Рішення

від 26.04.2007 по справі 35/130-07(5/8)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

35/130-07(5/8)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.07р.

Справа № 35/130-07(5/8)

За позовом  Державного підприємства "Виробниче об`єднання

Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова", м. Дніпропетровськ

до  Товариства з обмеженою відповідальністю

Науково-виробниче підприємство "Агромашінвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення  94 740,00 грн.

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача – Потуремець Т.І., юрисконсульт, дор.№157/787 від 22.12.06 р                           

від відповідача  - Кондрашов С.В. - дов від 06.04.07 р.

                             Пацков М.Л. - юрисконсульт, дов від 06.04.07 р. 

                                                           СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить відновити строки позовної давності та стягнути з відповідача суму 94 740,00 грн –вартість переданої відповідачу для випробування техніки за договором №2205/99 від 22.05.1999р., яка не була йому повернена по закінченню строку, встановленого договором. В доповненнях до позову позивач  позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем завдано йому майнову шкоду, яку просить стягнути відповідно до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України та вказує, що він є державним підприємством та його права повинні бути захищені.

Постановою Верховного Суду України від 23.01.2007р. всі попередні судові акти у справі №5/8  скасовано, та справу передано на новий розгляд до господарського суду.

             При новому розгляді справи  позивач надав уточнення до позову, в яких зазначає, що цивільні права та обов'язки виникають у сторін, зокрема,  із договорів та інших право- чинів. В результаті порушеного його цивільного права позивач має право на відновлення  свого порушеного права чи відшкодування збитків, завданих таким порушенням. Вказує, що позивач неправомірно та безпідставно утримує у себе державне майно та несе майнову відповідальність за поставлену техніку, відповідальність за її збереження, повернення чи відшкодування збитків у розмірі вартості поставленої дослідної партії техніки та гарантійного комплексу на суму 94 740,00 грн.

              Також, позивачем 23.04.2007р. заявлено клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, перелік яких наведено в клопотанні.

              Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити в повному обсязі.

             Відповідач позов не визнає, вважає, що в позовних вимогах повинно бути відмовлено за пропуском строку позовної давності, та наведені позивачем доводи щодо поважності причин його пропуску безпідставними та такими, що не перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду. Зазначає, що причиною неповернення тракторів стало прострочення кредитора, оскільки позивач не сплатив йому попередню оплату транспортних витрат, що унеможливлювало повернення тракторів із Туніської Республіки, та вказує на відсутність своєї вини в неналежному виконанні зобов'язань за договором в цій частині.  Пояснює, що не зміг транспортувати трактори в Україну з цих підстав та вони залишилися на зберіганні у особи, яка проводила їх випробування –Акціонерного товариства «СОСЕА», Аріана, Туніс до оплати позивачем витрат на їх транспортування в Україну. Вважає, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку збитків, оскільки вартість тракторів за час випробування значно зменшилася. На його думку, за вказаних обставин склалися правові відносини по витребуванню майна із чужого володіння, тобто позивач повинен звернутися з позовом до Акціонерного товариства «СОСЕА», Аріана, Туніс про витребування  свого майна та просить залучити в якості відповідача вказане Акціонерне товариство і провадження у справі припинити, так як спір за участю іноземного підприємства, яке не має на території України майна чи філій, не підлягає розгляду в господарських судах України.

       Відповідач заявив клопотання, в якому просить відмовити позивачу в поновленні строку позовної давності та провадження по справі припинити, вважає, що позивачем строк позовної давності пропущено без поважних причин.

       23.04.2007р. відповідачем заявлені клопотання про витребування у позивача оригіналу спірного договору, просить викликати в суд для дачі пояснень працівника Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний  машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»  Романюху В.В. та залучити до участі у справі Відповідача -  Акціонерне товариство «СОСЕА», Аріана, Туніс  та припинити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.    

              Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

        - між Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний                                машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»–замовник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством  "Агромашінвест" –виконавець (надалі відповідач) було укладено договір №2205/99 від 22.05.1999р. строком дії  до 30.06.2000р. (далі договір).

         Згідно п. 1.1. даного договору замовник-позивач доручає, а виконавець-відповідач  приймає на себе зобов'язання щодо випробування партії тракторів у Туніській Республіці.

          Відповідно до другого розділу договору позивач зобов'язаний передати відповідачу за актом передачі-приймання трактори вартістю 89 880,00 грн і гарантійний комплект вартістю 4 860,00 грн.

           Пунктом 4.4. договору передбачено, що відповідач по завершенню випробувань повертає партію тракторів і гарантійний комплект до 20 червня 2000р.

           Відповідно до акту передачі-приймання №1 від 25.06.1999р.  та доручення серія ЯАТ №602464 від 22.06.1999р.  позивач передав, а відповідач прийняв партію тракторів в кількості 4 одиниці  та гарантійний комплект загальною вартістю 94 740,00 грн.

          До цього часу вказані трактори та гарантійний комплект відповідач не повернув позивачу,  доказів наявності у нього тракторів на час розгляду справи суду також не надав.  Посилання відповідача, що трактори на цей час знаходяться  в Акціонерного товариства «СОСЕА», Аріана, Туніс та позивач може їх витребувати з чужого незаконного володіння судом відхиляються, виходячи з наступного. Зобов'язаним щодо повернення тракторів за спірним договором є відповідач. Акт про результати випробування тракторів в Тунісі складено 27.03.2001р. в м. Дніпропетровську (як слідує із наданої відповідачем світлокопії акту) та їх місцезнаходження після 27.03.2001р. та на час розгляду справи відповідачем не доведено. З цих підстав відхиляється і клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача - Акціонерне товариство «СОСЕА», Аріана, Туніс. Крім того у позивача до цього товариства відсутні позовні вимоги, а суд вирішує спір тільки в межах позовних вимог.

         Пунктами 6.1. та 6.2. договору встановлено, що за порушення зобов'язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Виконавець-відповідач несе відповідальність за збереження та повернення або відшкодування вартості партії тракторів.

            У відповідності з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України даний акт застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

              Згідно ч. 2 п. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.  Частиною 2 ст. 22 Кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Крім того, ч. 2 п. 1 цієї норми передбачено, що збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

               Як вище встановлено, між сторонами мали місце договірні стосунки. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 611  ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

               Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення партії тракторів та гарантійного комплекту, а, отже, повинен відшкодувати позивачу визначену сторонами в договорі вартість цього майна (реальні збитки). Посилання відповідача на зменшення вартості тракторів в результаті випробувань не підтверджені належними доказами, складеними в установленому порядку, чи узгодженими з позивачем.

               Разом з тим, згідно зі статтями  71  та 80 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), які підлягають застосуванню до спірних правовідносин в силу ст. 5  та ч. 6  Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (що набрав чинності з 01.01.2004р.) загальний строк для захисту порушеного права встановлено в три роки та сплив строку позовної давності до звернення з позовом  є підставою для відмови в позові.

               Право позивача щодо повернення його майна  було порушено після закінчення встановленого договором строку для його повернення - 20 червня 2000р., тобто з 21.06.2000р. Позивач звернувся до суду з позовом 25.01.2006р., тобто з пропуском строку позовної давності. Строк позовної давності сплинув 21.06.2003р., тобто, до набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р.) та є обов'язковим до застосування судом.

              Згідно ст. 53 Господарського процесуального  кодексу України  та ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

            Водночас, виходячи зі змісту вказаних норм закону  поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.

          Позивач зазначає, що він не міг звернутися до суду, оскільки йому не була відома адреса відповідача. Вказане не є перешкодою для звернення до суду. Крім того, свою адресу відповідач зазначив в договорі та зміни щодо адреси були вчинені тільки 11.09.2002р., що підтверджено довідкою Дніпропетровської міської ради від 16.12.2005р., яка надана на запит позивача від 10.11.2005р.

          Інформація, що вноситься про суб'єктів господарювання до ЄДРПОУ є відкритою та надається заінтересованим особам в установлені законом строки. Як вбачається, позивач звернувся за даною інформацією 10.11.2005р., тобто вже після спливу позовної давності за спірними правовідносинами.

         Посилання позивача на те, що він є державним підприємством, а, отже, завдано збитків державі, та в зв'язку з цим його права повинні бути поновлені, безпідставні, оскільки держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів господарювання (ст. 6 Господарського кодексу України).   

          Зважаючи на викладене, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності необґрунтоване та судом відхиляється. В позові слід відмовити за пропуском строку позовної давності.    

         Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі відносяться на позивача.

          Клопотання позивача про витребування додаткових доказів судом задоволено частково в частині витребування доказів щодо місцезнаходження тракторів (ухвали суду від 27.02.2007р., від 22.03.2007р. та від 12.04.2007р.). В решті клопотання відхилено, оскільки вказані документи не мають відношення до предмету спору.

         Клопотання відповідача про припинення провадження у справі судом відхиляється, оскільки згідно приписів ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР (1963р.), що кореспондується з приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, а не для припинення провадження у справі. Клопотання про витребування оригіналу договору та виклик працівника позивача судом також відхилені. Оригінал договору судом було вивчено в судовому засіданні 22.03.2007р., пояснення працівника позивача саме щодо проведення випробувань в Туніській Республіці не мають відношення до предмету спору.

         Керуючись ст. ст. 44, 49, 53, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 5, 11, 22, 610, 611, ч. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст. 71, 80 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) господарський суд,-

ВИРІШИВ :

             В позові відмовити.

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.     

Суддя

 Л.П. Широбокова

Рішення підписано