Ухвала

від 25.01.2012 по справі 2а-1037/09

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 2920/10

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про стягнення доплати до пенсії як дитині війни,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась 22.09.2009 року в суд з позовом про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області та просила зобов'язати відповідача здійснити перерахування їй пенсії та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки відповідно до рішень Конституційного Суду України.

Вимоги мотивовані тим, що вона належить до категорії громадян, на яких поширюються соціальні пільги та категорії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». У зв'язку з тим, що 09.07.2007 року та 22.05.2008 року рішеннями Конституційного Суду України було визнано такими, що не відповідають Конституції України відповідні положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого держава зобов'язувалась доплачувати щомісячну соціальну допомогу, відповідач зобов'язаний був здійснити їй перерахування пенсії за 2006 - 2008 роки, однак подібного ним зроблено не було.

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Суд виходив з того, що з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року позивачці повинна була нараховуватись доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак безпідставно із-за відсутності належного фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, цього відповідачем зроблено не було, хоча подібне не доведено останнім, а також невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати державної соціальної підтримки дітям війни.

Не погодившись із зазначеними судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області подало апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні позову.

Покликання маються на те, що законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком, щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дітей війни. Також не внесені зміни в Закон України «Про Держаний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині збільшення видатків для забезпечення державних соціальних гарантій, які були предметом розгляду в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.

За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивачка, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що вбачається з відмітки в її пенсійному посвідченні.

Що стосується вимог позивачки за 2006 рік, то суд першої інстанції вірно виходив з того, що вони задоволенню не підлягають, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено обмеження щодо подібної допомоги, яке на предмет конституційності не розглядалось та неконституційним визнано не було.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої у 2007 році визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність, встановлюється на рівні: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. Разом з тим, п. 12 ст. 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія норм закону, які передбачали вищевказані виплати, була призупинена.

09 липня 2007 року рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». З цього резюмується висновок, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Судом першої інстанції проведено аналіз вище вказаних правових норм, ст.ст. 8, 22 Конституції України та з огляду на обставини справи зроблено вірний висновок, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, позаяк починаючи з 9 липня 2007 та по 31 грудня 2007 рік їй повинна була нараховуватись доплата до пенсії, однак вона не була виплачена із-за помилковою аргументацією відповідача, а саме відсутність бюджетних асигнувань. Проте подібного не доведено стороною відповідача у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України та разом з тим, невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність грошей для цього, не є підставою для виправдання дій останнього.

Подібне не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, що слід застосовувати у відповідності до ч. 2 ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини».

Так при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134/00), суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Також, суд при задоволенні позовних вимог позивачки за 2008 рік вірно виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, у відповідності до якого положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що обмежувало дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним, відтак починаючи лише з 22.05.2008 року і до 31.12.2008 року, вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області залишити без задоволення, постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 01 грудня 2009 року по справі 2а-1037/09/1906, без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді В.П. Дякович

ОСОБА_2.