Ухвала

від 21.02.2011 по справі 9/271

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 р. Справа № 20255/10

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

при секретарі судового засідання Золотому Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» на постанову господарського суду Чернівецької області від 08 квітня 2009 року у справі за позовом державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» до Державної податкової інспекції у місті Чернівці про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

ДКП «Чернівціводоканал» звернулося 28.12.2005 року в належний суд з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.12.2005 року №0010802320/2 на суму 15370,14 грн. та №0010812320/2 на суму 11928,92 грн. Вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки, складеного з порушенням чинного законодавства України. Штраф застосований до позивача за порушення, вчинені останнім поза межами терміну, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України (надалі ГК України).

Постановою господарського суду Чернівецької області від 08 квітня 2009 року у позові відмовлено. Суд виходив з того, що відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ( далі Закон № 2181), який є спеціальним законом з питань оподаткування, і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі порушення у сфері зовнішньо - економічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачається п. п 17.1.7 пункту 17 Закону № 2181. Тому, безпідставними слід вважати посилання позивача на те, що в даному випадку необхідно керуватися ст. 250 ГК України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ДКП «Чернівціводоканал» подало апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги покликання маються на те, що відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Тому з цього випливає, що адміністративно-господарські штрафи (у т. ч. встановлені ст. 17 Закону №2181) податкові повідомлення-рішення №0010802320/2 на суму 15070,14 грн. та №0010810812320/2 на суму 11928,92 грн. від 21.12.2005р. підлягають скасуванню.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне їх відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідачем проведена планова перевірка дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2004 по 31.03.2005 року, за наслідками якої 05.08.2005 складено акт, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.12.2005 року за № 0010802320/2 та № 0010812320/2, якими на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону №2181 за затримку на 29 та 38 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 15370,14 грн. та 11928,9: грн. Відповідно до вищезгаданого Закону - у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим же Законом, він зобов'язаний сплатити штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Ст. 239 ГК України цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності. За загальним правилом, встановленим у ч. 2 ст. 241 ГК України, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 15 Закону № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Крім цього, преамбулою Закону України від 21.12.2000 N 2181 -III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Враховуючи межі застосування ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, судова колегія дійшла висновку про те, що положення Закону № 2181-III є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, а ГК України - загальною. Відповідно загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань неврегульованих спеціальною нормою права.

Отже, безпідставними слід вважати посилання позивача на те, що в даному випадку необхідно керуватися ст.250 Господарського кодексу України.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державного комунального підприємства «Чернівціводоканал» залишити без задоволення, постанову господарського суду Чернівецької області від 08 квітня 2009 року по справі № 9/271/5027, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді В.П. Дякович

ОСОБА_1