Ухвала

від 01.11.2016 по справі 265/2577/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Копилова Л.В.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року справа №265/2577/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Святодух О.Б., за участю прокурора Чапланова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року у справі № 265/2577/16-а за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківських прав ОСОБА_3 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адімністрації,-

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2016 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківських прав ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адімністрації.

В обгрунтування поданого позову посилався на те, що вивченням інформації з Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради (далі ЗОШ) булом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є випускником школи, яку закінчив у 2015 році та відповідно якому у листопаді 2015 року як дитині позбавлені батьківського піклування виплачено випускну допомогу в сумі 42 грн. 50 коп. При вказаній виплаті відповідач керувався п.п.1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 5 квітня 1994 року «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», яким передбачено виплату грошової допомоги в розмірі не менше як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що дорівнює 42,50 грн. Однак відповідно до ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» випускники навчального закладу із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Крім цього, за п.2 Перехідних положень вказаного Закону передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набуття чинності цим Законом, діють лише в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, оскільки норми постанови КМУ № 226 від 5 квітня 1994 року прийняті до набрання чинності Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», та досі не приведені у відповідність до цього Закону, при вирішенні питання про виплату одноразової грошової допомоги випускникам підлягають застосуванню саме норми ч. 7 ст. 8 вказаного Закону. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1286 грн., тому випускники шкіл-інтернатів 2015 року з категорії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років повинні були отримати одноразову грошову допомогу у розмірі 7 716 грн. Таким чином відповідачем не виплачено ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в розмірі 7673,50 грн.

Просив суд визнати неправомірною бездіяльність Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати випускнику ОСОБА_3 в повному розмірі одноразової грошової допомоги та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_3 з урахуванням вимог ч.7 ст.8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку в сумі 7 673 грн. 50 коп.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року у справі № 265/2577/16-а позов задоволено частково, внаслідок чого визнано бездіяльність Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради щодо невиплати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразової грошової допомоги згідно вимог ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» неправомірною. Зобов'язано Маріупольську загальноосвітню школу-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради (ідентифікаційний код 21969797) нарахувати та виплатити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 одноразову грошову допомогу в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років відповідно до ч.7 ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» з відрахуванням проведених ОСОБА_3 виплат. В задоволенні решти заявлених вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Маріупольською загальноосвітньою школою-інтернат І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність прийнятого рішення фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що підстав для виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги в розмірі шести прожиткових мінімумів доходів громадян не було, оскільки ОСОБА_3 не працевлаштовувався, а продовжив навчання в іншому навчальному закладі за кошти держави.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис № 171 від 15 квітня 1999 року (а.с.10).

На підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 21 жовтня 2009 року № 720 ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.11).

Як вбачається з інформації, а також витягу копії наказу № 222 від 01 вересня 2015 року ОСОБА_3 в 2015 році було відраховано зі школи-інтернату № 2 міста Маріуполя до Соледарського професійного ліцею (а.с.13-15).

За інформацією школи інтернату № 2 міста Маріуполя, вбачається, що випускнику ОСОБА_3 було виплачено випускну допомогу в сумі 42,50 гривень (а.с.13).

Абзацом 16 ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» передбачено, що випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв'язку із закінченням навчання.

Як встановлено, при обчисленні одноразової грошової допомоги випускникам в сумі 42,50 гривень, адміністрація навчального закладу керувалась пп.1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України № 226 від 05.04.1994 року " Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", відповідно до якої, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового обягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно до пп. 4 п. 13 вищевказаної постанови КМУ учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м»який інвентар і обладнання на суму, не менш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

Натомість, відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

На підставі перелічених норм, положення пп.1 п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" не були приведені у відповідність до Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", тому не відповідають його положенням, викладеним у ч.7 ст. 8 вищевказаного Закону.

Оскільки підзаконні акти не мають вищу юридичну силу над законами України, а також, враховуючи п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", то застосування при виплаті випускної допомоги неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 позбавленому батьківського піклування, відповідачем було неправомірно виплачено суму такої допомоги на підставі положень пп. 1 п.13 постанови Кабінету Міністрів України " Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування" в сумі 42,50 гривень, замість передбаченого ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" розміру, що повинен бути не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, який встановлений Законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2015 року до 1 вересня 2015 року становить 1286,00 гривень.

Таким чином, при проведенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 у 2015 році, відповідачу необхідно було здійснити таку виплату в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, що дорівнює відповідно 7 716 гривень (1286х6= 7716).

На підставі викладеного, порівнюючи нараховані до сплати та виплачені ОСОБА_3 відповідачем суми із розмірами, які повинні були бути нараховані неповнолітній, суд першої інстанції дійшов висновку, що до сплати йому були розраховані суми, які не відповідають розмірам, визначеним законом (7716 грн .>42,50 грн.), тому різницю між наведеними розмірами випускної допомоги відповідачу необхідно нарахувати та виплатити неповнолітньому ОСОБА_3, розмір якої становить 7 673,50 гривень (7716-42,50=7673,50).

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності відповідача та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу неповнолітньому ОСОБА_3 в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з відрахуванням проведених раніше виплат.

Судом першої інстанції також зазначено, що вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити конкретно визначену суму грошей не відповідає положенням, закріпленим у ч.7 ст. 8 Закону, а також виходить за межі повноважень прокурора та суду при вирішенні наявного спору, оскільки такими функціями наділений лише відповідач, як суб'єкт владних повноважень.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги неповнолітній ОСОБА_3 мав лише при працевлаштуванні після закінчення закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не робить розмежування проведення виплати в розмірі не менше 6-ти мінімальних прожиткових мінімумів таким дітям, як зазначено у ч. 7 ст. 8 вказаного Закону, на таку виплату при продовженні навчання та при працевлаштуванні, як наведено у постанові КМУ № 266, а лише надає право Кабінету Міністрів України, як зазначено у ст. ст. 25 та 39-9 Закону, встановлювати та затверджувати порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, в тому числі в частині виплат, передбачених ч. 7 ст. 8 Закону.

Таким чином ст.8 Закону чітко встановлює, що усі випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повинні бути забезпечені за рахунок такого навчального закладу одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, незалежно від того продовжують вони далі навчання у іншому закладі або працевлаштуються.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року у справі № 265/2577/16-а - залишити без задоволення. Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 серпня 2016 року у справі № 265/2577/16-а за позовом керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 2 в інтересах неповнолітнього позбавленого батьківських прав ОСОБА_3 до Маріупольської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 2 Донецької обласної ради про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Соледарський професійний ліцей, Департамент освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 02 листопада 2016 року.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

М.Г. Сухарьок