Рішення

від 16.08.2016 по справі 908/6204/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/162/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016 Справа № 908/6204/15

Суд у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Топчій О.А., судді: Гончаренко С.А., Науменко А.О.

За участю представників сторін та учасників судового процесу:

від ТОВ В«УніпромВ» - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 27.05.2016р.;

від ТОВ В«СпецбудконтактВ» - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УніпромВ» , м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю В«СпецбудконтактВ» , м. Запоріжжя

про стягнення 1 862 115, 67 грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«СпецбудконтактВ» , м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«УніпромВ» , м. Київ

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«УніпромВ» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«СпецбудконтактВ» 1 862 115,67 грн. заборгованості, в т.ч.: 1 015 258,33 грн. основного боргу, 787 948,15 грн. інфляційних втрат та 58 909,19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Первісні позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 203, 204, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193, 217, 218 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що 18.11.2013 р. між сторонами було укладено договір поставки № 1-15/11-13, за умовами якого ТОВ «Уніпром» (продавець) зобов'язалося поставляти згідно заявок ТОВ «Спецбудконтакт» (покупець) георешітки Tensar в асортименті, а покупець, в совою чергу, зобов'язався приймати товар та оплачувати його згідно умов договору. За доводами позивача за первісним позовом, ним, як продавцем, зобов'язання по поставці товару виконано в повному обсязі, а саме: відповідно до виставленого рахунку № 230/11-1 від 18.11.2013 р. за видатковою накладною № 209/11-1 від 18.11.2013р. здійснено поставку товару на суму 590 404,80 грн., а також відповідно до рахунку № 244/12-1 від 12.12.2013 р. за видатковою накладною № 227/12-1 від 12.12.2013р. поставлено продукцію на суму 424853,53 грн., а всього на суму 1015258,33 грн. Проте, ТОВ В«СпецбудконтактВ» , свої зобов'язання по оплаті товару не виконало, станом на момент подання позовної заяви заборгованість за поставлений товар складає 1 015 258, 33 грн., направлена на адресу покупця претензія залишилася без відповіді та задоволення. На думку позивача за первісним позовом, невиконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару, є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляду інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою від 23.12.2015р. судом порушено провадження у справі № 908/6204/15, присвоєно справі номер провадження 35/162/15. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 28.01.2016р.

Ухвалою від 28.01.2016р. клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 22.02.2016р. о 14 год. 30 хв.

19.02.2016 р. канцелярією господарського суду Запорізької області від ТОВ В«СпецбудконтактВ» отримано зустрічний позов про визнання договору поставки, укладеного між ТОВ В«СпецбудконтактВ» та ТОВ В«УніпромВ» у спрощений спосіб, шляхом складання видаткової накладної № 209/11-1 від 18.11.2013р. та виставлення рахунку на оплату №230/11-1 від 18.11.2013р. недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ «Спецбудконтакт» посилається на приписи ст.ст. 92, 203, 215 ЦК України. Заперечуючи ТОВ «Уніпром» про укладення договору поставки № 1-15/11-13 від 18.11.2013 р., позивач за зустрічним позовом вказує, що між сторона було укладено договір у спрощений спосіб, але він передбачав поставку товару лише на суму 424 853,53 грн., який було прийнято 12.12.2013 р. Отримання товару за видатковою накладною № 209/11-1 від 18.11.2013 р. заперечує та вказує, що товар за цією накладною отримано представником покупця ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21.11.2013 р., хоча поставка здійснена 18.11.2013 р. Крім того, відзначає відмінність підписів ОСОБА_2 на накладних та довіреностях. Посилаючись на невідповідність наданих ТОВ «Уніпром» рахунків на оплату вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з огляду на відсутність у них посад та підписів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, печатки підприємства, а також сумнівність підпису представника покупця на видатковій накладній № 209/11-1 від 18.11.2013 р., вважає, що в даному випадку правочин вчинено особою, не уповноваженою на його укладання, тому такий правочин є недійсним.

У відзиві на первісний позов ТОВ «Спецбудконтакт» також вказує на наявність підписаного сторонами ОСОБА_1 заліку зустрічних однорідних вимог від 08.02.2016 р. на суму 164 002,00 грн., в результаті чого заборгованість за отриманий від ТОВ «Уніпром» за видатковою накладною № 227/12-1 від 12.12.2013 р. складає 260 851,53 грн. При цьому наголошує, що в даному випадку при визначенні строку виконання зобов'язання по оплаті товару слід виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, тому строком для здійснення оплати є 20.01.2015 р. , а не 18.11.2013 р., як стверджує позивач за первісним позовом.

Ухвалою від 22.02.2016р. зустрічний позов ТОВ В«СпецбудконтактВ» про визнання договору недійсним прийнято до розгляду разом із первісним.

Ухвалою суду від 22.02.2016р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 03.03.2016р.

В судовому засіданні 03.03.2016р. представникам сторін роз'яснено, що для подальшого розгляду справи, у зв'язку із складністю предмету спору, що розглядається, а також закінченням строку вирішення спору у справі, буде створено колегію.

У зв'язку із складністю предмету спору, що розглядається, розпорядженням керівника апарату господарського суду Запорізької області від 03.03.2016р. призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Топчій О.А., суддя Науменко А.О., суддя Сушко Л.М.

Ухвалою від 03.03.2016р. справу № 908/6204/15 прийнято до провадження колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Топчій О.А., суддя Науменко А.О., суддя Сушко Л.М., справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2016р. Ухвалою суду від 30.03.2016р. розгляд справи відкладено на 14.04.2016р.

Ухвалою суду від 14.04.2016р. була призначена почеркознавча експертиза, матеріали для проведення якої були направлені Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково - дослідного інститут судових експертиз. Провадження у справі було зупинено до закінчення проведення експертизи та надходження її висновку до господарського суду Запорізької області.

Також, цією ухвалою було задоволено клопотання позивача за первісним позовом та в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області інформацію щодо відображення податкового кредиту ТОВ В«СПЕЦБУДКОНТАКТВ» (ЄДРПОУ 34830210) від ТОВ В«УНІПРОМВ» (ЄДРПОУ 21483639) на суму 98 400,80 грн. (дев'яносто вісім тисяч чотириста грн. 80 коп.) у листопаді 2013 року.

29.04.2016р. через канцелярію господарського суду від судового експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково - дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання про надання додаткових документів, необхідних для виконання експертизи, а саме - вільні зразки підпису і почерку ОСОБА_2 (в кількості не менш 10 штук), виконаних в той же час, що і досліджувані документи. ОСОБА_3 зразки по змозі повинні відповідати об'єкту, який досліджується, за видом матеріалів письма - виконані кульковою ручкою.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Топчій О.А. у відпустці, клопотання було розглянуто 12.05.2016р.

На підставі службової записки головуючого судді у справі, в зв'язку з перебуванням судді Сушко Л.М. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.05.2016р. здійснено заміну судді Сушко Л.М. та призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області - головуючий суддя Топчій О.А., суддя Науменко А.О., суддя Гончаренко С.А.

Ухвалою від 12.05.2016р. справу № 908/6204/15 прийнято до провадження колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Топчій О.А., суддя Науменко А.О., суддя Гончаренко С.А., провадження у справі поновлено, судове засідання для розгляду клопотання судового експерта про надання додаткових документів призначено на 31.05.2016р.

20.05.2016 р. на виконання ухвали суду від Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області отримано інформацію, згідно з якою ТОВ В«СПЕЦБУДКОНТАКТВ» (ЄДРПОУ 34830210) у листопаді 2013 року відображено податковий кредит від ТОВ В«УНІПРОМВ» (ЄДРПОУ 21483639) на суму 98 400,80 грн.

Ухвалою від 31.05.2016р. клопотання судового експерта про надання додаткових документів, необхідних для виконання експертизи задоволено частково, для проведення експертизи направлено експерту заяву ОСОБА_2 про прийняття його на роботу від 03.04.2012р. та Контрольний лист проходження інструктажу з охорони праці від 03.04.2012р., в іншій частині клопотання відмовлено, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи та надходження її висновку до господарського суду Запорізької області.

01.07.2016р. на адресу господарського суду Запорізької області від Завідуючого відділенням Запорізького відділення Дніпропетровського науково - дослідного інститут судових експертиз ОСОБА_4 надійшов лист № 148-16 від 29.06.2016р. в якому зазначено, що в зв'язку з несплатою вартості висновку судового експерта № 148-16, і керуючись Законом України В«Про судову експертизуВ» та В«Інструкцією про призначення і проведення судових експертиз та експертних дослідженьВ» , Запорізьке відділення ДніпроНДІ повертає матеріали господарського справи № 908/6204/15 без виконання судової почеркознавчої експертизи № 148-16.

Ухвалою від 04.07.2016р. провадження по справі № 908/6204/15 поновлено та призначено судове засідання на 02.08.2016р.

В судовому засіданні 02.08.2016р. оголошено перерву до 04.08.2016р.

Ухвалою від 04.08.2016 р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача за первісним позовом, розгляд справи відкладено до 16.08.2016 р.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 16.08.2016р. підтримав позовні вимоги підтримав частково з урахуванням поданої заяви про часткову відмову від позову.

До початку судового засідання від ТОВ «Уніпром» подано заяву про часткову відмову від позову, в якій позивач за первісним позовом зазначає про підписання між сторонами акта взаємозаліку однорідних зустрічних вимог від 08.02.2016 р. на суму 164 002,00 грн. та просить суд прийняти відмову від позову в цій частині. Всі інші вимоги первісного позову підтримуються в повному обсязі.

Згідно із п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача за первісним позовом про відмову від позову в частині стягнення основного боргу в сумі 164002,00 грн. прийнята судом, представник позивача про наслідки такої відмови попереджений. Провадження у справі № 908/6204/15 за цією вимогою слід припинити.

Щодо вимог зустрічного позову представник ТОВ «Уніпром» підтримав доводи, викладені у наданих суду письмових поясненнях. ОСОБА_3, що товар ТОВ В«УніпромВ» за видатковими накладними № 209/11-1 від 18.11.2013 р. та № 227/12-1 від 12.12.2013 р. було отримано, про що свідчать акти звірки взаємних розрахунків між сторонами від 24.02.2014 р. та від 01.01.2013-11.02.2016 р. Також позивач за первісним позовом зазначає, що оригінал договору поставки № 1-15/11-13 від 18.11.2013 р. надати суду не може, оскільки оригінал вказаного договору було направлено на підписання відповідачу за первісним позовом, який не було повернуто ТОВ В«Уніпром, оскільки вказаний договір було вилучено під час проведення слідчих дій в ТОВ В«СпецбудконтактВ» по кримінальному провадженню. За доводами позивача за первісним позовом, навіть за відсутності у ТОВ В«УніпромВ» оригіналу договору поставки № 1-15/11-13 від 18.11.2013р., акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ В«УніпромВ» та ТОВ В«СпецбудконтактВ» станом на 24.02.2014р., який завірено печатками сторін, підтверджує факт поставки товару ТОВ В«УніпромВ» відповідачу за первісним позовом та має розглядатися судом в порядку ст. 32 ГПК України. Крім того, зазначає, що головний бухгалтер ТОВ В«СпецбудконтактВ» ОСОБА_5 мала право підписувати акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ В«УніпромВ» та ТОВ В«СпецбудконтактВ» станом на 24.02.2014р.. оскільки чинне законодавство України до обов'язків головного бухгалтера, серед інших, відносить забезпечення ведення бухгалтерського обліку, а акт звірки взаєморозрахунків, на думку позивача за первісним позовом, є документом за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій.

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 16.08.2016 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні 02.08.2016 р. представник ТОВ «Спецбудконтакт» в повному обсязі підтримував доводи, викладені у відзиві на первісний позов та наданих суду додаткових поясненнях. Вимоги зустрічного позову підтримував в повному обсязі.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 16.08.2016 р. направлено судом на адресу відповідача за первісним позовом: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60, оф. 501, яка зазначена ним самим у зустрічному позові.

Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, враховуючи обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками та достатність матеріалів справи для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.08.2016 р. справу розглянуто в межах встановленого строку, прийнято на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за первісним позовом у попередніх судових засіданнях), суд встановив наступне.

За доводами позивача за первісним позовом, 18.11.2013р. між ТОВ «Уніпром» та ТОВ «Спецбудконтакт» було укладено договір поставки №1-15/11-13, згідно якого продавець (ТОВ В«УніпромВ» ) зобов'язується поставляти згідно заявок покупця георешітки Tensar в асортименті, а покупець (ТОВ В«СпецбудконтактВ» ) приймати їх по ціні та на умовах, згідно даного договору. Згідно п.4.3. договору умови оплати - 100% попередня оплата.

Проте, належних доказів укладення зазначеного договору колегії суддів не надано, оскільки матеріали справи містять копію договору № 1-15/11-13 від 18.11.2013 р., не підписану з боку Покупця. За поясненнями позивача за первісним позовом, оригінал вказаного договору було направлено на підписання відповідачу за первісним позовом, який не було повернуто на адресу ТОВ «Уніпром», оскільки вказаний договір було вилучено під час проведення слідчих дій в ТОВ В«СпецбудконтактВ» по кримінальному провадженню.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Уніпром» (продавцем) за видатковими накладними № 209/11-1 від 18.11.2013 р. та № 227/12-1 від 12.12.2013 р. було поставлено ТОВ «Спецбудконтакт» (покупцю), а останнім прийнято продукцію на загальну суму 1 015 258,33 грн.

ОСОБА_3 обставини підтверджуються копією видаткової накладної № 209/11-1 від 18.11.2013 р., копією видаткової накладної № 227/12-1 від 12.12.2013 р., копіями довіреностей № 327 від 21.11.2013 р. та № 337 від 04.12.2013 р. на ім'я заступника директора будівництва ОСОБА_2, долученими до матеріалів справи (арк. справи 11 - 16, том 1).

Отримання відповідачем за первісним позовом товару на зазначену суму підтверджується підписом покупця на видаткових накладних, а також актами звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 24.02.2014 р., згідно з яким загальна сума заборгованості покупця за отриманий товар складає 1 015 258,33 грн., та станом за період з 01.01.2013 р. по 11.02.2016 р., згідно з яким сума заборгованості з урахуванням акта взаємозаліку однорідних вимог між сторонами складає 851 256,33 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості товару не виконав.

26.12.2014 р. ТОВ «Уніпром» на адресу ТОВ «Спецбудконтакт» було направлено претензію за вих. № 26-12/01 з вимогою про сплату до 19 січня 2015 р. суми боргу, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами відправки кореспонденції (арк. справи 17-18, том 1). Претензія була отримана представником відповідача за первісним позовом 13.01.2015р. про що свідчить відмітка в повідомленні про вручення поштового відправлення.

Зазначена вимога позивача за первісним позовом залишена без відповіді та без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудконтакт» 851 256,33 грн. основного боргу (з урахуванням прийнятої судом часткової відмови від позовних вимог), 787 948,15 грн. втрат від інфляції та 58 909,19 грн. процентів за користування коштами є предметом позовних вимог за первісним позовом.

Суд визнав первісні позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаних видаткових накладних № 209/11-1 від 18.11.2013 р. та № 227/12-1 від 12.12.2013 р. між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов'язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у спірних видаткових накладних міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Факт отримання товару за вказаними накладними підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав відповідачу товар на суму 1 015 258,33 грн. Вартість товару відповідач за первісним позовом не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача за первісним позовом по видатковим накладним товар, яка станом на момент прийняття рішення становить 851 256,33 грн.

Посилання ТОВ «Спецбудконтакт» на те, що товар за видатковою накладною №209/11-1 від 18.11.2013 р. не було отримано спростовується матеріалами справи. По-перше, як вже зазначалося вище, отримання товару на суму 590 404,80 грн. підтверджується підписом представника покупця на цій видатковій накладній та відповідною довіреністю №327 від 21.11.2013 р. на цього представника. Щодо доводів відповідача за первісним позовом відносно дати видачі зазначеної довіреності пізніше ніж датована видаткова накладна, колегія зауважує, що в довіреності підставою отримання товару зазначено той же рах. № 230/11-1 від 18.11.2013 р., який вказано у спірній видатковій накладній, найменування товару та кількість також повністю співпадають. Повноваження представника ТОВ «Спецбудконтакт» ОСОБА_2, як заступника директора з будівництва, на отримання товару не викликають сумнівів.

Також відхиляються доводи відповідача за первісним позовом щодо ненадання актам звірки взаєморозрахунків юридичної сили в якості доказів на підтвердження зобов'язання сплатити грошові кошти та відсутності повноважень у головного бухгалтера ТОВ В«СпецбудконтактВ» ОСОБА_5 на їх підписання колегія суддів зауважує наступне.

Так, згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Щодо повноважень головного бухгалтера ТОВ В«СпецбудконтактВ» ОСОБА_5 на підписання актів звірки, то чинне законодавство України до обов'язків головного бухгалтера, серед інших, відносить забезпечення ведення бухгалтерського обліку, а акт звірки взаєморозрахунків є документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій.

Підписаним між сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що станом за період з 01.01.2013 р. по 11.02.2016 р. заборгованість ТОВ «Спецбудконтакт» за отриманий від ТОВ «Уніпром» товар складає 851 256,33 грн.

При цьому колегія суддів звертає увагу відповідача за первісним позовом, що наявність та розмір його заборгованості перед продавцем ґрунтується на первісних бухгалтерських документах (якими є, зокрема, видаткові накладні та довіреність), і підтверджується всією сукупністю зібраних у справі доказів (в т.ч., вищезгаданими двосторонніми ОСОБА_1 звірки, які є письмовими доказами в розумінні ст. 36 ГПК України, і оцінені судом як такі, поряд з іншими наданими сторонами доказами по справі. ОСОБА_3 відображують загальну суму заборгованості - станом на момент їх складання і фіксують стан розрахунків між сторонами).

За визначенням ст. 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відноситься оплата товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані договором (договір відсутній) інше не встановлено. Факт отримання товару за вищевказаними накладними підтверджений матеріалами справи.

Відповідачем не наведено жодних передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо здійснення в повному обсязі оплати отриманого від позивача товару.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги ТОВ «Уніпропром» про стягнення з ТОВ «Спецбудконтакт» 851 256,33 грн. заборгованості за отриманий товар і задовольняє їх в повному обсязі.

Крім зазначеної вимоги, в зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем за первісним позовом заявлено вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 787 948,15 грн. втрат від інфляції та 58 909,19 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своєї вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів позивач за первісним позовом посилається на норми ст. 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором та приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за користування коштами заявлені позивачем за первісним позовом обґрунтовані.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та процентів за заявлений позивачем період (з 18.11.2013р. по 03.11.2015р. на суму заборгованості 590 404,80 грн. за видатковою накладною № 209/11-1 від 18.11.2013р. та з 12.12.2013р. по 03.11.2015р. на суму 424853,53 грн. за видатковою накладною № 227/12-1 від 12.12.2013р.), за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , колегія суддів знаходить підстави для їх часткового задоволення - 787 937,24 грн. інфляційних втрат та 58825,74 грн., і для відмови в іншій частині заявлених інфляційних втрат та процентів.

Відносно доводів відповідача за первісним позовом, що при визначенні строку виконання зобов'язання по оплаті товару слід виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, тому строком для здійснення оплати є 20.01.2015 р. , а не 18.11.2013 р., колегія суддів відзначає, що направлення покупцем вимоги про сплату простроченої заборгованості не спростовує приписів ст. ст. 692 ЦК України до обов'язків покупця, згідно з якими до обов'язків покупця, зокрема, відноситься оплата товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. В даному випадку ані законом, ані договором (договір відсутній) інше не встановлено.

За таких обставин, первісні позовні вимоги задовольняються частково, а саме: в сумі 851 256,00 грн. основного боргу, 787 937,24 грн. інфляційних втрат та 58 825,74 грн. - 3% річних.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати суми судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача за первісним позовом суми 25470,30 грн. судового збору.

Предметом зустрічного позову ТОВ В«СпецбудконтактВ» є визнання договору поставки, укладеного між ТОВ В«СпецбудконтактВ» та ТОВ В«УніпромВ» у спрощений спосіб, шляхом складання видаткової накладної № 209/11-1 від 18.11.2013р. та виставлення рахунку на оплату №230/11-1 від 18.11.2013р. недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до вимог частин 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розглядаючи питання про визнання угод недійсними, необхідно насамперед встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. ОСОБА_3 обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За визначенням ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже зазначено колегією суддів вище, двосторонньо підписаною видатковою накладною № 209/11-1 від 18.11.2013 р. сторони узгодили поставку продукції. Видаткова накладна містить назву продукції, одиниці виміру, кількість, ціну та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Згідно з частинами 2, 4 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 5 статті 65 Господарського кодексу України унормовано, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства, вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Відповідно до п. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Приписами ст. 237 Цивільного кодексу України встановлено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Тобто, повноваження представника на вчинення правочинів від імені юридичної особи ґрунтуються на установчих документах юридичної особи, або довіреності.

Повноваження представника ТОВ «Спецбудконтакт» ОСОБА_2, як заступника директора з будівництва, яким підписано видаткову накладну №209/11-1 від 18.11.2013 р. не викликають сумнівів.

Крім того, згідно зі ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі, наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Колегія суддів наголошує, що видаткова накладна від 18.11.2013р. та від 12.12.2013р. підписана однією й тією ж особою - заступником директора ОСОБА_2, при цьому, з боку ТОВ «Спецбудконтакт» мало місце часткове виконання своїх зобов'язань щодо оплати поставленого за спірними накладними товару. Згідно акта взаємозаліку однорідних зустрічних вимог від 08.02.2016 р. суму 164 002,00 грн. зараховано в рахунок заборгованості за видатковою накладною від 12.12.203 р.

Також слід прийняти до уваги той факт, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 р., поданої ТОВ «Спецбудконтанкт» до ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області підприємством відображено податковий кредит від ТОВ В«УНІПРОМВ» на суму 98 400,80 грн.

Зазначене підтверджується листом Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.05.2016 р. № б/н, згідно з яким ТОВ В«СПЕЦБУДКОНТАКТВ» (ЄДРПОУ 34830210) у листопаді 2013 року відображено податковий кредит від ТОВ В«УНІПРОМВ» (ЄДРПОУ 21483639) на суму 98 400,80 грн.

За таких обставин, підстави вважати, що товар за видатковою накладною від 18.11.2013 р. не був отриманий покупцем, у суду відсутні. Отже, і підстави для визнання правочину, укладеного між ТОВ В«СпецбудконтактВ» та ТОВ В«УніпромВ» у спрощений спосіб, шляхом складання видаткової накладної № 209/11-1 від 18.11.2013р. та виставлення рахунку на оплату №230/11-1 від 18.11.2013р. недійсним, відсутні.

В силу припису діючого законодаства правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. ОСОБА_3 докази повинні містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Позивачем за зустрічним позовом не надано до суду документальних доказів того, що в даному випадку заступник директора з будівництва ОСОБА_2, підписавши видаткову накладну від 18.11.2013 р., діяв поза межами своїх повноважень. Посилання позивача на невідповідність підпису ОСОБА_2 на цій накладній судом відхиляються, оскільки за клопотанням ТОВ «Спецбудконтакт» було призначено відповідну експертизу, і саме з причин несплати виставленого експертом рахунку матеріали справи повернулися з експертної установи без виконання. Оплату вартості експертизи було здійснено 05.07.2016р., вже після повернення матеріалів, а рахунок на оплату направлено 12.05.2016 р.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, приписами даної правової норми встановлено, що договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, позивачем за зустрічним позовом не доведено недійсності вчиненого між сторонами правочину, тому у задоволенні позовних вимог про визнання договору поставки, укладеного між ТОВ В«СпецбудконтактВ» та ТОВ В«УніпромВ» у спрощений спосіб, шляхом складання видаткової накладної № 209/11-1 від 18.11.2013р. та виставлення рахунку на оплату №230/11-1 від 18.11.2013р., недійсним слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судовий збір за зустрічним позовом залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 33, 34, 44, 49, п. 4 ст. 80, п. 3 ст. 83, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром» за первісним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудконтакт» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудконтакт» (69035, м.Запоріжжя, вул. Заводська, 3, оф. 68, адреса для листування: 49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60, оф. 501, код ЄДРПОУ 34830210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром» (01042, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 21483639) 851 256 (вісімсот п'ятдесят одна тисяча двісті п'ятдесят шість) грн. 33 коп. основного боргу, 787 937 (сімсот вісімдесят сім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 24 коп. інфляційних втрат, 58 825 (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 74 коп. - 3% річних та 25 470 (двадцять п'ять тисяч чотириста сімдесят) грн. 30 коп. витрат зі сплати судового збору за первісним позовом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі № 908/6204/15 за цією вимогою про стягнення основного боргу в розмірі 164 002,00 грн., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, припинити.

В задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудконтакт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпром» відмовити повністю.

Головуючий О.А. Топчій

Судді С.А. Гончаренко

ОСОБА_6

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.08.2016 р.