Ухвала

від 25.01.2012 по справі 2а-10120/08/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2012 р. Справа № 35345/09

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Західтранстур» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року у справі за позовом спільного українсько-німецького підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Західтранстур» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Спільне українсько-німецьке підприємство ТзОВ «Західтранстур» звернулося 18.12.2008 року в суд з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення - рішення № 0009981630/0/11716 від 20.05.2008 року.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість №749/132/15- 2 від 07.05.2008 року відповідачем - встановлено порушення п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого винесено оспорене податкове повідомлення - рішення. Позивач вважає вказане повідомлення - рішення незаконним, оскільки анулювання свідоцтва позивача, як платника ПДВ є помилковим та безпідставним, крім цього ним подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок у формуванні податкового зобов'язання з ПДВ у січні 2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року відмовлено в позові. Суд виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» - в декларації за січень 2008 року не визнано (не в повній мірі визнано) умовний продаж товарних залишків, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 43333,40 грн. підтверджені належними та допустимими доказами по справі (деклараціями з податку на додану вартість, в тому числі уточненим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ, актами), а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0009981630/0/11716 від 20.05.2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем не підлягає скасуванню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на обставини подібно викладеним у позовній заяві.

У разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 21.02.2001 року виконавчим комітетом Львівської міської ради проведено державну реєстрацію спільного українсько-німецького підприємства - ТзОВ «Західтранстур» (ідентифікаційний код 31362790), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 761163.

04.05.2006 року позивач отримав Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 18177219, згідно якого зареєстрований платником податку на додану вартість, проте 14.01.2008 року відповідачем - комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, складено акт № 20 про анулювання такого Свідоцтва.

Разом з тим, 04.02.2008 року позивачем подано до відповідача декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, а 07.05.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт №749/132/15-2 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість. Предметом перевірки була декларація позивача з ПДВ за січень 2008 року.

Відповідною перевіркою встановлено, що підприємству 14.01.2008 року анульовано Свідоцтво платника ПДВ та відповідно до даних декларації з податку на прибуток підприємства, поданої за 2007 рік, відображено товарні залишки на суму 216667,00 грн.

Згідно п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки, або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Відповідно до п.п. 7.7.5. та 7.7.7. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон 1) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету 43333,40 грн.

14.05.2008 року позивачем заповнено - та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виправлених помилок. 20.05.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове - повідомлення рішення № 0009981630/0/11716, згідно якого встановлено порушення п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість в сумі 45500,07 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 43333,40 грн. та за штрафними санкціями в сумі 2166,67 грн.

Пушктом 7.7. ст. 7 Закону 1, встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно п.п.7.7.5: п. 7.7 ст. 7 Закону 1, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Нормами п. 9.1. ст. 9 Закону передбачено, що центральний податковий орган веде реєстр платників податку, а згідно п. 9.8. ст. 9 цього ж Закону, реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який і свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду та закінчується днем такого анулювання.

Платник податку, в обліку-якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Не беруться до уваги покликання позивача на уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 14.05.2008 року у формуванні податкового зобов'язання з ПДВ у січні 2008 року, оскільки згідно п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків» перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, - збільшену на суму, штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Слід зазначити, що 04.02.2008 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року. 07.05.2008 року ДПІ у Шевченківському районі м. Львова складено акт №749/132/15-2 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації податку на додану вартість, а лише 14.05.2008 року позивачем заповнено та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виправлених помилок.

Отже, варто погодитися із висновками суду першої інстанції про те, що висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про порушення ТОВ «Західтранстур» п. 9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» - в декларації за січень 2008 року не визнано умовний продаж товарних залишків, що призвело до заниження податкового зобов'язання в сумі 43333,411 грн. підтверджені належними та допустимими доказами по справі, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте за № 0009981630/0/11716 від 20.05.2008 року в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем не підлягає скасуванню.

Відтак, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196 ч.4, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу спільного українсько-німецького підприємства товариство з обмеженою відповідальністю «Західтранстур» залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2009 року по справі № 2а-10120/08/1370 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді В.П. Дякович

ОСОБА_1