Ухвала від 17.08.2016 по справі 814/3639/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/13369/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - Черних О.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр-2010" (далі - Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016

у справі № 814/3639/15

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення Інспекції від 10.04.2013 № 0000432202, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 384 493,75 грн. (у тому числі 322 196 грн. за основним платежем та 62 297,75 грн. за штрафними санкціями), а також податкового повідомлення-рішення Інспекції від 10.04.2013 № 0000442202 про донарахування Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 430 909,50 грн., (у тому числі 372 633 грн. за основним платежем та 58 276,50 грн. за штрафними санкціями).

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому касаційний суд дійшов висновку про неповноту встановлення судами обставин справи щодо реальності господарських операцій з поставки позивачеві товарів у рамках господарських взаємовідносин із задекларованими постачальниками (приватним підприємством «Фірма «Авіста», приватним підприємством «Ремсервіс», товариством з обмеженою відповідальністю «Проминтекс», приватним підприємством «Мета-Ком»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 позов задоволено з посиланням на те, що позивач підтвердив належними доказами реальність виконання операцій зі спірними контрагентами, тоді як результати зустрічних звірок постачальників не можуть впливати на дані податкового обліку Товариства.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 № 0000432202 скасовано в частині нарахування ПДВ у сумі 122 434,30 грн. (у тому числі 97468,26 грн. за основним платежем та 24966,30 грн. за штрафними санкціями), а податкове повідомлення-рішення від 10.04.2013 № 0000442202 скасовано в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 123 746,50 грн. (у тому числі 108168 грн. за основним платежем та 15578,50 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що установлений вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.10.2013 фіктивний характер діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Проминтекс», відсутність у цього контрагента необхідних ресурсів для провадження фактичної фінансово-економічної діяльності виключає реальність господарських взаємовідносин позивача з цим контрагентом.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду зі спору.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що обвинувальний вирок, постановлений відносно посадової особи контрагента, не може слугувати свідченням недобросовісності Товариства у сфері оподаткування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорвювані податкові повідомлення-рішення були прийняті Інспекцією за наслідками проведення позапланової документальної виїзної перевірки Товариства з питань взаємовідносин з приватним підприємством «Фірма «Авіста» за серпень, жовтень-грудень 2010 року, січень-березень 2011 року, приватним підприємством «Ремсервіс» за березень-червень, вересень 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Проминтекс» за жовтень, листопад 2011 року та січень-березень, травень 2012 року приватним підприємством «Мета-Ком» за травень-липень 2012 року, оформленої актом від 25.03.3013 № 946/22-200/37032132.

Перевіркою не визнано податкові наслідки господарський операцій з придбання платником товарів у названих контрагентів у зв'язку з фіктивністю цих операцій. На обґрунтування цього висновку відповідач послався на неможливість виконання спірними постачальниками задекларованих поставок в силу відсутності основних фондів, матеріально-виробничих ресурсів, необхідного штату працівників. Також Інспекція зазначила про нелегальний статус товариства з обмеженою відповідальністю «Проминтекс» з огляду на реєстрацію цього підприємства на підставну особу - ОСОБА_2, якого засуджено вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.10.2013 за вчинення злочинів, передбачених статтею 205 (фіктивне підприємництво) та статтею 358 (підроблення документів) Кримінального кодексу України.

У справі, що переглядається, суди, керуючись приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пунктами 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, пунктом 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, сформували об'єктивну правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

У той же час, застосовуючи наведену правову позицію при оцінці податкових наслідків господарських операцій позивача з товариства з обмеженою відповідальністю «Проминтекс», суди першої і апеляційної інстанції дійшли різних висновків щодо дотримання платником наведених правил оподаткування.

Так, суд першої інстанції визнав належним доказом фактичного переміщення активів у процесі виконання операцій з цим контрагентом подані Товариством договори поставки товару, податкові накладні, видаткові накладні.

Однак при цьому судом не перевірено, чиїми силами та засобами виконувалися ці операції, які ресурси залучалися до вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі переміщення активів, тоді як на обов'язковості з'ясування цих обставин наголошував касаційний суд в ухвалі від 15.08.2015 з цієї справи.

Також суд першої інстанції надав неправильну юридичну оцінку обставинам щодо фіктивності товариства з обмеженою відповідальністю «Проминтекс», установленим вироком Ленінського районного суду міста Миколаєва від 07.10.2013 у справі № 1-кп/489/410/13, у світлі реальності розглядуваних операцій.

Адже докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди повинні розцінюватися у сукупності та взаємозв'язку, причому оцінці підлягає також і діяльність усіх учасників господарських операцій.

Названим вироком встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував назване товариство на своє ім'я без наміру займатися дійсною господарською діяльністю; юридично значущих дій від імені очолюваного ним суб'єкта господарювання не вчиняв, первинні документи не підписував; фактично невстановлені слідством особи використовували цю юридичну особу для провадження протиправної діяльності шляхом штучного документування операцій з іншими особами для формування бажаних наслідків у податковому обліку.

Слід зазначити, що статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

За таких обставин суд апеляційної інстанцій цілком об'єктивно не погодився з добросовісністю податкової вигоди платника, на яку він претендує за наслідками виконання операцій з розглядуваним контрагентом, та правомірно відмовив у задоволенні позову по цьому епізоду.

В іншій частині судові акти зі спору учасниками провадження у касаційному порядку не оскаржуються, а відтак у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів.

З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зі справи не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехцентр-2010" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі № 814/3639/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько