Рішення

від 19.08.2016 по справі 639/4560/16-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/4560/16-ц

№ 2/639/1642/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Срокіної І.І.,

за участю секретаря - Макушенко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовом КС «Самопоміч» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати процентів,-

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором, яка виникла за період з року за період з 13.06.2014 року по 15.05.2016 року у сумі 93097,25 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 22.12.2014 р. Жовтневим районним судом м. Харкова винесено заочне рішення про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ДКД - 00069 від 15.05.2013 у розмірі 7306,79 грн. На даний час рішення, що набрало законної сили, не виконано. Відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань, тому позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом .

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні вищевикладеним.

Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України повідомлялися про час і місце розгляду справи, уся кореспонденція, яка направлялася на їхню адресу повернулася до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки. У зв'язку з чим суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача , виходячи з вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що 15.05.2013 р. між КС «Самопоміч» та відповідачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Д КД-00069, відповідно до умов якого спілка надала відповідачам кредит в сумі 5000 грн. строком на 12 місяців (а.с. 5).

22.12.2014 року Жовтневим районним судом м. Харкова ухвалено рішення про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № Д КД - 00069 від 15.05.2013 у розмірі 7306,79 грн. (а.с. 6-7). На даний час рішення, що набрало законної сили, не виконано.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 ст. 1048 ЦК передбачає право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання за договором відповідачі належним чином не виконали.

Згідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Враховуючи наведені обставини та вимоги закону, суд вважає, що рішення суду про стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики не звільняє боржників від відповідальності за невиконання ними грошового зобов'язання, оскільки останнє ними досі не виконане. Це не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами Договору та не тягне за собою припинення договору, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Підстави припинення зобов'язання, викладені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України, не передбачають можливості припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора. Оскільки погашення заборгованості за судовими рішеннями не відбулося, то відповідно договірні правовідносини між сторонами не припинилися і позивач відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України має право нараховувати проценти, а стягненню підлягає уся сума заборгованості. У зв'язку з тим, що зобов'язання триває, відповідачі повинні сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому умовами договору за період дії договору, оскільки фактично він продовжує користуватися коштами.

Виходячи iз системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1206 цс 15 від 23 вересня 2015 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Вищенаведене свідчить про те, що нарахування процентів в за користування кредитом після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення рішення 22.12.2014 р. Жовтневим районним судом м. Харкова до його фактичного виконання, є правомірним.

Таким чином, судом встановлена наявність підстав для задоволення позову.

Питання про судові витрати вирішено на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 224-225, 226 ЦПК України, ст.ст. 526, 536, 599, 625, 626, 1048, 1049, Постановою Верховного Суду України у № 6-1206 цс 15 від 23 вересня 2015 року, суд,-

ВИРІШИВ :

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної Спілки «САМОПОМІЧ», код ЄДРПОУ 22684157 - заборгованість зі сплати процентів за кредитним договором № ДКД-00069 від 15.05.2013 року за період з 13.06.2014 року по 15.05.2016 року у сумі 93097 ( дев,яносто три тисячі дев,яносто сім) гривень 25 коп..

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Кредитної Спілки «САМОПОМІЧ», код ЄДРПОУ 22684157 судовий збір у сумі 465 ( чотириста шістдесят п,ять) гривень 48 коп з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом десяти днів.

Заочне рішення набирає законної відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Головуючий суддя І.І. Срокіна