Постанова

від 28.09.2016 по справі 910/13093/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. Справа№ 910/13093/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Барандич І.М., довіреність №03-06/02 від 03.06.2016 року,

від відповідача - Абоімов О.Ю., довіреність №09/05-156 від 19.09.2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"

на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року

у справі №910/13093/16 (суддя Отрош І.М.)

за позовом приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ,

до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" м. Київ,

про розірвання договору -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року приватне акціонерне товариство лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про розірвання договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведена обґрунтованість та наявність передбачених чинним законодавством України умов, за наявності яких укладений договір поруки не може бути розірваний рішенням суду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, приватне акціонерне товариство лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального та матеріального права. Також, позивач вказує на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року прийнято апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 28.09.2016 року.

У зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_1., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді ОСОБА_1. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ректайм" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 року прийнято апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Гаврилюк О.М.

Представник відповідача 27.09.2016 року подав через канцелярію суду пояснення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції без змін.

28.09.2016 року канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання, призначене на 28.09.2016 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

При цьому, колегією суддів розглянуто та відхилено клопотання апелянта про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Колегією суддів враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у даному судовому засіданні.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10.09.2012 року публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (банк) та дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (позичальник) уклали договір про надання кредитної лінії №1209-05 (далі - Кредитний договір). (том 1, а.с. 17-21).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (кредит).

Згідно з п. 1.2. кредитного договору кредит надається у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 1 650 000, 00 грн. (з урахуванням додаткової угоди №2 від 29.04.2013 року до договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 року).

В подальшому, сторонами також укладались додаткові угоди №1 від 29.03.2013 року, №3 від 30.09.2013 року та №4 від 10.02.2014 року. (том 1, а.с. 23-26).

З метою забезпечення виконання зобов'язань дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" перед банком, 10.09.2012 року між публічним акціонерним товариством "Енергобанк" (кредитор, відповідач) та приватним акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (поручитель, позивач) було укладено договір поруки № б/н (далі за текстом - Договір поруки) (том 1, а.с. 27).

Пунктом 1. Договору поруки в редакції Додаткової угоди №1 від 03.03.2014 року, сторони домовились, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях дочірнього підприємства "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (боржник), що випливають з договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 року зі всіма змінами і доповненнями до нього, що укладений між кредитором та боржником, відповідно до якого кредитор відкриває боржнику відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості у розмірі 1 650 000, 00 грн. на строк з 10.09.2012 року по 31.08.2015 року під 21% річних, а боржник зобов'язаний повернути надані кредитором кредитні кошти в строк, передбачений основним зобов'язанням, своєчасно сплачувати комісії, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції, здійснювати інші платежі, передбачені основним зобов'язанням включно. Поручитель відповідає перед кредитором всім своїм майном та грошовими коштами за виконання боржником основного зобов'язання, в тому числі, за порушення боржником будь-яких умов основного зобов'язання.

В пункті 2 договору поруки сторони також домовились, що поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язаннях боржника в повному обсязі, а саме за повернення кредитних коштів за основним зобов'язанням, виплату відсотків, виконання інших умов основного зобов'язання та відшкодування збитків, завданих кредитору в зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням боржником умов основного зобов'язання.

Договір поруки вступає в силу з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання основного зобов'язання. (п. 9 договору поруки).

Позивач направив на адресу відповідача лист №04-01/485 від 20.05.2016 року з пропозицією про розірвання договору поруки від 10.09.2012 року. (том 1, а.с. 39-41) на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України, визначивши істотною зміною обставин окупацію АР Крим.

У відповідь на вищевказаний лист, відповідач, листом №1305/5 від 31.05.2016 року відмовив у розірванні договору поруки від 10.09.2012 року. (том 1, а.с. 43) посилаючись на наявність рішення господарського суду м. Києва, яке набуло законної сили, по справі №910/22975/15, яким стягнуто з позивача на користь ПАТ «Енергобанк» у розмірі 1 367 990, 36 грн. заборгованості за кредитом, 353 526, 62 грн. заборгованості за процентами, 17 701, 20 грн. заборгованості за прострочену комісію, 355, 80 грн. заборгованості за строкову комісію, пеню за кредитом у розмірі 3 000, 00 грн., 900, 00 грн. пеню за процентами та 50, 00 грн. пеню за комісією.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з тим, що в забезпечення виконання дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" своїх зобов'язань за договором про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки від 10.09.2012 року, укладаючи який, позивач виходив з того, що кредитний договір буде виконуватись самим боржником, проте, окупація АР Крим та наслідки, які вона має для укладеного між банком і боржником кредитного договору та спірного договору поруки, на думку позивача, є істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору поруки, і якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір чи уклали його на інших умовах.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом першої інстанції встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань дочірнім підприємством "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" перед банком, 10.09.2012 року між відповідачем та позивачем було укладено договір поруки № б/н відповідно до умов якого, поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати по зобов'язаннях Дочірнього підприємства "Дитячий та підлітковий санаторій "Таврида" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", що випливають з договору про надання кредитної лінії №1209-05 від 10.09.2012 зі всіма змінами і доповненнями до нього.

Відповідно до статей 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи із положень статей 553, 554, 626 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем, порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язання не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Порука укладається між кредитором та поручителем з метою забезпечення виконання зобов'язання боржника за договором, укладеним боржником із кредитором. Обсяг відповідальності поручителя та боржника за основним зобов'язанням є однаковим, вони відповідають як солідарні боржники. Тобто, поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, саме йому доведеться виконувати зобов'язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору).

За своєю правовою природою порука першочергово презюмує наявність негативних ризиків для поручителя щодо невиконання боржником своїх обов`язків. Таким чином, зміна обставин по яким боржник не може виконати свої зобов`язання по кредитному договору, не є істотною зміною обставин в порушенні ст. 652 Цивільного кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У відповідності до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового перебігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Проте, позивач не довів наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, одночасна наявність яких є підставою для дострокового розірвання договору.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що дійсно, у момент укладення договору поруки сторони виходили з того, що така зміна обставин, яка має місце на даний час в Україні (проведення АТО на сході, анексія Криму) не настане, що така зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, та що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Проте, позивачем не доведено належними засобами доказування, яким чином виконання договору поруки порушило б співвідношення майнових інтересів сторін (Поручителя і Банку) і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто позбавило б позивача того, на що він розраховував при укладенні договору поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору поруки у випадку порушення позичальником умов договорів про відкриття кредитної лінії банк набув би права висунути свої вимоги до поручителя, тобто у даному випадку банк є стороною договору поруки, яка розраховує на отримання за його умовами певних вигод, а позивач, як поручитель, за умовами договору поруки не є отримувачем будь-яких вигод, натомість є зобов'язаною до виконання стороною, і ним не доведено протилежного - зокрема не доведено, чого його було позбавлено з того, на що позивач розраховував при укладенні договору поруки, та чому виконання Договору поруки за зміненої в Україні ситуації на сході і в Криму порушило б співвідношення майнових інтересів сторін за договором поруки (поручителя і банку, як кредитора). При цьому, укладаючи договір поруки позивач розраховував на можливість невиконання позичальником умов договорів про відкриття кредитної лінії, оскільки зобов'язався виконати їх за позичальника у випадку порушення ним своїх зобов'язань.

Доводи позивача щодо того, що він позбавлений можливості здійснити належне виконання умов договору поруки суду не доведені належними засобами доказування зокрема, враховуючи ту обставину, що місцезнаходження позивача та відповідача у м. Києві, а виконання умов Договору поруки (п. 5 договору поруки від 10.09.2012 року) полягає у перерахуванню коштів поручителем за позичальника у випадку наявності у останнього заборгованості та за відповідної вимоги банку до поручителя та позивачем не доведено неможливості такого перерахування, таке перерахування коштів є виконанням зобов'язань за договором поруки, натомість не є тими вигодами та/або преференціями, на які позивач розраховував при укладенні договору.

Також, доводи позивача щодо ускладнення господарської діяльної позичальника через перебування у зоні АТО, судом відхиляються, оскільки у даному випадку предметом спору є доведення зміни істотних обставин, якими сторони керувалися при укладення договору поруки, тоді як позичальник стороною договору поруки не є.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договору поруки від 10.09.2012 року є необгрутованими, оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування істотну зміну обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, якими сторони керувалися при укладенні договору поруки, та не доведено наявність одночасно усіх чотирьох умов, встановлених ст. 652 ЦК України, одночасне існування яких є підставою для розірвання договору.

Колегія суддів зазначає, що з умов договору поруки слідує, що позивач, як поручитель за договором поруки, взяв на себе весь обсяг зобов'язань, що виник у боржника перед кредитором за кредитним договором та будь-якими додатковими угодами до нього, що будуть укладені (у т.ч., які збільшують розмір/змінюють порядок виконання зобов'язання).

Отже, поручитель, при підписанні договору поруки свідомо надав згоду на забезпечення порукою зобов'язань боржника за існуючим кредитним договором та зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньому, при укладенні додаткових договорів до основного кредитного договору. Вказане підтверджується умовами договору поруки.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/13093/16 залишити без змін.

3. Справу №910/13093/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.М. Гаврилюк