Ухвала

від 15.03.2017 по справі 357/6718/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/6718/16-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я. Провадження № 22-ц/780/189/17 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А. Категорія 46 15.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О. . Сліпченка О.І.

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2016 року у справі за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: Білоцерківська міська рада про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області, скасування права власності та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 року прокуратура звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.

Накази, на підставі яких спірна земельна ділянка була передана у власність, прийняті з порушенням чинного законодавства та є недійсними, оскільки у 1989 році виконкому Білоцерківської міської ради було надано Державний акт на право користування земельною ділянкою НОМЕР_2 площею 0,7 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №109, а в подальшому, відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ було вилучено в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га земель і надано в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів.

Із викопіювання з публічної кадастрової карти міста Біла Церква земельна ділянка площею 0,1200 га, що надана у власність ОСОБА_3 перебуває в межах земельної ділянки площею 20,7 га, що належить Білоцерківській міській раді, відповідно до вказаного Державного акту на право користування землею. Цільове призначення земельної ділянки 20,7 га, що була надана під будівництво житлового масиву не змінювалося. Окрім того, частина запланованого будівництва житлового масиву вже виконана, зведено чисельні будинки, а рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 24.01.2012 року за №4 затверджено проектно-кошторисну документацію на будівництво дошкільного навчального закладу на 220 місць в мікрорайоні Піщаний в межах земельної ділянки 0,3000 га, і як виявилося, саме в межах цієї земельної ділянки знаходиться земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_3), що передана у власність ОСОБА_3 для індивідуального садівництва, що є перешкодою для початку запланованого будівництва дитячого закладу.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-10652/15-14-сг від 06.11.2014 та за № 10-771/15-15-сг від 26.01.2015, визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38561758, що видано 04.06.2015 Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га, скасувавши рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку та витребувати з її володіння земельну ділянку площею 0,1200га з кадастровим номером НОМЕР_3.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-10652/15-14-сг від 06.11.2014, яким надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Визнано недійсним та скасовано наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-771/15-15-сг від 26.01.2015, яким затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 38561758, що видано 04.06.2015 Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га., скасувавши рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га.

Витребувано з володіння ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) зазначену земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 га, що знаходиться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що ГУ Держгеокадастру, приймаючи рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою та передачу у власність спірної земельної ділянки діяло відповідно до вимог чинного законодавства та в межах своєї компетенції.

Разом з тим, ОСОБА_3 не повинна була перевіряти правильність рішень державного органу щодо реалізації ним визначених законом повноважень, а зобов'язана була лише дотримуватися встановлених законом умов та порядку набуття земельної ділянки у власність.

На підставі викладеного, ОСОБА_3 просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що у 1989 році Білоцерківському міськвиконкому було надано Державний акт на право користування земельною ділянкою НОМЕР_2 площею 0,7 га для будівництва 233-х квартирного житлового будинку. Даний Державний акт на право користування земельною ділянкою НОМЕР_2 було належно зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №109.

Вказаний Акт містить опис земельної ділянки із зазначенням суміжних землекористувачів, а також в ньому міститься запис про внесення змін на підставі Постанови Верховної Ради України за 32072-ХІІ від 30.01.1992. Тобто, відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 за № 2072-ХІІ було вилучено у радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га землі і надано їх в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. Зазначене підтверджено оглянутим в судовому засіданні оригіналом Державного Акту на право користування землею, копія якого приєднана до матеріалів справи (а.с.12-18).

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 Про надання земельних ділянок та дозвіл на будівництво підприємствам та організаціям міста було надано відділу капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку площею 20,0 га для будівництва житлового масиву по вул. Піщаній (а.с.19).

Земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_3 входить в межі земельної ділянки площею 20,7 га, що належить Білоцерківській міській раді відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою НОМЕР_2, що підтверджується Викопіюванням з публічної кадастрової карти міста Біла Церква, житлового масиву Піщаний (а.с.20).

24.01.2012 Білоцерківською міською радою було прийнято рішення №4 Про затвердження проектно-кошторисної документації на будівництво дошкільного навчального закладу на 220 місць в мікрорайоні Піщаний м. Біла Церква .

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області №10-10652\15-14-сг від 06.11.2014 ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а.с.10).

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-771\15-15-сг від 26.01.2015 було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для індивідуального садівництва (а.с.11).

23.05.2015 Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, державним реєстратором Кулик В.О. на підставі Свідоцтва про право власності (Серія та номер: 38561758) було зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для індивідуального садівництва, що знаходиться в Білоцерківському районі, на території Шкарівської сільської ради (а.с.22-23).

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову, оскільки спірну земельну ділянку було передано у власність всупереч вимогам земельного законодавства, а зареєстроване за ОСОБА_3 право власності на спірну земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером НОМЕР_3 є перешкодою для початку будівництва на визначеному місці дитячого закладу.(а.с.21)

Таким чином, суд вважав доведеним, що спірна земельна ділянка розташована на землях, що перебувають у постійному користуванні Білоцерківської міської ради Київської області. Суду не надано жодних відомостей про те, що земельна ділянка, яка була передана у власність відповідачу ОСОБА_3 була належно вилучена та належно відбулася зміна цільового призначення цієї земельної ділянки і законно передана у власність відповідача ОСОБА_3, а тому накази : за № 10-10652\15-14-сг від 06.11.2014 року, про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та за № 10-771\15-15-сг від 26.01.2015 року про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_3) для індивідуального садівництва, - слід визнати недійсними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,3,5 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.4,5 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Частина перша статті 149 в редакції Закону № 3123-VI від 03.03.2011 . Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно ст.20 ЗК України погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ст.186 -1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Законом України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 року /зі змінами/, який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин /ст. 24 ЗУ Про державний земельний кадастр /.

А згідно ч.3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до ч.5,ч.6 ст.24 Закону України Про державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Суд першої інстанції правильно визначив правовідносини і застосував норми матеріального права, які їх регулюють.

В доводах апеляційної скарги відповідач посилалась на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини , зокрема, на рішення Європейського суду Сичов проти України , Стретч проти Сполучяеного Королівства , зазначивши, що згідно з рішеннями ЄСПЛ порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції було констатовано з тих підстав, що заявника позбавили права на майно внаслідок порушення закону, які були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина. Отже, визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, і подальше позбавлення особи цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Аналогічні заперечення на позов подавались відповідачем до суду першої інстанції і суд, спростовуючи їх зазначив, що в постанові № 6-2902цс15 від 03.02.2016 року судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України підтвердили можливість застосування до спірних правовідносин статті 1 Першого протоколу до Конвенції та практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , однак вказали на те, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції згідно з усталеною практикою ЄСПЛ гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Із вище наведеного вбачається, що ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності всупереч ст..ст. 20,116,122,149 ЗК України, ст. 24 ЗУ Про державний земельний кадастр , тобто передача земельної ділянки відбулася не уповноваженим органом, без зміни цільового призначення та припинення в установленому ЗК України прав Білоцерківської міської ради на постійне користування вказаною земельною ділянкою. Також, державний реєстратор Києво-Святошинського РУЮ в порушення Закону України Про державний земельний кадастр здійснив реєстрацію земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора та не запитав від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які раніше проводили таку реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень.

Доказів того, що державний реєстратор, чи ГУ Держземагенства у Київській області, чи ОСОБА_3 зверталися до Білоцерківської райдержадміністрації чи Білоцерківської міської ради за отриманням згоди на підготовку проектів відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, чи наданням інформації, - в судовому засіданні не було надано.

Оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 відбулася з порушенням норм чинного законодавства через те, що останньою набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула із користування Білоцерківської міської ради, і так як на даний час власником зазначеної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_3, то спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь Білоцерківської міської ради з незаконного володіння відповідач ОСОБА_3

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є аналогічними запереченням проти позову, які були спростовані судом першої інстанції у рішенні. Будь яких доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції іі підлягали перевірці судовою колегією, матеріали справи не містять.

Судова колегія вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді