Рішення

від 15.08.2016 по справі 910/9221/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2016Справа №910/9221/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Кратос-Агро» треті особи: 1) ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2; простягнення 1593624,24 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача - Нечипоренко Я.І., Чубун Т.С. (представники за довіреністю); від відповідача - не з'явився; від третіх осіб - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк» (далі - позивач або Банк) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос-Агро» (далі - відповідач або ТОВ «Кратос-Агро») про стягнення заборгованості за договором банківського кредиту № 02-КЛ/13-КЗ (далі - Кредитний договір), укладеним 01.04.2013 між Банком та ТОВ «Кратос-Агро», у загальній сумі 1631530,67 грн.

Вказана заборгованість складалася з:

- 1029000 грн. заборгованості за кредитом;

- 293307,26 грн. заборгованості по процентам;

- 309223,41 грн. неустойки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у встановлений Кредитним договором строк не повернув суму кредиту на не сплатив нараховані проценти, внаслідок чого виникла вищевказана заборгованість перед Банком.

24.06.2016 позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог до 1593624,24 грн., оскільки ним було встановлено неправильність нарахування пені на прострочену заборгованість. За розрахунками позивача здійсненими із дотриманням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) розмір нарахованої пені складає 271316,97 грн. У решті позовні вимоги залишилися без змін.

У судовому засіданні 15.08.2016 представник позивача заявив, що ним була допущена арифметична описка при підрахунку загальної суми заборгованості. Помилка склала одну копійку. Загальна сума заборгованості за її складовими складає 1593624,23 грн.

Отже спір вирішується виходячи із зменшеної суми позовної вимоги (враховуючи арифметичну помилку).

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що належне виконання відповідачем зобов'язань за Кредитним договором забезпечувалось заставою майнових прав на кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що були розміщені у Банку та передані йому в заставу на підставі відповідних договорів застави. Вказаними заставодавцями було передано в заставу майнові права на кошти в загальній сумі 1175192,81 грн., тобто в сумі достатні1 для погашення кредиту та відсотків. У зв'язку із ліквідацією Банку, на думку відповідача, вищевказані зобов'язання останнього перед Банком були припиненні на підставі пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у зв'язку із «автоматичним» зарахуванням їх у рахунок погашення зобов'язань Банку з повернення банківських вкладів майновим поручителям відповідача. Нарахування пені позивачем здійснено без врахування вказаного зарахування, а тому відповідачем також не визнається.

Ухвалою суду від 11.07.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача майнових поручителів останнього: ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У судове засідання 15.08.2016 представники відповідача та третіх осіб не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення цих осіб про розгляд справи в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Від відповідача через канцелярію суду 15.08.2016 надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та про перенесення дати розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні зазначені клопотання, заслухавши думку представника позивача, який проти їх задоволення заперечував, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих клопотань з наступних підстав.

Мотивуючи заяву про зупинення провадження у справі, відповідач послався на ту обставину, що одним із майнових поручителів - ОСОБА_1 було подано до суду позов до Банку про визнання припиненим частково зобов'язань за Кредитним договором. На думку відповідача, до розгляду зазначеної цивільної справи не можливий розгляд даної господарської справи.

Однак, судом не встановлено факту неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної із нею іншої цивільної справи, на яку посилається відповідач. Зокрема, судом вбачається за можливе встановити при розгляді даної справи обставину припинення/неприпинення зобов'язань у зв'язку із заліком на який посилається вищевказаний поручитель та відповідач. Також відповідачем не додано до зазначеного клопотання і доказів наявності відповідної цивільної справи (ухвали про відкриття провадження у цивільній справі).

Судом також відхиляється і клопотання відповідача про перенесення розгляду даної справи з наступних підстав:

- явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась;

- розгляд справи вже неодноразово переносився (в т.ч. і за клопотанням відповідача), і подальше перенесення її розгляду призведе до затягування справи;

- відповідач виклав свою позицію щодо суті та обставин спору в своєму відзиві та усних та письмових поясненнях, подавши суду відповідні докази та навівши свої обґрунтування та міркування;

- у разі наміру надати додаткові заперечення на позов чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду. До того ж з матеріалів справи убачається, що інтереси відповідача представляють два представника: Зайцева О.В. та Кучеренко Г.А. (мають відповідні довіреності та обидві були присутні у судовому засіданні 11.07.2016). Обґрунтовуючи необхідність перенесення розгляду справи, відповідач посилається на відрядження лише одного з його представників - Зайцевої О.В.;

- відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2013 між Банком та ТОВ «Кратос-Агро» (Позичальник) було укладено Кредитний договір, відповідно до якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику грошові кошти (кредит) у вигляді відновлювальної кредитної лінії з граничним лімітом у сумі 470000 грн. на строк до 11.03.2014 під 24% річних.

Додатковими угодами № 1 від 09.09.2013, № 2 від 05.12.2013, № 3 від 12.03.2014, № 4 від 10.09.2014 до Кредитного договору вносилися зміни, згідно з якими змінювався ліміт кредитування, розмір процентної ставки та строк повернення кредиту.

Зокрема, відповідно до пункту 1.1.2 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 05.12.2013) ліміт граничної заборгованості було збільшено до 1070000 грн., а згідно з пунктом 1.1.4 Кредитного договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 10.09.2014) строк повернення кредиту встановлено до 14.09.2015. Додатковою угодою № 1 від 09.09.2013 було зменшено розмір процентної ставки за користування кредитом до 20,6% річних, а додатковою угодою № 4 від 10.09.2014 розмір процентної ставки збільшено до 25,5 %.

За умовами Кредитного договору ТОВ «Кратос-Агро» зобов'язувалось повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі в розмірі, на умовах та в порядку, що визначені цим Договором (пункти 1.1, 3,2 Кредитного договору).

Факт надання Банком, на виконання умов Кредитного договору, відповідачу кредитних коштів підтверджується залученою до матеріалів справи банківською випискою з особового рахунку ТОВ «Кратос-Агро» № 20626080161 за період з 01.04.2013 по 10.05.2016. З даної виписки, а також виписки з особового рахунку ТОВ «Кратос-Агро» №20637080161 (облік простроченої заборгованості) за період з 01.04.2013 по 10.05.2016 убачається, що станом на 10.05.2016 за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у загальній сумі 1029000 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять. Розмір зазначеної заборгованості підтверджується і детальним розрахунком позивача доданим до матеріалів справи.

З матеріалів справи також убачається, що за період з 02.04.2013 по 11.04.2016 відповідачу на підставі та відповідно до умов Кредитного договору (з урахуванням внесених змін) були нараховані проценти за користування кредитом у загальній сумі 636342,28 грн., з яких відповідачем було сплачено 343035,02 грн. Сума несплачених процентів станом на 11.04.2016 року склала 293307,26 грн.

Перевіривши проведені позивачем нарахування в зазначених вище сумах, суд визнав їх арифметично правильними та такими, що відповідають умовам Кредитного договору та вимогам чинного законодавства України, обставинам справи. Ці нарахування не спростовані відповідачем у передбаченому процесуальному порядку.

Відповідно до пункту 1.2. Кредитного договору строк сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитною лінією - щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а за останній місяць користування кредитом - одночасно з погашенням суми кредиту, але не пізніше кінцевого строку кредитування.

Згідно з умовами пункту 7.6 Кредитного договору останній є діючим. Доказів розірвання чи визнання недійсним Кредитного договору матеріали справи не містять. Зворотного відповідачем також не доведено.

Відповідно до статті 1054 Цивілдьного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, як установлено судом, відповідач у порушення зазначених норм та умов Кредитного договору у встановлений строк суми кредиту не повернув та не сплатив спірну суму процентів за користування кредитом.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо припинення його зазначених зобов'язань на підставі пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку із зарахуванням, виходячи із нижче викладеного.

Як випливає із пункту 2.4 Кредитного договору (у редакції додаткових угод № 4 від 10.09.2014 та № 5 від 15.09.2014) виконання зобов'язань ТОВ «Кратос-Агро» за цим Договором забезпечується:

- заставою майнових прав на грошові кошти (депозит) ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в сумі 600192,81 грн. згідно з Договором банківського вкладу (депозиту) «Прибуткова осінь» № F-UAN-763/23 від 10.09.2014 (далі - Договір банківського вкладу № 1);

- заставою майнових прав на грошові кошти (депозит) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в сумі 575000,00 грн. згідно з Договором банківського вкладу (депозиту) «Прибуткова осінь» № F-UAN-766/23 від 15.09.2014 (далі - Договір банківського вкладу № 2).

Як убачається із матеріалів справи, між Банком (Заставодержатель), ОСОБА_2 (Заставодавець) та ТОВ «Кратос-Агро» (Позичальник) 10.09.2014 було укладено договір застави № 02-З/14-КЗ (далі - Договір застави № 1), відповідно до якого ОСОБА_2 передав Банку у заставу майнові права (право грошової вимоги) на грошові кошти, які розміщенні на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_3, відкритому у Банку згідно з Договором банківського вкладу № 1 на суму 600192,81 грн., у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.

15.09.2014 між Банком (Заставодержатель), ОСОБА_1 (Заставодавець) та ТОВ «Кратос-Агро» (Позичальник) було укладено аналогічний за змістом договір застави № 03-З/14-КЗ (далі - Договір застави № 2), відповідно до якого ОСОБА_1 передав Банку у заставу майнові права (право грошової вимоги) на грошові кошти, які розміщенні на вкладному (депозитному) рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4, відкритому у Банку згідно з Договором банківського вкладу № 2 на суму 575000,00 грн., у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором.

За умовами вказаних Договорів застави Банк отримав право , зокрема, у випадках повного або часткового неповернення у встановлені Кредитним договором строки суми кредиту, несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом звернути стягнення на вище вказані предмети застави (пункти 3.3).

Відповідно до пунктів 3.4 Договорів застави задоволення забезпечених предметами застави вимог за Кредитним договором здійснюється шляхом переказу Заставодавцями грошових сум, достатньої для повного задоволення таких вимог. Такий переказ здійснюється Банком у порядку договірного списання.

Згідно з пунктами 3.5 Договорів застави Заставодавці доручають Банку та надають йому право списати з усіх їх банківських рахунків, відкритих у позивача, у тому числі з вище вказаних вкладних (депозитних) рахунків Заставодавців, кошти у сумі, що дозволить задовольнити вимоги Банку за Кредитним договором.

Пунктами 3.6 Договорів застави передбачено, що звернення стягнення на вище зазначені Предмети застави Банк має право здійснювати шляхом відступлення Заставодавцями права грошової вимоги Банку, що полягає у набутті всіх прав кредитора за Договорами банківського вкладу (депозиту) № 1 та № 2. При цьому укладання будь-яких додаткових договорів не вимагається, а відступлення права грошової вимоги відбувається у випадку невиконання та/або неналежного виконання Позичальником умов Кредитного договору, зокрема: несплата суми кредиту, процентів, комісії, неустойки тощо.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Отже, виходячи із зазначених умов Договорів застави та положень статей 572, 589, частини 2 статті 590 ЦК України у Банку виникло право, а не обов'язок на звернення стягнення на спірні предмети застави.

Реалізація заставлених майнових прав відбувається у порядку, встановленому, зокрема, законами України «Про заставу», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Тобто, звернення стягнення на предмет застави та вчинення дій з боку кредитора у відношенні боржника щодо реалізації права на заставне майно здійснюється з урахуванням вимог законодавства та умов договору у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Разом з тим, з матеріалів справи не убачається, що Банк скористався своїм правом звернення стягнення на предмет застави у порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки реалізація такого права потребує певної послідовної сукупності дій.

Зокрема, з матеріалів справи не слідує, що Банком було здійснено договірне списання коштів зі спірних вкладних (депозитних) рахунків Заставодавців для задоволення своїх вимоги за Кредитним договором.

Відповідач у своєму листі від 13.05.2015 за вих. № 367, адресованому на адресу Банку, як відповідь на вимогу останнього погасити заборгованість за Кредитним договором, повністю визнав свою заборгованість за Кредитним договором та враховуючи свою неплатоспроможність запропонував Банку розпочати процедуру задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмети застави за Договорами застави № 1 і № 2.

У відповідь на вказаний лист Банк повідомив відповідача про те, що з 08.04.2015 розпочато процедуру виведення Банку із ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації під час якої не можлива запропонована ТОВ «Кратос-Агро» операція щодо зарахування зустрічних однорідних вимог (списання коштів з вкладних (депозитних) рахунків майнових поручителів за Договорами застави № 1 та № 2 у рахунок погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором).

Копії вище зазначених Кредитного договору, Договорів банківського вкладу, Договорів застави та листів залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 07.04.2015 № 217 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 07.04.2015 прийнято рішення № 70 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укргазпромбанк», згідно з яким у Банку з 08.04.2015 по 07.07.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 128 від 06.07.2015 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 07.08.2015 включно.

Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду ( http://www.fg.gov.ua ) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції пункту, що діяла на момент спірних правовідносин) під час тимчасової адміністрації не здійснювалося зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це могло призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14.09.2015 №602 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 14.09.2015 № 168 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укргазпромбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог , у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання ), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами.

У спірному випадку боржником банку є ТОВ «Кратос-Агро», а кредиторами банку є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і грошові кошти, що розміщені на вкладних (депозитних) рахунках спрямовуються не на погашення кредиту останніх, а на погашення кредиту ТОВ «Кратос-Агро», що суперечить вищевказаним умовам зазначеним у пункті 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» для можливості проведення заліку зустрічних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, проведення спірного зарахування відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є неправомірним, а тому посилання позивача на вказану норму суд визнає помилковим.

Відтак, судом встановлено, що станом на момент вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором у сумі 1029000 грн. заборгованості за кредитом та у сумі 293307,26 грн. заборгованості по процентам. Натомість зазначена сума заборгованості підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками з особового рахунку ТОВ «Кратос-Агро».

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, ТОВ «Кратос-Агро» є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Згідно з пунктом 5.1 Кредитного договору у разі порушення ТОВ «Кратос-Агро» зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій згідно умов цього Договору, ТОВ «Кратос-Агро» сплачує Банку пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Позивачем на підставі зазначеного пункту Кредитного договору за період прострочення погашення кредиту з 15.09.2015 до 12.03.2016 нарахована пеня у сумі 223278,90 грн., та за загальний період прострочення сплати відсотків з 06.05.2015 до 11.04.2016 пеня у загальній сумі 45980,07 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог), суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає нормам чинного законодавства (у т.ч. і вимогам частини 6 статті 232 ГК України), матеріалам справи та умовам Кредитного договору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відтак, суд вважає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а тому позов (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог) підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

За відсутності клопотання позивача питання про повернення судового збору, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, судом не розглядається.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кратос-Агро» (04070, м. Київ, вулиця Г.Сковороди/Волоська, будинок 7/9 літ. А/Б, ідентифікаційний код 34049803) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» (02098, м. Київ, Дніпровська набережна, будинок 13, ідентифікаційний код 24262992) 1029000 грн. (один мільйон двадцять дев'ять тисяч гривень) заборгованості за кредитом, 293307,26 грн. (двісті дев'яносто три тисячі триста сім гривень 26 копійок) заборгованості по процентам, 271316,97 грн. (двісті сімдесят одну тисячу триста шістнадцять гривень 97 копійок) пені, а також 23904,36 грн. (двадцять три тисячі дев'ятсот чотири гривні 36 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2016

СуддяСташків Р.Б.