Постанова

від 19.04.2007 по справі 16/510пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/510пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.04.2007  року                                                            Справа № 16/510пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                        Бойченка К.І.

                                                  Парамонової Т.Ф.

за присутністю секретаря

судового засідання                    Сідорової О.А.

та за участю

представників сторін:

          від позивача                              Прокоп'єв М.Ф.- директор,

                                                               Мітюченко С.О., дов. від 01.02.2007 б/н

          від відповідача                              Бозіна О.М., дов. від 12.01.2007 № 12,  

          від 3-ої особи                              Мілоградський О.О., дов. від 01.01.2007 № 1

          розглянув у відкритому

судовому засіданні

          апеляційну скаргу                              Закритого акціонерного товариства „Тенеко”

на рішення                              

господарського суду          Луганської області

від                                                  12.03.2007

у справі                                        №16/510пн (суддя –Корнієнко В.В.)

          за позовом                                          Закритого акціонерного товариства „Тенеко”

          до відповідача                               Комунального підприємства „Свердловське  

                                                                міжрайонне бюро технічної інвентаризації”

         третя особа, яка не заявляє

         самостійних вимог на предмет

         спору, на стороні відповідача     Державна компанія „Луганськлегінвест”

        про                                                  визнання права власності на об'єкт

                                                                незавершеного будівництва та спонукання

                                                                зареєструвати право власності

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач –Закрите акціонерне товариство „Тенеко” (далі –ЗАТ „Тенеко”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання за ним права власності на об'єкт незавершеного будівництва „Цех з виробництва брикетів”, розташованого на земельній ділянці, межі якої встановлені відповідно до договору на право тимчасового користування землею від 01.11.1999, та яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Свердловськ, вул. Лутугіна, також про спонукання Комунального підприємства „Свердловське міжрайонне бюро технічної інвентаризації” (далі –КП „Свердловське МБТІ”) зареєструвати за позивачем право власності на вказаний об'єкт нерухомості.        

Ухвалою суду від 12.02.2007 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яке не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –державну компанію „Луганськлегінвест” (далі –ДП „Луганськлегінвест”).        

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.03.2007 у задоволені позову відмовлено за його необґрунтованістю та безпідставністю.

Суд першої інстанції на підставі укладеного між позивачем та дочірнім підприємством ТОВ ПКФ „.Ремо” „ІПК „Спецпромтехніка” договору підряду від 06.03.2000 (далі –договір підряду), положень Порядку створення нових робочих місць для працевлаштування працівників, які вивільняються з вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств, що ліквідуються за рахунок коштів державного бюджету на реструктуризацію вугільної і торфодобувної промисловості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 N 1954 (далі –Порядок), розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації 13.08.2004 №589 дійшов висновку, що позивач у вказаних відносинах виконує лише представницькі функції та не має права на одержання у власність побудованого об'єкту (об'єкту незавершеного будівництва), так як він не є ні замовником будівництва, ні власником коштів, за які здійснювалося це будівництво.

Крім того, місцевий господарський суд за матеріалами справи встановив, що спірний об'єкт вже завершений будівництвом.

 ЗАТ „Тенеко” не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів за апеляційною скаргою її заявник посилається на необґрунтованість та незаконність рішення, неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, помилковість висновку суду щодо безпідставності та необґрунтованості звернення позивача з позовом про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, спірність висновку суду щодо завершення будівництва спірного об'єкту; умови договору від 06.03.2000, за яким ЗАТ „Тенеко” був замовником будівництва, та договору від 01.11.1999 тимчасового користування землею, на якій проводилося будівництво брикетної фабрики, укладеного між позивачем та Свердловською міською радою, на рішення Свердловської міської ради від 14.09.1999; положення п. 7 Порядку, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 N 1243.

Скаржник зазначає, що судом не надано правового аналізу права інтелектуальної власності, закріпленої в Конституції України та законодавстві України, не враховано, що робочий проект фабрики з виробництва брикетів виконано інститутом „Луганськдіпрошахт” за замовленням ЗАТ „Тенеко” на підставі розробленої позивачем оригінальної технології брикету кам'яного вугілля та антрацитів, що позивач є автором нестандартного обладнання для оснащення брикетного виробництва.

За твердженням позивача, він у вказаних відносин виконує не лише представницькі функції, а насамперед є інвестором проекту, у зв'язку з чим має право на одержання у власність побудованого об'єкту.

Відповідач та ДП „Луганськлегінвест” доводи заявника скарги оспорюють, просять залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги,  виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та Дочірнім підприємством ТОВ ПКФ „.Ремо” ІПК „Спецпромтехніка” був укладений договір підряду від 06.03.2000 на виконання робіт з будування цеху для виробництва брикетів у м. Свердловську Луганської області.

Відповідно до п.4.1 договору фінансування виконаних робіт здійснюється „Замовником” (позивачем) за рахунок бюджетних коштів, що направлені на створення робочих місць для працівників шахт, що ліквідуються.

Розпорядженням Луганської облдержадміністрації від 13.08.2004 № 589 відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2002 № 1954 з метою реалізації програми створення нових робочих місць у зв'язку із закриттям шахт, що фінансуються за рахунок державних коштів, замовником зі створення нових робочих місць та будівництва відповідних об'єктів у всіх галузях економіки визначено ДП „Луганськлегінвест”.

          На підставі вказаного розпорядження Луганської облдержадміністрації до договору підряду додатковими угодами від 07.12.2004 №4 та 11.01.2005 №6 внесено зміни, відповідно до яких замовником будівництва та розпорядником державних коштів є ДП „Луганськлегінвест”.

          Згідно п. п. 1, 2 додаткової угоди від 11.01.2005 фінансування робіт здійснюється замовником за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття згідно із програмою створення нових робочих місць для працевлаштування працівників вугільної промисловості.

          Згідно додаткової угоди від 02.02.2006 №7 до договору підряду ЗАТ „Тенеко” має право самостійно здійснювати оплату робіт, що виконані субпідрядними організаціями, за умови узгодження актів виконаних робіт за формою КБ –2 і КБ –3 із Генеральним підрядчиком.

          Отже, з урахуванням умов договору підряду, з наступними змінами до нього, посилання скаржника на те, що він є замовником будівництва за договором підряду, не можуть бути прийняті до уваги.

          Не доведено позивачем відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ї проведення ним оплати виконаних робіт та вартості матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі будівництва цеха з виробництва брикетів.

Будь–які документи у підтвердження вказаних обставин ЗАТ „Тенко” не надані.

Отже, посилання скаржника на те, що він є власником об'єкту будівництва за договором підряду відповідно до положень ч.3 ст. 331 Цивільного кодексу України є необґрунтованим, оскільки позивач не є ні замовником будівництва, ні власником коштів, за які здійснювалося будівництво.

Висновок суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача права на одержання у власність побудованого об'єкту є обґрунтованим.

          Посилання скаржника на наявність у нього авторського права на технологію брикетування кам'яного вугілля та антрацитів, також на використання розробленого нестандартного обладнання для оснащення брикетного виробництва, не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору про набиття права власності на новозбудоване майно та об'єкти незавершеного будівництва відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України.

          Відповідно до ч.1 ст. 413 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

          Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства та відповідає обставинам справи.

          Підстав для скасування рішення не вбачається.

          Витрати по сплаті державного мита за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п.1  ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

         1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Тенеко” на рішення  господарського суду Луганської області від 12.03.2007 по справі №16/510пн залишити без задоволення.

           2. Рішення  господарського суду Луганської області від 12.03.2007 по справі №16/510пн залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Т.М.Баннова

Суддя                                                                      К.І.Бойченко

Суддя                                                                      Т.Ф.Парамонова