Рішення

від 09.08.2016 по справі 915/698/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2016 року Справа № 915/698/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника прокуратури: ОСОБА_2. - посв. №035063 від 13.08.2015,

представника позивача: ОСОБА_3 - дов. від 06.01.2016,

представника відповідача-1: не з'явився,

представника відповідача-2: ОСОБА_4 - дов. від 18.07.2016,

представника ІІІ особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1

(54001, м.Миколаїв, вул.Нікольська, 73) в інтересах держави в особі

Миколаївської обласної державної адміністрації

(54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22),

до відповідачів:

1. Березанської районної державної адміністрації

(57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 33);

2. Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ»

(54008, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 15),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні на стороні позивача: Державне підприємство В«Очаківське лісомисливське господарствоВ»

(57555, Миколаївська обл., Очаківський р-н, с.Василівка, вул. Лісна, 6),

про:

- визнання незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної адміністрації №826 від 09.08.2007;

- визнання недійсним договору оренди землі від 09.08.2007, укладеного між Березанською районною адміністрацією та ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрованого 16.01.2008 у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за №040800700003;

- витребування у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,26 га, грошовою оцінкою 31858,0 грн., кадастровий №4820983900:09:000:0174, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, -

в с т а н о в и в:

Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому просить: визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної адміністрації №826 від 09.08.2007; визнати недійсним договору оренди землі від 09.08.2007, укладеного між Березанською районною адміністрацією та ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» , зареєстрованого 16.01.2008 у Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП В«Центр ДЗКВ» за №040800700003; витребувати у Товариства з додатковою відповідальністю В«ОблсортнасіннєовочВ» у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,26 га, грошовою оцінкою 31858,0 грн., кадастровий №4820983900:09:000:0174, розташованої за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

В обґрунтування своїх вимог прокурор у позовній заяві зазначає наступне:

- розпорядження Березанської районної адміністрації №826 від 09.08.2007 прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка надана ВАТ «Облсортнасіннєовоч» за рахунок земель державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», при цьому, рішення органів влади щодо її вилучення зі складу земель державного лісового фонду, а саме з постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство», не приймалось;

- відповідно до вихідної земельно-кадастрової документації спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, тому повноваження щодо розпорядження вказаною земельної ділянкою, в силу приписів п.5 ч.1 ст.31, п.3 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України та ч.ч.3, 4 ст.122 Земельного кодексу України, на той час мала виключно Миколаївська обласна державна адміністрація. Тобто, при прийнятті спірного розпорядження Березанська районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та незаконно передано в оренду ВАТ «Облсортнасіннєовоч» спірну земельну ділянку, чим порушила приписи вказаних нормативних актів;

- під час передачі в оренду спірної земельної ділянки відповідачем-1 не було взято до уваги її місцезнаходження, а саме перебування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, яка у відповідності до приписів ст.88 Водного кодексу України становить два кілометри від урізу води. Згідно ст..ст.85, 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить в зону санітарногї охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією. У тимчасове користування земельні ділянки прибережної захисної смуги можуть надаватись за погодженням з постійними землекористувачами для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Спірним розпорядженням відповідач-1 передав земельну ділянку відповідачу-2 для будівництва культурно-розважального комплексу, що суперечить приписам вказаних нормативних актів.

- враховуючи, що на підставі незаконного розпорядження №826 від 09.08.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та ВАТ «Облсортнасіннєовоч» укладено договір оренди земельної ділянки, останній відповідно до ст.ст.21, 203, 215 ЦК України та ст.152 ЗК України підлягає визнанню недійсним;

- обставини незаконної передачі земель державного лісового фонду викликають необхідність повернення спірної земельної ділянки державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації;

- відповідно до ч.2 ст.117 Земельного кодексу України спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, оскільки перебуває у постійному користуванні державного підприємства, а її власником (розпорядником) згідно ч.5 ст.122 ЗК України та ст.31 Лісового кодексу України є Миколаївська обласна державна адміністрація. Отже, Миколаївська обласна державна адміністрація у даному випадку є уповноваженим державою органом, який розпоряджається землями зазначеної категорії, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення відповідного позову.

- про вказані в позові порушення органам прокуратури стало відомо у березні 2015 року. Зокрема 30.03.2015 у ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення №4201515015000001 за ч.1 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП «Очаківське лісомисливське господарство». Початок перебігу строку позовної давності пов'язано з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушено стало відомо про таке порушення. Відповідно до відповіді від 20.05.206 на запит керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 від 12.05.2016 інформація про оскаржуване розпорядження до Миколаївської облдержадміністрації не надходила, заходи щодо усунення порушення не вживались. Таким чином, Миколаївськаї облдержадміністрація не мала об'єктивної можливості знати про існування оскаржуваного розпорядження та договору оренди земельної ділянки. З урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Миколаївська обласна державна адміністрація у поясненнях до позову (а.с.76-81) позицію Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 підтримала в повному обсязі та додатково зауважила наступне:

- у відповідності до приписів ст.92, 116, 142 ЗК України земельна ділянка державної форми власності перед переданням в оренду суб'єкту господарювання, що не належить до державної та комунальної власності, має бути вилучена у постійного землекористувача шляхом прийняття власником рішення про припинення права користування цією земельною ділянкою;

- Миколаївською обласною державною адміністрацією право постійного користування ІІІ особи спірною земельною ділянкою не припинялось, у спірному розпорядженні це питання також не було вирішено.

- при прийнятті спірного розпорядження Березанська районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та діяла з порушенням приписів п.5 ч.1 ст.31, п.3 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України та ч.ч.3, 4 ст.122 Земельного кодексу України. Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України, передача земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів влади або місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до їх повноважень, визначених у ст.22 ЗК України. Враховуючи те, що Березанська районна державна адміністрація належного обсягу повноважень на прийняття рішення та укладання договору оренди, то договір оренди від від 09.08.2007 укладений між відповідача підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-1 - Березанська районна адміністрація відзив на позов не надала, представник у судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи іідповідач-1 повідомлений належним чином.

.

Відповідач-2 - Товариство з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч» у відзиві (а.с.82-90) та додаткових поясненнях (а.с.142-144) проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:

- факт погодження з боку ДП «Очаківське лісомисливське господарство» відведення спірної земельної ділянки у довгострокову оренду відповідачу-2, підтверджується листом-погодженням №417 від 21.08.2006 та висновком Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства №1065 від 27.09.2006. Фактичне передання земельної ділянки відбулось на підставі акта приймання-передачі від 09.09.2007. В той же час, ст.18 Лісового кодексу України передбачає, що довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

- 12.04.2007 Миколаївською ОДА було прийняте розпорядження №97-р «Про забезпечення виконання Указу Президента України від 21.02.2007 №136/2007 «Про заходи щодо розвитку туризму і курортів України» в Миколаївській області», відповідно до якого Миколаївська ОДА зобов'язала райдержадміністрації протягом 2007-2008 років виготовити правовстановлюючі документи на земельні ділянки зон відпочинку, що посвідчують право на землю відповідно до Земельного кодексу України. Зазначене свідчить про те, що Миколаївська ОДА надала Березанській райдержадміністрації достатньо повноважень щодо укладання договорів оренди земельних ділянок зон відпочинку, тобто прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди землі вчинені в межах наявних у відповідача-1 повноважень.

- практика Європейського суду з прав людини в аналогічних справах ґрунтується на тому, що у особи (юридичної чи фізичної) відсутній обов'язок перевіряти повноваження та компетентність посадових осіб органів влади держави щодо здійснення ними своїх обов'язків.

- згідно ч.3 ст.85 Водного кодексу України та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №502 від 13.05.1996 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду» визначено, що у тимчасове користування за погодженням з постійним користувачем земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватись підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. При цьому, серед обмежень не встановлено заборон щодо здійснення будівництва культурно- розважального комплексу, а позивачем не доведено, що зазначений об'єкт за своєю суттю суперечить правовому режиму використання земель рекреаційного призначення у межах курортної зони. Постановою Кабінету Міністрів України №1576 від 28.02.1996 затверджено перелік населених пункті, віднесених до курортних. За цим переліком село Рибаківка Березанського району Миколаївської області віднесено до курортних на Чорноморському узбережжі. У відповідності до ст.1 Закону України «Про курорти» №2026-ІІІ від 05.10.2000 (в редакції 19.01.2006), курорт - освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактиці захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні. Будівництво на курортах нових і розширення діючих промислових підприємств та інших об'єктів, пов'язаних безпосередньо із задоволенням потреб відпочиваючих і місцевого населення, потреб курортного та житлового будівництва, або таких, що можуть негативно впливати на природі лікувальні фактори, забороняється. Відповідач-2 стверджує, що будівництво культурно-розважального центру в повній мірі відповідатиме вимогам щодо задоволення потреб відпочиваючих та місцевого населення, адже має в собі мету покращити дозвілля відпочиваючих під час відпочинку, а також місцевого населення. Відповідно до експлікації будівель та споруджень, культурно-розважальний центр має містити в собі дитячу ігрову площадку, житлові будівлі та саме приміщення культурно-розважального центру.

- про обставини надання ВАТ «Облсортнасіннєовоч» земельної ділянки в оренду Миколаївська обласна державна адміністрація та органи прокуратури могли довідатись ще у 2007 році, тобто прокуратурою та позивачем пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, про застосування якого відповідач-2 заявив клопотання у відзиві на позов.

ІІІ особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні на стороні позивача - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» письмових поясненнях по суті позовних вимог не надала, представник у судове засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи ІІІ особа повідомлена належним чином.

Під час розгляду справи, представники прокуратури та сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 09.08.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

09.08.2007 Березанською районною державною адміністрацією прийняте розпорядженням №826 (а.с.33), яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відкритому акціонерному товариству «Облсортнасіннєовоч» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу із земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- надано Відкритому акціонерному товариству «Облсортнасіннєовоч» земельну ділянку для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 0,26 га із земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації встановити в натурі (на місцевості) межі земельної ділянки у відповідності з проектом землеустрою;

- рекомендовано Відкритому акціонерному товариству «Облсортнасіннєовоч» укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства;

Згідно витягу з ЄДРПОУ, на час розгляду справи, правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Облсортнасіннєовоч» є Товариство з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч».

На виконання розпорядження №826 від 09.08.2007, між Березанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Облсортнасіннєовоч» (орендар) укладено Договір оренди землі від 09.08.2007 (надалі - Договір) (а.с.25-29), згідно якого орендодавець, відповідно до розпорядження №826 від 09.08.2007 передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку (кадастровий номер 4820983900:09:000:0174) із земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 0,26 га. для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу.

Відповідно до п.16 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 3-х діб з дати державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі.

Як вбачається з відмітки реєстратора на Договорі, його державна реєстрація відбулась в Березанськму районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за №040800700003 від 16.01.2008.

Сторонами Договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки б/н, б/д (а.с.30). Факт передання земельної ділянки сторонами не оспорюється.

Представником ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр», начальником відділу земельних ресурсів у Березанському районі та директором ВАТ «Облсортнасіннєовоч» підписано акт про передачу межових знаків під охорону та зберігання (а.с.31), в якому зафіксовано встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної ВАТ «Облсортнасіннєовоч» для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 0,26 га із земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Пунктом 2 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за земельну ділянку становить на період будівництва 31858,0 грн. за рік, а після введення в експлуатацію - 159276,0 грн.

Представниками прокуратури та позивача не надано суду доказів невиконання з боку відповідача-2 вказаної умови Договору. Представник відповідача-2 наполягає на належному виконанні з боку орендаря умов Договору.

23.06.2016 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому зазначає, що проведеною прокуратурою перевіркою виявлено порушення земельного законодавства при наданні у користування Товариству з додатковою відповідальністю «Облсортнасіннєовоч» земельною ділянкою державної форми власності. Уповноваженому державою органу, який розпоряджається землями державної власності - Миколаївській обласній державній адміністрації про порушення її прав стало відомо лише під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників прокуратури, сторін та ІІІ особи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкове платне використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

В силу приписів пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності , на відповідній території , а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України відносить прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходиться за межами населеного пункту та була надана відповідачу ВАТ В«ОблсортнасіннєовочВ» в довгострокову оренду для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною третьою ст.34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи,

Постанови Пленумів Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.1978 та «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, а також Постанова ВГСУ «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013, наголошують, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно довідок Держгеокадастру, які містяться в матеріалах справи та вихідної земельно-кадастрової документації наданої Відділом земельних ресурсів у Березанському районі №01-6-886 від 26.07.2006, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0174 належала до земель державної форми власності та мала цільове використання - землі лісогосподарського призначення.

Спірна земельна ділянка на час укладання Договору оренди землі від 09.08.2007 перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч.6 ст.123 Земельного кодексу України, проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, а згідно із п.«а» ст.141 цього Кодексу, підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Наявними у справі доказами не підтверджено факт припинення права ДП «Очаківське лісомисливське господарство» на користування спірною земельною ділянкою у порядку, визначеному земельним законодавством та у зв'язку із прийняттям спірного розпорядження.

Крім того, відповідно до Договору оренди землі від 09.08.2007 орендар прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу із земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Згідно ст.20 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Як вбачається з матеріалів Проекту землеустрою щодо відведення ВАТ «Облсортнасіннєовоч» земельної ділянки та умов Договору оренди землі від 09.08.2007, рішення про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування не приймалось.

Саме лише зазначення у розпорядженні №826 від 09.08.2007 та Договорі оренди землі від 09.08.2007 мети використання: «для комерційного використання під розміщення культурно-розважального комплексу» не свідчить про зміну цільового призначення земельної ділянки.

Враховуючи викладене, приймаючи розпорядження №826 від 09.08.2007 та укладаючи на його підставі Договір оренди землі від 09.08.2007 Березанська районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їх Лісовим кодексом України повноважень та порушила приписи п.4 ч.1 ст.32 Лісового кодексу України та ст.20, ч.6 ст.123, п.«а» ст.141 Земельного кодексу України.

Приймаючи рішення у справі, судом враховано приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на приписи ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії» №44277/98 від 24.06.2003 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція «майна», в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999).

Тобто, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується нормами ст. ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Разом з тим, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та однієї юридичної особи - ТДВ «Облсортнасіннєовоч» при позбавленні права, набутого останнім за незаконним розпорядженням Березанської РДА та укладеним на його підставі договором оренди землі, який автоматично визнається недійсним, з тих підстав, що звернення прокурора Березанського району Миколаївської області до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, прокурор не зазначив, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним розпорядженням та укладеним договором оренди: чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, позивач та відповідач-1 є державними органами виконавчої влади і спірна земельна ділянка з державної власності не вибувала, фактично, спір у даній справі виник між державними органами, які відповідно до визначених законодавством повноважень здійснюють розпорядження відповідними землями державної форми власності, а, отже, при розв'язанні вказаного спору попередні судові інстанції мали б врахувати правову позицію, викладену в рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (заява №29979/04), згідно з якою:

- Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та В«Беєлер проти ІталіїВ» , п.119) (п.70);

- принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі», п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (рішення у справі «Москаль проти Польщі», п.73). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII) (п.71).

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначає, що строк позовної давності прокуратурою та позивачем пропущений та наполягає на застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Частинами 1, 2, 4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, перебіг позовної давності для оскарження оспорюваних відносин прокурором, який діє в інтересах держави, починається з моменту, коли про порушення цивільного права або інтересу стало відомо позивачу, а закінчується відповідно зі збігом строку позовної давності, встановленого законом для оскарження спірних правовідносин.

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №3-82гс14 та від 23.12.2014 у справі №3-194гс14.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

До спірних правовідносин про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної адміністрації №826 від 09.08.2007 та визнання недійсним Договору оренди землі від 09.08.2007 застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Оспорювані прокуратурою розпорядження та договір датовані 09.08.2007. Позовна заява подана до суду 23.06.2016, тобто зі значним пропуском позовної давності. Клопотань про його відновлення, у зв'язку з наявністю поважних причин пропуску, прокуратурою та позивачем не заявлялось.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах, а також стимулює суд і учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.1991 (надалі - Закон №1789-XII), (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та зберігалась до дати подання позову) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно п.п.1,3 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Розпорядження №826 від 09.08.2007, на підставі якого укладено спірний договір оренди землі є відкритим та доступним як для прокурора, так і для інших контролюючих органів.

Таким чином, органи прокуратури мали своєчасно довідатись про порушення, на їх думку, відповідачами у 2007 році діючого законодавства, оскільки нагляд за законністю має здійснюватись прокуратурою систематично .

Подання позову через значний проміжок часу, після вчиненого порушення, призводить до ситуації, коли зацікавленою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Що стосується твердження прокуратури та позивача про те, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише при розгляді справи у суді, слід зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З аналізу Закону України «Про місцеві державні адміністрації» №586-XIV від 09.04.1999 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин та зберігалась до дати подання позову) (надалі - Закон №586-XIV), яким регулюється діяльність місцевих (обласних та районних) державних адміністрації вбачається наступне:

- місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади (ст.1 Закону №586-XIV);

- до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, зокрема, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля (п.7 ч.1 ст.13 Закону №586-XIV).

- місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів , надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних (п.3 ч.1 ст.16 Закону №586-XIV);

- місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (п.1,2 ст.21 Закону №586-XIV);

- для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право: проводити перевірки стану додержання Конституції України та законів України, інших актів законодавства органами місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і підпорядкування по напрямах, визначених статтею 16 цього Закону; залучати вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок, підготовки і розгляду питань, що входять до компетенції місцевих державних адміністрацій; одержувати відповідну статистичну інформацію та інші дані від державних органів і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб , політичних партій, громадських і релігійних організацій, підприємств, установ та організацій, їх філіалів і відділень незалежно від форм власності; давати згідно з чинним законодавством обов'язкові для виконання розпорядження керівникам підприємств, установ, організацій, їх філіалів та відділень незалежно від форм власності і громадянам з контрольованих питань, порушувати питання про їх відповідальність у встановленому законом порядку; здійснювати інші функції і повноваження згідно з чинним законодавством (ст.28 Закону №586-XIV);

- у відносинах обласної та районних місцевих державних адміністрацій , обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю . Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними. За наявності підстав, передбачених законодавством, голови обласних державних адміністрацій можуть порушувати питання перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України (в редакції Закону 2010, 2014 років - перед Кабінетом Міністрів України) про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів районних державних адміністрацій (ст.33 Закону №586-XIV).

Аналіз вказаних норм Закону №586-XIV вказує на обов'язок обласних державних адміністрацій здійснювати державний контроль за діяльність районних державних адміністрацій та спрямовувати їх діяльність, у тому числі, у сфері земельних правовідносин.

Законом також визначений цілий комплекс заходів для реалізації наданих обласним державним адміністраціям повноважень, зокрема, проведення перевірок; отримання статистичної та іншої інформації; залучення вчених, спеціалістів, представників громадськості до проведення перевірок тощо.

Таким чином. посилання представників прокуратури та позивача на те, що механізм контролю діючим законодавством не врегульований, судом відхиляються як безпідставні, оскільки всі місцеві адміністрації входять до однієї системи органів (вертикалі) виконавчої влади; обов'язок по здійсненню державного контролю за діяльність районних державних адміністрацій з боку обласної державної адміністрації передбачає вжиття з боку контролюючого органу ефективних дій, спрямованих на його реалізацію, навіть за відсутності механізму такого контролю, встановленого на законодавчому рівні.

Тим більше, що ДП «Очаківське лісомисливське господарство», за участю якого відбувалась передача межових знаків, на виконання розпорядження Березанської районної державної адміністрації; ДП «Центр Державного земельного кадастру», філією якого здійснювалась державна реєстрація договору оренди, є державними підприємствами, які за наявності відповідного запиту Миколаївської обласної державної адміністрацію були б зобов'язані надати інформацію щодо існуючої у певний проміжок часу ситуації з відведенням в довгострокову оренду земель державної власності, розташованих поза межами населених пунктів, Березанською районною державною адміністрацією.

Таким чином, суд вважає, що позивач, в силу наданої йому Законом №586-XIV компетенції та повноважень, мав бути обізнаний щодо існування розпорядження №826 від 09.08.2007 Березанської районної державної адміністрації та укладеного на його виконання Договору оренди землі від 09.08.2007, і в разі, якщо вважав свої права порушеними, мав можливість оскаржити договір до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

Таким чином, на підставі досліджених під час судового розгляду справи доказів судом встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушене; строк звернення до суду з позовом пропущено без поважних причин; відповідачем-2 до винесення рішення було заявлено про застосування позовної давності, у зв'язку з чим, суд на підставі ст.267 ЦК України вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст.44, 49,75, 82, 82 1 .84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на Прокуратуру Миколаївської області.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення оформлене у відповідності до ст.85 ГПК України

та підписана суддею 15.08.2016

Суддя М.В.Мавродієва