Ухвала

від 16.08.2016 по справі 814/3154/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3154/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Діденко К.О.

з участю: представників товариства з обмеженою відповідальністю "АКТАНТ-ЮГ" - Іванцова Ю.Ю., Кочубея О.В., Прокопчук К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АКТАНТ-ЮГ" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (у теперішній час Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області), третя особа приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Лорд", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АКТАНТ-ЮГ" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (у теперішній час Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області) (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва), третя особа приватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Лорд" (далі ПП ВКФ "Лорд"), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015952208 від 11 вересня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 224 007 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 56 001, 75 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що надав усі необхідні документи на письмовий запит відповідача, а відтак останній не мав підстав для проведення перевірки. Твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ПП ВКФ "Лорд" не підтверджені доказами та є лише припущеннями перевіряючих.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що підставою для проведення перевірки стало надання не всіх документів на письмовий запит відповідача. Порушення позивачем податкового законодавства зафіксовано в акті перевірки.

Третя особа ПП ВКФ "Лорд" надала письмові пояснення, в яких зазначила, що всі господарські операції з позивачем мають реальний характер, на доказ чого надано договір, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, специфікації, товарно-транспортні накладні (далі ТТН), довіреності та платіжні доручення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 11 вересня 2014 року №0015952208.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У серпні 2014 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "АКТАНТ-ЮГ", за результатами якої складено акт від 26 серпня 2014 року №669/14-03-22-08/38395948.

Під час перевірки встановлено наступні порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 року на суму 224 007 грн.;

- п.п.198.1, 198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень-серпень і жовтень 2013 року на загальну суму 242 905 грн.

Перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з отримання дизпалива та бензину від ПП ВКФ "Лорд" за травень-серпень і жовтень 2013 року на суму ПДВ 28 274,39 грн. та подальшої реалізації на загальну суму ПДВ 32 048,95 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2014 року №0015952208 на суму 280 008,75 грн. з податку на прибуток і №0015962208 на суму 303 631, 25 грн. з ПДВ.

Податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2014 року №0015962208 оскаржене позивачем до суду.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2015 року по справі №814/2902/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 11 вересня 2014 року №0015952208. При вирішенні справи №814/2902/14, суд дійшов висновку про реальність і товарність угод позивача з контрагентами, а висновки акту перевірки від 26 серпня 2014 року не відповідають вимогам законодавства та не обґрунтовані.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в даній адміністративній справі не підлягає доказуванню реальність господарських відносин позивача з ПП ВКФ "Лорд" і контрагентами-покупцями, оскільки зазначені обставини вже встановлені в справі №814/2902/14.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, п.138.2 ст. 138, п.п.198.1, 198.2 ст. 198 ПК України.

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва вказується, що правочини між позивачем з та його контрагентами були укладені без мети настання реальних наслідків. Також посилається на те, що по спірним господарським операціям факт отримання придбаного товару не підтверджений ТТН, оскільки накладні мають недоліки, зокрема не містять необхідних реквізитів.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно з п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог п.201.11 ст. 201 ПК України).

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження реальності господарських операцій ПП ВКФ "ЛОРД" позивачем надано договір поставки, податкові та видаткові накладні, видатковими накладними, специфікації до договору, ТТН на відпуск нафтопродуктів).

Підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ПП ВКФ "Лорд" є також те, що придбаний товар був реалізований контрагентам-покупцям через АЗС надано договори оренди, договір купівлі-продажу обладнання, та банківські виписки. Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій по реалізації придбаних у ПП ВКФ "Лорд" нафтопродуктів підтверджується договором поставки, видатковими накладними, податковими накладними.

Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Миколаївський окружний адміністративний суд, з висновками якого погодився Одеський апеляційний адміністративний суд, при вирішенні справи №814/2902/14 вивчив всі первинні документи, які були надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій, та встановив реальність і товарність угод позивача з контрагентами, а висновки акту перевірки від 26 серпня 2014 року визнав такими, що не відповідають вимогам законодавства та не є обґрунтованими.

В даній адміністративній справі, апелянт зазначає, що ТТН не містять необхідних реквізитів.

Так, позивач має в наявності на підтвердження отримання послуг по перевезенню нафтопродуктів від ПП ВКФ "Лорд" ТТН із зазначенням номеру ТТН, назви підприємства-постачальника та підприємства замовника, , назву підприємства, що здійснило перевезення, назву пункту навантаження та розвантаження, марку та державний номер автомобіля та причепу, прізвища водія, найменування та кількість нафтопродуктів, прізвища та підписи відповідальних осіб.

Судова колегія вважає, що відсутність певних реквізитів в ТТН не може бути беззаперечною підставою для не включення до складу податкового кредиту сум ПДВ відповідно до господарських операцій позивача та його контрагентами, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків в зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта про не реальність господарський операцій на підставі дефектності ТТН, оскільки наявність у контролюючого органу претензій до заповнення ТТН не позбавляє господарську операцію її реального змісту, з урахуванням наявних податкової та видаткової накладних, документу, що засвідчує оплату за придбаний товар, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту суми ПДВ.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що спірні ТТН також були предметом розгляду в справі №814/2902/14.

За таких підстав, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "АКТАНТ-ЮГ" про скасування податкового повідомлення-рішення є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 серпня 2016 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук'янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.