Рішення

від 17.08.2016 по справі 323/4433/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 323/4433/14-ц Головуючий у 1 інстанції Щербань Л.Г.

Номер провадження 22-ц/778/3089/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Краснокутської О.М.,

Суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

При секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Каскад-Газ» на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Каскад-Газ» про стягнення невиплаченої заробітної плати,компенсації,вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в процесі розгляду судом справи уточнював, до ПП «Каскад-Газ» .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі наказу № 14 від 22 липня 2011 року він був прийнятий монтажником санітарно-технічних систем і обладнання 5-го розряду до ПП «Каскад-Газ».

03 листопада 2014 року за наказом № 11.03/1 його було звільнено з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України через грубе порушення роботодавцем трудового законодавства, оскільки у 2014 році жодного разу не виплачувалася заробітна плата. При звільненні йому не була виплачена заробітна плата та вихідна допомога.

На підставі викладеного позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь 13532,46 грн. невиплаченої заробітної плати за 2014 рік, 4656,99 грн. вихідної допомоги, 1552,33 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку і 14673,00 грн. середнього заробітку за час затримки, 5000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ПП «Каскад-Газ» на користь ОСОБА_2 13532,46 грн. невиплаченої заробітної плати за 2014 рік, 4656,99 грн. вихідної допомоги, 1552,33 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку і 14673,00 грн. середнього заробітку за час затримки, а всього 34414,78 грн.

Стягнуто з ППП «Каскад-Газ» на користь держави судовий збір в сумі 48,20 грн.

Стягнуто з ПП «Каскад-Газ» на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Стягнуто з ПП «Каскад-Газ» на користь держави судовий збір в сумі 1218 грн.

У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України стягнуто з ПП «Каскад-Газ» на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 2250,24 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПП «Каскад-Газ» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, а рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року апеляційну скаргу ПП «Каскад-Газ» відхилено. Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ПП «Каскад-Газ» задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вимогами ч. 1 ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:

чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Оскаржуване рішення суду не у повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач за час трудових відносин з позивачем систематично порушував вимоги трудового законодавства,позивач протягом 2014 року не отримував заробітну плату та інші виплати і при його звільненні з ним не було проведено повного розрахунку , чим завдано йому моральної шкоди.

Такі висновки частково не підтверджуються здобутими доказами у справі.

Судом правильно встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ПП "Каскад Газ" з 22 липня 2011 року до 03 листопада 2014 року і працював монтажником санітарно-технічних систем і обладнання 5-го розряду.

Наказом керівника ПП "Каскад-Газ" від 03 листопада 2014 року № 11.03/1 ОСОБА_2 звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Пред'являючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що у 2014 році відповідач не виплачував йому заробітну плату та інші належні йому грошові кошти, у зв»язку із чим він звільнився з роботи.

Згідно зі ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, як на позивачеві, так і на відповідачеві лежить процесуальний обов'язок доказування своїх доводів і заперечень.

Згідно із роз'ясненнями, наданими судам у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

Із матеріалів справи - відомостей про нарахування і виплати заробітної плати ОСОБА_2, розмір якої не спростовують сторони, вбачається, що його оклад на місяць складав 1350 гр.00коп., а з жовтня 2014р.-1550гр.00коп.

За січень 2014 року йому нарахована заробітна плата в сумі 1350гр.00коп. (для виплати після вирахування передбачених законом податків - 1197гр.54коп.) (а.с.75), за лютий 2014р. нараховано 1350гр.00коп. (до виплати - 1197гр.54коп.) (а.с.76), за березень 2014р. - 1350гр.00коп. (до виплати 1197гр.54коп.) (а.с.77), за квітень 2014р. -1350гр.00коп. (до виплати - 1197гр.54коп.) (а.с.78 зворот), за травень 2014р. - 1350гр.00коп. (до виплати - 1197гр.54коп.) (а.с. 79), за червень 2014р. - 1350гр.00коп. (до виплати - 1197гр.54коп. ) (а.с. 79 зворот), за липень 2014р. - 1350гр.00коп. (до виплати - 1197 гр.54коп.) (а.с. 80), за серпень 2014р. - 1350гр.00коп. (до виплати - 1177гр.29коп.) (а.с. 80 зворот), за вересень 2014р. - 2047гр.90коп. (до виплати - 1647гр.33коп.) (а.с.81), за жовтень 2014р. - 471гр.74коп. (до виплати - 447гр.68коп) (а.с. 82), а також за жовтень 2014р. нараховані відпускні в сумі 1133гр.11коп. (до виплати - 1002гр.82коп. (а.с. 81 зворот).

Таким чином за період з січня 2014р по жовтень включно 2014р. позивачеві було нараховано заробітної плати на загальну суму 13319гр.64коп. та компенсацію за відпустку 1133гр.11коп.

Згідно відомостей про виплату грошових сум позивачу частково сплачувались нараховані суми заробітної плати , проте із висновку судової почеркознавчої експертизи № 206 віл 17 серпня 2015 року (а.с.135-140) вбачається, що підписи, від імені ОСОБА_2, в наступних документах:

Відомості на виплату грошей № 1 за січень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 2 за січень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 3 за лютий 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 4 за лютий 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 7 за квітень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 8 за квітень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 9 за травень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 10 за травень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 11 за червень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 12 за червень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 14 за липень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 15 за липень 2014 року в графі № 5 на суму 598,77 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 16 за серпень 2014 року в графі № 5 на суму 634,31 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 18 за серпень 2014 року в графі № 5 на суму 542,98 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 20 за вересень 2014 року в графі № 5 на суму 588,64 грн. - заробітна плата

Відомості на виплату грошей № 21 за жовтень 2014 року в графі № 5 на суму 1002,82 грн. - відпускні

Відомості на виплату грошей № 25 за жовтень 2014 року в графі № 5 на суму 447,68 грн. - заробітна плата,

виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Доказів про отримання позивачем зазначених нарахованих йому грошових коштів - заробітної плати в сумі 11969гр.64коп. і компенсації за відпустку 1133гр. суду не надано.

Разом із тим із висновку судової експертизи також вбачається, що встановити , чи виконані підписи від імені ОСОБА_2 у відомості на виплату грошових коштів № 5 за березень 2014 року в графі № 2 і у відомості № 6 за березень 2014 року в графі № 5, не є можливим. Доказів щодо не отримання цих грошових коштів суду не надано, тому підстав вважати їх не виплаченими немає.

Таким чином судова колегія приходить до висновку про те, що 11969гр.64коп. заробітної плати та компенсацію відпустки в сумі 1133гр.11коп. позивачу не видавалась, тому ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з відповідним відрахуванням з них належних податків та зборів, проте суд першої інстанції,не надавши належної оцінки доказам у справі і не взявши до уваги те,що не отримання позивачем заробітної плати частково не доведено здобутими у справі доказами, помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення заробітн ої плати у повному обсязі і компенсації за не використану відпустку,виходячи при цьому не із розміру заробітної плати,яка підтвердждується розрахунковими відомостями, а із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Згідно до вимог ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За змістом ст..44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим органом законодавства про працю,колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі,передбаченому колективним договором,але не менше тримісячного середнього заробітку.

Позивачем не надано суду доказів і матеріали справи не містять у собі відомостей про те,що позивач був звільнений з роботи внаслідок систематичного порушення відповідачем трудового законодавства, колективного чи трудового договору. Самий по собі факт невиплати будь-яких сум не є доказом розірвання трудового договору саме з цих підстав.

Заява ОСОБА_2 від 10.12.2014року на ім.»я директора ПП «Каскад-Газ» про порушення передбаченого законом порядку та строки виплати заробітної плати і не здійснення розрахунків при звільненні(а.с.6) не може вважатись належним доказом звільнення з роботи у зв»язку із порушенням власником або уповноваженим ним органом трудового законодавства,оскільки ця заява подана після розірвання трудового договору і не є заявою про звільнення з роботи, а відомості щодо не отримання позивачем заробітної плати на час звільнення були спірними,тому підстави для стягнення з відповідача вихідної допомоги відсутні і в цій частині належить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 2 та ч. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядку), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З огляду на зазначене, на підставі доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, встановивши, що відповідач не провів остаточний розрахунок з позивачем в день його звільнення,проте позовні вимоги підлягають задоволенню частково, колегія приходить до висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до дня розгляду судом першої інстанції даного спору -03 .09.2015р., який за період з 03 листопада 2014 року по 03 вересня 2015 року становить 10282,80 грн. (49,20 грн. - середня заробітна плата х 209 днів).

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

За змістом ст. 2-1 КЗпП України Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

За положеннями статей 55, 124 Конституції України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, з огляду на викладені положення законів підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст. 237-1 КЗпП України є сам факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тому вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди відповідають конституційному принципу, визначеному ст. 43 Конституції України.

При визначенні розміру суми відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить із засад розумності, справедливості та вбачає підстави для стягнення з відповідача 2000 грн. як адекватну компенсацію за завдану моральну шкоду з огляду на встановлені у цій справі обставини.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то у зв'язку із частковим задоволенням його позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави пропорційно до задоволених позовних вимог, у яких 21743,16 грн. є майновими вимогами та частково задоволено немайновий спір щодо моральної шкоди.

Отже, за ЗУ «Про судовий збір» у редакції від 01.01.2014 року, що діяла на час подання позовної заяви ОСОБА_2, за подання позовної заяви до суду першої інстанції з такими вимогами слід сплатити судовий збір: за майнові вимоги 243,60 грн., за немайнові 243,60 грн., а всього 487,20 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ,88 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Каскад-Газ» задовольнити частково.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 03 вересня 2015 року у цій справі скасувати, ухвалити нове наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Каскад-Газ» (код ЄДРПОУ 34119959) юридична адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату за 2014 рік в сумі 11969гр.64коп , компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1133гр.11коп. , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 10282,80 грн. , а всього 23385грн. 55 коп.(двадцять три тисячі триста вісімдесят п»ять гривень) з відповідним відрахуванням з них належних податків та зборів.

Стягнути з Приватного підприємства «Каскад-Газ» (код ЄДРПОУ 34119959) юридична адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (одну тисячу гривень).

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: