Рішення

від 16.08.2016 по справі 906/249/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" серпня 2016 р. Справа № 906/249/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.04.2016р. (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції),

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Агропромсервіс" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ДМ-Продукт" (м.Житомир)

про стягнення 10801,39 грн. (згідно з заявою за вх.№02-44/703/16 від 08.08.2016р.)

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/249/16 за позовом Приватного підприємства "Агропромсервіс" (м.Дніпропетровськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ДМ-Продукт" (м.Житомир) про стягнення 23831,48 грн.

Господарським судом ухвалою від 10.05.2016р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору на 15 днів згідно ч.3 ст. 69 ГПК України, розгляд справи №906/249/16 відкладено на 31.05.2016р.; задоволено клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення відеоконференції за участю повноважного представника позивача у справі господарського суду Житомирської області №906/249/16 - Приватного підприємства "Агропромсервіс".

У зв'язку з перебуванням судді Ляхевич А.А. на лікарняному, розгляд справи 906/249/16, призначений на 31.05.2016 р. , не відбувся.

Господарським судом ухвалою від 13.06.2016р. призначено розгляд справи на 21.07.2016р.

У зв'язку з перебуванням судді Ляхевич А.А. на лікарняному, розгляд справи №906/249/16, призначений на 21.07.2016р., не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.08.2016р. призначено слухання справи на 16.08.2016р.

08.08.2016р. через діловодну службу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх.№02-44/703/16) з доданими розрахунком позовних вимог та доказом направлення заяви відповідачу (а.с.114-126).

Враховуючи приписи ст.22, ст.55 Господарського процесуального кодексу України щодо права позивача визначати ціну позову та збільшувати позовні вимоги, господарський суд приймає до розгляду заяву позивача (вх.№02-44/703/16) , розгляд справи здійснюється в межах визначеною даною заявою ціни позову 10801,39 грн., з яких: 5000,00 грн. основного боргу, 3562,11 грн. пені, 1237,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 251,00 грн. 3% річних та 750,86 грн. інфляційних.

Представник позивача повідомила, що 05.08.2016р. відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №8809 від 05.08.2016р.

Представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача в судове засідання не прибув.

При цьому, судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань. Про вручення відповідачу 05.08.2016р. рекомендованого листа з ухвалою суду про призначення її розгляду на 16.08.2016р. свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.114).

Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.3.9 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГС України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні до суду не надходило.

Отже, своїм правом на участь у судовому процесі як шляхом направлення представника для участі в засіданні суду, так і шляхом надіслання відзиву на позов та доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, відповідач не скористався.

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався; враховуючи, також, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Стосовно тривалості розгляду даної справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006р. №3477-ІУ суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно п.31 Рішення Європейського суду з прав людини від 1 лютого 2007р. у справі "Макаренко проти України" суд нагадує, що "розумний" строк проваджень має визначатись відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника і компетентних органів та інтерес, який мав заявник у цьому спорі.

Відповідно до п.27 Рішення Європейського суду з прав людини від 8 квітня 2010 року у справі "Гутка проти України" суд також частково погодився з твердженням Уряду України про те, що сторони сприяли тривалості оскаржуваного провадження. Вірним є те, що, хоча стороні в цивільній справі не можна ставити за вину використання доступних за національним законодавством засобів для захисту своїх інтересів, вона має враховувати те, що такі дії неминуче призводять до затягування відповідного провадження (згідно ухвали у справі "Малицька-Васовська проти Польщі" від 5 квітня 2001 року, №41413/98).

Зважаючи на викладене, маючи на меті забезпечити розгляд справи за результатом дослідження усіх доказів по справі в їх сукупності та вжити передбачених законом засобів для встановлення належності і допустимості доказів по справі, неодноразово для надання можливості сторонам подати відповідні докази в наступне слухання справи, призначене на іншу дату, суд дійшов висновку, що розумним для розгляду даної справи є саме строк, що мав забезпечити як реалізацію процесуальних прав сторін по справі, так і повний, всебічний, об'єктивний розгляд справи та правильне вирішення господарського спору. Сприяли тривалому часу розгляду справи також наявні об'єктивні та поважні причини, як то - запланована відпустка судді та її перебування на лікарняному, з урахуванням яких слухання справи переносились.

Заслухавши в засіданні в режимі відеоконференції пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2015 року між Приватним підприємством "Агропромсервіс" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДМ-Продукт"" (покупець/відповідач) укладено договір постачання №01082015 (а.с.9-12), згідно п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених дійсним договором.

За змістом п.1.2. договору, товаром за цим договором є продукція ТМ Добрий Дім, ТМ Vita Max, ТМ Sanders. У накладній вказується перелік товарів, що поставляються, і базові ціни на них, а також можуть бути вказані додаткові умови: розмір знижок, додаткові права та обов'язки сторін.

Відповідно до п.2.1. договору, постачальник зобов'язаний передати покупцю товар, згідно заявок покупця, а також документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із ним.

Ціна, кількість, асортимент товару визначається в національній валюті України та вказуються в накладних, що визнаються специфікаціями та є невід'ємною частиною цього договору (п.3.1 договору).

У відповідності до п.4.1 договору, покупець сплачує вартість товару у розмірі 100% з відстрочкою у 30 (тридцять) календарних днів.

Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника (п.4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що передача товару покупцю здійснюється на підставі довіреності на отримання ТМЦ або централізовано-кільцевої довіреності згідно Додатку №1, які покупець зобов'язаний надати постачальнику. В разі відсутності такої довіреності постачальник має право не передавати товар покупцю, при цьому будь-які штрафні санкції за зрив (прострочення) поставки до постачальника не застосовуються.

Відповідно до п.12.9 договору, договір діє з дати його підписання до 31.12.2015 року. Договір вважається пролонгованим на строк до офіційного повідомлення, яке постачальник надає покупцю у формі листа за 30 (тридцять) календарних днів до припинення дії договору. Цей договір може бути змінено, доповнено або розірвано за згодою сторін. Всі зміни та доповнення, що вносяться до договору, оформляються відповідними додатковими угодами, які є невід'ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору постачання №01082015 від 31.07.2015, позивач поставив відповідачу партію товару згідно видаткової накладної №971 від 02.11.2015 на суму 19940,48 грн. (а.с.15).

Прийняття товару покупцем підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній №971 від 02.11.2015 та товарно-транспортній накладній №971 від 02.11.2015.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як уже зазначалось, умовою пункту 4.1. договору сторони передбачили, що покупець сплачує вартість товару у розмірі 100% з відстрочкою у 30 календарних днів.

Однак, відповідач свої зобов'язання по проведенню оплати у повному обсязі не виконав.

Так, згідно поданих до справи матеріалів, відповідачем оплату отриманої продукції проведено лише частково на суму 14940,48 грн. Неоплаченою залишалась заборгованість в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Після звернення позивача до суду з позовом у даній справі відповідач сплатив 5000,00 грн. згідно платіжного доручення №8809 від 5000,00 грн. (а.с.129). Таким чином, заборгованість за видатковою накладною №971 від 02.11.2015р. є погашеною.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню, за відсутністю предмету спору.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3562,11 грн. пені, 1237,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 251,00 грн. 3% річних та 750,86 грн. інфляційних.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, її розмір та порядок нарахування встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Пунктом п.9.3 договору передбачено, що у випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п.п.4.1 та 7.2 цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати становить більше ніж 10 (десять) календарних днів, постачальник має право не приймати заявки від покупця та не здійснювати поставку продукції, при цьому, будь-які штрафні санкції за зрив поставки до постачальника не застосовуються. Крім того, якщо прострочення оплати буде складати понад 60 (шістдесят) календарних днів, за користування чужими грошовими коштами покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти у розмірі 24% (двадцять чотири) річних (із розрахунку 365 днів у році). ВІдсотки нараховуються з 61 календарного дня виникнення прострочення по зобов'язанням, строк виконання яких настав, та нараховується до дня повного виконання покупцем зобов'язань з оплати поставленої продукції.

Відповідно до п.9.6 договору, сторони досягли згоди про те, що загальний строк позовної давності за цим договором становить три роки, нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язань також припиняється через три роки з дня, коли зобов'язання повинно було виконане.

За таких обставин, перевіривши правильність здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення 3562,11 грн. пені .

Окрім того, слід зазначити, що як визначено статтею 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Згідно частини 3 статті 692 Цивільного кодексу встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до статті 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як уже зазначалось, в пункті 9.3 договору сторони погодили, якщо прострочення оплати буде складати понад 60 (шістдесят) календарних днів, за користування чужими грошовими коштами покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти у розмірі 24% (двадцять чотири) річних (із розрахунку 365 днів у році). ВІдсотки нараховуються з 61 календарного дня виникнення прострочення по зобов'язанням, строк виконання яких настав, та нараховується до дня повного виконання покупцем зобов'язань з оплати поставленої продукції.

Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами у разі ненадходження повної оплати за товар у визначені строки, встановлений сторонами в пункті 9.3 договору.

При цьому, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару за договором встановлений у пункті 4.1. договору, а саме - відповідач повинен був повністю розрахуватись до 02.12.2015 р.

За таких обставин, строк оплати переданого 02.11.2015р. товару закінчився 02.12.2015 р.; після спливу 60 днів від вказаної дати, тобто, починаючи з 01.02.2016р. до стягнення з відповідача мають бути нараховані проценти за користування коштами у розмірі 24% річних. Згідно розрахунку позивача (а.с.118), правильність якого перевірена судом, проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до п.9.3. договору, ст.ст.694, 536 ЦК України обґрунтовано та склали 1237,42 грн.

Також, у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач є боржником, який прострочив виконання свого грошового зобов'язання з оплати товару, позивач заявив до стягнення на свою користь також 3% річних в сумі 251,00 грн. та 750,86 грн. інфляційних.

Перевіривши розрахунок позивача та встановивши його правомірність, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення 251,00 грн. 3% річних та 750,86 грн. інфляційних.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи встановлені судом з наданих сторонами до справи доказів вищевикладені обставини, позовні вимоги по справі слід задовольнити частково: стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3562,11 грн. пені, 1237,42 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 251,00 грн. 3% річних та 750,86 грн. інфляційних ; провадження у справі в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу суд припиняє.

Відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ДМ-Продукт" (10002, Житомирська обл., м.Житомир, м-н Смолянський, буд.3, ідентифікаційний код 31739140) на користь Приватного підприємства "Агропромсервіс" (49051, Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул.Курсантська, буд.1Б, ідентифікаційний код 32887438):

- 3562,11 грн. пені,

- 1237,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами,

- 251,00 грн. 3% річних,

- 750,86 грн. інфляційних,

- 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.08.16

Суддя Ляхевич А.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)