Ухвала

від 17.08.2016 по справі 805/4799/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/5665/16

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Бовкуна В.В.,

та представників сторін:

позивача - Івлєвої М.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція)

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016

та додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016

у справі № 805/4799/15-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька Міжнародна Школа "Григоріївська" (далі - Товариство)

до Інспекції,

Центру обслуговування платників Орджонікідзевського відділення Маріупольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області

та Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області,

за участю третьої особи - Головного управління ДФС у Донецькій області,

про стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та пені за прострочення сплати бюджетної заборгованості.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ за лютий 2014 року в сумі 387 063 грн. та 42344,70 грн. пені за несвоєчасне повернення ПДВ з бюджету.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2015 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд виходив з того, що право платника на одержання цієї суми бюджетного відшкодування підтверджується судовим рішенням у справі № 808/6900/14, у той же час заявлена платником вимога про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; Інспекцію зобов'язано скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки про суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню позивачеві за лютий 2014 року; в решті позову відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що невиконання контролюючим органом необхідних дій для повернення платникові належних йому з бюджету сум ПДВ є протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, що порушує законні права платника; у ході вирішення спору позивач просив суд вийти за межі позовних вимог та захистити його порушене право належним способом.

Додатковою постановою від 10.02.2016 апеляційним судом вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Інспекція просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції і додаткову постанову та прийняти рішення, яким у позові відмовити. При цьому скаржник зазначає, що апеляційний суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, позаяк позивач не скористався процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову в установленому порядку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у податковій декларації з ПДВ, поданій Товариством до Інспекції за лютий 2014 року, позивачем було задекларовано суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 387 063 грн.

За наслідками проведення камеральної перевірки даних податкової звітності за вказаний звітний період, оформленої актом від 11.04.2014 № 262/05-62-15-01/37085687, Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2014 № 0010711501 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року на 387 063 грн.

Зазначений акт індивідуальної дії було скасовано за наслідками його оскарження Товариства в судовому порядку (згідно з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2014 у справі № 808/6900/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015).

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ визначено статтею 200 ПК, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Кабінетом Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок).

Пунктом 200.7 статті 200 ПК передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 ПК).

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 ПК якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування (підпункт «б»).

В силу вимог пункту 200.15 цієї ж статті ПК у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За правилами пункту 200.13 статті 200 ПК та пункту 9 Порядку на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

На підставі наведених норм матеріального права суди сформували цілком об'єктивну правову позицію про те, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ не є правильним способом захисту його прав. У цьому випадку правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Інспекцію до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету. Адже саме рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності Інспекції щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування ПДВ має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Частиною першою статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому форма такої заяви чинним законодавством не встановлена.

На стадії розгляду справи в суді першої інстанції представником Товариства було подано заяву від 22.12.2015, в якій він просив задовольнити позов у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно ж до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного апеляційний суд, встановивши факт порушення права позивача на одержання належних йому сум бюджетного відшкодування з ПДВ, з огляду на законодавчо установлену процедуру повернення платникові надміру сплаченого податку з бюджету та на подання Товариством заяви з проханням відновити його порушене право у належний спосіб, цілком правомірно відновив порушене право позивача, зобов'язавши Інспекцію до виконання покладеного на нього обов'язку щодо надання органу казначейства висновку про суму, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Норми матеріального права застосовані апеляційним судом правильно, порушень цим судом процесуальних норм, що тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 та додаткову постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2016 у справі № 805/4799/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько