Постанова

від 16.08.2016 по справі 265/2577/16-а

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/2577/16-а

Провадження №2-а/265/75/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Копилової Л.В.,

при секретарі - Єфремовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківських прав ОСОБА_1 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адімністрації,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківських прав ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адімністрації.

В обгрунтування поданого позову посилався на те, що вивченням інформації з Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради (далі - ЗОШ) булом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є випускником школи, яку закінчив у 2015 році та відповідно якому у листопаді 2015 року як дитині позбавлені батьківського піклування виплачено випускну допомогу в сумі 42 грн. 50 коп. При вказаній виплаті відповідач керувався п.п.1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 5 квітня 1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яким передбачено виплату грошової допомоги в розмірі не менше як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що дорівнює 42,50 грн. Однак відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випускники навчального закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Крім цього, за п.2 Перехідних положень вказаного Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набуття чинності цим Законом, діють лише в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, оскільки норми постанови КМУ № 226 від 5 квітня 1994 року прийняті до набрання чинності Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», та досі не приведені у відповідність до цього Закону, при вирішенні питання про виплату одноразової грошової допомоги випускникам підлягають застосуванню саме норми ч. 7 ст. 8 вказаного Закону. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1286 грн., тому випускники шкіл-інтернатів 2015 року з категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років повинні були отримати одноразову грошову допомогу у розмірі 7 716 грн. Таким чином відповідачем не виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 7673,50 грн.

Просить суд визнати неправомірною бездіяльність Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати випускнику ОСОБА_1 в повному розмірі одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 з урахуванням вимог ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в сумі 7 673 грн. 50 коп.

Представник позивача ОСОБА_2 надавши заяву про розгляд справи в її відсутність на задоволені позову наполягала, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_3 на розгляд справи не з»явилася, про час та місце її розгляду повідомлена в устанволеному законом порядку. Раніше надала письмові заперечення, в яких заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог, вказуючи, що ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» розділяє осіб з числа дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на осіб віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та на осіб, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування. Оскільки за ч. 7 ст. 8 вказаного Закону грошова матеріальна допомога в розмірі 6-ти прожиткових мінімумів виплачується одноразово, то таку допомогу мають право отримати випускники державного закладу вже після його закінчення при працевлаштуванні, що безпосередньо вбачається з постанови КМУ від 5 квітня 1994 року № 226, якою розмежовано надання зазначеної допомоги при працевлаштуванні та при продовженні навчання в державному навчальному закладі на повному державному забезпеченні. Тому відповідні кошториси були затверджені на підставі вказаної постанови КМУ департаментом освіти та науки України. Таким чином вказували, що одноразова грошова допомога в розмірі не менше 6-ти мінімальних розмірів для осіб відповідного віку сплачується лише при працевлаштуванні осіб, що відносяться до дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, чого у спірному випадку не було.

На підставі наведеного просила у задоволенні позову прокурора відмовити, оскільки прокурором не було враховано, що ОСОБА_1 було 16 років, а також, що він не був працевлаштований після закінченні закладу відповідача, бо продовжував навчання в іншому навчальному закладі за кошти держави в Соледарському професійному ліцею.

Представник Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації до суду не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Соледарського професійного ліцею, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явився за невідомих суду причин.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного вмотивування.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 народився 13 березня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 171 від 15 квітня 1999 року (а.с.10).

На підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 21 жовтня 2009 року № 720 ОСОБА_1 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.11).

Як вбачається з інформації, а також витягу копії наказу № 222 від 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 в 2015 році було відраховано зі школи-інтернату № 2 міста Маріуполя до Соледарського професійного ліцею (а.с.13-15).

За інформацією школи - інтернату № 2 міста Маріуполя, вбачається, що випускнику ОСОБА_1 було виплачено випускну допомогу в сумі 42,50 гривень (а.с.13).

При цьому, як встановлено судом, при обчисленні одноразової грошової допомоги випускникам в сумі 42,50 гривень, адміністрація навчального закладу керувалась пп.1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року " Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", відповідно до якої, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового обягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно до пп. 4 п. 13 вищевказаної постанови КМУ учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м»який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

Натомість, відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

На підставі перелічених норм, суд дійшов висновку, що положення пп.1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" не були приведені у відповідність до Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", тому не відповідають його положенням, викладеним у ч.7 ст. 8 вищевказаного Закону.

Оскільки підзаконні акти не мають вищу юридичну силу на законами України, а також, враховуючи п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", то застосування при виплаті випускної допомоги неповнолітньому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, позбавленому батьківського піклування, відповідачем було неправомірно виплачено суму такої допомоги на підставі положень пп. 1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України " Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" в сумі 42,50 гривень, замість передбаченого ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" розміру, що повинен бути не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, який встановлений Законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року до 1 вересня 2015 року становить 1286,00 гривень.

Таким чином, при проведенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у 2015 році, відповідачу необхідно було здійснити таку виплату в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, що дорівнює відповідно 7 716 гривень (1286х6= 7716).

На підставі викладеного, порівнюючи нараховані до сплати та виплачені ОСОБА_1 відповідачем суми із розмірами, які повинні були бути нараховані неповнолітній, суд прийшов до висновку, що до сплати йому були розраховані суми, які не відповідають розмірам, визначеним законом (7716 грн .>42,50 грн.), тому різницю між наведеними розмірами випускної допомоги відповідачу необхідно нарахувати та виплатити неповнолітньому ОСОБА_1, розмір якої становить 7 673,50 гривень (7716-42,50=7673,50).

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу неповнолітньому ОСОБА_1 в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з відрахуванням проведених раніше виплат.

При цьому вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретно визначену суму грошей не відповідає положенням, закріпленим у ч.7 ст. 8 Закону, а також виходить за межі повноважень прокурора та суду при вирішенні наявного спору, оскільки такими функціями наділений лише відповідач, як суб'єкт владних повноважень.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що право на отримання одноразової грошової допомоги неповнолітній ОСОБА_1 мав лише при працевлаштуванні після закінчення закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не робить розмежування проведення виплати в розмірі не менше 6-ти мінімальних прожиткових мінімумів таким дітям, як зазначено у ч. 7 ст. 8 вказаного Закону, на таку виплату при продовженні навчання та при працевлаштуванні, як наведено у постанові КМУ № 266, а лише надає право Кабінету Міністрів України, як зазначено у ст. ст. 25 та 39-9 Закону, встановлювати та затверджувати порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, в тому числі в частині виплат, передбачених ч. 7 ст. 8 Закону.

Таким чином ст.8 Закону чітко встановлює, що усі випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повинні бути забезпечені за рахунок такого навчального закладу одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, незалежно від того продовжують вони далі навчання у іншому закладі або працевлаштуються.

Ухвалою суду від 10 травня 2016 року було задоволено клопотання позивача про відстрочку сплати судового збору та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Зважаючи, що те, що позивачеві було відстрочено сплату судового збору, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 1 378 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 8-11, 17, 18, 71, 86, 94, 159-167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов керівника керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківських прав ОСОБА_1 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адімністрації, задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати ОСОБА_1, 13 березня 1999 року одноразової грошової допомоги згідно вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» неправомірною.

Зобов'язати Маріупольську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради (ідентифікаційний код 21969797) нарахувати та виплатити ОСОБА_1, 13 березня 1999 року одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з відрахуванням проведених ОСОБА_1 виплат.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами які не були присутні при її проголошенні - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя