Рішення

від 19.07.2016 по справі 359/5062/15-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/5062/15-ц

Провадження №2/359/75/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Гомолі О.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміністра-ції, товариства з обмеженою відповідальністю «Габбро Плюс», обслуговуючого коопера-тиву «Садівниче товариство «Лісовик-2006», ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо пред-мета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання недійсними розпорядження місцевого органу виконавчої влади та державних актів на право власності на земельні ділянки,

встановив:

В червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом та обґрунто-вував його тим, що на підставі розпорядження Бориспільської РДА №525 від 12 серпня 2002 року ОСОБА_6 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ №328248. У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку пло-щею 0,785 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гірської сільської ради. 12 липня 2004 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємицею пер-шої черги за законом була ОСОБА_7 Вона прийняла спадщину. Рішенням Бориспіль-ського міськрайонного суду від 27 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеля-ційного суду Київської області від 8 листопада 2012 року, за ОСОБА_7 було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,785 га з цільовим призначенням для веден-ня товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гірської сільської ради. Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 17 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, було зобов'язано управління Держкомзему у Бориспільському райо-ні видати ОСОБА_7 державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Однак 10 лютого 2014 року вона померла. Після її смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги за законом був ОСОБА_1 Він прийняв спадщину. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2014 року за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,785 га з кадастровим номером 3220883 200:03:002:2664 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гірської сільської ради. Крім того, на підставі роз-порядження Бориспільської РДА №662 від 27 червня 2006 року ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №183629. У такий спосіб в його власність була передана земельна ділянка площею 0,7905 га з кадастровим номером 3220883200:03:002:2051 з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Гірської сільської ради. На підставі іншого роз-порядження Бориспільської РДА №517 від 27 квітня 2007 року ОК «СТ «Лісовик-2006» був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №607495. У такий спосіб у власність ОК «СТ «Лісовик-2006» була передана земельна ділянка площею 6,95 га з цільовим призначенням 3220883200:03:002:2123 з цільовим призначенням для ведення колективного садівництва, розташована на території Гірської сільської ради. З листів в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі стало відомо про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220883200:03:002:2051 та 3220883200:03:002:2123 повністю накладаються на земельну ділянку позивача. Однак право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельну ділянку у встановленому законом порядку не було припинено. Ця земельна ділянка не була вільною. Передача земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОК «СТ «Лісовик-2006» була проведена з порушенням ч.5 ст.116 ЗК України та порушує право власності позивача на його земельну ділянку. Тому ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними розпорядження Бориспільської РДА №662 від 27 червня 2006 року, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №183629 від 5 липня 2006 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №607495 від 28 травня 2007 року.

В ході розгляду цивільної справи ОСОБА_1 подав заяву про зміну першої вимоги пред'явленого ним позову (а.с.81): просить визнати недійсним розпорядження Бориспіль-ської РДА №662 від 27 червня 2006 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримують позов та просять суд задовольнити його.

Представник ОК «СТ «Лісовик-2006» ОСОБА_3 не визнає позов та заперечує про-ти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень він посилається на ухвалу Апеля-ційного суду Київської області від 8 листопада 2012 року, з якої вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4 є частиною земельної ділянка ОК «СТ «Лісовик-2006» та не являється тією земельною ділянкою, право власності на яку набула ОСОБА_7 в порядку спадкуван-ня після смерті ОСОБА_6 На підставі ч.3 ст.61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню. Тому представник ОК «СТ «Лісовик-2006» ОСОБА_3 просить суд відмо-вити у задоволенні позову.

ОСОБА_4 не з'явився у судове засідання та надіслав заяву (а.с.32-33), в якій він про-сить суд розглянути цивільну справу в його відсутності, застосувати строк позовної дав-ності та відмовити у задоволенні позову.

Інші учасники цивільного процесу не з'явились у судове засідання. Вони неодно-разово у встановленому порядку повідомлялись про час та місце розгляду цивільної спра-ви.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що на підставі розпорядження Бориспільської РДА №525 від 12 серпня 2002 року ОСОБА_6 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії РЗ №328248 (а.с.7). У такий спосіб вона набула право власності на земельну ділянку площею 0,785 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гірської сільської ради.

12 липня 2004 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємицею першої черги за законом була ОСОБА_7 Вона прийняла спад-щину.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 27 грудня 2011 року (а.с.14-15), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2012 року (а.с.92-94), за ОСОБА_7 було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,785 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського вироб-ництва, розташовану на території Гірської сільської ради.

Постановою Бориспільського міськрайонного суду від 17 серпня 2012 року (а.с.13), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 бе-резня 2013 року (а.с.11-12), було зобов'язано управління Держкомзему у Бориспільському районі видати ОСОБА_7 державний акт на право власності на цю земельну ділянку.

10 лютого 2014 року вона померла. Після її смерті спадкування здійснювалось за законом. Спадкоємцем першої черги за законом був ОСОБА_1 Він прийняв спадщину.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 28 жовтня 2014 року (а.с.10) за позивачем було визнано право власності на земельну ділянку площею 0,785 га з кадастро-вим номером 3220883200:03:002:2664 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Гірської сільської ради.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Рес-публіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивіль-ного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після при-пинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Встановлено, що на підставі розпорядження Бориспільської РДА №662 від 27 червня 2006 року (а.с.71) ОСОБА_4 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №183629 (а.с.8). У такий спосіб в його власність була передана земельна ділянка площею 0,7905 га з кадастровим номером 3220883200:03:002:2051 з цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Гірської сільської ради.

На підставі іншого розпорядження Бориспільської РДА №517 від 27 квітня 2007 року ОК «СТ «Лісовик-2006» був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №607495 (а.с.6). У такий спосіб у власність ОК «СТ «Лісовик-2006» була передана земельна ділянка площею 6,95 га з кадастровим номером 3220883200:03:002: 2123 з цільовим призначенням для ведення колективного садівництва, розташована на території Гірської сільської ради.

З листів в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №ПІ-9/0-209/19-15 від 17 грудня 2015 року (а.с.87) та №ПІ-11/0-227/19-15 від 29 грудня 2015 року (а.с.88) вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1: 03:002:2051 та 3220883200:03:002:2123 повністю накладаються на земельну ділянку пози-вача.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що право власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на земельну ділянку у встановленому законом порядку було припинено. Ця обставина свідчить про те, що передача земельних ділянок у влас-ність ОСОБА_4 та ОК «СТ «Лісовик-2006» була проведена з порушенням ч.5 ст.116 ЗК України та порушує право власності позивача на його земельну ділянку.

З огляду на це суд вважає, що з метою відновлення законності та порушеного права належить визнати недійсним розпорядження Бориспільської РДА №662 від 27 червня 2006 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯГ №183629 від 5 липня 2006 року та серії ЯЕ №607495 від 28 трав-ня 2007 року.

В матеріалах цивільної справи міститься ухвала Апеляційного суду Київської об-ласті від 8 листопада 2012 року (а.с.92-94), з мотивувальної частини якої вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_4 є частиною земельної ділянки ОК «СТ «Лісовик-2006» та не являється тією земельною ділянкою, право власності на яку набула ОСОБА_7 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз.2 п.4 постанови №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову прак-тику в справах про захист права власності та інших речових прав», обставини, встановлені під час розгляду справи за позовом про право на майно, не мають обов'язкової сили для осіб, які не брали участі у справі. Такі особи мають право на звернення до суду із само-стійним позовом про право на це майно. Разом із тим під час розгляду справи за таким позовом суд враховує обставини раніше вирішеної справи про право на спірне майно незалежно від того, встановлені вони судовим рішенням, що набрало законної сили, у цивільній, господарській або адміністративній справі. Якщо суд дійде інших висновків, ніж ті, що містяться в судовому рішенні щодо раніше вирішеної справи, він має навести відповідні мотиви. При цьому суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

Встановлено, що ОСОБА_1 не брав участь у розгляді цивільної справи, в якій була постановлена ухвала Апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2012 року. Крім того, в цьому судовому рішенні не досліджувалось питання про накладення меж земельних ділянок.

З огляду на це суд критично оцінює доводи представника відповідача ОСОБА_3 та вважає, що ухвала Апеляційного суду Київської області від 8 листопада 2012 року не має преюдиційного значення в цій справі.

Відповідно до ч.1 ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу протягом трьох років від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.5 ст.267 цього Кодексу якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Встановлено, що розпорядження Бориспільської РДА №662 було видано 27 червня 2006 року, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №183629 - 5 липня 2006 року. Строк позовної давності для оспорювання їх дійсності закінчився влітку 2009 року.

Однак з копії листа в.о. начальника управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №ПІ-9/0-209/19-15 (а.с.87) вбачається, що про накладення земельних ділянок пози-вач вперше дізнався лише 17 грудня 2015 року. Ця обставина перешкодила ОСОБА_1 вчасно пред'явити позов.

З огляду на це суд вважає, що пропущений ним строк позовної давності належить поновити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.35 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», при повному або частко-вому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, спла-чений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 244 гривень. Ця об-ставина підтверджується квитанцією (а.с.1). Пред'явлений ним позов задоволений в пов-ному обсязі.

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_4 та ОК «СТ «Лісовик-2006» на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі по 122 гривні (244 : 2).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Бориспільської районної державної адміні-страції, товариства з обмеженою відповідальністю «Габбро Плюс», обслуговуючого ко-оперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006», ОСОБА_4, ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання недійсними розпорядження місцевого органу виконавчої влади та держав-них актів на право власності на земельні ділянки задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації №662 від 27 червня 2006 року в частині затвердження технічної документації із земле-устрою та передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_4.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №183629, виданий 5 липня 2006 року на ім'я ОСОБА_4.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №607495, виданий 28 травня 2007 року обслуговуючому кооперативу «Садівниче това-риство «Лісовик-2006».

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 122 гривень.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Лісовик-2006» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 122 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд: позивачем - про-тягом 10 днів з дня оголошення рішення суду, іншими учасниками цивільного процесу - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду ОСОБА_9