Рішення

від 22.08.2016 по справі 357/6718/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6718/16-ц

2/357/2841/16

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Білоцерківська міська рада про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, скасування права власності та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Білоцерківська місцева прокуратура звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району. Зокрема, було встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-10652\15-14-сг від 06.11.2014 року було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району, орієнтовним розміром 0,1200 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Та наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-771\15-15-сг від 26.01.2015 року було затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0515) для індивідуального садівництва, а в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 04.06.2015 року було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на вказану земельну ділянку. Позивач зазначає, що вказані накази прийняті з порушенням чинного законодавства та є недійсними, оскільки у 1989 році виконкому Білоцерківської міської ради було надано ОСОБА_2 акт на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970 площею 0,7 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №109, а в подальшому, відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ було вилучено в радгоспу «Білоцерківський» Білоцерківського району Київської області 20,0 га земель і надано в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року за №132 було надано відділу капітального будівництва вказану земельну ділянку 20,0 га під будівництво житлового масиву по вул. Піщаній в м. Біла Церква. Із викопіювання з публічної кадастрової карти міста Біла Церква земельна ділянка площею 0,1200 га, що надана у власність ОСОБА_1 перебуває в межах земельної ділянки площею 20,7 га, що належить Білоцерківській міській раді, відповідно до вказаного Державного акту на право користування землею. Цільове призначення земельної ділянки 20,7 га, що була надана під будівництво житлового масиву - не змінювалося. Окрім того, частина запланованого будівництва житлового масиву вже виконана, зведено чисельні будинки, а рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24.01.2012 року за №4 затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво дошкільного навчального закладу на 220 місць в мікрорайоні «Піщаний» в межах земельної ділянки 0,3000 га, і як виявилося, саме в межах цієї земельної ділянки знаходиться земельна ділянка (кадастровий номер3220489500:01:023:0515), передана у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, що є перешкодою для початку запланованого будівництва дитячого закладу. А тому позивач, посилаючись на ст.ст. 116,122,149 ЗК України, просив суд визнати недійсними та скасувати зазначені накази Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-10652/15-14-сг від 06.11.2014 року, та за № 10-771/15-15-сг від 26.01.2015 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38561758, що видано 04.06.2015 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га, скасувавши рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку та витребувати з її володіння дану земельну ділянку площею 0,1200га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515, стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача за договором, позов не визнав, подав письмово викладені заперечення.

Представник третьої особи, згідно довіреності в справі, позов підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області не направило до суду свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно, жодних клопотань суду не подали.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

/Найменування юридичної особи було змінено з управління Держземагенства у Київській області на ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області, яке і є відповідачем по даній справі./

Так, по справі встановлено, що на звернення ОСОБА_1 Наказом №10-10652\15-14-сг від 06.11.2014 року Головного управління Держземагенства у Київській області було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Зазначене підтверджено копією Наказу «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» (а.с.10).

Встановленим є те, що Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-771\15-15-сг від 26.01.2015 року було затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0515) для індивідуального садівництва. Зазначене підтверджено копією відповідного Наказу (а.с.11).

Встановлено, що 23.05.2015 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, державним реєстратором ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності / Серія та номер : 38561758, було зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0515) для індивідуального садівництва, що знаходиться в Білоцерківському районі, на території Шкарівської сільської ради. Зазначене підтверджено Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.22-23).

Встановленим є те, що в 1989 році Білоцерківському міськвиконкому було надано ОСОБА_2 акт на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970 площею 0,7 га для будівництва 233-х квартирного житлового будинку. Даний ОСОБА_2 акт на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970 було належно зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №109. ОСОБА_5 містить опис земельної ділянки із зазначенням суміжних землекористувачів, а також в ньому міститься запис про внесення зміни на підставі Постанови Верховної Ради України за 32072-ХІІ від 30.01.1992 року. Тобто, відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ було вилучено в радгоспу «Білоцерківський» Білоцерківського району Київської області 20,0 га землі і надано їх в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. Зазначене підтверджено оглянутим в судовому засіданні оригіналом Державного ОСОБА_5 на право користування землею, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.12-18).

В підтвердження позовних вимог, позивачем надано копію рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року «Про надання земельних ділянок та дозвіл на будівництво підприємствам та організаціям міста». Зокрема, зміст рішення містить інформацію про надання відділу капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку площею 20,0 га для будівництва житлового масиву по вул. Піщаній (а.с.19).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515 входить в межі земельної ділянки площею 20,7 га, що належить Білоцерківській міській раді відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970. Дане підтверджено Викопіюванням з публічної кадастрової карти міста Біла Церква, житлового масиву «Піщаний» (а.с.20).

Крім того, встановлено, що 24.01.2012 року Білоцерківською міською радою було прийнято рішення №4 «Про затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво дошкільного навчального закладу на 220 місць в мікрорайоні «Піщаний» м. Біла Церква». І зареєстроване за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515 є перешкодою для початку будівництва на визначеному місці дитячого закладу.(а.с.21)

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 2ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,3,5 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.4,5 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Частина перша статті 149 в редакції Закону № 3123-VI від 03.03.2011 . Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно ст.20 ЗК України погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст.186 -1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Законом України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року /зі змінами/, який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. ОСОБА_2 реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним ОСОБА_2 кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин /ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр»/.

А згідно ч.3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до ч.5,ч.6 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача ОСОБА_1 посилався на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини , зокрема, на рішення Європейського суду «Сичов проти України», «Стретч проти Сполучяеного Королівства», зазначивши, що згідно з рішеннями ЄСПЛ порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції було констатовано з тих підстав, що заявника позбавили права на майно внаслідок порушення закону, які були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина. Отже, визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, і подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

В постанові № 6-2902цс15 від 03.02.2016 року судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України підтвердили можливість застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», однак вказали на те, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції згідно з усталеною практикою ЄСПЛ гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Із вище наведеного вбачається, що ОСОБА_1 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності всупереч ст..ст. 20,116,122,149 ЗК України, ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр», тобто передача земельної ділянки відбулася не уповноваженим органом, без зміни цільового призначення та припинення в установленому ЗК України прав Білоцерківської міської ради на постійне користування вказаною земельною ділянкою. Також, державний реєстратор Києво-Святошинського РУЮ в порушення Закону України «Про державний земельний кадастр» здійснив реєстрацію земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора та не запитав від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які раніше проводили таку реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень.

Доказів того, що державний реєстратор, чи ГУ Держземагенства у Київській області, чи ОСОБА_1 зверталися до Білоцерківської райдержадміністрації чи Білоцерківської міської ради за отриманням згоди на підготовку проектів відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, чи наданням інформації, - в судовому засіданні не було надано.

Обставини, які свідчать, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_1 за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні Білоцерківської міської ради, переданих під будівництво житлового масиву, підтверджується такими доказами, а саме: постановою Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ за якою було вилучено в радгоспу «Білоцерківський» Білоцерківського району Київської області 20,0 га земель і надано в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів, ОСОБА_2 на право користування землею /належно зареєстрованим/, копією викопіювання з публічної кадастрової карти; планом - схемою місця розташування.

Оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 відбулася з порушенням норм чинного законодавства через те, що останньою набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула із користування Білоцерківської міської ради, і так як на даний час власником зазначеної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1, то спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь Білоцерківської міської ради з незаконного володіння відповідач ОСОБА_1

Таким чином, доведеним є те, що спірна земельна ділянка розташована на землях, що перебувають у постійному користуванні Білоцерківської міської ради Київської області. Суду не надано жодних відомостей про те, що земельна ділянка, яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_1 була належно вилучена та належно відбулася зміна цільового призначення цієї земельної ділянки і законно передана у власність відповідача ОСОБА_1, а тому накази : за № 10-10652\15-14-сг від 06.11.2014 року, про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та за № 10-771\15-15-сг від 26.01.2015 року про затвердження «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та надання ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0515) для індивідуального садівництва, - слід визнати недійсними.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, суд вважає, що відповідно до положень ч.2, ч.3 ст.152 ЗК України та ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними оспорювані прокурором накази, які прийняті всупереч закону та визнаються недійсними і скасовуються.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи, що зазначені накази управлінням Держгеокадастру у Київській області визнаються недійсними, підлягають скасуванню й Свідоцтво про право власності на нерухоме майно /індексний номер 38551758/, що видано 04.06.2015року та рішення реєстраційної служби Києво-Святошинського РУЮ Київської області про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,1200га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

Нормами частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачено, зокрема, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Визнання недійсними вказаних Наказів та свідоцтва про право власності на нерухоме майно тягне за собою не тільки скасування рішення реєстраційної служби про державну реєстрацію їх, а й повернення земельної ділянки у користування Білоцерківської міської ради.

Згідно ст. 88 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір» /в редакції до 01.09.2015 року/ суд вважає за можливе стягнути з відповідачів - ОСОБА_1 і Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судовий збір в сумі 5512 грн., порівну з кожного.

Враховуючи все вищенаведене та керуючись ст.19 Конституції України, , ст.ст.203, 210, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 20, 116, 122, 141, 149, 152, 153,155,186-1 ЗК України, Законом України «Про державний земельний кадастр», постановою ВС України від 03.02.2016 року у спарві № 6-2902цс15, ст.ст.10. 60, 79, 88,209, 212-215 ,224- 226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити .

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-10652/15-14-сг від 06.11.2014 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-771/15-15-сг від 26.01.2015 року , яким затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0515) для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38561758, що видано 04.06.2015 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га., скасувавши рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 3220489500:01:023:0515 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га, що знаходиться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судові витрати по справі в розмірі 5512 грн., тобто по 2756 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя ОСОБА_6