРАНС» про стягнення заборгованості з заробітної плати за період листопад 2014 року - квітень 2015 року в сумі 6200,00 гривень, та витрат на відрядження в сумі 22898,40 гривень. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що з 26.11.2014 року по 14.04.2015 року позивач працював на посаді водія в ТОВ «АЙКЬЮ ТРАНС», за весь період роботи йому було нарахована заробітна плата у розмірі 6200,00 гривень, але сплачена вона не була. Також, позивач з грудня 2014 року по квітень 2015 року перебував у закордонному відрядженні, однак підприємство йому не сплатило добові в сумі 22898,40 гривень, тому позивач й звернувся до суду з цим позовом.

В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 36).

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив, заяв про розгляд справи не надав, заперечень на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом, виклики в судове засідання було направлено на адресу, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається юридичним особам за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи неявку в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, відсутності заяви відповідача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглядати цивільну справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення по даній справі в порядку ст.ст. 224, 225 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи, що сторони не скористалися правом брати участь у судовому засіданні та представник позивача заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд розглядає цивільну справу за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об'єктивно оцінивши докази, які містяться в справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.11.2014 року був прийнятий на посаду водія у Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙКЬЮ ТРАНС» та 14.04.2015 року звільнений з посади за згодою сторін за ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 37).

Згідно відомостей з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 20.05.2016 року № 23533, ОСОБА_1 у 4 кварталі 2014 року у ТОВ «АЙКЬЮ ТРАНС» нараховано заробітну плату у розмірі 1610,00 гривень, сума податку 111,09 гривень, у 1 кварталі 2015 року нараховано 4200,00 гривень, сума податку 333,27 гривень, у 2 кварталі 2015 року нараховано 600,00 гривень, сума податку 86,76 гривень (а.с. 12).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України від 28.04.2016 року, сума заробітку у ТОВ «АЙКЬЮ ТРАНС» у листопаді 2014 року 0,00 гривень, у грудні 2014 року 1400,00 гривень, з січня 2015 по березень 2015 року 4200,00 гривень, у квітні 2015 року 600,00 гривень (а.с. 11).

Згідно позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі за період листопад 2014 - квітень 2015 року становить 6200,00 гривень.

Згідно розрахунку позовних вимог, заборгованість по заробітній платі відповідача перед позивачем за цей період становить 6410,00 гривень, хоча загальна сума зазначена як в позовній заяві так і в розрахунку позовних вимог 6200,00 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.

Доказів відсутності заборгованості з заробітної плати за вказаний період представником відповідача до справи не надано, також не надано доказів в спростування розміру цієї заборгованості.

Отже, суд частково погоджується з доводами позивача в частині, що наявна заборгованість відповідача перед позивачем із заробітної плати за листопад 2014 - квітень 2015 року, однак суд не погоджується з розміром цієї заборгованості та вважає, що заборгованість становить 6410,00 гривень, а не 6200,00 гривень як зазначає позивач.

В позовній заяві та розрахунку позовних вимог суми заборгованості, які вимагає стягнути з відповідача позивач, зазначені без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд зазначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, податок та інші обов'язкові платежі підлягають утриманню та сплаті (перерахуванню) роботодавцем - ПАТ «АЙКЬЮ ТРАНС» з доходів у вигляді заробітної плати платника податку на загальних підставах.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, визначений у статті 11 ЦПК України, суд вважає за можливе в частині стягнення заборгованості із заробітної плати задовольнити позовні вимоги в межах заявлених позивачем та стягує з відповідача на користь позивачазаборгованість із заробітної плати за період з 26.11.2014 року по 14.04.2015 року у розмірі 6200,00 гривень без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення витрат на відрядження суд дійшов такого.

В позові зазначено, що позивач в період роботи у відповідача виїздив у відрядження, за кожен робочий день перебування у відрядженні відповідач повинен сплачувати позивачу добові, але жодної виплати здійснено не було.

Позивачем було подано суду подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні № 718459 від 29.01.2015 року ТОВ «АЙКЬЮ ТРАНС» на водія ОСОБА_1 за маршрутом Україна - Росія, відрядження тривалістю 60 днів (а.с. 42).

Згідно товарно-транспортних накладних А № 200448, А № 10605020/200315/0001238, посвідчення про відрядження, карти простою автомобіля, позивач відбув у відрядження 29.01.2016 року та прибув 29.01.2015 року для завантаження товаром у ПАО «Славутський комбінат «Будфарфор» в м. Славута Хмельницької області, після завантаження поїхав для розвантаження у м. Барнаул Росії в ЗАТ Оптово-роздрібна компанія «Хелмі» та пробув у відрядженні до 01.04.2015 року (а.с. 40-41).

Відповідно ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Згідно із Розділом ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), відрядження за кордон здійснюється, зокрема, відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів. З дозволу керівника може братися до уваги вимушена затримка у відрядженні (у разі захворювання, відсутності транспортних квитків, відміни авіарейсів, ремонту транспортного засобу або з інших причин, не залежних від працівника) за наявності підтвердних документів в оригіналі. При цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 днів. Підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті.

Як вбачається з розрахунку витрат на відрядження, позивач був у відрядженні за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року сумарно 94 дня, однак з документів про відрядження (посвідчення про відрядження, товарно-транспортні накладні, карта простою автомобіля) вбачається, що позивач був у відрядженні з 29.01.2015 року по 01.04.2015 року, що становить 63 дні.

З урахуванням приписів Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, суд вважає, що добові підлягають розрахунку із строку 60 днів.

Відповідно п. 170.9.1 ст. 170 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин ) добові витрати понесені у зв'язку з відрядженням за кордон не можуть перевищувати 0,75 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового року, в розрахунку на кожен календарний день такого відрядження.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01 січня 2015 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 гривень.

Як вбачається з документів на відрядження, позивач перебував у відрядженні з 29 січня 2015 року, враховуючі встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2015 року у сумі 1218,00 гривень, добові витрати на відрядження за кордон за 60 днів становлять 54810,00 гривень, із розрахунку 913,50 гривень за 1 календарний день (1218,00 х 0,75 = 913,50 гривень х 60 днів = 54810,00 гривень).

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності, визначений у статті 11 ЦПК України, суд вважає за можливе в частині стягнення витрат на відрядження задовольнити позовні вимоги в межах заявлених позивачем та стягує з відповідача на користь позивача витрати на відрядження у сумі 22898,40 гривень.

Відповідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню інших прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Жодних доказів виплати заробітної плати та витрат на відрядження повністю або частково відповідачем до суду не надано, також не надано доказів, які спростовують обставини, на які посилається позивач у позовній заяві. Відповідачем не подано до суду заперечень проти позову відповідно до ст. 128 ЦПК України, витребуваних судом доказів, контрозрахунку позовних вимог, жодних заяв про застосування позовної давності, пропуску строку звернення до суду тощо, тому суд розглянув цю справу з урахуванням наявних у справі доказів, наданих позивачем.

Відповідно ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 224, 225 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЬЮ ТРАНС» про стягнення заборгованості з заробітної плати - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЬЮ ТРАНС» (місцезнаходження: 49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, будинок 73, офіс 302, ідентифікаційний номер 36366496) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з заробітної плати за період з 26.11.2014 року по 14.04.2015 року у розмірі 6200,00 гривень (Шість тисяч двісті гривень 00 копійок), без утримання податків й інших обов'язкових платежів та витрати на відрядження (добові витрати) у розмірі 22898,40 гривень (Двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто вісім гривень 40 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙКЬЮ ТРАНС» (місцезнаходження: 49081, місто Дніпро, проспект Воронцова, будинок 73, офіс 302, ідентифікаційний номер 36366496) на користь Держави Україна (отримувач: УДКСУ у м.Рубіжне, код отримувача 37904431, банк отримувача: ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, п/р 31211206700071, код класифікації доходів бюджету: 22030101), судовий збір в розмірі 551,20 гривень (П'ятсот п'ятдесят одну гривню 20 копійок).

Відповідно ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості з заробітної плати за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до суду першої інстанції протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова