Рішення

від 15.08.2016 по справі 908/1668/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/55/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016 справа № 908/1668/16

за позовом Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача приватного підприємства В«ФотокомВ» (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65)

про стягнення 309666,70 грн. збитків

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01/02-17/03461 від 10.06.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, посвідчення адвоката № 464 від 13.02.2004 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 17.06.2016 р. звернулась Запорізька міська рада з позовною заявою до приватного підприємства В«ФотокомВ» про стягнення збитків у розмірі 309666,70 грн. В обґрунтування правової позиції позивач посилався на ст.ст. 15, 16, 22, 611, 612, 638, 640-642, 646, 649 ЦК України, ст. 69 1 , 71 БК України, ст. 60 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» , ст.ст. 36, 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , ст.ст. 181, 218, 224, 225 ГК України.

Ухвалою суду від 21.06.2016 року порушено провадження у справі № 908/1668/16, присвоєно справі номер провадження 18/55/1, судове засідання призначене на 04 серпня 2016 року; в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15.08.2016 р. Розгляд справи закінчений 15.08.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотання позивача, судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» бази даних В«Діловодство спеціалізованого судуВ» .

На адресу суду 02.08.2016 р. надійшло клопотання позивача про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 фінансову інспекцію в Запорізькій області.

В задоволенні клопотання 04.08.2016 р. судом відмовлено, оскільки рішення суду в даній справі не впливатиме на права і обов'язки Державної фінансової інспекції в Запорізькій області, виходячи з наступного : відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. Питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Наявність юридичного інтересу визначається з огляду на те чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому. Суд не знаходить підстав вважати, що рішення з даного предмету спору будь-яким чином може вплинути на права або обов'язки Державної фінансової інспекції в Запорізькій області щодо однієї із сторін спору.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, що зазначені у позові, просив позов задовольнити в повному обсязі. Позов вмотивований тим, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 23.12.2008 р. зареєстровано дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Будівництво виробничо-складської бази І-черга за адресою 69042, м. Запоріжжя, вулиця Виборзька, біля будинку № 25». В 2011 р. відповідачу продовжено дозвіл на виконання будівельних робіт. У зв'язку з набранням чинності 12.03.2011 р. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» Закон України «Про планування і забудову територій» визнано таким, що втратив чинність. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 04.12.2013 р. зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142133340029, згідно з якою відповідач закінчив будівництво виробничо-складської бази І черга за адресою 69042, м. Запоріжжя, вулиця Виборзька, біля будинку № 25. Пунктом 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р. передбачено, що замовник, який має намір укласти договір про участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови. Отже, на думку позивача, будівельні роботи на об'єкті будівництва «Будівництво виробничо-складської бази І черги за адресою: 69042, м. Запоріжжя, вул. Виборзька, буд. № 25» є забудовою території, що, в свою чергу, зобов'язує замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, укласти відповідний договір та сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури цього населеного пункту. ПП «Фотоком» в установленому порядку до міського голови щодо укладення договору про участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя не зверталося, про початок виконання будівельних робіт не повідомляло. Внаслідок невиконання ПП «Фотоком» встановленого законом обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя завдало територіальній громаді м. Запоріжжя збитки у розмірі 309666,70 грн. Також зазначалося, що на сьогодні укладення договору є неможливим, оскільки об'єкт будівництва введено в експлуатацію 04.12.2013 р. Письмова вимога позивача (лист від 20.11.2015 р. № 01/02-21/04614) про відшкодування збитків у розмірі внеску пайової участі залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Заперечив проти позиції відповідача, оскільки вважає наявним факт порушення відповідачем вимог ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, затвердженого рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р. (арк.с. 98-101).

Представник відповідача підтримав заперечення, які надані суду 18.07.2016 р. (арк.с. 26-41) та пояснення на заперечення позивача від 15.08.2016 р. (арк.с. 103-110). Заперечення вмотивовані невірним застосуванням позивачем положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки дія цього Закону не поширюється на відповідача, так як відповідач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт під час дії ЗУ «Про планування і забудову територій», яким встановлений порядок пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - після прийняття об'єкта в експлуатацію. Після набрання чинності ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» між позивачем та відповідачем не виникло жодних зобов'язань, в тому числі і зобов'язання по укладенню договору про пайову участь. Звертав увагу суду на положення ч. 3 ст. 5 ЦК України, якими унормовано, що у разі якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Також посилався на те, що діючим законодавством чітко встановлено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатися із замовником будівництва до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. При цьому лише договір є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя. Позивач з будь-якими пропозиціями щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя до відповідача у період виконання робіт не звертався, а також не звертався до суду у передбачений законом термін для спонукання відповідача укласти відповідний договір. Враховуючи, що норми ч. 9 ст. 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» носять імперативний характер, на даний час, тобто після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, укладення договору є неможливим. В даному випадку, всупереч вимогам Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» договір (правочин) між позивачем та відповідачем, який передбачав би конкретний розмір пайової участі, порядок та строк його внесення тощо, укладений не був, а тому у відповідача перед позивачем не виникло зобов'язання щодо сплати пайової участі, саме в разі невиконання якого позивач мав би право стягнути збитки у вигляді упущеної вигоди. Оскільки сторонами у справі договір не укладався, то відповідні зобов'язальні правовідносини у сторін не виникли, а відтак і порушення зобов'язання зі сторони відповідача не відбулося. Позивач документально не довів понесенням ним збитків у вигляді неотриманих доходів (упущена вигода) у розмірі визначеному у позові. Позивач не довів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка відповідача, шкідливий результат такої поведінки (шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду), необхідного для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності, зокрема, не довів порушення відповідачем зобов'язання щодо участі у розвитку інфраструктури міста Запоріжжя, а також недоотримання бюджетом міста запланованих коштів. На підставі викладеного, просив в позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, вивчивши наявні матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 29/76 від 27.12.2006 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,7047 га по вул. Виборзькій, 25 приватному підприємству «Фотоком»; вирішено передати в оренду ПП «Фотоком» зазначену змелену ділянку строком на десять років в межах згідно з планом, що додається, за рахунок земель Запорізької міської ради (арк.с. 59).

Запорізька міська рада (орендодавець, позивач у справі) та приватне підприємство «Фотоком» (орендар, відповідач у справі) 22.03.2007 р. уклади договір оренди землі з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого орендодавець, відповідно до рішення сьомої сесії п'ятого скликання Запорізької міської ради № 29/76 від 27.12.2006 р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку 0,7047 га, яка вільна від забудови, для розташування виробничо-складської бази для складання комп'ютерів та зберігання оргтехніки, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Виборзька, 25 (арк.с. 72-93).

Пунктом 8 договору встановлений строк його дії - десять років.

Договір первісно зареєстровано у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2007 р. за № 040726100175. Подальші зміни до даного договору оренди землі також є належним чином зареєстрованими.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 23.12.2008 р. видано відповідачеві дозвіл № 663/з на виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Виробничо-складська база по вул. Виборзькій біля будинку № 25».

Відповідно до дозволу № 663/з будівельні роботи проводить ТОВ «Центр будівельних технологій» (м. Запоріжжя»; авторський нагляд здійснює ТОВ «ПВЗ», ГАП ОСОБА_4 (м. Запоріжжя); технічний нагляд здійснює ОСОБА_5, старший інженер з нагляду за будівництвом. Строк дії дозволу до 31.12.2009 р. (арк.с. 52).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області продовжено термін дії дозволу на виконання будівельних робіт від 23.12.2008 р. № 663/з спочатку до 30.12.2010 р. потім до 31.12.2011 р. (арк.с. 52 зворот).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 04.12.2013 р. за № ЗП 142133340029 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - «Будівництво виробничо-складської бази І черга за адресою 69042, місто Запоріжжя, вул. Виборзька біля будинку № 25» (надалі - Декларація).

У Розділі 1 Декларації замовником зазначено приватне підприємство В«ФотокомВ» , 69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, буд. 65, ЄДРПОУ 23850652.

Відповідно до п. 6 та 12 Декларації відповідач звів несучі конструкції будівлі, в тому числі фундамент та стіни із цегли, виконав улаштування стрічкового залізобетонного та збірно-монолітного фундаментів; улаштування огороджуючих конструкцій із цегли із зовнішнім утепленням внутрішніх перегородок; монтаж плит перекриття та покриття; улаштування покрівлі; встановлення дверних та віконних блоків; виконання внутрішніх та зовнішніх оздоблювальних робіт; благоустрій прилеглої території.

У Розділі 11 Декларації зазначена дата початку будівництва: 23.12.2008 р., дата закінчення будівництва: 19.11.2013 р., строк введення об'єкта в експлуатацію: ІV квартал 2013 р.

Загальна площа будівлі 4544,9 кв.м, І черга 1164,9 кв.м. (Розділ 12 Декларації).

Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 3096667,00 грн. Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, становить 3096667,00 грн. (Розділ 15 Декларації).

Керуючись ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, що затверджений рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012 № 77, позивач 24.11.2015 р. спрямував на адресу відповідача вимогу № 01/02-21/04614 від 20.11.2015 р. про сплату суми збитків у розмірі 309666,70 грн. завданих, внаслідок невиконання обов'язку щодо участі у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 309666,70 грн. збитків.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (ст.ст. 36, 37, 40) та стверджує, що відповідач всупереч вимогам ст. 40 Закону та рішення Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р. (оскільки рішення діяло саме в цій редакції на момент завдання позивачу збитків) не повідомив про початок виконання будівельних робіт, не уклав договір про пайову участь.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно із ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Відповідно до ч. 6 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.

Згідно із ч.ч. 8, 9 ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію . Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

На виконання приписів ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 від 24.12.2012 р. «Про Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя», яким затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя та форму договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя (надалі - Порядок ).

Факт прийняття об'єкта будівництва відповідача в експлуатацію підтверджується Декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 04.12.2013 р.

Зазначена дата, в силу приписів пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461, є датою прийняття об'єкта в експлуатацію.

Звертаючись до суду з позовом Запорізька міська рада зазначила, що неукладення ПП «Фотоком» договору про пайову участь та невиконання зобов'язання, передбаченого ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», спричинило позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного доходу) у розмірі неодержаної суми коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків, які є видом цивільно-правової відповідальності, необхідно встановити правові підстави для стягнення з відповідача упущеної вигоди.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, з посиланням на яку заявлено позов, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 Господарського кодексу України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Підставою для відповідальності у вигляді збитків, завданих порушенням зобов'язання, є наявність цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача (порушення умов договору, додержання правил здійснення господарської діяльності тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт у 2008 році, тобто під час дії ЗУ «Про планування і забудову територій».

Відповідно до ст. 27-1 вказаного Закону, замовник зобов'язаний взяти пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту після прийняття об'єкта в експлуатацію .

Закон України «Про планування і забудову території» визнано таким, що втратив чинність з 12.03.2011 р., у зв'язку з набранням чинності 12.03.2011 р. ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 8 Перехідних положень Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» передбачено, що дозволи на виконання будівельних робіт, отримані до набрання чинності цим Законом, є чинними до завершення будівництва об'єкта.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 5 Цивільного кодексу України встановлена дія актів цивільного законодавства у часі. Так, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

В даному випадку, дозвіл на виконання будівельних робіт було видано раніше, ніж набрав чинності Закон України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» та прийнято рішення Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р., а тому, до спірних правовідносин (визначення обсягу прав та обов'язків сторін спору) слід застосовувати приписи Закону України В«Про планування і забудову територійВ» , що діяв на момент видачі дозволу № 663/з від 23.12.2008 року.

Стаття 29 Закону України В«Про планування і забудову територійВ» (В«Дозвіл на виконання будівельних робітВ» ) не містила будь-якого обов'язку замовника (ПП «Фотоком») якимсь чином письмово інформувати орган місцевого самоврядування, чи його виконавчий орган, чи іншого суб'єкта (в даному випадку виконавчий комітет Запорізької міської ради) про початок будівельних робіт.

Закон України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» імперативно визначає строк повідомлення замовником будівництва про отримання дозволу на виконання робіт - 7 календарних днів з дня видачі дозволу.

Проте, Закон України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» не встановлює обов'язку замовників будівництва, які на момент набрання ним чинності вже отримали дозволи на виконання будівельних робіт та приступили до будівництва, в будь-який спосіб повідомляти про це виконавчий комітет міської ради та/або місцеву державну адміністрацію.

Крім того, пунктом 3.6 Порядку передбачено, що Договір про пайову участь укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

На підставі викладеного, суд спростовує доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог ст. 37, ст. 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» та Порядку.

Крім того, суд зазначає наступне: згідно ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства України, договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту повинен укладатись замовником будівництва з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію. Договір є підставою для сплати замовником будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Запоріжжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно із ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, з договору.

Із матеріалів справи вбачається, що договір пайової участі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію сторонами не укладався, на даний час такий договір також не укладено, граничний строк на укладення такого договору сплив, отже, у встановленому законом порядку не встановлені розмір та строк сплати пайової участі, відповідно до Порядку.

Матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем будь-яких заходів щодо укладення договору, як то: звернення Запорізької міської ради до суду із позовом про спонукання ПП «Фотоком» укласти відповідний договір за період часу з початку виконання будівельних робіт будівництва об'єкту по дату прийняття об'єкту в експлуатацію, відсутні також і докази звернення позивача до відповідача з будь-якими пропозиціями щодо укладання відповідного договору про пайову участь за вищезазначений період.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення обов'язку зі сплати коштів пайової участі є договір, а оскільки сторонами у справі договір про пайову участь не укладався, то відповідні зобов'язання у відповідача не виникли, а відтак і порушення зобов'язання не мало місця. Суд не вбачає підстав вважати відповідача таким, що порушив господарське зобов'язання у правовідносинах з позивачем.

З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів позивача щодо спричинення йому збитків, завданих порушенням відповідачем зобов'язання, оскільки позивачем не доведено суду наявність усіх елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, договір про пайову участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту сторонами спору укладений не був і позивачем у названий період не учинялись дії по укладенню такого договору. Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами у справі, протиправність дій відповідача у вигляді несплати коштів пайової участі відсутня. Таким чином, склад цивільного правопорушення відсутній, внаслідок чого відсутні підстави для нарахування збитків.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування доводів щодо протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незвернені до позивача для укладення з останнім договору про пайову участь до введення об'єкту в експлуатацію, як на підставність своїх вимог, є помилковими. Позивач як орган місцевого самоврядування був обізнаний (або мав бути обізнаним) щодо наміру відповідача здійснити забудову на території м. Запоріжжя щодо об'єкта будівництва, оскільки вирішував питання відведення земельної ділянки для будівництва та видавав вихідні дані для проектування об'єкта будівництва. Крім того, посилання позивача на рішення Запорізької міської ради від 24.12.2012 р. № 77 є безпідставним, оскільки декларація про початок виконання будівельних робіт подана відповідачем та зареєстрована Інспекцією державного архітектурного контролю до набрання чинності рішенням ради № 77 від 24.12.2012 р.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлений факт протиправної поведінки відповідача під час здійснення будівництва об'єкту щодо неповідомлення виконавчого органу міської ради, місцевої державної адміністрації за місцезнаходженням об'єкта будівництва про початок виконання будівельних робіт; вина в діях відповідача відсутня, як і причинний зв'язок між поведінкою відповідача та збитками позивача.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позивачем не доведено наявності в діях відповідача елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 309666,70 грн.

Доводи відповідача знайшли документальне та нормативне підтвердження, прийняті судом до уваги.

З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22 серпня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець