Постанова

від 19.08.2016 по справі 815/2030/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2030/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Швеця В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРГНЕР УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_1 ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРГНЕР УКРАЇНА» (далі ТОВ «БЕРГНЕР УКРАЇНА») з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_1 ДФС в Одеській області (далі ДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.12.2015 року №0003832203 форми «Р» про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3734396,00 гривень (2987517,00грн. за основним платежем, 746879,00грн за штрафними фінансовими санкціями), №0003862203 форми «Р» про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8701688,00 гривень (5801125,00 грн. за основним платежем, 2900563,00грн за штрафними фінансовими санкціями) та №0003872203 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 864720,00 грн.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі акту № 6643/22-213/33137920/230 від 16.11.2015 року (реєстраційний №000230/15-52-22-03/33137920 від 16.11.2015 року) з питань взаємовідносин з контрагентами ТОВ «ІДЕАЛ ІНВЕСТ», TOB «ВЕЙСЕС», TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ», ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», ТОВ «КОРЕС ЛТД», яким встановлено порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2987517,00 грн. за 2014 рік; п.198.1,198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на 5801125грн. та завищено від'ємне значення по ПДВ за липень 2015 року на 864720грн. В ОСОБА_2 перевірки ДПІ дійшла до висновку про те, що надані позивачем до перевірки документи не є документами первинного бухгалтерського обліку, посилаючись на відсутність факту реального здійснення господарських операцій. Такі висновки ДПІ обґрунтовує, виходячи з мотивувальної частини акту, тим, що не надано документів, які підтверджують транспортування ТМЦ (ТТН та інші) від контрагентів до складу ТОВ «БЕРГНЕР УКРАЇНА»; у видаткових накладних не вказано реквізити довіреностей, будь-які довіреності на отримання ТМЦ або журнал довіреностей до перевірки не надано; фізична особа-перевізник, працюючий за цивільно-правовою угодою, виконував щоденні виїзди з адреси покупця на адресу постачальника по кілька разів, що унеможливлює здійснення транспортування МТЦ фізично; згідно відомостей центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України вказана особа-перевізник не отримував ніякого доходу упродовж 2015 року; контрагенти не знаходяться за податковою адресою. Крім того, на думку перевіряючих презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій. З урахуванням цих обставин перевіряючи стверджують про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вказані висновки засновані

виключно на припущеннях. ТОВ «БЕРГНЕР УКРАЇНА» укладено договори з контрагентами. Згідно договорів або специфікацій до них поставлявся товар, про що свідчать видаткові накладні та ТТН за 2015 рік. У 2014 році поставку товарів здійснював продавець. Усі розрахунки з контрагентами відображені в журналі-ордері, по рахунку 631 та підтверджуються платіжними дорученнями.

Стосовно наявності супроводжувальних документів позивач зазначив, що вони наявні у нього. Такими документами є ТТН. Крім того, підприємство має всі необхідні сертифікати відповідності та санітарно-епідеміологічні висновки експертизи на всі групи товару. Без цих документів торгівельна діяльність підприємства не була б можлива.

Позивач під час перевірки надав пояснення перевіяючим щодо організації перевезення товарів за цивільно-правовими угодами з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, але вони безпідставно не прийняти до уваги. Було пояснено, що в кожній видатковій накладній вказана велика кількість ТМЦ. Постачальники за загальною практикою виписують по кілька видаткових накладних на одну дату. За цим же принципом постачальник на кожну партію (видаткову накладну) виписує ТТН. Законодавець не обмежує кількість ТТН на одне перевезення, але те що усі ці ТТН за одну дату відносяться до перевезення підтверджується, по-перше, тим, що у розділі вантажно-розвантажувальні операції (зворот ТТН) вказаний один час прибуття на всіх ТТН. По-друге, загальна вага і об'єм товару по всім ТТН на одну дату не перевищує загальної вантажопідйомності транспортного засобу, яким здійснюється перевезення. По - трете - описом послуг, що додається до акту прийому-передачі виконуваних робіт (наданих послуг), складеного та підписаного між позивачем та водієм транспортного засобу, що вказаний в ТТН. По четверте, постачальник знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Мельницька, 29, склад покупця - за адресою: м. Одеса, вул. Моторна,8 - ці склади знаходяться в межах не тільки одного міста, а в межах одного мікрорайону міста, тому щоденні виїзди можливі. Розрахунки з перевізниками були здійснені відповідно до вимог договорів та складних актів виконаних робіт. Розрахунок був здійснений 07.10.2015 року, сплата податків і зборів за вказаними платежами підтверджується випискою банку від 07.10.2015 року.

Стосовно не зазначення у видаткових накладних реквізитів довіреностей за якими отриманий товар, позивач зазначив, що з 01.01.2015 року набрав чинності Наказ Мінфіну України від 30.09.14 року № 987, яким скасована Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей. Водночас, цим же наказом доповнено пункт 2.5 глави 2 Положення про документальне забезпечення бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88, новим абзацом, яким встановлено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або ФОП одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Таки повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Тобто, на сьогоднішній день, позивач не обмежений довіреністю у виборі документу, яким можуть підтверджені повноваження особи на отримання ТМЦ. ТОВ «БЕРГНЕР УКРАЇНА» була виписана Генеральна довіреність № 9/1 від 01.04.2014 року та № 9/2 від 05.01.2015року на завскладом ОСОБА_1, якою засвідчено зразок підпису останнього та зразок відбитку печатки TOB «БЕРГНЕР УКРАЇНА». Прізвище і підпис саме ОСОБА_1 зазначено у всіх видаткових накладних, тому інші реквізити на накладних не зазначались.

Позивач зазначив, що всі укладені ним правочини з контрагентом відповідають вимогам законодавства, та направлений на реальне настання наслідків, про що свідчить виконання договорів сторонами. Перевіряємі первинні документи є достовірними та оформлені належним чином (мають обов'язкові реквізити). Сукупність первинних документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та не дають підстав для сумніву у їх реальності.

Якщо господарська операція не відбулась, первинні документи не відповідають дійсності, що свідчить про відсутність у сторін волевиявлення на здійснення операції, у цьому випадку застосовуються наслідки ст.228 ЦК України, але за обставин які викладені в акті перевірки, визначенню правочину як нікчемний повинен передувати вирок суду щодо учасників такого правочину або рішення суду про визнання правочину недійсним. Проте таких документів не зазначено у зв'язку з їх відсутністю.

Всі правочини позивача з контрагентами направлені на реальне здійснення їх, оскільки придбаний товар у подальшому поставлявся та реалізовувався іншим контрагентам - покупцям (ТОВ ТавріяВ», ПП «Таврія Плюс», ОСОБА_2, Сільпо та інші), про що свідчать наявні у позивача первинні документи. Проте ДПІ не досліджувало зміст господарських операцій, а обмежилось констатацією фактів порушення податкового законодавства контрагентами позивача, але це не свідчить про «автоматичне» порушення податкового законодавства позивачем.

TOB «БЕРГНЕР УКРАЇНА» жодного порушення податкового законодавства не допущено, у зв'язку з чим висновки акту перевірки є необґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, підтримав позицію викладену у запереченнях на позов (т.15 а.с.193-198), в яких вважав доведеним актом перевірки встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2987517,00 грн. за 2014 рік; п.198.1,198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на 5801125грн. та завищено від'ємне значення по ПДВ за липень 2015 року на 864720грн. Під час перевірки не були надані всі документи у підтвердження господарських операцій.. У судовому засіданні 04.07.2016 року представник відповідача зазначив, що на його думку на кожне перевезення повинно бути складена одна ТТН. Крім того, представник у судовому засіданні не надав пояснень щодо наявних протиріч в акті перевірки, а саме посилання на відсутність супроводжувальних документів товару, та в той же час посилання на ТТН. Представник відповідача у судовому засіданні стверджував, що прийняти на підставі цього акту перевірки оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позову

Судом встановлено, що TOB «БЕРГНЕР УКРАЇНА» зареєстровано 26.08.2004 року, знаходиться на податковому обліку в ДПІ, є платником ПДВ (т.1 а.с.33-54).

З 27.10.2015 року по 09.11.2015 року відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений ОСОБА_2 від 16.11.2015 року № 6643/22-213/33137920/230 року (реєстраційний №000230/15-52-22-03/33137920 від 16.11.2015 року) «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕРГНЕР УКРАЇНА» (код 33137920) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з TOB «ІДЕАЛ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39421863) за період з 01.06.2015 по 31.07.2015, TOB «ВЕЙСЕС» (код ЄДРПОУ 39419613) за період з 01.04.2015 по 30.04.2015, TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 39312396) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39128334) за період з 01.09.2014 по 28.02.2015, ТОВ «КОРЕС ЛТД» (код ЄДРПОУ 39421580) за період з 01.03.2015 по 31.07.2015» (т.1 а.с. 64-106).

Позивач на акт перевірки подав до ДПІ заперечення, які залишені без задоволення (т.1 а.с.101-118).

На підставі ОСОБА_2 перевірки № 6643/22-213/33137920/230 від 16.11.2015 року ДПІ 02.12.2015 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0003832203 форми «Р» про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3734396,00 гривень (2987517,00 гривен за основним платежем, 746879,00грн за штрафними фінансовими санкціями), №0003862203 форми «Р» про збільшення йому суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8701688,00 гривень (5801125,00 гривен за основним платежем, 2900563,00грн за штрафними фінансовими санкціями) та №0003872203 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 864720,00 гривень за звітний період липень 2015 року (податкова декларація №91738884179 від 18.08.2015 року) (т.1 а.с.120-122).

Позивач подав скаргу на податкові повідомлення-рішення до ГУ ДФС у Одеській області та ДФС України, але рішеннями ГУ ДВС України в Одеській області від 02.02.2016 року та ДФС України від 01.04.2016 року скарги залишені без задоволення (т.1 а.с.126-152).

У висновку ОСОБА_2 перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі заниження податку на додану вартість на суму 2987517,00 грн. за 2014 рік; п.198.1,198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого занижено ПДВ на 5801125грн. та завищено від'ємне значення по ПДВ за липень 2015 року на 864720грн. (т.1 а.с.105-106)

Згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пункти 198.1 та 198.2 визначають у разі здійснення яких операцій у платника податку виникає право віднесення сум податку на податковий кредит, а також дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, а саме дата тієї події, яка відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог закону.

Суд вважає доводи позивача про відсутність порушення ним вищезазначених норм ПКУ при здійснені господарських операцій з контрагентами, які досліджувались під час перевірки, обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час перевірки та складання акту перевірки діяв Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984, втратив чинність у зв'язку набранням чинності з 17.11.2015 року Наказу Мінфіну України №727 від 20.08.2015 року), якій відповідно до п.1 розроблено відповідно до вимог ПКУ для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами.

Пунктом 85.2 ст.85 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки .

Пунктом 85.6 ст.85 ПКУ, п.5.2 Порядку №984 у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Зміст вищезазначених норм законодавства свідчить про те, що посадова особа контролюючого орану зобов'язання здійснити перевірку лише на підставі первинних документів, у разі встановлення порушень податкового законодавства має права витребувати у платника податків копії документів, які підтверджують ці порушення, з наведенням їх переліку. Відсутність цих документів або ненадання їх копій відображається у складеному акту у довільній формі.

В ОСОБА_2 перевірки зазначено, що про нереальність господарських операцій свідчить, зокрема, відсутність у позивача сертифікатів якості, свідоцтв, довідок, паспортів на придбаний товар. Проте в акті перевірки від 16.11.2015 року № 6643/22-213/33137920/230 не відображено складання відповідного акту згідно з вимогами п. 85.6 ст.85 ПКУ, п.5.2 Порядку №984, що свідчить про доведеність доводів позивача про не обґрунтованість твердження ДПІ про відсутність та ненадання вказаних документів, а саме сертифікати відповідності та санітарно-епідеміологічні висновки експертизи на всі групи товару (т.1 а.с.215-265), без яких торгівельна діяльність підприємства не була б можлива.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 6 розділу І Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984) визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки зазначено, що перевіряючим під час перевірки використовувались надані позивачем податкові та видаткові накладні, договори, платіжні доручення та інші первинні документи, а також використані бази даних АІС.

Під час перевірки було встановлено, що позивачем були укладені договори на поставку товарів з контрагентами ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 39128334) - №9 від 01.04.2014 року, TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ» (код ЄДРПОУ 39312396) - №27 від 09.02.2015 року, ТОВ «КОРЕС ЛТД» (код ЄДРПОУ 39421580) - №27 від 02.03.2015 року (додаткова угода №2 від 17.06.2015 року), TOB «ВЕЙСЕС» (код ЄДРПОУ 39419613) - №34 від 01.06.2015 року (додаткова угода від 17.04.2015 року), TOB «ІДЕАЛ ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39421863) - №36 від 01.06.2015 року ( додаткова угода від 01.07.2015 року).

Згідно з актом перевірки суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаних контрагентів, включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за відповідний період та відповідають даним Додатків №5 до податкових декларацій з податку на додану за відповідні періоди.

Актом перевірки не спростовано, що позивачем оприбуткований товар, розрахунки по договорам здійснені в безготівковій формі.

Крім того, позивачем за період, в якій він здійснював доставку товару, надані договори з особами перевізниками (т.т.1 а.с.154-178), а також ТТН.

Зазначені копії первинних документів щодо здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивачем надані також до суду (т.2 -7, т.8 а.с.1-110).

Незважаючи на встановлені вищевказані обставини по первинним документам перевіряючим зроблений висновок про порушення позивачем норм податкового законодавства та заниження сум податку на прибуток та ПДВ.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що вказані висновки ДПІ ґрунтуються лише на припущеннях ДПІ. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надані довіреності, накази на відрядження, що свідчить про дефектність складених документів та сумнівність проведення операцій з купівлі-продажу товарів згідно договорів. Тобто перевіряючи лише з підстав не надання довіреностей, наказів на відрядження ставлять під сумнів (не доводять належними доказами) здійснення господарських операцій при наявності всіх інших первинних документів щодо їх здійснення.

В акті перевірки та представником відповідача у судовому засіданні не спростовані доводи позивача щодо правомірності оформлення генеральної довіреності, та відсутність у законодавстві обмеження кількості ТТН на одне перевезення. Неможливість здійснення перевезення одним перевізником також є лише припущенням ДПІ. Достовірних доказів, що товар не був перевезений вказаним перевізним відповідно до ТТН не зазначено в акті перевірки та не надано представником відповідача у судовому засіданні.

Дослідивши акт перевірки суд вважає, що висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується фактично на листах-податкової інформації самої ж ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 30.12.2014 року №2833/7/15-52-22-02 відносно ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС» (т.16 а.с.221-229), від 28.10.2015 року №150/22-208 відносно TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ»(т.16 а.с.206-220), ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві від 10.08.2015 року №3150/7/26-55-22-10 відносно ТОВ «ІДЕАЛ ІЕВЕСТ», ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві від 10.08.2015 року №463/26-55-10/39419613 відносно ТОВ «ВЕЙСЕС» за червень 2015 року (т.16 а.с.231-269).

При цьому судом встановлено, що наказ на перевірку позивача по взаємовідносинам у тому числі з TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ» виданий 27.10.2015 року, перевірка почалась 27.10.2015 року, а лист - податкова інформація відносно TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ» складений 28.10.2015 року, тобто наказ виданий раніше ніж лист - податкова інформація відносно TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ» , який став підставою для перевірки з вказаним контрагентом.

Перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, встановлений ст.83 ПКУ, в якому зазначена - податкова інформація.

Статтею 71 ПКУ встановлено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Збір податкової інформації та порядок її отримання контролюючим органом регламентований ст.ст.72,73 ПКУ. Пунктом 72.1 ст.72 визначений перелік джерел інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу. Згідно з п.71.1.6 ст.72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Статтею 74 ПКУ визначено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючи органи функцій та завдань.

Таким чином, умовами використання податкової інформації під час перевірок повинно бути те, що вона зібрана відповідно до положень ПКУ та зберігається та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Проте вищезазначені листи - податкова інформація щодо контрагентів позивача виходить за поняття отриманої та опрацьованої інформації, оскільки вказані листи окрім наявної, опрацьованої та систематизованої інформації відносно суб'єкта господарювання, яка наявна в інформаційних базах податкового органу, містять висновки посадової особи, яка складала вказані листи, про безтоварність господарських операцій суб'єкта господарювання відносно якого складався лист, про порушення ним податкового законодавства.

