Рішення

від 18.08.2016 по справі 904/4687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.16р. Справа № 904/4687/16

За позовом ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно сіті", м.Київ

про стягнення 507 424 грн. 27 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 01-14/6/959вих від 22.07.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_3, дов. № б/н від 13.07.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 міська рада Дніпропетровської області звернулась до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно сіті" збитки в сумі 507 424 грн. 27 коп., у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою площею 4,1043 за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем норм діючого законодавства, а саме використання земельної ділянки без оформлення договору оренди земельної ділянки, в зв'язку з чим бюджет недоотримав орендну плату в сумі 507 424 грн. 27 коп. (за період користування відповідачем земельною ділянкою з 17.08.2012р. по 31.07.2013р.).

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов зазначив, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку належними і допустимими засобами доказування наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Крім того, у доповненні до відзиву від 05.08.2016р. відповідач зазначив, що заперечує проти користування спірною земельною ділянкою з 17.08.2012р.,як зазначає позивач, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 20.12.2012р. відповідач став власником майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці лише з 20.12.2012р. Водночас, заявив про пропущення позивачем строку позовної даності при зверненні до господарського суду з вимогами про стягнення збитків за період з 20.12.2012р. по 24.05.2013р. та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.07.2016р. по 11.08.2016р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю В«Техно СітіВ» з 17.08.2012р. по 31.07.2013р. являлось власником нерухомого майна, а саме: майнового комплексу за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул.. Стасова, 79, загальною площею 21 781,2 кв. м., що розташований на земельній ділянці площею 79 665 кв.м. (підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу ВРХ № 144446, ВРХ № 144447, ВРХ № 144448, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.08.2012р. за реєстровим номером 1774), що підтверджується витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 351937 від 07.02.2013р, № 65506638 від 10.08.2016р. тощо.

Згідно інформації, що міститься у вказаних вище витягах про реєстрацію права власності, 31.07.2013р. право власності на вказаний вище об'єкт нерухомості (майновий комплекс) набуло Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ОСОБА_6 груп» згідно договору купівлі-продажу ВТК № 548460, ВТК № 548461, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 31.07.2013р. за реєстровим номером 2460.

Позивач зазначає, що згідно рішення ОСОБА_1 міської ради від 26.04.2013р. № 794-34/VI відповідача зобов'язано оформити право користування земельною ділянкою, проте відповідачем рішення міської ради не виконано.

16.07.2015р. фахівцями групи по самоврядному контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79, в якому зазначено наступне:

- місцезнаходження юридичної (фізичної) особи, земельна ділянка яких обстежується: товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ОСОБА_6» (ЄДРПОУ 38513827). бульвар І.Лепсе, будинок 6. Солом'янський район. м. Київ. 03680, попередній власник - товариство з обмеженою відповідальністю «Техно СІТІ» (ЄДРПОУ 35212165). бульвар І. Лепсе, будинок 6, Солом'янський район. м. Київ. 03124;

- у результаті обстеження встановлено: на підставі рішення міської ради від 01.11.2006 №66-05/У з ТОВ "Львівський автобусний завод" (ЄДРПОУ 33894928) укладено договір оренди земельної ділянки від 14.02.2007 № 05011 площею 4.1043 га за адресою: м ОСОБА_1. вулиця Стасова, 79 для фактичного розміщення автомобільного заводу строком дії до 01.11.2007.

На підставі рішення Третейського суду при товарній біржі «Західноукраїнська» від 27.10.2007р. (справа №25/07) за ТОВ «Дніпровський Автобусний Завод» (ЄДРПОУ 33981727) визнано право власності на майновий комплекс за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова.79, що включає: автомобільну дорогу (III) площею 3720.5 кв.м, автопавільйон Д-1 площею 130,2 кв.м., адміністративно-побутовий корпус А-4 площею 3742 кв.м.. ацетиленову станцію 3-1 площею 96,6 кв.м., будку для зберігання матеріалів Ж-1 площею 212.3 кв.м.. градирню (№1) площею 110,8кв.м., будівлю цеху №3,4 Б-1 площею 15510.6кв.м., ілозбірник (№2) площею 11,2кв.м., компресорну станцію Л-1 площею 275.2кв.м.. сходові марші (№15) площею 47,9кв.м., сходові марші (№16) площею 4,9кв.м., фекальну насосну М-1 площею 21,2кв.м., нафтовловлювач (№3) площею 8кв.м., нафтовловлювач (№4) площею 26,6кв.м., нафтовловлювач (№5) площею 26,6кв.м., огорожу заводу із залізобетонних плит (№8) площею 248,6кв.м.. очисні споруди гальванічного участку Е-1 площею 106.9кв.м.. підпірну стіну (№6) площею 59.04кв.м.. підпірну стіну (№7) площею 393.4кв.м., склад кисневих балонів та карбіду кальцію Н-1 площею 109,5кв.м.. склад підземного приміщення 1-1 площею 714,4кв.м., склад-навіс АРК (авторемонтної колони) К-1 площею 842,3кв.м., теплицю Г-1 площею 25,6кв.м., тротуар (II) площею 3928,8кв.м., прохідну В-1 площею 15.6кв.м. (право власності на нерухоме майно зареєстровано ОКП «ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації» 10.12.2007р., реєстраційний №2563189);

- рішенням міської ради від 29.10.2010 №1071-56/У земельна ділянка за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 площею 4,103га вилучена з користування ТОВ "Львівський автобусний завод" та надана в користування ТОВ «Дніпровський Автобусний Завод» для фактичного розміщення автомобільного заводу на умовах оренди строком землекористування на 10 років, у т.ч.: 1,6457га - під будівлями та спорудами. 2,4586га - під проходами, проїздами та площадками;

- згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 11.03.2015р. індексний №34745073: 17.08.2012 прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності товариства обмеженою відповідальністю «Техно Сіті» (ЄДРПОУ 35212165) на майновий комплекс за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул.. Стасова, 79 на підставі договору купівлі-продажу від (серія та номер: ВРХ №144446, ВРХ №144447, ВРХ №144448. реєстр №1774. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4В.); на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013 (серія та номер: ВТК №548460, ВТК № 548461, реєстр №2460. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4В.) товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_5 ОСОБА_6 груп» (ЄДРПОУ 38513827) набуто право власності на майновий комплекс по вулиці Стасова, 79 у місті Дніпродзержинськ, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 4661275 від 31.07.2013р.;

- фактично на момент обстеження за зазначеною адресою в межах площі згідно з планом на земельній ділянці площею 4,1043 га за адресою: м. Дніпродзержинськ. вулиця Стасова, 79 розташовано автомобільний завод, проходи, проїзди та площадки. Земельна ділянка огороджена парканом;

- вважаємо за доцільне розглянути питання щодо здійснення розрахунку недоотримання орендної плати за використання земельної ділянки та провести претензійно-позовну роботу її стягнення.

Комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власником землі та землекористувачам, утвореною відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради від 07.02.2005 №84 В«Про утворення комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачамВ» , 14.08.2015р. складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених відповідачем ОСОБА_1 міській раді, у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів становить 507 424 грн. 27 коп. та розрахований за період з 17.08.2012р. по 31.07.2013р., з врахуванням площі земельної ділянки 4,1043 га та її нормативної грошової оцінки за витягом № 808 від 14.02.2014р. з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки.

Даний акт затверджений рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради № 204 від 28.10.2015р. Відповідно до цього рішення сума збитків становить 507 424 грн. 27 коп.

ОСОБА_7 комунальної власності та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради вих. №08-08/3017 від 03.11.2015 повідомлено ТОВ В«Техно СітіВ» про затвердження акту та необхідність сплатити нараховані збитки, на що відповідач відповіді не надав, збитки у розмірі 507 424 грн. 27 коп. в добровільному порядку позивачу не відшкодував, що і стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відшкодування заподіяних збитків.

Загальні підстави позадоговірної відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки - шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Згідно ч. 5 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 93, ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права.

Відповідно до п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України в редакції чинній на момент набуття відповідачем права власності на будівлю, що розташована на спірній земельній ділянці, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч. 3, 4, 5 ст. 123 Земельного кодексу України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч. 5 ст. ст. 123 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993 (надалі - Положення), передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п.п.2, 5 Положення, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам не пізніше одного місяці після затвердження актів комісії.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено належними та допустимими доказами проявлена відповідачем бездіяльність у вчиненні передбачених чинним законодавством заходів по своєчасному оформленню права користування земельною ділянкою площею 4,1043 га, на якій, як стверджує позивач, у період з 17.08.2012р. по 31.07.2013р. знаходилось належне відповідачу на праві власності нерухоме майно, оскільки згідно інформації, яка наявна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та Реєстрі права власності на нерухоме майно (інформаційні довідки № 351937 від 07.02.2013р, № 65506638 від 10.08.2016р.) згідно договору купівлі-продажу ВРХ № 144446, ВРХ № 144447, ВРХ № 144448, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 08.08.2012р. за реєстровим номером 1774 відповідачу у вказаному періоді належав майновий комплекс за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул.. Стасова, 79, розташований на земельній ділянці загальною площею 79 665 кв.м.

Більш того, акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 від 16.07.2015р., складений фахівцями групи по самоврядному контролю департаменту комунальної власності та земельних відносин ОСОБА_1 міської ради, як і інші надані позивачем на підтвердження позовних вимог документи, не містять інформації щодо кадастрового номеру спірної земельної ділянки, а рішення ОСОБА_1 міської ради від 26.04.2013р. № 794-34/VI, яким відповідача зобов'язано оформити право користування земельною ділянкою та на яке посилається позивач, як на доказ, що підтверджує викладені у позовній заяві обставини, взагалі не надане позивачем до матеріалів справи.

Водночас, господарський суд критично оцінює посилання відповідача на доданий до відзиву договір купівлі-продажу майнового комплексу автомобільного заводу від 20.12.2012р., як на доказ того, що спірний об'єкт нерухомості перебував у його власності з 20.12.2012р., а не з 17.08.2012р., як зазначає позивач, оскільки за вказаним договором відповідач придбав майновий комплекс, розташований за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79а , в той час як позивач веде мову про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул.. Стасова, 79.

За встановлених обставин та як вбачається із документів, доданих до позовної заяви, з урахуванням заявлених позовних вимог, позивачем не доведено належними доказами протиправної поведінки відповідача, його вини, шкідливого результату такої поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що, відповідно, виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків, в контексті норм ст. 224 ГК України.

Щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності, про який заявлено відповідачем, суд зазначає наступне.

Частинами 4 та 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо ж суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом ч.1 ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст.267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної даності, про яку заявлено відповідачем, за недоведеністю позовних вимог.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Водночас, в судовому засіданні 11.08.2016р. представником позивача подано документи на підтвердження зміни назви позивача з ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області на Кам'янську міську раду та докази на підтвердження державної реєстрації змін в установчих документах. Представник позивача в судовому засіданні просив суд замінити позивача з урахуванням зміни його найменування.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Замінити ОСОБА_1 міську раду Дніпропетровської області на Кам'янську міську раду, у зв'язку зі зміною найменування.

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_8

Повне рішення складено - 16.08.16р.