Рішення

від 22.08.2016 по справі 904/5208/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.16 Справа № 904/5208/16 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля", м. Київ

до публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 4 646 584,01 грн.

та

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь Дніпропетровської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля", м. Київ

про стягнення 2 377 024,10 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1 від 30 березня 2016 року, адвокат

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 48 - 4016 від 01 березня 2016 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 4 351 807,10 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 3 683 453,35 грн.;

- пеня у розмірі 668 353,75 грн.;

- витрати, пов'язані з оплатою юридичних послуг у сумі 6 000,00грн.

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" подало до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог (вх. №50698/16 від 11.08.2016, а.с.113-115 том 2), якою просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованість у розмірі 4 886 742,63 грн., з яких:

- основна заборгованість у розмірі 3 683 453,35 грн.;

- пеня у розмірі 963 130,66 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 167 836,18 грн.;

- 3% річних у розмірі 72 322,44 грн.;

- витрати, пов'язані з оплатою юридичних послуг у сумі 6 000,00грн.

З наведеного вбачається, що позивач фактично доповнив позовні вимоги додатковими вимогами про стягнення трьох відсотків річних та втрат від інфляції, які в первісному позові не були заявлені. Зміна заявлених вимог означає зміну предмету позову, що після початку розгляду справи, в силу приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не допускається.

Отже, предметом розгляду за первісним позовом у даній справі є заявлені позивачем вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 3 683 453,35 грн. та пені у розмірі 963 130,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1500853 від 09 лютого 2015 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

На підставі пункту 9.3 договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 963 130,66 грн. за загальний період з 04.12.2015 по 11.08.2016.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 4.7. договору поставки щодо ненастання (збільшення) терміну оплати за поставлений товар в разі ненадання постачальником (первісним позивачем) документів, передбачених пунктом 3.5. договору поставки, - до моменту отримання покупцем вищевказаних товаросупровідних документів щодо якості товару в повному обсязі, у зв'язку з чим, вимоги по оплаті товару та відповідних (штрафних) донарахувань, є незаконними в розумінні статей 673, 692 ЦК України.

07 липня 2016 року публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" штраф у розмірі 2 377 024,10 грн., нарахований на підставі пункту 9.6 договору поставки.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07 липня 2016 року прийнято для спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", про стягнення 2 377 024,10 грн.

В обґрунтування заявлених вимог публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" зазначає, що відповідно до пункту 9.6 договору поставки № 1500853 від 09 лютого 2015 року, якщо під час перевірки в ланцюгу поставки щодо здійснення операцій в схемі продажів будуть виявлені посередники - банкрути або виникнуть сумніви щодо факту правдивості таких операцій, документально підтверджені Державною фіскальною службою України, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості поставки. ОСОБА_3 документальної перевірки з питань дотримання ПАТ "НЗФ" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТОВ "СВТ Вугілля" від 04.12.2015 №154/2801-47/00186520, а також від 28.01.2016 №14/28-01-4700186520 посадовими особами Державної фіскальної служби України встановлено, що обставини переміщення та руху (поставки) товару за квітень 2015 року на суму 2 921 761,7грн., травень 2015 року на суму 5 047 551,89грн., жовтень 2015 року на суму 3 915 806,9грн., який є предметом договору поставки, свідчать про непричетність до цього процесу постачальника ТОВ "СВТ Вугілля", оскільки фактичний товарний рух за договором не відповідає та суперечить первинним господарським і товаро-супровідним документам, оскільки:

- вказана особа жодним чином не ідентифікована в товаро-супровідних документах як постачальник або вантажовідправник;

- при виконанні договору постачальником ТОВ "СВТ Вугілля" в порушення вимог пункту 3.5. договору поставки на надано сертифікатів якості ІП СЖС Україна на товар;

- посвідчення відповідності продукції видані особою ТОВ "ГОФ Дарьевская", яка не здійснює декларування власної діяльності (остання декларація по податку на прибуток подана за 2013 рік), не є ні виробником товарної продукції, яка є предметом поставки, ні суб'єктом сертифікаційної діяльності лабораторних досліджень твердих видів палива, основні фонди, персонал та обладнання у даної особи відсутні;

- документально рух товару за договором було оформлено постачальником ТОВ "СВТ Вугілля" через ТОВ "Ровеньківська паливна компанія", яка відсутня за місцезнаходженням, ТОВ "Уайтінг ЛТД" (порушено кримінальне провадження за ознаками фіктивного підприємництва за статтею 205 Кримінального кодексу України), а також ПП "Логістік Девайс" (декларування ПДВ за період поставки відсутнє, у взаємовідносинах із ТОВ "СВТ Вугілля" при виконанні спірного договору поставки задокументовано постачання соняшникового насіння замість вугілля марки АСШ, основний вид діяльності вказаної особи - обслуговування промислового обладнання).

На підставі вищевикладеного, Державною Фіскальною службою України зроблено документальний висновок, що аналіз зареєстрованих податкових накладних суб'єктів ланцюгу постачання свідчить про наявність фактів, коли товар, що був придбаний ТОВ "СВТ Вугілля" ним фактично не реалізований, а відбулось лише документальне оформлення операції з реалізації товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувся розрив ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів або штучного збільшення вартості товарів по ланцюгу поставки без доведення побічних витрат на таке зростання. На підставі цього акту перевірки Державною Фіскальною службою України відносно ПАТ "НЗФ" було притягнуто до відповідальності та винесено відповідні податкові повідомлення-рішення від 11.02.2016 №0000114700 про збільшення сум зобов'язань по ПДВ за штрафними санкціями на 109 738,00грн. та №0000104700 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 3 766 185,00грн., в тому числі по спірному договору поставки в сумі 1 980 853,41грн.

За доводами ПАТ "НЗФ" нарахування штрафу у сумі 2 377 024,10грн. на підставі п.9.6. договору поставки є правомірним.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечує, вважає, що ПАТ "НЗФ" не надало до господарського суду доказів того, що ТОВ "СВТ Вугілля" не виконало або неналежним чином виконало умови договору або правила здійснення господарської діяльності, діяло протиправно, тобто, доказів наявності факту господарського правопорушення суду не надано. При цьому, встановивши штраф в п. 9.6 договору поставки, сторони не передбачили в договорі конкретних зобов'язань відповідача, які він мав би виконати або утримуватись від їх виконання для запобігання, уникнення або зменшення штрафних санкцій. Чинне законодавство не передбачає вимог для суб'єктів господарювання щодо їх обов'язку перевіряти сплату податків контрагентами, але це не заборонено здійснювати на добровільних засадах. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" звертає увагу на невизначеність умов пункту 9.6 договору, а саме: в договорі відсутня належним чином конкретизація ознак посередників-банкрутів або підприємств в стадії ліквідації. Щодо контрагентів відповідача відомо, що ТОВ "Ровеньківська паливна компанія", ПП "Логістік Девайс", ТОВ "Новітні та інноваційні технології" та ТОВ "Валіном Фінанс" на момент поставки були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Відсутні докази анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість даних підприємств, немає відомостей про їх ліквідацію або визнання установчих документів недійсними або скасування їх державної реєстрації.

У судовому засіданні 11.08.2016 публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі, мотивоване тим, що наразі остаточно не вирішено питання дійсності (недійсності) податкових повідомлень-рішень від 11 лютого 2016 року №0000104700, №0000114700, винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС. Зазначені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі помилкових та незаконних висновків акту перевірки №14/28-01-47-00186520 від 28.01.2016.

Клопотання аналогічного змісту надійшло до господарського суду 19.08.2016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі заперечує та зазначає, що дані податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, що свідчить про неузгодженість позивача з грошовими зобов'язаннями та висновками податкового органу щодо не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 по справі №804/959/16 адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Отже, надані відповідачем акти не встановлюють обставини або їх відсутність, які входять до предмета доказування в справі, а саме невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, тому така інформація є неналежною і не може визнаватись доказом в господарському провадженні.

Розгляд справи був відкладений з 07 липня 2016 року на 11 серпня 2016 року, з 11 серпня 2016 року на 22 серпня 2016 року.

У судовому засіданні 22 серпня 2016 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

09 лютого 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (покупець) укладено договір поставки №1500853, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування, якого, марка, вид, сорт вказується у специфікаціях (додатку) до договору (далі-товар), які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2015, але не раніше повного виконання зобов'язань обома сторонами (п. 11.1 договору).

Умови поставки товару викладені у розділі 3 договору.

За змістом п.3.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки визначаються у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2010" у чинній редакції, яка погоджена сторонами (далі-правила Інкотермс).

09 лютого 2015 року до договору №1500853 від 09.02.2015 сторонами підписано Специфікацію №1/1500853, відповідно до змісту якої, орієнтована сума даної специфікації на 09.02.2015 становить 4 626 120,00 грн. без ПДВ, і ПДВ-925 224,00 грн., разом з ПДВ - 5 551 344,00 грн. (а.с.27, том 1).

Ціна товару за станом на 09.02.2015 становить 100 доларів США за 1 тонну. Базова ціна 2 313,06 грн. без урахування ПДВ.

ОСОБА_3 цієї Специфікації поставляється вугілля марки АСШ (фр.0-13 мм), кількість толеранс - 2 000,00 +/-10%,т.

ОСОБА_3 п.1. Специфікації №1/1500853 термін поставки - лютий-квітень 2015 року.

01 квітня 2015 року була підписана Специфікація №2/1501803 на поставку вугілля марки АСШ (фр.0-13 мм), кількість толеранс - 2 000,00 +/-10%,т. Орієнтована сума даної специфікації на 01.04.2015 становить 4 221 240,00 грн. без ПДВ, і ПДВ-844 248,00 грн., разом з ПДВ - 5 065 488,00 грн.

Ціна товару за станом на 01.04.2015 становить 90 доларів США за 1 тонну. Базова ціна 2 110,62 грн. без урахування ПДВ.

ОСОБА_3 п.1. Специфікації №2/1501853 термін поставки (в редакції додаткової угоди до договору поставки №1 від 30.04.2015) -квітень-травень 2015 року.

01 жовтня 2015 року була підписана Специфікація №3 на поставку вугілля марки АСШ (фр.0-13 мм), кількість толеранс - 2 000,00 +/-10%,т. Орієнтована сума даної специфікації на 01.10.2015 становить 3 407 300,00 грн. без ПДВ, і ПДВ- 681 460,00 грн., разом з ПДВ - 4 088 760,00 грн.

Ціна товару за станом на 01.10.2015 становить 80 доларів США за 1 тонну. Базова ціна 1 703,65 грн. без урахування ПДВ.

ОСОБА_3 п.1. Специфікації №3 термін поставки - жовтень 2015 року.

03 листопада 2015 року була підписана Специфікація №4/1505641 на поставку вугілля марки АСШ (фр.0-13 мм), кількість толеранс - 1 000,00 +/-10%,т. Орієнтована сума даної специфікації на 03.11.2015 становить 1 841 220,00 грн. без ПДВ, і ПДВ- 368 244,00 грн., разом з ПДВ - 2 209 464,00 грн.

Ціна товару за станом на 03.11.2015 становить 80 доларів США за 1 тонну. Базова ціна 1 841,22 грн. без урахування ПДВ.

ОСОБА_3 п.1. Специфікації №4/1505641 термін поставки - листопад 2015 року.

ОСОБА_3 п.3 наведених Специфікацій оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати прибуття вагонів покупцю, на підставі виставлених рахунків та підтвердження належності якості та кількості товару.

Умови поставки товару: СРТ - станція Нікополь, Придніпровської залізниці, згідно з Правилами Інкотермс 2010 (п.5 Специфікацій).

Датою постачання товару та переходу права власності до покупця на товар (продукцію), є дата вказана на штемпелі залізничної накладної станції Нікополь Придніпровської, ж.д. (п.6 Специфікацій).

Як зазначено у пункті 7 Специфікацій, вантажовідправником вугілля є Іллічівська філія ДП АМПУ, 68001, Одеська обл., м. Іллічівськ, пл. Труда,6, Код 1100, ст. Іллічівськ Одеської залізниці, код 0 402 000.

За умовами п.7.1. договору разом із товаром постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів (рахунок, накладну на відпустку товару, товарно-транспортну накладну, акт виконаних робіт, акт прийому-передачі товару, залізничні накладні тощо).

На виконання договору поставки №1500853 від 09 лютого 2015 року та наведених вище Специфікацій №1/1500853 від 09.02.2015, №2/1501803 від 01.04.2015, №3 від 01.10.2015, №4/1505641 від 03.11.2015, позивач поставив відповідачу вугілля марки АСШ (фр.0-13 мм), на загальну суму 16 488 147,40 грн., що підтверджується підписаними сторонами наступними видатковими накладними:

№1 від 24.02.2015 у кількості 348,65 т на суму 1 186 027,81 грн.;

№2 від 09.03.2015 у кількості 350,0 т на суму 961 674,00 грн.;

№3 від 14.03.2015 у кількості 139,65 т на суму 362 242,61 грн.;

№4 від 16.03.2015 у кількості 69,95 т на суму 180 667,37 грн.;

№5 від 17.03.2015 у кількості 69,95 т на суму 182 740,74 грн.;

№6 від 18.03.2015 у кількості 69,9 т на суму 186 607,00 грн.;

№7 від 04.04.2015 у кількості 274,6 т на суму 774 685,04 грн.;

№8 від 06.04.2015 у кількості 488,1 т на суму 1 365 008,75 грн.;

№9 від 07.04.2015 у кількості 277,95 т на суму 782 067,91 грн.;

№10 від 22.04.2015 у кількості 1 044,35 т на суму 2 512 530,65 грн.;

№11 від 02.05.2015 у кількості 836,45 т на суму 1 901 294,34 грн.;

№12 від 02.05.2015 у кількості 278,8 т на суму 633 726,90 грн.;

№13 від 22.10.2015 у кількості 348,55 т на суму 725 785,67 грн.;

№14 від 24.10.2015 у кількості 557,10 т на суму 1 139 037,74 грн.;

№15 від 26.10.2015 у кількості 279,05 т на суму 570 541,16 грн.;

№16 від 26.10.2015 у кількості 208,95 т на суму 427 215,83 грн.;

№17 від 26.10.2015 у кількості 139,30 т на суму 289 086,50 грн.;

№18 від 31.10.2015 у кількості 347,50 т на суму 764 140,00 грн.;

№19 від 11.11.2015 у кількості 139,45 т на суму 304 711,08 грн.;

№20 від 13.11.2015 у кількості 139,75 т на суму 307 457,83 грн.;

№21 від 13.11.2015 у кількості 209,20 т на суму 460 251,72 грн.;

№22 від 17.11.2015 у кількості 139,45 т на суму 310 676,75 грн.;

№23 від 20.11.2015 у кількості 69,9 т на суму 159 970,07 грн. (а.с. 31-53, том 1).

Також, сторонами без зауважень були підписані ОСОБА_3 здачі-приймання товару від 24.02.2015, 09.03.2015,14.03.2015, 16.03.2015, 17.03.2015, 18.03.2015, 04.04.2015, 06.04.2015, 07.04.2015, 22.04.2015, 02.05.2015, 22.10.2015, 24.10.2015, 26.10.2015, 31.10.2015, 18.11.2015, 21.11.2015, 28.11.2015 (а.с. 77-99, том 1).

ОСОБА_3 п.3 наведених Специфікацій оплата кожної партії товару здійснюється покупцем в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати прибуття вагонів покупцю, на підставі виставлених рахунків та підтвердження належності якості та кількості товару.

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", частково розрахувалося за поставлений товар, що підтверджується банківськими виписками:

від 31.03.2015 на суму 1 186 027,81 грн.,

від 09.04.2015 на суму 961 674,00 грн.,

від 17.04.2015 на суму 912 257,72 грн.,

від 14.05.2015 на суму 2 139 693,79 грн.,

від 02.06.2015 на суму 782 067,91 грн.,

від 12.06.2015 на суму 2 512 530,65 грн.,

від 17.07.2015 на суму 500 000,00 грн.,

від 28.07.2015 на суму 200 000,00 грн.,

від 07.08.2015 на суму 500 000,00 грн.,

від 20.08.2015 на суму 500 000,00 грн.,

від 28.09.2015 на суму 835 021,24 грн.,

від 18.11.2015 на суму 725 785,67 грн.,

від 10.12.2015 на суму 716 302,33 грн.,

від 21.01.2016 на суму 333 333,00 грн., загальна сума 12 804 694,12 грн. (а.с. 87-99, том 3).

Позивач за первісним позовом посилається на обставини несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, що і є причиною спору.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору та умови специфікацій до договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище видатковими та залізничними накладними, актами здачі-приймання-товару, є таким, що настав:

за видатковою накладною №15 від 26.10.2015 на суму 570 541,16грн. строк оплати настав - 25.11.2015;

за видатковою накладною №14 від 24.10.2015 на суму 805 704,74грн. строк оплати настав - 23.11.2015;

за видатковою накладною №18 від 31.10.2015 у кількості 347,50 т на суму 764 140,00 грн. строк оплати настав - 30.11.2015;

за видатковою накладною №19 від 11.11.2015 на суму 304 711,08 грн. строк оплати настав - 10.12.2015;

за видатковою накладною №20 від 13.11.2015 на суму 307 457,83 грн. строк оплати настав - 12.12.2015;

за видатковою накладною №21 від 13.11.2015 на суму 460 251,72 грн. строк оплати настав - 12.12.2015;

за видатковою накладною №22 від 17.11.2015 на суму 310 676,75 грн. строк оплати настав - 16.12.2015;

за видатковою накладною №23 від 20.11.2015 на суму 159 970,07 грн. строк оплати настав - 19.12.2015.

Відповідач у встановлені строки свої зобов'язання по оплаті не виконав, доводи позивача, наведені в позовній заяві не спростував.

Отже, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 3 683 453,35 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем за первісним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за прострочку виконання забов'язань за період прострочки з 04.12.2015 по 11.08.2016 у сумі 963 130,66грн.

ОСОБА_3 з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п.9.3. договору.

Так, у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нарахував пеню за період, що перевищує шість місяців.

З урахуванням наведених вище положень, господарський суд здійснив перерахунок розміру пені, обмежив її нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ. Пеня за період прострочки виконання зобов'язань складає 782 636,59грн., виходячи з наступного:

за видатковою накладною №14 від 24.10.2015 на суму 805 704,74грн. пеня за період прострочки з 24.11.2015 по 24.05.2016 (183дн) складає 172 997,15грн.;

за видатковою накладною №15 від 26.10.2015 на суму 570 541,16грн. пеня за період прострочки з 26.11.2015 по 26.05.2016 (183дн) складає 122 313,11грн.;

за видатковою накладною №18 від 31.10.2015 на суму 764 140,00 грн. пеня за період прострочки з 01.12.2015 по 31.05.2016 (183дн) складає 162 969,29грн.;

за видатковою накладною №19 від 11.11.2015 на суму 304 711,08 грн. пеня за період прострочки з 11.12.2015 по 11.06.2016 (183дн) складає 64 242,51грн.;

за видатковою накладною №20 від 13.11.2015 на суму 307 457,83 грн. пеня за період прострочки з 13.12.2015 по 13.06.2016 складає 64 685,18грн.;

за видатковою накладною №21 від 13.11.2015 на суму 460 251,72 грн. пеня за період прострочки з 13.12.2015 по 13.06.2016 складає 96 831,05грн.;

за видатковою накладною №22 від 17.11.2015 на суму 310 676,75 грн. пеня за період прострочки з 17.12.2015 по 17.06.2016 складає 65 155,61грн.;

за видатковою накладною №23 від 20.11.2015 на суму 159 970,07 грн. пеня за період прострочки з 20.12.2015 по 20.06.2016 складає 33 442,69грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 782 636,59грн. (172 997,15грн. + 122 313,11грн. + 162 969,29грн. + 64 242,51грн. + 64 685,18грн. + 96 831,05грн. + 65 155,61грн. + 33 442,69грн.).

Враховуючи викладене, позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу 3 683 453,35 грн. та пеня у сумі 782 636,59грн., а всього - 4 466 089,94грн.

Суд відхиляє доводи відповідача за первісним позовом щодо ненастання (збільшення) терміну оплати за поставлений товар оскільки постачальником не надано документів, передбачених пунктом 3.5. договору поставки, - до моменту отримання покупцем вищевказаних товаросупровідних документів щодо якості товару в повному обсязі, у зв'язку з чим, вимоги по оплаті товару та відповідних (штрафних) донарахувань, є незаконними в розумінні статей 673, 692 ЦК України.

Відповідно до ч.2. ст.666 ЦК України у разі, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару , не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідач не скористався правом передбаченим ст.666 ЦК України, а саме - правом відмовитися від договору купівлі - продажу.

Крім того, відповідач мав право у випадку ненадання документів, передбачених п. 3.5. Договору, відмовитися від прийняття товару (п.3.7. Договору).

Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо неотриманням ним документів.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті. Невиконанням обов'язку щодо оплати отриманого товару відповідач порушує права позивача, безпідставно не передаючи грошові кошти (вартість товару) у власність позивача.

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" штраф у сумі 2 377 024,10грн.

В обґрунтування заявлених вимог публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" посилається на акти документальної перевірки з питань дотримання ПАТ "НЗФ" вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТОВ "СВТ Вугілля" від 04.12.2015 №154/2801-47/00186520, а також від 28.01.2016 №14/28-01-4700186520 в яких посадовими особами Державної фіскальної служби України встановлено, що обставини переміщення та руху (поставки) товару за квітень 2015 року на суму 2 921 761,7грн., травень 2015 року на суму 5 047 551,89грн., жовтень 2015 року на суму 3 915 806,9грн., який є предметом договору поставки, свідчать про непричетність до цього процесу постачальника ТОВ "СВТ Вугілля". Державною Фіскальною службою України зроблено документальний висновок, що аналіз зареєстрованих податкових накладних суб'єктів ланцюгу постачання свідчить про наявність фактів, коли товар, що був придбаний ТОВ "СВТ Вугілля" ним фактично не реалізований, а відбулось лише документальне оформлення операції з реалізації товарів на адресу покупців, тобто фактично відбувся розрив ланцюга постачання, що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів або штучного збільшення вартості товарів по ланцюгу поставки без доведення побічних витрат на таке зростання.

Розглянувши вимоги публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" штрафу у сумі 2 377 024,10грн., суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

За змістом пункту 9.6. договору, якщо під час перевірки в ланцюгу поставки щодо здійснення операцій в схемі продажів будуть виявлені посередники - банкрути або виникнуть сумніви щодо факту правдивості таких операцій, документально підтверджені Державною фіскальною службою України, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості поставки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727.

ОСОБА_3 пункту 2 цього Порядку акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

На підставі акту перевірки Державною Фіскальною службою України ПАТ "НЗФ" було притягнуто до відповідальності та відносно нього винесено відповідні податкові повідомлення-рішення від 11.02.2016 №0000114700 про збільшення сум зобов'язань по ПДВ за штрафними санкціями на 109 738,00грн. та №0000104700 про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ в сумі 3 766 185,00грн., в тому числі по спірному договору поставки в сумі 1 980 853,41грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення було оскаржено ПАТ "НЗФ" (позивачем за зустрічним позовом) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 по справі №804/959/16 позовні вимоги задоволено повністю (станом на час розгляду справи постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 не набрала законної сили).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції . Штрафними санкціями у ГК України (ст. 230) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Аналогічне визначення підстав застосування штрафних санкцій дає Цивільний кодекс України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Тобто, Господарським та Цивільним кодексами передбачено, що відповідальність у вигляді штрафу може бути передбачена в договорі за порушення певних правил здійснення господарської діяльності, підставою такої відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання або зазначено невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Юридичною підставою для усіх видів господарсько-правової відповідальності є наявність певних умов, що у своїй сукупності утворюють склад господарського правопорушення. Необхідними умовами господарсько-правової відповідальності за загальним правилом є: факт господарського правопорушення; протиправність поведінки особи; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і нанесеною шкодою; вина особи, що заподіяла шкоду.

Доказів того, що відповідач (ТОВ "СВТ Вугілля") не виконав або неналежним чином виконав умови договору або правила здійснення господарської діяльності, діяв протиправно, тобто, доказів наявності факту господарського правопорушення, суду не надано. Встановивши штраф в п. 9.6 договору, сторони не передбачили в договорі конкретних зобов'язань відповідача, які він мав би виконати або утримуватись від їх виконання для запобігання, уникнення або зменшення штрафних санкцій.

Таким чином, зазначена в п. 9.6 договорів санкція, виходячи зі змісту даного пункту, має бути застосована не за порушення зобов'язання, а за певну подію, яка може настати в майбутньому. Фактично в договорі визначена відповідальність постачальника за дії третіх осіб. На думку суду, відповідальність за п. 9.6 договорів мала б застосовуватись при наявності в договорі певного обов'язку відповідача (постачальника), невиконання якого безпосередньо тягло б за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі, встановленому п.9.6. договору. Крім того, зі змісту акту документальної перевірки не вбачається, що податковим органом встановлено посередників-банкрутів між контрагентами позивача, зокрема в проведенні господарської діяльності позивача з відповідачем.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє клопотання публічного акціонерного товариства "НЗФ" про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

ОСОБА_3 з абзацем 3 п.3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

На підтвердження викладених в клопотанні про зупинення провадження у справі обставин ПАТ "НЗФ" надав ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 у справі №804/959/16, якою продовжено Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС строк для усунення недоліків апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2016. Однак доказів прийняття до розгляду апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС ПАТ "НЗФ" станом на час розгляду справи не надано. Наведене є підставою для відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з оплатою наданих за договором юридичних послуг у сумі 6 000,00грн.

Відповідно до пункту 6.3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про відшкодування витрат понесених на оплату юридичних послуг надав договір про надання юридичних послуг №08/16 від 12 травня 2016 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профекто" (виконавець).

Відповідно до пункту 1 цього договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок надання юридичних послуг замовнику на умовах цього договору, а саме: підготовка позовної заяви до ПАТ "НФЗ" про стягнення заборгованості.

Передплата за юридичні послуги була здійснена ТОВ "СВТ Вугілля" на суму 6 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №17 від 17.05.2016 на суму 4 500,00грн. та платіжним дорученням №18 від 24.05.2016 на суму 1 500,00грн. (а.с.168-169, том 1).

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Оскільки на підтвердження понесених витрат позивачем наданий договір про надання юридичних послуг укладений з товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Профекто", доказів реєстрації якої як адвокатського бюро або іншого адвокатського об'єднання з надання правової допомоги до суду не надано, понесені позивачем витрати у сумі 6000,00 грн. не можуть бути розцінені господарським судом як витрати на оплату послуг адвоката, відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь відшкодування судових витрат у розмірі 6 000,00 грн. за надання правової допомоги задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд враховує наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду товариство з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" сплатило судовий збір у сумі 65 344,62грн., а необхідно було сплатити 65 277,11грн. (4 351 807,10грн. х 1,5%). Тобто, позивачем надмірно сплачено судовий збір у сумі 67,51грн.

У серпні 2016 року позивач звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути загальну суму 4 886 742,63 грн. При цьому позивачем сплачено додатково судовий збір у сумі 8 056,52грн. Отже, судовий збір за розгляд позовної заяви сплачено позивачем у сумі 65 344,62грн. + 8 056,52грн. = 73 401,14грн.

Разом з тим, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у сумі 3 683 453,35 грн. та пені у сумі 963 130,66 грн., а всього - 4 646 584,01грн. З цієї суми судовий збір складає 69 698,76грн. (4 646 584,01грн.х1,5%).

Отже, позивачем зайво сплачена сума судового збору складає 3 702,38грн. (73 401,14грн. - 69 698,76грн.)

Оскільки позивачем не подавалася заява про повернення надмірно сплаченого судового збору, надмірно сплачений судовий збір у сумі 3 702,38 грн. господарським судом не повертається, що не позбавляє позивача права звернутися із відповідною заявою в загальному порядку після прийняття рішення у справі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом стягуються з відповідача на користь позивача у сумі 66 991,35грн. (4 466 089,94грн.х1,5%), судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Електрометалургів, б.310, код ЄДРПОУ 00186520) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СВТ Вугілля" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б, код ЄДРПОУ 37271018) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 3 683 453,35 грн., пеню у сумі 782 636,59грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 66 991,35грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог за первісним позовом - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом віднести на публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 23.08.2016