При цьому згідно з актом перевірки від 16.11.2015 року № 6643/22-213/33137920/230 в листах - податковій інформації відносно контрагентів позивача зазначено всі ці контрагенти не знаходяться за податковою адресою, не надали документи на запити податкового органу, тобто вказані висновки в листах про безтоварність господарських операцій та порушення податкового законодавства контрагентами позивача зроблені без дослідження первинної документації цих контрагентів, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України, Порядку №984, оскільки висновки щодо порушення податкового законодавства суб'єктом господарювання можуть міститься лише в актах перевірки такого суб'єкта, яка здійснюється на підставі, встановленої законом, та обов'язково на підставі первинної документації суб'єкта господарювання.

Дослідивши надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із зазначеними контрагентом суд вважає, що вони відображають здійснення господарських операції в бухгалтерській та податковій звітності позивача.

Укладені позивачем договори з ТОВ «ЛЮКСПРОМСЕРВІС», TOB «ПРОФСІТІСТРОЙ» ТОВ «ІДЕАЛ ІЕВЕСТ», ТОВ «ВЕЙСЕС», ТОВ «КОРЕС ЛТД» на поставку товарів відповідає вимогам ст.180 ГК України.

Жодного належного доказу того, що господарські операції по вищевказаному договору не були здійснені перевіряючим не зазначено в ОСОБА_2 перевірки. Не надано їх і у судовому засіданні представником ДПІ, як суб'єктом владних повноважень, якій відповідно до ст.71 КАС України повинен довести правомірність своїх рішень, не надано.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що при наявності у нього всіх первинних документів та твердженні ДПІ при цьому, що господарська операція не відбулась, у сторін відсутнє волевиявлення на здійснення операції, повинні застосовуватись наслідки ст.228 ЦК України лише при наявності відповідних доказів, а саме визнання такого правочину недійсним у судовому порядку.

В Податковому кодексі України відсутні норми, які встановлювали б недійсність (нікчемність) валових витрат та податкового кредиту у випадку, коли господарська операція проведена в повному обсязі, що підтверджено належними первинними документами, податковими накладними, при дотриманні встановлених законодавством умов її укладення та проведення, і сторони не мають претензій одна до одної після її здійснення.

У позивача наявні всі первинні документі, які відображають здійснення вказаних господарських операцій (видаткові, податкові накладні, карки рахунку 631).

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що актом перевірки лише констатуються факти порушення податкового законодавства контрагентами позивача, та «автоматично» стверджується про порушення податкового законодавства ним, але при цьому посадові особи не досліджували подальший рух придбаних товарів, що є господарською діяльністю підприємства, яке є поставщиком для своїх покупців - ТОВ ТавріяВ», ПП «Таврія Плюс», ОСОБА_2, Сільпо та інші.

Позивачем до суду надані первинні документи щодо подальшої реалізації придбаного у зазначених в акті перевірки контрагентів товару, що є доказами товарності господарських операцій (т.8 а.с.111-251, т.9-14, т.15 а.с.1-186).

Крім того, суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій його контрагенти зареєстровані в ЄДР, платниками ПДВ.

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не надав до суду жодного доказу щодо про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і ОСОБА_2 перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з контрагентами зазначеними в акті перевірки щодо формування валових витрат та податкового кредиту не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (несплата податків, притягнення до відповідальності керівника підприємства) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень .

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у сумі 199512,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРГНЕР УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_1 ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_1 ДФС в Одеській області 02.12.2015 року №0003832203 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 3734396,00 гривень (2987517,00грн. за основним платежем, 746879,00грн за штрафними фінансовими санкціями), №0003862203 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8701688,00 гривень (5801125,00 грн. за основним платежем, 2900563,00грн за штрафними фінансовими санкціями), №0003872203 форми «В4» про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 864720,00 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_1 ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕРГНЕР УКРАЇНА» судовий збір у сумі 199512,00грн.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

.