Постанова

від 18.08.2016 по справі 826/14625/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14625/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Бабенка К.А.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412201 від 02 лютого 2015 року, прийнятого ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві; зобов'язання поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000412201 від 02 лютого 2015 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» (код за ЄДРПОУ 39123430) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройдевелопмент» (код за ЄДРПОУ 38887999) за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року, за результатами якої складено акт № 3247/26-53-22-04-21/39123430 від 26 грудня 2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» порушень податкового законодавства, а саме: п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4 883 439,00 грн., у тому числі по періодам: липень 2014 року на суму 1 363 638,00 грн., серпень 2014 року на суму 961 463,00 грн., вересень 2014 року на суму 1 109 659,00 грн., жовтень 2014 року на суму 1 448 679,00 грн.

02 лютого 2015 року на підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000412201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7 325 159,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 4 883 439,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 2 441 720,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Укрстройдевелопмент» (генеральний підрядник), з іншої сторони, укладено договір генерального підряду № ГПР 03/4-Л від 02 квітня 2014 року, за змістом якого ТОВ «Укрстройдевелопмент» зобов'язувалось здійснити будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Комплекс житлових будинків з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вул. Лохвицькій в Дніпровському районі м. Києва».

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, а також копії податкових накладних.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач посилається на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрстройдевелопмент» № 317/26-55-22-09/38887999 від 11 грудня 2014 року у зв'язку з тим, що згідно з даними системи ІС «Податковий блок», стан платника станом на 24 грудня 2014 року - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року у справі № 826/13465/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року, позов в частині визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212204 від 21 січня 2015 року задоволено та встановлено реальність настання наслідків за правочином, що укладався між позивачем та ТОВ «Укрстройдевелопмент».

З приводу висновків суду першої інстанції про преюдиційність обставин, встановлених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2015 року у справі № 826/13465/15, щодо встановлення реальності настання наслідків за правочином, що укладався між позивачем та ТОВ «Укрстройдевелопмент», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. А, отже, висновки суду щодо прав та обов'язків сторін не є преюдиційними для інших судів при розгляді ними справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 липня 2014 року у справі № К/800/11452/14.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що предметом дослідження під час розгляду справи № 826/13465/15 було податкове повідомлення-рішення № 0000212204 від 21 січня 2015 року, прийняте на підставі висновків акту перевірки № 3147/26-53-22-04-21/39123430 від 04 грудня 2014 року з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройдевелопмент».

Даний спір стосується прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000412201 від 02 лютого 2015 року за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» (код за ЄДРПОУ 39123430) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройдевелопмент» (код за ЄДРПОУ 38887999) за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року , за результатами якої складено акт № 3247/26-53-22-04-21/39123430 від 26 грудня 2014 року.

Таким чином, колегія суддів не може врахувати обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі № 826/13465/15 як преюдиційні.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

За змістом пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 січня 2011 року у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

При вирішенні даної справи, колегія суддів ураховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до поданої ТОВ «Укрстройдевелопмент» податкової звітності до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за липень 2014 року, середньооблікова кількість штатних працівників 29 осіб, за серпень 2014 року - 12 осіб, за вересень 2014 року - 12 осіб, за жовтень 2014 року - 12 осіб, що свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, а саме: будівництво житлових і нежитлових будівель; згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємства за 2013 рік, балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 0 тис. грн. та на кінець періоду 0 тис. грн., що свідчить про відсутність основних фондів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Згідно з п. 6.4.3 договору № ГПР 03/4-Л від 02 квітня 2014 року, генеральний підрядник має право залучати до виконання робіт інших осіб, залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази укладення договорів субпідряду на виконання робіт відповідно до договору № ГПР 03/4-Л від 02 квітня 2014 року, з урахуванням того, що ТОВ «Укрстройдевелопмент» у перевіряємий період мало недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення будівельно-монтажних робіт самостійно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором, оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини у справі, перевіривши їх доказами, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412201 від 02 лютого 2015 року, оскільки суми податкового кредиту за відповідний період не знайшли у повній мірі свого підтвердження первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем надано достатньо доказів правомірності дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованими та не засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в частині задоволення позовних вимог невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2016 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» відмовити.

Повний текст постанови виготовлений 19 серпня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді К.А. Бабенко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Бабенко К.А

Літвіна Н. М.