Рішення

від 15.08.2016 по справі 2-355/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №2-355/12 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 5 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про припинення права власності на частку у спільному майні, визначення нової ідеальної частки у домоволодінні та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, виконавчого комітету Житомирської міської ради, управління містобудування, архітектури і дизайну міського середовища Житомирської міської ради, третя особа: інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області, про виділення в натурі частки житлового будинку та господарських будівель, встановлення порядку користування земельною ділянкою, знесення самовільно спорудженого гаражу та визнання права на отримання дозволу на проектування реконструкції частини будівлі й здійснення добудови до неї без нотаріально посвідченої згоди співвласників житлового будинку

за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 травня 2015 року

встановила:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила припинити право власності ОСОБА_2 на 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частини земельної ділянки за тією ж адресою, у зв'язку з чим встановити нову ідеальну частку від цілого домоволодіння - 50/100 ідеальних часток житлового будинку. В обґрунтування вимог зазначала, що вона та відповідачка являються спадкоємцями майна померлого батька ОСОБА_4 і на підставі правовстановлюючих документів їм належить 43/100 та 7/100 ідеальних часток з належної йому 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_2. Частка, що належала батькові складається з приміщень: кухні площею 8 кв.м.; кімнати площею 13,8 кв.м.; кімнати площею 20,3 кв.м.; веранди площею 6 кв.м.; літньої кухні «Б, Б-1»; сараю «Д», «Г»; уборної «У». Просила припинити право власності відповідачки на 7/100 ідеальних часток у домоволодінні, оскільки ця частка є незначною і виділити її в натурі неможливо. Крім того, таке припинення права власності не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки.

ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, виконавчого комітету Житомирської міської ради, управління містобудування, архітектури і дизайну міського середовища Житомирської міської ради та з врахуванням заяви про зміну позовних вимог просила виділити їй в натурі 7/100 частин житлового будинку та господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, що належать їй на праві спільної часткової власності; встановити між нею та ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою площею 0,05 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за вищевказаною адресою; знести самовільно збудований ОСОБА_1 гараж, позначений на плані літерою «Ж», площею 22,7 кв. м за рахунок ОСОБА_1; визнати за нею право на отримання дозволу органу місцевого самоврядування на проектування реконструкції належної їй на праві власності частини будинку АДРЕСА_2 і здійснення добудови до неї, а також на здійснення реконструкції і добудови до належної їй на праві власності частини будинку без нотаріально посвідченої згоди співвласників житлового будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В обґрунтування вимог зазначала, що їй на праві власності належить 7/100 ідеальних часток житлового будинку АДРЕСА_2 та 1/2 частина земельної ділянки площею 0,05 га. для обслуговування житлового будинку. Відповідачу ОСОБА_1 на праві власності належить 43/100 ідеальних часток житлового будинку та 1/2 земельної ділянки площею 0,05 га за вищевказаною адресою. У 2003 році ОСОБА_1 на належній їм обом на праві спільної часткової власності земельній ділянці самовільно збудувала гараж площею 22,70 кв.м, позначений на плані літерою «Ж», чим порушує її права. Договір про порядок користування приміщеннями будинку між нею та ОСОБА_1 не укладався, але фактично вона користується кімнатою 1-3, площею 20,3 кв.м. Проте зареєструвати своє місце проживання не може, так як будинкову книгу утримує в себе ОСОБА_1 З метою захисту своїх інтересів, просила поділити вказане домоволодіння між нею та відповідачкою відповідно до належних їм часток. Спірний будинок і господарські будівлі є старими, були придбані ще її дідом в 1934 році і приміщення, яким вона користується, потребує капітального ремонту і реконструкції. Через відсутність згоди співвласників будинку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рішенням міської міжвідомчої архітектурно-будівельної комісії Житомирської міської ради їй було відмовлено в наданні дозволу на проектування реконструкції житлового будинку і будівництва житлової прибудови і допоміжних приміщень до будинку, та проектування будівництва господарських будівель, здійснення вказаних прибудов та добудов. Вважала, що відмова відповідачів в наданні їй згоди на здійснення реконструкції і добудов є такою, що порушує її законні права на використання належного їй майна, перешкоджає у виконанні обов'язків по його утриманню у належному технічному стані. Враховуючи наведене, просила задовольнити позов.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Повернуто сплачені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Богунського районного суду міста Житомира грошові кошти загальною сумою 103 279,2 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить рішення про відмову в задоволенні її позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відмовляючи їй в задоволенні позову, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експертного дослідження від 08.04.2015 року №08/04-2015 та дійшов необґрунтованого висновку про ненадання нею належних, допустимих та переконливих доказів дійсної вартості 7/100 частин житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_2

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення в частині зустрічних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким її вимоги задовольнити у повному обсязі. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, апеляційна скарга ОСОБА_2 відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що припинення права власності ОСОБА_2 на 7/100 частин спірного житлового будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що будинок по АДРЕСА_2 є її єдиним місцем проживання і в ньому вона проживає фактично. Разом з тим, зважаючи на те, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та переконливих доказів дійсної реальної вартості 7/100 часток спірного житлового будинку та 1/2 частини земельної ділянки вважав, що підстав для задоволення позову немає.

Проте повністю погодитися з висновком суду не можна з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 серпня 2009 року ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 7/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2. На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 14 жовтня 2009 року їй також на праві спільної часткової власності належить 1/2 частина земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,0500 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за тією ж адресою (т.1 а.с.33, 35-37).

ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 43/100 частин вищевказаного житлового будинку та 1/2 частина вищевказаної земельної ділянки, про що свідчать свідоцтво про право на спадщину за заповітом та витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 2 а.с. 255, т.3 а.с.26-27).

З технічного паспорту на житловий будинок видно, що спірна частина будинку (квартира №1), яка належить спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2, складається з веранди площею 6,0 кв.м, кухні - 8,0 кв.м, житлових кімнат площею 13,8 кв.м та 20,3 кв.м, а всього загальна площа становить 48,1 кв.м, житлова - 34,1 кв.м (т.1 а.с.122-126).

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №221 від 28 грудня 2010 року розподіл між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 50/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 відповідно до їх ідеальної долі не вбачається можливим, оскільки виходячи з умови виділення кожному із співвласників окремої квартири для ізольованого користування та заселення однією сім'єю, як передбачено п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91 р. (із змінами),при зазначеному варіанті не виконуються вимоги пунктів 2.21; 2.22 (таблиця1); 2.24; 2.30 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та пунктів 6.28; 6.29; 6.37; 6.38 ДБН В.2.5-20-2001 «Газоснабжение» ( т.1 а.с. 128-142).

За висновком експерта №326/41 від 06 лютого 2012 року за результатами проведення вищевказаної судової будівельно-технічної експертизи розділити земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована по АДРЕСА_2, загальною площею 0,0500 га (в межах, визначених державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3), між її співвласниками на дві окремі земельні ділянки, відповідно до їх часток у спільній частковій власності, з врахуванням вимог Державних будівельних норм, не представляється можливим ( т.1 а.с.202-207).

При вирішенні спору судом першої інстанції, в порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, ОСОБА_1 не було роз'яснено про наслідки невчинення нею процесуальної дії - незаявлення клопотання про призначення в справі відповідної експертизи щодо оцінки нерухомого майна, а тому апеляційним судом було задоволено клопотання позивачки про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи.

Згідно з висновками експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи №624/781/15-25 від 17.06.2016 р. дійсна (ринкова) вартість 1/2 земельної ділянки загальною площею 0,0500 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться по АДРЕСА_2, станом на момент проведення дослідження становить 115 060,00 грн.

Дійсна (ринкова) вартість спірної 7/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2 в рамках методу аналогів продажу порівняльного методичного підходу, в цінах на момент проведення експертного дослідження з заокругленням до цілих, становить 25 503 грн (т.3 а.с. 180-206).

Грошові кошти загальним розміром 140 563,20 грн внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.1 ст.316, ст.317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За положеннями ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року в справі №6-81 цс11, від 15 травня 2013 року в справі №6-37 цс13 та від 02 липня 2014 року в справі №6-68 цс14, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для усіх судів України.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначала, що вона проживає у спірному житловому будинку та користується кімнатою площею 20,3 кв.м. У квартирі АДРЕСА_1, де вона раніше була зареєстрована, проживає двоє дорослих її синів. Крім того, вона користується земельною ділянкою, яка закріплена за спірним домоволодінням, а тому припинення права власності на нерухоме майно: 7/10 частин житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки завдасть істотної шкоди її інтересам.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_2 крім частки в будинку також належить 1/2 частина земельної ділянки, яка є значною, та дійшов помилкового висновку про те, що припинення права власності на частку в нерухомому майні та присудження їй вартості цієї частки за рішенням суду всупереч її волі не завдасть істотної шкоди інтересам відповідачки, членам її сім'ї.

З огляду на вищенаведене, рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 підлягає зміні в частині мотивів.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Оскільки згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи №221 від 28 грудня 2010 року розподіл між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 50/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_2 відповідно до їх ідеальної долі є неможливим, на отримання грошової компенсації вартості її частки ОСОБА_2 не погодилась, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їй у задоволенні позову про виділ у натурі частки у домоволодінні.

З цих же підстав суд правильно відмовив ОСОБА_2 і в задоволенні позову про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Додаток до вищевказаного висновку судової будівельно-технічної експертизи, яким визначено можливі варіанти виділу 7/100 частин спірного домоволодіння з проведенням необхідних добудов, та рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо погодження таких добудов, на що посилається ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів до уваги не бере, оскільки проведення добудов можливе лише після поділу житлового будинку в натурі, а як зазначалося вище, поділ у натурі домоволодіння відповідно до ідеальної долі кожного із співвласників неможливий.

У відповідності до ч.4 ст.357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.

З огляду на те, що поділити в натурі спірне домоволодіння відповідно до часток співвласників неможливо, а самі співвласники не домовились про виділ у натурі частки з нерухомого майна (письмовий договір, посвідчений нотаріально, суду не надано), суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання права на отримання дозволу на проектування реконструкції частини будівлі й здійснення добудови до неї без нотаріально посвідченої згоди співвласників житлового будинку, оскільки задоволення такого позову призведе до порушення прав іншого співвласника - ОСОБА_1

Звертаючись з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про знесення самовільної забудови, в обґрунтування вимог ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 у 2003 році самовільно, без належно затвердженого проекту і без належного дозволу, з порушенням будівельних норм, на земельній ділянці, що належить їм обом на праві спільної часткової власності та на землях загального користування, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Житомира збудувала гараж, площею 22,70 кв.м. по АДРЕСА_2 чим порушує її права, як співвласника земельної ділянки та права всіх мешканців м. Житомира, що користуються правом проходу і проїзду по вул. Закам'янській.

За змістом ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В порушення зазначених вимог закону ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів про порушення ОСОБА_5 її прав та інтересів внаслідок самовільної побудови гаража за вищевказаною адресою.

Так, з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 який виготовлений 12.11.2003 року на замовлення ОСОБА_2, видно, що гараж, позначений літерою «Ж», самовільно побудований ОСОБА_4, тобто її батьком (т.1 а.с.38-41). Дана інформація позивачем за зустрічним позовом не спростована.

За таких обставин та враховуючи те, що земельна ділянка, на якій розташований гараж, між співвласниками не поділена, правом на звернення до суду в інтересах територіальної громади м. Житомира ОСОБА_2 не наділена, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст. 376 ЦК України і обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного позову.

Рішення в частині відмови в задоволенні зустрічних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 травня 2015 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 змінити в частині мотивів.

У решті рішення залишити без змін.

Повернути ОСОБА_1 сплачені нею на депозитний рахунок ТУ ДСА в Житомирській області № 37317006001562, код отримувача 26278626, МФО 811039 ГУ Державної казначейської служби України в Житомирській області, призначення платежу: компенсація за землю і дім на користь ОСОБА_2, грошові кошти в розмірі 37 284 грн 00 коп згідно з квитанцією № 92 від 11.08.2016 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: