Рішення

від 16.08.2016 по справі 910/13093/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016Справа №910/13093/16 за позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

про розірвання договору

Суддя Отрош І.М.

Представники:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Звада Р.В. - представник за довіреністю № 09/05-119 від 14.07.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про розірвання договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що неправомірним рішенням самопроголошеної влади АР Крим була проведена націоналізація санаторіїв, що знаходяться на території АР Крим, в тому числі і Дочірнього підприємства «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", з яким відповідач уклав договір про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012. При цьому, позивач вважає, що Дочірнє підприємство «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" втратило можливість здійснювати свою господарську діяльність за звичайних умов. В той же час, як зазначає позивач, в забезпечення виконання Дочірнім підприємством «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки від 10.09.2012, укладаючи який, позивач виходив з того, що кредитний договір буде виконуватись самим боржником. Таким чином, окупація АР Крим та наслідки, які вона має для укладеного між банком і боржником кредитного договору та спірного договору поруки, на думку позивача, є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору поруки, і якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір чи уклали його на інших умовах.

За таких обставин, посилаючись на норми ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, позивач просить суд розірвати укладений 10.09.2012 між позивачем та відповідачем договір поруки з 20.02.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2016 порушено провадження у справі № 910/13093/16 та справу призначено до розгляду на 05.08.2016.

28.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

05.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні 05.08.2016 представником відповідача було подано відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з підстав того, що позивачем не доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні спірного договору. Крім того, на територію ВЕЗ «Крим» поширюються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», а отже суб'єкти, що знаходяться на тимчасово окупованій території, можуть виконувати грошові зобов'язання перед іншими особами, що знаходяться на материковій частині України, а тому, на думку відповідача, наявність обставини анексії АР Крим не звільняє боржника від виконання свого обов'язку за кредитним договором, в забезпечення якого, власне, було укладено спірний договір поруки.

У судовому засіданні 05.08.2016 оголошено перерву до 16.08.2016.

У судове засідання 16.08.2016 з'явився представник відповідача, який заперечив проти позву з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник позивача у судове засідання 16.08.2016 не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 05.08.2016.

При цьому, 16.08.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості забезпечити явку представника у судове засідання.

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, в тому числі, керівника. За таких обставин, в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 16.08.2016 за відсутності представника позивача, та з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

У судовому засіданні 16.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (банк) та Дочірнім підприємством «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (позичальник) було укладено договір про надання кредитної лінії №1209-05 (далі - Кредитний договір), за змістом якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1650000,00 грн. (термін користування кредитом до 31.08.2015 включно), з урахуванням укладених 29.04.2013 додаткової угоди №2 до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 та додаткової угоди №3 від 30.09.2013 до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання Дочірнім підприємством «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, 10.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (кредитор, відповідач) та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (поручитель, позивач) було укладено договір поруки №б/н (далі - Договір поруки).

За змістом п. 1. Договору поруки в редакції Додаткової угоди №1 від 03.03.2014, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях Дочірнього підприємства «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (боржник), що випливають з договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 зі всіма змінами і доповненнями до нього, що укладений між кредитором та боржником, відповідно до якого кредитор відкриває боржнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 1650000,00 грн. на строк з 10.09.2012 по 31.08.2015 під 21% річних, а боржник зобов'язаний повернути надані кредитором кредитні кошти в строк, передбачений основним зобов'язанням, своєчасно сплачувати комісії, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції, здійснювати інші платежі, передбачені основним зобов'язанням включно. Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном та грошовими коштами за виконання боржником основного зобов'язання, в тому числі, за порушення боржником будь-яких умов основного зобов'язання.

Поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредитних коштів за основним зобов'язанням, виплату відсотків, виконання інших умов основного зобов'язання та відшкодування збитків, завданих кредитору в зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням боржником умов основного зобов'язання (п. 2 . Договору поруки).

Відповідно до п. 9 Договору поруки, останній вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання основного зобов'язання.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору договір поруки №б/н від 09.09.2012, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поруки.

За змістом ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що неправомірним рішенням самопроголошеної влади АР Крим була проведена націоналізація санаторіїв, що знаходяться на території АР Крим, в тому числі і Дочірнього підприємства «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", з яким відповідач уклав договір про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012. При цьому, позивач вважає, що Дочірнє підприємство «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" втратило можливість здійснювати свою господарську діяльність за звичайних умов. В той же час, як зазначає позивач, в забезпечення виконання Дочірнім підприємством «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки від 10.09.2012, укладаючи який, позивач виходив з того, що кредитний договір буде виконуватись самим боржником. Таким чином, окупація АР Крим та наслідки, які вона має для укладеного між банком і боржником кредитного договору та спірного договору поруки, на думку позивача, є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору поруки, і якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір чи уклали його на інших умовах.

За таких обставин, посилаючись на норми ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, позивач просить суд розірвати укладений 10.09.2012 між позивачем та відповідачем договір поруки з 20.02.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 10.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (банк) та Дочірнім підприємством «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (позичальник) було укладено договір про надання кредитної лінії №1209-05, за змістом якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит) у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1650000,00 грн. (термін користування кредитом до 31.08.2015 включно), з урахуванням укладених 29.04.2013 додаткової угоди №2 до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 та додаткової угоди №3 від 30.09.2013 до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012.

Як встановлено судом, в забезпечення виконання Дочірнім підприємством «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, 10.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Енергобанк» (кредитор, відповідач) та Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (поручитель, позивач) було укладено договір поруки №б/н.

Як встановлено судом, за змістом п. 1. договору поруки від 10.09.2012 в редакції Додаткової угоди №1 від 03.03.2014, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях Дочірнього підприємства «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (боржник), що випливають з договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 зі всіма змінами і доповненнями до нього, що укладений між кредитором та боржником, відповідно до якого кредитор відкриває боржнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 1650000,00 грн. на строк з 10.09.2012 по 31.08.2015 під 21% річних, а боржник зобов'язаний повернути надані кредитором кредитні кошти в строк, передбачений основним зобов'язанням, своєчасно сплачувати комісії, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції, здійснювати інші платежі, передбачені основним зобов'язанням включно. Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном та грошовими коштами за виконання боржником основного зобов'язання, в тому числі, за порушення боржником будь-яких умов основного зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що з даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням Дочірнього підприємства «Дитячий та підлітковий санаторій «Таврида» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (ідентифікаційний код 02650759), яке є позичальником за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, є наступна адреса: 97404, Автономна Республіка Крим, місто Євпаторія, вулиця Кірова, будинок 64.

Власне, обставинами місцезнаходження позичальника за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 на території тимчасово окупованого півострову АР Крим, які, на думку позивача є такими, що впливають на здатність позичальника виконувати свої зобов'язання за кредитним договором самостійно, обґрунтовано даний позов про розірвання договору поруки від 10.09.2012, укладеного в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору поруки.

В силу положень статей 3 та 627 Цивільного кодексу України одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:

в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

За змістом ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як передбачено ст. 555 Цивільного кодексу України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Отже, не може вважатись істотною зміною обставин, в даному випадку, невиконання зобов'язань (неплатоспроможність) позичальником за кредитним договором (ризик такого невиконання), оскільки із суті договору поруки, як договору забезпечення виконання зобов'язання боржником, та законодавства, яким регулюються правовідносини поруки, ризик невиконання основного зобов'язання покладається саме на поручителя, незалежно від причин такого невиконання.

Так, позивач, укладаючи 10.09.2012 договір поруки, шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик невиконання позичальником умов договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 саме з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань перед кредитором, що виникають з кредитного договору.

При цьому, ситуація, що склалася на території АР Крим, в даному випадку, не впливає безпосередньо на позивача та на його можливість виконувати умови договору поруки від 10.09.2012, а відтак і не може вважатись істотною зміною обставин для сторін даного договору поруки в розумінні ст. 652 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2015 у справі № 910/14868/14 та від 24.12.2014 у справі №910/14867/14.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України, є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

Згідно з положеннями ст.ст. 8, 9 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" Україна гарантує захист майнових і немайнових прав фізичних та юридичних осіб на території ВЕЗ "Крим" згідно із законами України, у тому числі щодо захисту іноземних інвестицій.

На територію ВЕЗ "Крим" поширюються норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з урахуванням того, що:

а) електронні платіжні засоби, емітовані на території ВЕЗ "Крим", у тому числі як мобільний платіжний інструмент, не можуть використовуватися на іншій території України з метою ініціювання будь-якого грошового переказу;

б) електронні платіжні засоби, емітовані внутрішньодержавною платіжною системою або міжнародними платіжними системами, можуть використовуватися на території ВЕЗ "Крим".

На операції, що здійснюються між резидентами України та особами з місцезнаходженням на території ВЕЗ "Крим", а також на розрахунки за такими операціями не поширюються норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Наведене вище свідчить про те, що суб'єкти господарювання, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, в тому числі і в АР Крим, що має місце у даній справі (боржник за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 знаходиться в АР Крим), можуть виконувати грошові зобов'язання перед іншими особами, які знаходяться на материковій частині України, за допомогою міжнародних систем або через кореспондентські рахунки іноземних банків або у готівковій формі на території материкової України.

Можливість здійснення розрахунків за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем передбачено також і пунктом 8 Постанови Національного банку України "Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони "Крим" № 699 від 03.11.2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на наведене, наявність такої обставини, як анексія АР Крим, не звільняє ні підприємство позичальника від обов'язку виконувати свої зобов'язання за договором кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012, ні позивача від обов'язку з виконання договору поруки від 10.09.2012, укладеного в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за таким кредитним договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.06.2015 у справі № 910/18575/14.

З огляду на наведене, позивачем не доведено наявності істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору поруки від 10.09.2012, так само, як і не доведено одночасного існування всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідних для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, а отже відсутні підстави для розірвання укладеного між сторонами договору поруки від 10.09.2012 в порядку ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про розірвання договору поруки від 10.09.2012, укладеного між Приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Публічним акціонерним товариством "Енергобанк", не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.08.2016

Суддя І.М. Отрош