Ухвала

від 17.08.2016 по справі 310/4071/16-а(2-аз/310/3/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2016 рокусправа №310/4071/16-а(2-аз/310/3/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

при секретарі судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача Божкова А.І.,

представника відповідача Озюменко Р.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2016 року у справі №310/4071/16-а за позовом ОСОБА_2 до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання нечинним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 14.06.2015 року звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, яким просив визнати протиправним та скасувати п.7 рішення дев'ятої сесії міської ради VІІ скликання від 31.03.2016 року № 32 «Про припинення права користування земельними ділянками».

23.06.2016 року позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення вищевказаного позову та просив: зупинити дію п.7 рішення дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області VІІ скликання від 31.03.2016 року № 32 «Про припинення права користування земельними ділянками» до набрання судовим рішенням по справі законної сили, та заборонити Бердянській міській раді Запорізької області вчиняти будь-які дії, пов'язані зі зміною правового статусу проходу, визначеному у п.16 Переліку додатка № 2 до рішення двадцять третьої сесії Бердянської міської ради V скликання №7 від 21.06.2007 року прохід між б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1» (між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2) та санаторієм ПП «Курорти Приазов'я» (АДРЕСА_2) до набрання рішення по справі законної сили.

В обгрунтування клопотання зазначено, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачем було прийнято рішення №29 від 28.04.2016 року, п.10 якого надано дозвіл ПАТ «Бердянський райагропостач» на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 2.3100 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва бази відпочинку, а саме, земельної ділянки б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться біля проходу, який було виключено оскаржуваним рішенням від № 32 від 31.03.2016 року. На теперішній час землі проходу увійшли до складу земельної ділянки б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1», на місці проходу вже побудовано паркан, за наслідками інвентаризації вже внесено зміни до кадастрової карти. Позивач вважає, що порушення законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем суперечить інтересам громадян міста Бердянська, призводить до порушення його прав, створює підстави для оскарження рішень ради, крім того, відповідач сприяє порушенню його прав шляхом прийняття подальших рішень щодо земель проходу, що перешкоджає йому у доступі до об'єкту водокористування. Також вважає, що не забезпечення позову може призвести до завдання шкоди правам, свободам та інтересам як позивача, так і громади.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2016 року клопотання про забезпечення позову задоволено частково.

Зупинено дію п.7 рішення девятої сесії Бердянсьої міської ради Запорізької області VІІ скликання від 31.03.2016 року № 32 «Про припинення права користування земельними ділянками» до набрання судовим рішенням по вищезазначеній справі законної сили до вирішення справи по суті.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили їх задовольнити.

Позивач та представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника позивача та представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду з зазначеними вище позовом та клопотанням про забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваній постанові суду не вирішено питання щодо частини клопотання позивача про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані зі зміною правового статусу проходу, визначеного п.16 Переліку додатка №2 до рішення двадцять третьої сесії Бердянської міської ради V скликання №7 від 21.06.2007 року прохід між б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1» (між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2) та санаторієм ПП «Курорти Приазов'я» (АДРЕСА_2) до набрання рішення по справі законної сили. Оскільки сторонами в цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржується, та не вирішення судом першої інстанції вказаної частини клопотання не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Своє клопотання про зупинення дії п.7 рішення дев'ятої сесії Бердянської міської ради Запорізької області VІІ скликання від 31.03.2016 року № 32 «Про припинення права користування земельними ділянками» до набрання судовим рішенням по справі законної сили, позивач мотивував тим, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачем вже 28.04.2016 року прийнято рішення №29, пунктом 10 якого надано дозвіл ПАТ «Бердянський райагропостач» на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 2.3100 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва бази відпочинку, а саме, земельної ділянки б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться біля проходу, який було виключено рішенням від № 32 від 31.03.2016 року з переліку проходів загального користування. На теперішній час землі проходу увійшли до складу земельної ділянки б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1», на місці проходу вже побудовано паркан, за наслідками інвентаризації вже внесено зміни до кадастрової карти.

В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що до прийняття рішення № 32 від 31.03.2016 року «Про припинення права користування земельними ділянками» існував прохід загального користування до пляжів, що знаходився між базою відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1) та санаторієм ПП «Курорти Приазов'я» (АДРЕСА_2), що відображено на фототаблицях (а.с.58,59).

Після прийняття оскаржуваного рішення, відповідачем на його підставі прийнято рішення №29 від 28.04.2016 року, пунктом 10 якого надано дозвіл ПАТ «Бердянський райагропостач» на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 2.3100 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташованої за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва бази відпочинку (а.с.103-105).

Навіть не дочекавшись інвентаризації вказаної вище земельної ділянки та зміни її правового статусу, землі проходу вже приєднані до складу земельної ділянки бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1), на місці проходу вже демонтовано дерев'яний паркан та побудовано цегляний паркан, тобто прохід загального користування, що був розташований між базою відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1) та санаторієм ПП «Курорти Приазов'я» (АДРЕСА_2), перестав існувати, що підтверджується фототаблицями (а.с.57, 60, 61).

Посилання апелянтів на ту обставину, що на теперішній час на земельній ділянці між базою відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1) та санаторієм ПП «Курорти Приазов'я» (АДРЕСА_2) будівельні роботи не ведуться, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі роботи вже проведені без відповідного на то дозволу та зміни правового статусу земельної ділянки.

Посилання апелянта на існування інших проходів загального користування до моря, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки така обставина не виключає наявності даного спору та не вирішує потреб населення у доступі до об'єкту водокористування.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги та проти цього не заперечували представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції, після прийняття оскаржуваного рішення та станом на сьогоднішній день межі земельних ділянок, між якими існував прохід до моря, змінилися внаслідок інвентаризації, тобто оскаржуваним рішенням було змінено правовідносини та у зв'язку з його виконанням у зацікавлених осіб виникли права та обов'язки. Апелянт наголошує на укладені 30.05.2015 року договору про встановлення сервітуту (без номера), згідно якого ПрАТ «Бердянський райагропостач» надає право територіальній громаді м.Бердянськ обмежене право користування замощенням - пішохідною доріжкою від центральних воріт об'єкта до пляжу, розташованою на об'єкті нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3, для проходу населення до пляжу (а.с.18-19).

На думку апелянта наведені обставини унеможливлюють зупинення дії оскаржуваного рішення у зв'язку з його виконанням.

Вказані посилання апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки апелянтом не надано доказів реєстрації вказаного договору про встановлення сервітуту в державному реєстрі нерухомого майна та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, з наведених вище доказів - фототаблиць вбачається, що наявність цеглового паркану, який повністю закриває прохід між базою відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1) та санаторієм ПП «Курорти Приазов'я» (АДРЕСА_2), унеможливлює навіть обмежене користування громадян проходом до пляжу, оскільки такого проходу взагалі не існує.

Колегія суддів вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, інтересам позивача та іншого населення до ухвалення рішення в адміністративній справі, оскільки такі права і інтереси вже порушені, а при можливій зміні в подальшому правового статусу земельної ділянки для відновлення прав та інтересів позивача (за захистом яких він звернувся до суду) необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2016 року у справі №310/4071/16-а залишити без задоволення.

Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 червня 2016 року у справі №310/4071/16-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

В повному обсязі ухвалу складено 22 серпня 2016 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак