Ухвала

від 15.08.2016 по справі 2а-1936/12/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" серпня 2016 р. м. Київ К/800/23599/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), суддів Бухтіярової І.О., Приходько І.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року

у справі № 2а-1936/12/1370

за позовом Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 року у справі № 2а-1936/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби щодо висновків викладених в акті № 70/23-4/05393519 про результати позапланової виїзної документальної перевірки Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» з питань взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки ПАТ «Холдингова Компанія «Еко-дім»з питань взаємовідносин з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, відповідачем складено акт від 06.02.2012 року № 70/23-4/05393518, яким встановлено порушення: - ст.ст. 203, 215, 288 Цивільного кодексу України, п.п. 1.3, 1.7 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на 1 360 057, 60 грн.; - ст.ст. 203, 215, 288 Цивільного кодексу України, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 186.1, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищеного податкові зобов'язання в частині реалізованих робіт (послуг) отриманих від ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», всього в сумі 1 360 057, 60 грн.

Позивач із висновками акта перевірки не погодився, оскаржив їх в судовому порядку, в якому просив визнати протиправним дії ДПІ у Личаківському районі м. Львова, внаслідок яких в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки прийняті висновки про нікчемність фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентом та зобов'язати відповідача привести дані обліку та особового рахунку ПАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» у відповідність з даними реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та даними податкових декларацій, що були ним подані.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що зроблені відповідачем висновки у акті перевірки про безпідставне формування ПАТ «Холдингова Компанія «Еко-дім» податкового кредиту, нікчемності укладених з контрагентами підприємства угод не відповідають дійсним обставинам справи, а саме наданим позивачем документам первинного бухгалтерського обліку. В свою чергу, вимоги позивача про зобов'язання податковий орган привести дані обліку та особового рахунку платника податків у відповідність з податковими накладними не ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому задоволенню не підлягають.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову передчасними, зважаючи на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Аналізуючи зміст статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки викладені в акті податкової перевірки не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акт перевірки не порушує права платника податків безвідносно до змісту такого акту, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову щодо протиправності акту перевірки, а так само дій щодо включення до акту перевірки будь-яких даних.

З огляду на викладене, слід зазначити, що суди попередніх інстанцій не мали підстав для юридичної оцінки в судовому рішенні висновків податкового органу, викладених у акті перевірки. Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є судженням податкового органу, які не породжують правових наслідків для платника податків. Права такого платника можуть бути порушені податковим органом внаслідок прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку. А відтак, оцінка висновків податкового органу в акті перевірки виходить за предмет доказування у цьому спорі, оскільки правомірність або помилковість таких висновків входить до предмету доказування при оскарженні податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі висновків акту перевірки.

Відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Виходячи з положень статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа в частині задоволення позову підлягає направленню на новий розгляд для повного та достовірного з'ясування фактичних обставин та правильного вирішення цього спору.

В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року у справі № 2а-1936/12/1370 в частині задоволення позову скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 року у справі № 2а-1936/12/1370 залишити без змін.

Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтіярова

І.В.Приходько