Ухвала

від 18.08.2016 по справі 810/2986/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Київ К/800/52492/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Єрьоміна А.В. Мороз Л.Л.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року

у справі №810/2986/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"

до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" звернулось до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

Товариство просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100260002/2015/169647 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169646 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169648 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169644 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169722 від 10.02.2015 року, №100260002/2015/169736 від 10.02.2015 року, №100260002/2015/169793 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169789 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169790 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169792 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169955 від 19.02.2015 року, №100260002/2015/169954 від 19.02.2015 року, №100260002/2015/169957 від 19.02.2015 року, №100260002/2015/169950 від 19.02.2015 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що митний орган неправомірно відмовив товариству у визначенні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На адресу Вищого адміністративного суду України заперечень від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2014 року між ТОВ «Фоззі-Фуд» та «AGRO EGYPT FOR AGRICILTURAL PRODUCTS» укладено контракт купівлі-продажу № 210314Е, за умовами якого позивач придбав апельсини солодкі.

За цим контрактом на адресу позивача надійшов вантаж (апельсини солодкі, сорт «Valencia»).

З метою митного оформлення товару позивачем подано митні декларації №100260002/2015/169647 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169646 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169648 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169644 від 06.02.2015 року, №100260002/2015/169722 від 10.02.2015 року, №100260002/2015/169736 від 10.02.2015 року, №100260002/2015/169793 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169789 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169790 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169792 від 11.02.2015 року, №100260002/2015/169955 від 19.02.2015 р, №100260002/2015/169954 від 19.02.2015 року, №100260002/2015/169957 від 19.02.2015 року, №100260002/2015/169950 від 19.02.2015 року, в якій митна вартість товару визначена за основним методом - за ціною договору (контракту).

Для підтвердження правильності задекларованих показників позивачем було надано: декларації митної вартості, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, платіжний документ, що підтверджує вартість товару, рахунки-фактури, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів, додаткова угода №3, страховий поліс, ветеринарні свідоцтва форм Ф-1,Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару), сертифікат про походження товару, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару, пакувальний лист, резервна позиція, сертифікати якості, договір страхування вантажів №10101461106, виписки по рахункам.

Із матеріалів справи вбачається, що для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідачем витребовувались додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Додаткові документи позивач надав, серед яких: прайс-листи, комерційні пропозиції, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, договір перевезення № 378 від 19.04.2011 року, страхові поліси, договір страхування вантажів № 101014611 від 06.12.2013 року, платіжні доручення, виписки по банківських рахунках.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260002/2015/169647 від 06.02.2015 р., № 100260002/2015/169646 від 06.02.2015 р., № 100260002/2015/169648 від 06.02.2015 р., № 100260002/2015/169644 від 06.02.2015 р., № 100260002/2015/169722 від 10.02.2015 р., № 100260002/2015/169736 від 10.02.2015 р., № 100260002/2015/169793 від 11.02.2015 р., № 100260002/2015/169789 від 11.02.2015 р., № 100260002/2015/169790 від 11.02.2015 р., № 100260002/2015/169792 від 11.02.2015 р., № 100260002/2015/169955 від 19.02.2015 р., № 100260002/2015/169954 від 19.02.2015 р., № 100260002/2015/169957 від 19.02.2015 р., № 100260002/2015/169950 від 19.02.2015 р., якими митна вартість визначена за резервним методом.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України , митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу , та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу .

Пунктом 2 частини 5 названої статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини 4 статті 53 Митного кодексу України, в разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України , орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу , виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що відповідно до умов контракту від 26.02.2013 року №99-11S/2013 ціна включає в себе вартість продукції, тари, термоусадочної упаковки, маркування навантаження, витрати митного оформлення товару в країні продавця. На думку скаржника відсутня така складова митної вартості як вартість робіт пов»язаних із пакуванням та не виконувалась умова наявності всіх складових митної вартості. Крім того, в наданих товариством довідках про транспортні витрати було посилання на замовлення, які до митного оформлення не надавалися. Таким чином декларантом не надано документи, які підтверджували митну вартість товарів. Скаржник зазначив, що позиція позивача, що у митного органу не було права на витребування додаткових документів є некоректною. Крім того, товариством були надані не всі документи, що витребовувались відповідачем.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішення митниці обґрунтовано тим, що подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відомості не підтверджено документально), наявність неточностей та розбіжностей в основних документах, невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товарів умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України , у митного органу наявна інформація щодо числових значень складових митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Як вбачається з матеріалів справи, підстав для коригування митної вартості товару у Київської міської митниці ДФС не було.

Декларантом були надані усі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію товару.

Також на вимогу митниці та на підтвердження заявленої митної вартості надавались додаткові документи.

Посилання відповідача на те, що на вимогу органу доходів та зборів позивачем були надані не всі документи є необґрунтованими, оскільки за приписами наведених правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Надані ТОВ «Фоззі-Фуд» первинні документи свідчять про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження митної вартості товарів.

Щодо посилань скаржника на розбіжності в платіжних дорученнях та умовах контракту судова колегія Вищого адміністративного суду України вказує наступне.

У п.8.1 контракту від 21.03.2014 №210314e та додаткової угоди №3 зазначено, що покупець здійснює 50% передоплати за товар відповідно до проформи інвойсу або інвойсу. До зазначених МД було подано платіжні доручення, які вказують на те, що позивачем сплачено 50% вартості товарів у відповідності до вказаних інвойсів.

Відповідач у своїх рішеннях про коригування митної вартості зазначав, що враховуючи п. 10.2 контракту від 21.03.2014 №210314e, згідно ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, відповідно п.2 контракту ціна на товар встановлюється на кожну партію товару, документального підтвердження узгодження цін товару за контрактом декларантом не надано».

У п. 10.2 контракту від 21.03.2014 №210314e зазначено, що при його виконанні та при вирішенні спорів, які можуть виникнути, сторони керуються матеріальним правом України.

Посилання митного органу на частину 3 статті 180 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки він не наділений повноваженнями контролювати виконання договірних зобов'язань сторін.

Крім того, згідно до п.2.1. контракту від 21.03.2011 №210314e ціни на товар встановлюються на кожну партію товару окремо в інвойсі. До митного оформлення ТОВ «Фоззі-Фуд» було подано інвойси, в яких встановлена ціна товару. Строки виконання поставки передбачені п.3 контракту, строк дії договору - п.12.8 контракту від 21.03.2014 №210314e

Стосовно посилань скаржника, що позивачем не було надано документи про підтвердження вартості перевезення товару судова колегія Вищого адміністративного суду України зазначає таке.

Товариством під час митного оформлення були надані такі документи: договір про перевезення від 19.04.2011 №378, коносамент (bill of lading), довідку про транспортні витрати.

У довідці зазначено номер коносаменту, морського контейнера, маршрут, вантаж та його масу. Довідка підписана директором та головним бухгалтером перевізника.

Таким чином митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, прийняв рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації.

Із матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Судами першої та апеляційної інстанції правозастосування відбулось із дотримання норм діючого законодавства та з повним, достовірним, неупередженим та об'єктивним з'ясуванням обставин справи.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, судова колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, вони ґрунтуються на вимогах норм процесуального законодавства, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220 , 220-1 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року у справі №810/2986/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237 , 238 , 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді