Постанова

від 16.08.2016 по справі 910/8139/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа№ 910/8139/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю представників:

від позивача : Баранов В.С. (довір. від 18.12.15);

від відповідача: Матросов О.О. ( довір. від 15.06.16);

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016р.

у справі №910/8139/16 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Уксоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Інформаційні комп'ютерні системи"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2016р. у справі №910/8139/16 позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задоволено. В рахунок часткового погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства "Інформаційні комп'ютерні системи" перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 від 08.05.2008 року (з урахуванням усіх змін та доповнень) в розмірі 54 300 000 грн. 00 коп., загальний розмір якої станом на день винесення рішення становить 121 673 123 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 29 688 918 грн. 46 коп. сума заборгованості за процентами, 121 673 123 грн. 00 коп. сума адміністративної комісії, 28 424 099 грн. 62 коп. пені за кредитом, 5 440 680 грн. 72 коп. пені за процентами, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 30.04.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2799 (з усіма змінами, доповненнями та додатками), а саме: комплекс будівель та будівля котельні, загальною площею 21 932,5 кв.м., що складається з: Лабораторно-побутовий комплекс (літ А), площею 1 163,90 кв.м.; Автобусно-кузовний корпус (літ. А1), площею 9 475,40 кв.м.; Їдальня (літ. Б) площею 1 290,30 кв.м.; Контрольно-пропускний пункт (літ. В) площею 102,80 кв.м.; Блок виробничих приміщень (літ. Е), площею 231,30 кв.м.; Газогенераторна (літ. Ж), площею 81,70 кв.м.; Агрегатний корпус (літ. З), площею 2 491,60 кв.м.; Склад запчастин (літ. К), площею 494,10 кв.м.; Складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), площею 1669,70 кв.м.; Корпус ЦВЗД, цех відновлення зношених деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), площею 4 374,90 кв.м.; та Будівля котельні, (літ. Д), площею 556,80 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Костянтинівська, 73, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА-ІНВЕСТ" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 10-А, ідентифікаційний код 35441315) на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Щелковим М.К., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.12.2007 року за реєстровим № 3011, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за номером 2568011 відповідно до витягу № 5140017 з Державного реєстру правочинів від 13.12.2007 року, згідно з реєстраційним посвідченням № 0322 право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27.12.2007 року та записано в реєстрову книгу № 26з-70 за реєстровим № 1192-з, шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк". Визнано за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" право власності на комплекс будівель та будівля котельні, загальною площею 21932,5кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Костянтинівська, 73, за вартістю, згідно висновку про вартість майна станом на 13.04.2016 року в розмірі 54300000грн. 00коп., без ПДВ, до складу якого входять наступні об'єкти:

- Лабораторно-побутовий комплекс (літ А), площею 1 163,90 кв.м.;

- Автобусно-кузовний корпус (літ. А1), площею 9 475,40 кв.м.;

- Їдальня (літ. Б) площею 1 290,30 кв.м.;

- Контрольно-пропускний пункт (літ. В) площею 102,80 кв.м.;

- Блок виробничих приміщень (літ. Е), площею 231,30 кв.м.;

- Газогенераторна (літ. Ж), площею 81,70 кв.м.;

- Агрегатний корпус (літ. З), площею 2 491,60 кв.м.;

- Склад запчастин (літ. К), площею 494,10 кв.м.;

- Складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), площею 1669,70 кв.м.;

- Корпус ЦВЗД, цех відновлення зношених деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), площею 4 374,90 кв.м.;

- Будівля котельні, (літ. Д), площею 556,80 кв.м.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА-ІНВЕСТ" (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 10-А, ідентифікаційний код 35441315) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вулиця Ковпака, будинок 29, ідентифікаційний код 00039019) 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що факт наявності заборгованості третьої особи перед позивачем за кредитним договором підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме, платіжними дорученнями та виписками з банківського рахунку позичальника (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016р. та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що за укладеним з позивачем іпотечним договором в останньому відсутнє застереження щодо можливості позивачу застосовувати позасудову процедуру стягнення, таким чином позовні вимоги про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не відповідають визначеному законом способу захисту.

Скаржник зазначає й про те, що оцінка, яка була надана позивачем проведена на замовлення особи, яка не мала на це право, а отже така оцінка не може вважатись дійсною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. розгляд апеляційної скарги призначено на 09.08.2016р.

09.08.2016р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача та третьої особи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 16.08.2016р.

16.08.2016р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явилась третя особа.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судовою колегією враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.

08 травня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") , як кредитором, та Закритим акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи" (у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи - Приватним акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи"), як позичальником, укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до п.1.1., 1.1.1 якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі за текстом - кредит), в межах максимального ліміту заборгованості до 25000000,00 доларів США (далі - максимальний ліміт кредитування) зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі: LIBOR (1 рік)* плюс 8,5 % річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку-1 до договору. В свою чергу, позичальник зобов'язався повернути кредит у строки та на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 1.1.2 кредитного договору сторони визначили кінцевий термін до якого має бути повністю повернута заборгованість за кредитом - 07 листопада 2009 року.

Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту (долар США) щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом за цим договором в повній сумі.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти за користування кредитом, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі (пункт 2.5. кредитного договору).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів за користування кредитом враховується день надання та не враховується день повернення кредиту (пункт 2.6. кредитного договору).

Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору видача відповідних траншів, за умовами кредитного договору повинна здійснюватися після укладення договорів забезпечення, передбачених договором, шляхом перерахування кредитних коштів позичкового рахунку позичальника на підставі письмових заявок останнього.

Моментом (днем) надання траншу кредиту в доларах вважається день видачі грошових коштів позичкового рахунку (пункт 2.2. кредитного договору), а моментом повернення заборгованості, а також погашень кредитора - днем зарахування сум на відповідний рахунок (пункт 2.3. кредитного договору).

Сплата комісій, згідно з пунктом 2.8. кредитного договору, здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені тарифами.

Пунктом 3.2.8. кредитного договору сторони погодили, що кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за кредитом у разі неповернення позичальником кредиту або його окремого траншу, визначених пунктом 1.1. договору, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій згідно з умовами договору.

На виконання умов кредитного договору, на підставі листа-заявки №1 від 02 вересня 2008 року, кредитор видав позичальнику 3 500 000, 00 дол. США,

листа-заявки №2 від 03 вересня 2008 року - 3 900 000,00 дол. США,

листів-заявок №3-4 від 05 вересня 2008 року - 6 135 000,00 дол. США,

листів-заявок №5-6 від 12 вересня 2008 року - 865 000,00 дол. США,

листа-заявки №7 від 07 жовтня 2008 року - 160 000,00 дол. США,

листа-заявки №8 від 13 жовтня 2008 року - 6 000 000,00 дол. США,

листа-заявки №9 від 22 жовтня 2008 року - 840 000,00 дол. США

листів-заявок №11-12 від 30 жовтня 2008 року - 5 000 000,00 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи до кредитного договору вносилися зміни та доповнення, якими змінювалися умови кредитування, зокрема:

договір про внесення змін та доповнень від 26.08.2008 року;

договір про внесення змін та доповнень від 28.10.2008 року;

договір про внесення змін та доповнень від 05.01.2009 року;

договір про внесення змін та доповнень від 09.11.2009 року;

договір про внесення змін та доповнень від 29.01.2010 року;

договір про внесення змін та доповнень від 08.02.2010 року;

договір про внесення змін та доповнень від 16.03.2010 року;

договір про внесення змін та доповнень від 30.04.2010 року;

договір про внесення змін та доповнень від 28.05.2010 року;

договір про внесення змін та доповнень від 03.09.2010 року;

договір про внесення змін та доповнень від 20.10.2011 року.

На підставі заяви про перерахування кредитних коштів № 1 від 21.10.2011 року, отриманої засобами клієнт-банку, була проведена конвертація зобов'язань позичальника в гривню на суму 146 673 123, 00 грн., та видано як транш кредиту згідно з договором про внесення змін та/або доповнень від 20 жовтня 2011 року.

Згідно з пунктом 8 договору про внесення змін та/або доповнень від 20.10.2011 року пунктів 2.4. та 2.5. Кредитного договору були викладені в наступних редакціях:

- "2.4. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування кредитом за вихідні та неробочі дні здійснюється в останній робочий день перед вихідними та неробочими днями за вихідні, а неробочі дні поточного місяця. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному місяці та закінчуються в наступному місяці, то нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця.";

- "2.5. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в період, що починається з останнього календарного дня поточного місяця по п'ятий календарний день наступного місяця (включно). Сплаті в зазначений період підлягають проценти, що нараховані за період з останнього календарного дня попереднього місяця по передостанній календарний день поточного місяця. В день повернення заборгованості за кредитом/траншем кредиту в повній сумі, сплаті підлягають проценти, що нараховані по день, що передує дню погашення заборгованості за кредитом/траншем кредиту (включно) ".

Згідно з умовами договору про внесення змін та доповнень від 11.06.2013 року, сторони погодили, що починаючи з дати виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 10 договору про внесення змін (щодо забезпечення внесення змін до всіх договорів, укладених на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором) позичальник сплачує кредитору проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою у розмірі 11 % річних.

Відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень від 25.04.2014 року, сторони погодили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитним договором до 31 травня 2018 року відповідно до погодженого графіку, з місячними платежами по 1 900 000,00грн. до тридцять першого числа кожного місяця та погашенням залишку заборгованості в сумі 32 373 123,00 грн. не пізніше 31.05.2018 року.

У договорі про внесення змін та доповнень від 12.08.2015 року сторони погодили, що станом на 13 серпня 2015 року адміністративна комісія, яка підлягає сплаті позичальником, становить 121 673 123,00 грн. і не підлягає перерахунку в залежності від зміни курсу гривні до дол. США. Строк оплати комісії - не пізніше наступного дня після повного погашення заборгованості за кредитом, але в будь-якому випадку не пізніше 30.05.2018 року.

Згідно з пунктом 3.2.5. кредитного договору (в редакції погодженій сторонами в договорі про внесення змін та/або доповнень від 26.08.2008 року) кредитор має право вимагати повернення раніше наданих траншів кредиту, сплати нарахованих процентів за користування кредитом, комісій, можливих пень та штрафів, у розмірі, передбаченому договором та тарифами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до частини 2 статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Звертаючись до суду з позовними вимогами позивач зазначає про те, що у зв'язку з порушенням Приватним акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи" взятих на себе зобов'язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/143 від 08.05.2008 року щодо погашення кредиту, у позичальника виникла заборгованість перед позивачем, а саме: 121 673 123,00 грн. заборгованість за кредитом; 29 688 918,46 грн. сума заборгованості за процентами; 121 673 123,00 грн. сума адміністративної комісії; 28 424 099,62 грн. пеня за кредитом; 5 440 680,72 грн. пеня за процентами.

У відповідності до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Положеннями частини 1 статті 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

В забезпечення виконання Приватним акціонерним товариством "Інформаційні комп'ютерні системи" своїх зобов'язань за кредитним договором, 30.04.2010 року між позивачем (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА-ІНВЕСТ" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2799, з наступними змінами та доповненнями, згідно з пунктом 1.1. якого предметом іпотеки є нерухоме майно, яким є: комплекс будівель та будівля котельні, загальною площею 21 932,5 кв.м., що складається з: Лабораторно-побутовий комплекс (літ А), площею 1 163,90 кв.м.; Автобусно-кузовний корпус (літ. А1), площею 9 475,40 кв.м.; Їдальня (літ. Б) площею 1 290,30 кв.м.; Контрольно-пропускний пункт (літ. В) площею 102,80 кв.м.; Блок виробничих приміщень (літ. Е), площею 231,30 кв.м.; Газогенераторна (літ. Ж), площею 81,70 кв.м.; Агрегатний корпус (літ. З), площею 2 491,60 кв.м.; Склад запчастин (літ. К), площею 494,10 кв.м.; Складський корпус, інструментальний цех з мийкою (літ. Л), площею 1669,70 кв.м.; Корпус ЦВЗД, цех відновлення зношених деталей, трансформаторна підстанція (літ. М), площею 4 374,90 кв.м.; та Будівля котельні, (літ. Д), площею 556,80 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Костянтинівська, 73, та належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого Щелковим М.К., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13.12.2007 року за реєстровим № 3011, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за номером 2568011 відповідно до витягу № 5140017 з Державного реєстру правочинів від 13.12.2007 року, згідно з реєстраційним посвідченням № 0322 право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 27.12.2007 року та записано в реєстрову книгу № 26з-70 за реєстровим № 1192-з.

За приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 4.5.3. Іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".

У відповідності до частин 1, 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документів зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позичальник та іпотекодавець повідомлялися про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки (вимога за вих. № 08.41-186/67-16946 від 20.09.2015 року), проте порушення умов Кредитного договору усунуті не були.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 11.12.2013 року у справі, які в силу положень статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду, виходячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 33, статті 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Аналогічна позиція Верховного Суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 року у справі № 3-43гс14.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що за укладеним з позивачем іпотечним договором в останньому відсутнє застереження щодо можливості позивачу застосовувати позасудову процедуру стягнення, таким чином позовні вимоги про звернення стягнення шляхом визнання права власності на предмет іпотеки не відповідають визначеному законом способу захисту судовою колегією не приймаються, оскільки пунктом 4.5.3 Іпотечного договору від 30.04.2010р. погоджено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону «Про іпотеку».

При цьому, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Матеріали справи не містять доказів задоволення ані позичальником, ані іпотекодавцем вимог позивача у повному обсязі, як кредитора та іпотекодержателя, щодо погашення заборгованості та санкцій за кредитними договорами та щодо передання предмету іпотеки у рахунок погашення вище встановленої судом заборгованості позичальника по кредитним договорам в добровільному порядку.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна, складеного 13.04.2016 року суб'єктом оціночної діяльності - Приватним підприємством "Енергомакс", вартість предмету іпотеки за іпотечним договором - комплексу будівель та будівля котельні, загальною площею 21 932,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73 станом на 13.04.2016 року складає без врахування ПДВ 54300000,00грн., що не перевищує встановленої судом заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором. Тобто вартість спірного майна не покриває суми заборгованості (по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом) за кредитним договором.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що оцінка, яка була надана позивачем проведена на замовлення особи, яка не мала на це право, а отже така оцінка не може вважатись дійсною не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки оцінку майна проведено суб'єктом оціночної діяльності ПП «Енергомакс», а відповідно до ст. 3 Закону України, від 12.07.2001, № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ч.2 ст. 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а саме на ч.2 ст. 11, відповідно до якої замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб, а отже згідно цієї норми, на думку відповідача, вбачається, що оцінка яка була надана позивачем була проведена на замовлення особи, яка не мала на це право, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки зазначеною нормою не визначено обов'язковість замовника оцінки саме власником.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгртунтованого висновку про те, що вимоги позивача про звернення, в рахунок часткового погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, а саме: комплекс будівель та будівля котельні, загальною площею 21 932,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "КОНСТАНТА-ІНВЕСТ", шляхом визнання права власності за іпотекодержателем - Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" є правомірними та обґрунтованими.

15.08.2016р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про призначення судової незалежної експертизи щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна - комплекс будівель та будівлю котельні загальної площею 21932,5 кв.м. за адресою м.Київ, вул. Констянтинівська,73.

Відповідач обґрунтовуючи зазначене клопотання зазначає про те, що позивача в обґрунтування вартості предмета іпотеки наданий висновок про вартість майна, виготовлений суб'єктом оціночної діяльності - ПП «Енергомакс» від 13.04.2016р. Проте визначена вартість предмету іпотеки не відповідала дійсності та на підтвердження цієї обставини відповідачем було надано до матеріалів справи звіт про незалежну оцінку предмета іпотеки, виготовлений на замовлення відповідача суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЮФ Юрісперітус» від 15.06.2016р.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційного господарського суду 16.08.2016р. клопотання відповідача про призначення судової незалежної експертизи щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна, судова колегія відмовила в його задоволенні з огляду на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, чого судовою колегією встановлено не було.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2016р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа-Інвест" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.16р. у справі №910/8139/16 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8139/16.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко