Постанова

від 15.08.2016 по справі 904/1625/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016 року Справа № 904/1625/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Чус О.В., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від відповідача: Яковлєв Ю.В., довіреність №б/н від 05.06.2015 р., представник;

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/1625/16

за позовом Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи", Біляївський район Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис", м. Дніпропетровськ

про стягнення 11 907 грн. 11 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Дочірнє підприємство "Інтегровані логістичні системи" з позовною заявою, в якій просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис" заборгованість в розмірі 13 058 грн. 01 коп., з яких: 9 474 грн. 17 коп. - сума основного боргу, 913 грн. 98 коп. - 15% річних, 2 053 грн. 82 коп. - пеня, 616 грн. 04 коп. - інфляційне збільшення, відповідно до умов генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експорто-імпортних та транзитних вантажів від 21.09.2015р. № 210915/01.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року (головуючий суддя Рудь І.А.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис" на користь Дочірнього підприємства "Інтегровані логістичні системи" 9 474 грн. 17 коп. основного боргу, 913 грн. 98 коп. 15% річних, 2 053 грн. 82 коп. пені, 616 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем надані послуги оплачено частково, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у загальній сумі 9 474 грн. 17 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Оазис" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі позивачу у задоволенні позовних вимог.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що він отримав від позивача рахунки на суму 18 325,50 грн. і оплатив їх. Що ж стосується послуг вартістю 9 474,17 грн., то рахунків на їх оплату відповідач не отримував, тому на момент звернення позивача до суду строк оплати не настав. В матеріалах справи відсутні докази надсилання вказаних рахунків відповідачу.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Дочірнє підприємство "Інтегровані логістичні системи" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а подачу апеляційної скарги розцінює як спробу затягнути виконання законного рішення суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2016 року апеляційна скарга прийнята до розгляду та призначена у судове засідання на 15.08.2016 року.

Представник позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 15.08.2016 року не з'явився.

Враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника позивача.

В судовому засіданні 15.08.2016 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

21.09.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазис" (клієнт) та Дочірнім підприємством "Інтегровані логістичні системи" (експедитор) було укладено генеральний договір на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експорто-імпортних та транзитних вантажів № 210915/01 (надалі - Договір), за умовами якого клієнт доручає експедитору, а експедитор за дорученням від імені та за рахунок клієнта забезпечує (в інтересах останнього) послуги транспортно-експедиційного обслуговування (ТЕО) його вантажів, що перевозяться відповідно до конкретного комбінованого транспортного ланцюжка, що розроблений для перевезення кожної партії вантажу, морським (включаючи контейнери), залізничним та автомобільним транспортом по території України, країн СНД, Балтії та інших держав, а також надання послуг клієнту за згодою сторін. При цьому, на кожну партію вантажу, що перевозиться, шляхом підписання додаткової угоди на підставі відповідної заявки-додатку до Договору на ТЕО, фіксуються умови перевезення, вид та найменування вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора, пункти призначення та відправлення вантажу, порядок узгодження зміни маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта, строки доставки вантажу, а також інші умови, що пов'язані з виконанням даного Договору, узгоджені сторонами (п. 1.2 Договору) (а.с. 11-19).

За умовами п. 9.1 Договору він набирає чинності з моменту підписання обома сторонами до 31.12.2015р. За відсутності пропозицій щодо припинення дії даного Договору до 10 грудня поточного року, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно п. 5.3 Договору перелік послуг, що надаються, а також вартість послуг експедитора встановлюються за згодою сторін та зазначаються в заявці-додатку до даного Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за надані експедитором послуги здійснюються безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку клієнта на рахунок експедитора згідно тарифів, обумовлених в заявках чи/та Додатках на кожне конкретне перевезення, та виставлених останнім рахунків-фактуру національній валюті України у визначений п. 5.5 Договору строк без вирахувань чи віднесення на рахунок будь-якої претензії, контрпретензії чи заліку. При цьому, окремо відшкодовуються витрати експедитора за перевезення третім особам; окремо сплачується експедиторська винагорода за перевезення у фіксованому розмірі за згодою сторін.

Підставою для оплати послуг експедитора є рахунок експедитора, направлений клієнту факсом чи електронною поштою з наступним досиланням протягом 14 днів наступного місяця оригіналу рахунку, а також товарносупровідних документів кур'єрською поштою, якщо це узгоджено за кожним конкретним перевезенням (п. 5.4 Договору).

На виконання умов Договору позивачем у вересні 2015р. надані визначені транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 22 874,17 грн., про що сторонами складені:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2015р. № 3003 на суму 17 674 грн. 17 коп.;

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2015р. № 3047 на суму 5 200 грн. 00 коп., які підписані уповноваженим представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача (а.с. 20, 21).

Позивачем до сплати відповідачу виставлені відповідні рахунки на загальну суму 22 874,17 грн.:

- № 2956 від 29.09.2015р. на суму 17 674 грн. 17 коп.

- № 3000 від 30.09.2015р. на суму 5 200 грн. 00 коп. (а.с. 22, 23).

При цьому, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2015р. № 3003 на суму 17 674 грн. 17 коп. та від 30.09.2015р. № 3047 на суму 5 200 грн. 00 коп. зазначено, що вони складені на підставі Договору № 210915/01 від 21.09.2015 року та відповідних рахунків на оплату № 2956 від 29.09.2015р., № 3000 від 30.09.2015р. (а.с. 20, 21).

Відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків оплата позивачу проведена частково:

- по рахунку № 2956 від 29.09.2015р. на суму 17 674 грн. 17 коп. оплачено 9 000,00 грн., заборгованість склала - 8 674 грн. 17 коп.;

- по рахунку № 3000 від 30.09.2015 р. на суму 5 200 грн. 00 коп. оплачено 4 400,00 грн., заборгованість склала - 800 грн. 00 коп.,

що підтверджується копіями платіжних доручень та банківської випискою з рахунку відповідача за період з 06.11.2015 року по 02.02.2016 року (а.с. 24-37).

Таким чином, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за двома рахунками складає 9 474 грн. 17 коп.

Оскільки Відповідач лише частково оплатив надані Позивачем послуги у сумі 13 400,00 грн., Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача на свою користь 9 474 грн. 17 коп. - основної заборгованості, 913 грн. 98 коп. - 15% річних, 2 053 грн. 82 коп. - пеня, 616 грн. 04 коп. - інфляційне збільшення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі генерального договору на транспортно-експедиторське обслуговування при комбінованих перевезеннях експорто-імпортних та транзитних вантажів є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих майново-господарських відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Вищевказаний Договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом попередньої інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору № 210915/01 від 21.09.2015 року Позивач за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2015р. № 3003 на суму 17 674 грн. 17 коп. та від 30.09.2015р. № 3047 на суму 5 200 грн. 00 коп. своєчасно надав Відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 22 874,17 грн., які були прийняті клієнтом, що підтверджується вищезазначеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 20, 21), які підписані представниками Відповідача і наявні в матеріалах справи.\

Відповідач не надав доказів, які б спростовували твердження позивача про виконання ним своїх обов'язків за вищенаведеним Договором № 210915/01 від 21.09.2015 року.

В п. 5.5 Договору сторони узгодили, що строк оплати послуг експедитору погоджується сторонами в замовленнях чи /та доповненнях на кожне конкретне перевезення: при експортних перевезеннях - на момент видання коносаменту, при імпортних перевезеннях - на умовах 100% передплати з моменту надходження контейнеру в порт призначення та до моменту вивезення вантажу з порту. При цьому строк оплати на розрахунковий рахунок експедитора не повинен перевищувати 3 банківських днів з моменту отримання рахунку факсом чи електронною поштою.

Згідно п. 5.12 Договору виконані послуги, надані експедитором, регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора. Крім того, клієнт здійснює оплату послуг експедитора та понесених ним витрат тільки після надання наступного переліку документів: а) акт приймання-передачі виконаних робіт; б) податкова накладна; в) рахунок-фактура на оплату; г) копія коносаменту та інших товарносупровідних документів, яка мали місце.

За умовами п. 5.13 Договору клієнт зобов'язується підписати акт приймання-передачі виконаних робіт протягом 2-х банківських днів після їх отримання та негайно повернути відповідний екземпляр експедитору.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що на момент звернення позивача до суду не настав строк оплати послуг вартістю 9 474,17 грн., оскільки рахунків на оплату даних послуг відповідач не отримував, з огляду на наступне.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.09.2015р. № 3003 на суму 17 674 грн. 17 коп. та від 30.09.2015р. № 3047 на суму 5 200 грн. 00 коп. (а.с. 20, 21). відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані акти є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (надання послуг) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

При цьому, в вищезазначених актах зазначено, що вони складені на підставі Договору № 210915/01 від 21.09.2015 року та відповідних рахунків на оплату № 2956 від 29.09.2015р., № 3000 від 30.09.2015р. (а.с. 20, 21).

Також, вищезазначені акти підписано представником позивача без будь-яких зауважень, про ненадання відповідних рахунків на оплату у актах не зазначено.

Крім того, відповідач здійснював часткові оплати за отриманими рахунками №3000 від 30.09.2015 року та №2956 від 29.09.2015 року. А саме,

- по рахунку № 2956 від 29.09.2015р. на суму 17 674 грн. 17 коп. оплачено 9 000,00 грн., заборгованість склала - 8 674 грн. 17 коп.;

- по рахунку № 3000 від 30.09.2015 р. на суму 5 200 грн. 00 коп. оплачено 4 400,00 грн., заборгованість склала - 800 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до банківської виписки з рахунку відповідача за період з 06.11.2015 року по 02.02.2016 року та копій платіжних доручень під час здійснення часткової оплати відповідач в графі «призначення платежу» робив посилання на рахунки №3000 від 30.09.2015 року та №2956 від 29.09.2015 року, що додатково спростовує твердження скаржника про неотримання відповідних рахунків на оплату (а.с. 24-37).

З огляду на викладене, відповідач об'єктивно не мав можливість отримати окремі рахунки за надані послуги вартістю 9 474,17 грн., оскільки 9 474,17 грн. - це не вартість окремо наданих послуг, а сумарна заборгованість за надані послуги загальною вартістю 22 874,17 грн.

Оскільки з боку Відповідача усі надані послуги за Договором № 210915/01 від 21.09.2015 року були прийняті без зауважень чи претензій, під час підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) зауважень або претензій щодо ненадання рахунків не надходило, надані послуги частково оплачено з посиланням у платіжних документах на договір та «нібито» не надані рахунки на оплату, колегія суддів приходить до висновку, що Позивач свій обов'язок щодо надання документів, передбачених п. 5.5, 5.12 Договору, виконав належним чином, а твердження Відповідача у апеляційній скарзі щодо невиконання з боку Позивача зобов'язання в частині надання рахунків на оплату є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача за надані послуги у розмірі 9 474 грн. 17 коп., та з урахуванням положень п. 5.5 Договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги у сумі 9 474 грн. 17 коп.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Відповідно до умов п. 5.11 Договору у випадку прострочки клієнтом здійснення платежу за виставленим рахунком експедитора, клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що належить до оплати за кожен день прострочення, а також 15% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, пеня нарахована до сплати відповідачу за період з 03.10.2015р. по 02.04.2016р. за кожним актом окремо становить загальну суму 2 053 грн. 82 коп., 15 % річних за період з 03.10.2015р. по 24.05.2016р. - 913 грн. 98 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму інфляційних втрат за період з 03.10.2015р. по 24.05.2016р. в розмірі 616 грн. 04 коп.

Доказів оплати заборгованості, пені, інфляційних втрат та відсотків річних відповідачем станом на час розгляду справи не надано.

Враховуючи розрахунок позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 15% річних у сумі 913 грн. 98 коп. за період з 03.10.2015р. по 24.05.2016р., пеню у сумі 2 053 грн. 82 коп. за період з 03.10.2015р. по 02.04.2016р., інфляційні втрати у сумі 616 грн. 04 коп. за період з 03.10.2015р. по 24.05.2016р., нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Розмір стягнутих відсотків річних, пені та інфляційних втрат відповідачем не оскаржувався.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 104 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазис", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 року у справі № 904/1625/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 18.08.2016 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Джихур