Ухвала

від 17.08.2016 по справі 304/473/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/473/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

17 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_1

суддів - Кеміня М.П., Куштана Б.П.

при секретарі - Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якої представляла ОСОБА_3, на рішення Перечинського районного суду від 2 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 Аваль», ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:орган опіки та піклування виконавчого комітету Перечинської міської ради Закарпатської області, служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації та приватний нотаріус Перечинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання недійсним договору іпотеки та договорів про внесення змін до іпотечного договору і застосування наслідків нікчемних правочинів, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2, що діє в інтересах її малолітнього сина ОСОБА_8 звернулась в суд з вищевказаним позовом.

Позов мотивовано тим, що позивачка, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири за адресою: м.Перечин, пл.50 років Жовтня, 4/63, яка є їх єдиним житлом. Проживаючи в даній квартирі, у позивачки народились: 10.03.05 р. ОСОБА_8, а 07.10.11р. ОСОБА_9 16 квітня 2007 року між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/4080/82/32345, а 17 березня 2009 року та 26 липня 2010 року додаткові угоди до вказаного кредитного договору.16 квітня 2007 року між нею, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та банком було укладено договір іпотеки, відповідно до якого предметом іпотеки виступила вищезазначена квартира. У подальшому, у зв'язку з укладенням додаткових угод до кредитного договору між ними також були укладені два Договори про внесення змін до договору іпотеки від 16 квітня 2007 року. Однак, на час укладення вказаних договорів, у квартирі проживав її малолітній син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає там і на даний час, а отже для можливості їх укладення та посвідчення повинна була бути згода органу опіки та піклування виконавчого комітету Перечинської міської ради, чого зроблено не було. Тому просить визнати недійсним договір іпотеки від 16 квітня 2007 року та застосувати наслідки даного нікчемного правочину, а зокрема скасувати заборону накладену 16.04.07р.приватним нотаріусом, визнати недійсними договори про внесення змін до договору іпотеки з моменту їх укладання та застосувати наслідки даних нікчемних правочинів.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням не погодився позивач, порушив питання про його скасування та ухвалення нового, яким повністю задоволити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник апелянта скаргу з наведених підстав підтримав.

Представник відповідача та інші особи в судове засідання не явились, а з служби у справах дітей Перечинської РДА надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника цієї служби. Тому суд розглянув справу у відсутності зазначених осіб відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши представника апелянта та дослідивши матеріали справи, колегія суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги: судом не мотивовано чому суд приймав одні правові позиції, а інші відхиляв, документальні докази факту проживання малолітнього ОСОБА_8 в квартирі не взяв до уваги, строк звернення з позовом до суду позивачкою не пропущений. Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними позовним.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_5 та банком 15.04.2007 р. було укладено кредитний договір та додаткові угоди до цього договору у 2009 та 2010 р. В забезпечення виконання кредитного договору між позичальником, ОСОБА_6 і позивачкою по цій справі та банком було укладено оспорюваний іпотечний договір, при укладенні якого зазначені особи не повідомили про проживання в квартирі, яка є предметом іпотеки, малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 Тобто, вони діяли недобросовісно і це є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки аналогічна правова позиція виражена у правовій позиції ВСУ у справах № 6-384 цс 15 від 30.09.2015 р.; № 6-2940 цс 16 від 20.01.2016 р.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що позивачем обґрунтовувались позовні вимоги, крім іншого законодавства, правовою позицією, висловленою ВСУ у справі № 6-405цс15, згідно якої відсутність дозволу органу опіки та піклування на укладення договору іпотеки на житло, право власності або право проживання має дитина є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.360 - 7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. /ч.2/ Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Тому суд констатує, що судом першої інстанції вірно не застосовано правову позицію ВСУ, на яку посилається апелянт, оскільки, на думку колегії суддів, правові позиції, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні є більш обґрунтованими в розумінні принципу справедливого вирішення справ, про що зазначено в ч.1 ст.1 ЦПК України: завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

По справі установлено, що саме батько позивачки - позичальник по кредитному договору - надав відповідну довідку про проживаючих в квартирі-предметі договору іпотеки, в якій не було зазначено малолітнього ОСОБА_8 Цей договір було підписано іпотекодавцями, серед яких і позивачка ОСОБА_2 У п.2.1.1 цього договору зазначено, що іпотекодавець гарантує,що …прав щодо предмету іпотеки у третіх осіб / за договором найму, оренди тощо/ як в межах України, так і за межами України немає. Тобто, позивачка разом з своїми батьками підписом цього договору підтвердила відсутність прав на предмет іпотеки у інших осіб. Таким чином, суд констатує, що, хоча в зазначеній квартирі і проживав малолітній син позивачки, вона, підписуючи договір іпотеки з вказаною вище умовою, діяла недобросовісно, що, відповідно, суперечить принципу добросовісності цивільного права, зазначеному в п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тому її вимоги про захист порушеного прав її сина на підставі законодавства про охорону дитинства, яке наведено в позовній заяві та продубльовано в апеляційній скарзі, не можуть слугувати виправданням недобросовісних дій позивачки під час укладення оспорюваного договору та бути підставою для задоволення її вимог. Це узгоджується також з правовою позицією ВСУ у справі № 6-1024цс16 від 22.06.2016р., в якій зазначено наступне.

Власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.

Правові позиції ВСУ є часто змінними і тому суд застосовує для вирішення справ останні правові позиції по загальному принципу дії закону в часі і саме тому констатує, що вирішення даної справи шляхом відмови у задоволенні позову по суті є вірним. З цих же міркувань суд не вважає за потрібне відмовляти в задоволенні позову по причині пропуску строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги які є тотожними обґрунтуванню позовної заяви, в достатній мірі оговорені в оскаржуваному рішенні,з якими апеляційний суд погоджується.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якої представляла ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Перечинського районного суду від 2 червня 2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :