Рішення

від 17.08.2016 по справі 922/2341/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2016 р.Справа № 922/2341/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Державної установи "Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про розірвання договору та стягнення 4686,59 грн. за участю представників сторін:

позивача - Толстопятенко В.Л. довіреність №01/1062 від 29.07.2016р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій позивач просить розірвати договір оренди №45 від 15.01.2015р., який укладений між позивачем та відповідачем, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору по оплаті орендної плати та на виконання договору №1/45 від 15.01.2015р. про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та податку на землю. Також, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаними договорами у розмірі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.08.2016р., 5866,35 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2756,00 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. Під час розгляду справи на адресу відповідача вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданого позивачем до позовної заяви станом на 13.07.2016р., а саме: АДРЕСА_1, було направлено ухвали: про порушення провадження у справі від 18.07.2016р., про відкладення розгляду справи від 03.08.2016р.

Як вбачається з офіційного сайту в мережі Інтернет "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодовим ідентифікатором: 6102218804704 за яким з господарського суду Харківської області надсилались ухвали: про порушення провадження у справі від 18.07.2016р., про відкладення розгляду справи від 03.08.2016р., дані ухвали надійшли до відділення зв'язку, але не вручені під час доставки.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

Між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди №45 від 15.01.2015р. (далі по тексту - договір оренди), за яким позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: господарчу прибудову, інв.номер 10331219 загальною площею 28,0 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.2.1. договору відповідач, як орендар вступає у строкове користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 15.01.2015р.

Згідно п.2.2. договору оренди, передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається Держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.3.2. договору оренди, відповідач повинен сплачувати позивачу орендну плату до 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Однак, в порушення умов договору відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, та як встановлено судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 4250,88 грн.

Також, між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), до Договору №45 було укладено договір №1/45 від 15.01.2015р. (далі по тексту - договір про відшкодування витрат) про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та податку на землю.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію, та ремонт орендованого майна, а відповідач бере участь у відшкодуванні витрат на виконання вказаних робіт.

Відповідно до п.2.2.5. відповідач, як орендар зобов'язується не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, вносити на рахунок позивача, як орендодавця плату за спожиті комунальні послуги, роботи пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією будівлі та податку на землю.

Однак, в порушення умов договору про відшкодування витрат відповідач вносив орендні платежі несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим виникла заборгованість по орендним платежам, у зв'язку із чим і по даному договору виникла заборгованість, яка складає 1615,47 грн.

Позивач в порядку досудового врегулювання спору звертався до відповідача із претензіями: № 04/918 від 24.12.2015 року, № 04/79 від 05.02.2016 року, № 04/183 від 15 березня 2016 року, № 04/884 від 17 травня 2016 року, в яких повідомляв відповідача про наявність заборгованості та просив сплатити заборгованість попереджаючи, що у разі не сплати буде вимушений звернутися до господарського суду, але відповідач суму заборгованості не сплатив та відповідей на претензії не надав.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 5866,35 грн. (сума основного боргу по договору оренди та по договору про відшкодування витрат) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд розірвати договір оренди, який був укладений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до п.5.1.7 договору оренди, орендар протягом місяця після укладання цього договору повинен застрахувати орендоване майно не менше ніж його вартість, визначена експертним шляхом згідно з п.2.3. на користь орендодавця, в порядку, визначеному законодавством України. Завірену печаткою копію договору страхування та копію платіжного доручення про сплату страхового внеску орендарем подати орендодавцю в 5-денний термін з моменту отримання договору страхування.

Строк дії договору страхування, який надав відповідач, до 20.01 2016 року.

Позивач повідомив відповідача про закінчення строку договору страхування, але станом на 01.03.2016 року, але відповідач продовжений договір страхування не надав.

Згідно п. 10.1. договору оренди, цей договір укладений строком на 2 роки 11 місяців та діє з 15.01.2015р. до 15.01.2017р.

Згідно з п.10.6 договору оренди, чинність договору припиняється в наслідок невиконання відповідачем п.п.5.1.7 договору.

Відповідно ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідачем порушено умови договору оренди, суд вважає позовну вимогу про розірвання договору оренди обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №45 від 15.01.2015р. укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Державною установою "Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського Національної академії медичних наук України" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 10, ідентифікаційний код 02012131).

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 АТ "РЕГІОН-БАНК", МФО 351254) на користь Державної установи "Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського Національної академії медичних наук України" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 10, ідентифікаційний код 02012131, р/р №31250214304753 в ДКСУ, МФО 820172) заборгованість у розмірі 5866,35 грн. та судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.08.2016 р.

Суддя Ю.В. Светлічний