Ухвала

від 11.08.2016 по справі 816/939/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

11 серпня 2016 рокум. ПолтаваСправа № 816/939/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур" до відповідачів 1.Уповноваженної особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 2.Фонду гарантування вкладів фізичних осіб третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотур" (далі - позивач, ТОВ "Екотур") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2), третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк"Фінанси та Кредит", а саме просить:

- визнати протиправної бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 щодо невключення кредиторських вимог ТОВ "Екотур" на суму 526 179,42 грн до переліку кредиторів, які мають право на задоволення заявлених вимог;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1 включити ТОВ "Екотур" до переліку кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", які мають право на задоволення заявлених вимог, на суму 526 179,42 грн та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення суми кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" за кредиторськими вимогами ТОВ "Екотур" на суму 526 179,42 грн.

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" внести зміни до реєстру вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" та збільшити кредиторські вимоги ТОВ "Екотур" на суму 526 179,42 грн.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2016 року провадження у справі за цим адміністративним позовом відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

11 серпня 2106 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів (а.с. 135-136).

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про проведення судового засідання 11 серпня 2016 року без його участі.

Відповідач-1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Прохальна частина клопотання про закриття провадження у справі містить прохання про розгляд зазначеного клопотання без його участі.

Відповідач-2 та третя особа у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 "Про початок процедури ліквідації АТ Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку", на підставі якого розпочато процедуру ліквідації банку з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року (а.с. 17).

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог статті 4 цього Кодексу правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Відповідно управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Також враховуючи те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Статтею 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що цей адміністративний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України, натомість може бути розглянутий господарським судом згідно з нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, статтями 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №816/939/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотур" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" ОСОБА_1, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Банк"Фінанси та Кредит" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії закрити, роз'яснивши позивачу право на звернення до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 16 серпня 2016 року.

Суддя Т.С. Канигіна