Рішення

від 16.08.2016 по справі 913/687/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 серпня 2016 року Справа № 913/687/16

Провадження № 33/913/687/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Аксент ПлюсВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛугцентрокузВ» , м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 акціонерне товариство В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» , м. Сєвєродонецьк

про стягнення 580 300 грн 00 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Коротаєва А.С.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 06.06.2016;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: ОСОБА_3, представник за довіреністю №32/16 від 11.08.2016.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Аксент ПлюсВ» (новий кредитор відповідно до договору про відступлення прав вимоги б/н від 01.04.2016) звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В« ЛугцентрокузВ» (боржник у зобов'язанні) про стягнення заборгованості в сумі 580 300 грн 00 коп. за договорами на виконання робіт (укладеними між ОСОБА_1 акціонерним товариством В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» - первісним кредитором та боржником):

1) №02/12/2013 від 02.12.2013 в розмірі 32 800 грн 00 коп,

2) №02/2014 від 02.01.2014 в розмірі 342 000 грн 00 коп,

3) №03/2014 від 02.01.2014 в розмірі 205 500 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані належним виконанням робіт ОСОБА_1 акціонерним товариством В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» - надалі ПрАТ В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» (як виконавцем) за вказаними договорами, про що свідчать підписані між сторонами акти виконаних робіт. Однак, відповідач як замовник (Товариство з обмеженою відповідальністю В« Лугцентрокуз В» - надалі ТОВ В« Лугцентрокуз В» ) зобов'язань в частині своєчасного та повного проведення розрахунку з виконавцем за виконані роботи не виконав, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість в сумі 580 300 грн 00 коп., яка не була сплачена а ні первісному кредитору, а ні новому.

Несплата відповідачем заборгованості за вказаними договорами та набуття ТОВ В«Аксент ПлюсВ» (позивачем/новим кредитором) права вимоги у відповідності до укладеного договору про відступлення прав вимоги від 01.04.2016 стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.06.2016 було порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПрАТ В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» .

Відповідно до даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача є: м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 117 «А» (а.с.60-61).

Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньВ» від 26.11.2015 №835 - VIII, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У відповідності до інформації, розміщеній на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» , згідно Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 В«Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областяхВ» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до/з м.Луганськ.

За таких обставин, у відповідності до роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України в інформаційних листах від 05.06.2014 № 01-06/745/2014 В«Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України В«Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території УкраїниВ» , від 12.09.2014 №01-06/1290/14 В«Про Закон України В«Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операціїВ» (із відповідними змінами), з метою належного інформування відповідача як учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, судом розміщувались оголошення про час і місце судових засідань на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу В«Судова влада в УкраїніВ» в мережі Інтернет, про що свідчать роздруковані сторінки із сайту, наявні в матеріалах справи.

З метою повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань суд додатково намагався повідомити відповідача телефонним зв'язком. Однак, передати телефонограму за вказаним номером телефону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вдалося через відсутність зв'язку з абонентом, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми.

Також, процесуальні документи у справі з метою повідомлення відповідача направлялися на електронну адресу останнього (з якої відповідачем було направлено відзив на позовну заяву).

Таким чином, судом вжито всі необхідні заходи для належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14).

Однак, відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду спору не забезпечив участі повноважного представника у судових засіданнях.

Натомість на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.07.2016, в якому останній підтвердив укладення між сторонами договорів на виконання робіт, належне виконання ПрАТ В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» як виконавцем ремонтно-будівельних робіт, відсутність претензій у замовника щодо якості цих робіт, та не проведення розрахунку із виконавцем через скрутне фінансове становище підприємства, знаходження виробничої бази на території проведення антитерористичної операції.

Проте відповідач просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що як йому стало відомо про відступлення права вимоги за договорами новому кредитору ТОВ В«Аксент ПлюсВ» , останнім не було дотримано умови п.п.5, 7 договору (не надіслано письмового повідомлення боржнику про перехід права вимоги новому кредитору) , відповідно, за твердженнями відповідача, у позивача право вимоги щодо стягнення боргу може виникнути лише після оплати грошових коштів за відступлене право та надіслання відповідного повідомлення боржнику на виконання вказаних умов договору.

Також у відзиві відповідач вказав про неможливість забезпечення явки представника в судові засідання та просив розглянути справу на підставі наявних матеріалів справи, без участі його представника (а.с.90-92).

Від представника третьої особи, через канцелярію суду, надійшли письмові пояснення від 04.07.2016, в яких останній підтвердив укладення між сторонами вказаних договорів на виконання робіт та неналежне виконання відповідачем як замовником зобов'язань за вказаними договорами, зокрема, в частині проведення оплати виконаних робіт. Оскільки права вимоги в силу п.6 договору про відступлення права вимоги вважаються переданими позивачу з моменту підписання договору, і підтвердження даного факту не потребує підписання сторонами договору будь-яких додаткових документів (актів приймання-передачі, тощо), ТОВ В«Аксент ПлюсВ» , за твердженням третьої особи, є належним новим кредитором у зобов'язанні, який має право вимагати стягнення заборгованості з відповідача в судовому порядку.

Наразі, оскільки місцезнаходженням відповідача (боржника у зобов'язанні) є м. Луганськ, до якого тимчасово припинено доставляння поштової кореспонденції через проведення антитерористичної операції, надіслання відповідного повідомлення боржнику про заміну кредитора у зобов'язанні не представляється можливим. Водночас сам факт неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, за твердженнями третьої особи, не впливає на момент переходу прав та обов'язків кредитора. Отже, вважає позов заявленим обґрунтовано та таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, в поданих поясненнях третя особа просила здійснювати розгляд без участі його представника у зв'язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання (а.с.62-70), яке було відхилено судом згідно ухвали суду від 04.07.2016, з огляду на відсутність в матеріалах справи всіх документів, необхідних для розгляду спору та встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 04.07.2016, 19.07.2016, 03.08.2016 розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема за клопотанням представника позивача, у зв'язку з неявкою в судові засідання представників інших учасників та витребування додаткових документів необхідних для встановлення фактичних обставин справи. Ухвалою суду від 03.08.2016 також за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи до 22.08.2016 у відповідності до ст.69 ГПК України.

В судове засідання від 16.08.2016 прибули повноважні представники від позивача та третьої особи, відповідач не забезпечив участі свого представника в судовому засіданні, хоча був повідомлений належним чином.

Зокрема, представником позивача надані додаткові письмові пояснення від 15.08.2016 (а.с.131), згідно яких позивач підтвердив, що жодних платежів в рахунок погашення боргу за договорами на виконання робіт відповідачем на користь позивача на час розгляду спору не здійснювалося; з приводу дотримання сторонами вимог п.9.4. договорів (надання письмової згоди боржника на передачу прав та обов'язків за договорами третій особі - передача новому кредитору відповідної письмової згоди боржника новому кредитору під час укладення договору уступки права вимоги не здійснювалася ; за інформацією, наданою первісним кредитором (третьою особою) така згода боржником надавалася окремим листом від 18.03.2016 за вих.№18/03/16-1, проте встановити фактичне місцезнаходження даного документу на даний час не представляється можливим з огляду на фактичне місцезнаходження відповідача в м. Луганськ, а третьої особи - в м.Сєвєродонецьк; акт звірки наданий в минулому судовому засіданні, в якому станом на 29.02.2016 року (до укладення договору уступки між сторонами) вказана сума боргу менша 574500 грн, ніж сума 580300 грн, право вимоги на яку було передано позивачу в квітні 2016 року за договором уступки, є за твердженням позивача неналежним доказом, враховуючи те, що за договором було передано право вимоги на всю суму боргу 580300 грн та повідомлено про відсутність здійснених проплат щодо погашення боргу станом на час укладення договору.

Крім того, в поясненнях позивач вказав на визнання відповідачем у відзиві суми боргу саме в розмірі 580300 грн, водночас обставини, які визнаються сторонами можуть, за твердженням позивача не доказуватися, а тому з огляду на наявні в матеріалах справи докази та пояснення сторін, останній вважає за можливе розглянути спір по суті та прийняти законне судове рішення.

В судовому засіданні представником третьої особи (первісного кредитора) були надані усні та письмові пояснення, згідно яких: повідомлено суд про здійснення розслідування за фактом повідомлення щодо незаконного використання печатки підприємства ПрАТ В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» посадовими особами з метою підробки документів, направлення їх до державних установ та організацій, незаконного заволодіння первинними фінансовими документами, що призводить до завдання матеріальної шкоди підприємству; про відсутність даних про укладення відповідних договорів, реального виконання ремонтних робіт та укладення договору уступки права вимоги від 01 квітня 2016 року, звернення до боржника для отримання письмової згоди на передачу прав та зобов'язань третій особі; порушення справи про банкрутство відносно ПрАТ В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» , штучне створення заборгованості та передача прав вимоги впливатиме на провадження та призведе до банкрутства підприємства; за твердженням представника третьої особи угоди, що є предметом розгляду у даній справі слід вважати удаваними, про що додатково свідчить факт відсутності у позивача первинних документів(а.с.134-135).

За таких обставин, представник третьої особи просив відмовити в задоволенні позову.

Додатково представником позивача також через канцелярію суду було подано письмове клопотання про залишення позову на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України без розгляду, яке було підтримано в судовому засіданні, з огляду на те, що позивач не може надати суду витребувані ухвалою документи.

Згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Суд, розглянувши подане представником позивача клопотання, відхиляє його за безпідставністю, з огляду на встановлені під час розгляду спору обставини та зібрані у справі матеріали, які надають можливість вирішити спір по суті, а також з мотивів, наведених у рішенні суду.

У судовому засіданні 16.08.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугцентрокуз» (відповідач), як замовником, та ОСОБА_1 акціонерним товариством «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» (третя особа), як виконавцем, 02.12.2013 було укладено договір №02/12/2013 на виконання робіт (а.с. 32-34), 02.01.2014 - договір № 02/2014 на виконання робіт (а.с. 35-37), 02.01.2014 - договір № 03/2014 на виконання робіт (а.с. 38-40).

Згідно предмету укладених між сторонами договорів замовник доручив, а виконавець зобов'язався з власних матеріалів на власний ризик і в передбачений договором строк виконати ремонтно-будівельні роботи, а замовник обов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 2.2 договорів оплата за виконані роботи згідно п. 1.1.договру здійснюються безготівковим шляхом, протягом 15 діб з моменту підписання двостороннього акту виконаних робіт.

Позивач в обґрунтування власної позиції посилається на те, що ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4», як виконавцем, були виконані належним чином зобов'язання за договорами, проведені ремонтні роботи на загальну суму 580300 грн. 00 коп., що підтверджується актами про виконання робіт:

№360 від 30.12.2013 на суму 32800 грн 00 коп;

№13 від 30.01.2014 на суму 34250 грн 00 коп;

№30 від 26.02.2014 на суму 34250 грн 00 коп;

№50 від 26.03.2014 на суму 34250 грн 00 коп;

№70 від 29.04.2014 на суму 34250 грн 00 коп;

№107 від 24.06.2014 на суму 34250 грн 00 коп;

№87 від 28.05.2014 на суму 34250 грн 00 коп;

№12 від 30.01.2014 на суму 57000 грн 00 коп;

№29 від 26.02.2014 на суму 57000 грн 00 коп;

№49 від 26.03.2014 на суму 57000 грн 00 коп;

№69 від 29.04.2014 на суму 57000 грн 00 коп;

№106 від 24.06.2014 на суму 57000 грн 00 коп;

№86 від 28.05.2014 на суму 57000 грн 00 коп., які були підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств (а.с. 41-53).

Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаними договорами на виконання робіт, зокрема, в частині проведення своєчасного та повного розрахунку, за останнім утворився борг в сумі 580300 грн. 00 коп.

Зазначене, як вже зазначалося раніше, не заперечується відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву (а.с.90-92).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» (третя особа), як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксент Плюс» (позивач), як новим кредитором, 01.01.2016 було укладено договір про відступлення права вимоги (а.с. 54-56).

Відповідно до п. 1 вказаного договору первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до ТОВ «Лугцентрокуз», а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі 580300 грн. 00 коп. та набуває прав вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу прав вимоги та прав вимоги, які виникнуть в майбутньому за договорами на виконання робіт № 02/12/2013 від 02.12.2013, № 03/2014 від 02.01.2014 та № 02/2014 від 02.01.2014.

В п. 2 договору відступлення права вимоги сторонами було погоджено, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги оплати наданих послуг, сплати штрафних санкцій за основним договором у розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги.

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що станом на дату укладання цього договору загальна заборгованість боржника перед первісним кредитором за основним зобов'язанням становить 580300 грн. 00 коп., яка складається з:

- заборгованості за договором від 02.12.2013 № 02/12/2013 - 32800 грн. 00 коп.;

- заборгованості за договором від 02.01.2014 № 02/2014 - 342000 грн. 00 коп.;

- заборгованості за договором від 02.01.2014 № 03/2014 - 205500 грн. 00 коп.

Права вимоги за основним зобов'язанням є таким, що передані новому кредитору з моменту підписання даного договору, та підтвердження цього факту не потребує підписання сторонами будь-яких додаткових документів, актів приймання-передачі, і т.д. (п. 6 договору відступлення вимоги).

Як вбачається з матеріалів справи, саме вказану заборгованість в сумі 580300 грн було позивачем, як новим кредитором, на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги від 01.04.2016 заявлено до стягнення з відповідача за цим позовом.

Судом, підчас розгляду спору не приймається до уваги надана представником позивача копія акту звірки розрахунків, проведеної між ТОВ «Лугцентрокуз» (відповідачем) та ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4»(третьою особою) станом на 29.02.2016, яким підтверджується менша сума боргу в розмірі 574500 грн (ніж сума боргу, на яку було передано право вимоги позивачу в квітні 2016 року), з огляду на недотримання сторонами належної форми та змісту складання вказаного документу.

Відсутність в акті посилань на конкретний договір, за яким проводиться звірка розрахунків, без зазначення детального сальдо формування заборгованості та посад, прізвищ осіб, що підписали вказаний акт від імені підприємств, не створюють юридичних підстав для можливості використання вказаних даних в такому акті, зокрема, під час розгляду спору у даній справі (а.с.112).

Тим більше, жодна із сторін не підтвердила здійснення відповідачем часткових проплат на виконання зобов'язань за укладеними договорами на виконання ремонтних робіт, чи погашення боргу під час розгляду спору.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи предмет та зміст укладених між ТОВ В«ЛугцентрокузВ» та ПрАТ В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» договорів на виконання будівельно-ремонтних робіт № 02/12/2013 від 02.12.2013. № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014, суд дійшов висновку про те, що між сторонами укладено за своєю юридичною природою договори підряду.

У відповідності до положень ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст.879 Цивільного кодексу України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, як неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач в обґрунтування заявленої до стягнення з відповідача заборгованості посилається, зокрема, на несплату відповідачем, як замовником, заборгованості за вказаними договорами та набуття ТОВ В«Аксент ПлюсВ» (позивачем/новим кредитором) права вимоги у відповідності до укладеного договору про відступлення прав вимоги від 01.04.2016.

Статтею 510 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов договору про відступлення права вимоги від 01.01.2016 ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» відступило право вимоги на суму 580300 грн. 00 коп. за договорами № 02/12/2013 від 02.12.2013, № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014 новому кредитору - ТОВ «Аксент Плюс».

Докази сплати вказаної суми боргу відповідачем первісному чи новому кредитору в матеріалах справи відсутні, що також підтверджується відповідачем у відзиві.

В пунктах 5.1-5.3 договору сторонами було погоджено строки та порядок проведення розрахунку за відступлене право вимоги, зокрема встановлено, що новий кредитор сплачує первісному кредитору (за основним договором-1) кошти в українських гривнях в розмірі 32 800 грн 00 коп. без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору в строк до 01 квітня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора зазначений в цьому договорі.

За відступлення права вимоги за основним договором-2 новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 342 800 грн 00 коп. без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору в строк до 01 квітня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора зазначений в цьому договорі.

За відступлення права вимоги за основним договором-3 новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 205 500 грн 00 коп. без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору в строк до 01 квітня 2021 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора зазначений в цьому договорі.

В судових засіданнях представником позивача та у наданих письмових поясненнях позивачем підтверджено, що розрахунок між сторонами за договором відступлення прав вимоги станом на час розгляду спору не проводився, з огляду на встановлений строк проведення розрахунку до 01.04.2021 року.

В п.4 договору сторони визначили, що підстави виникнення прав вимоги до боржника (відповідача), на момент укладення договору підтверджено договорами № 02/12/2013 від 02.12.2013. № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014 та актами прийома-передачі виконаних робіт до них на загальну суму 580300 грн. 00 коп., які зокрема, повинні бути передані новому кредитору на виконання п.9 договору.

Натомість позивачем до позову були долучені лише копії вказаних документів. На вимогу суду в судовому засіданні для огляду представником позивача були надані лише примірники договорів № 02/12/2013 від 02.12.2013, № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014, які були отримані від первісного кредитора.

Суд звертає увагу на те, що з наданих суду для огляду примірників договорів вбачається, що від імені виконавця ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4», як сторони в договорах, були проставлені не живі (оригінальні) підписи та печатка підприємства, а перенесена ксерокопія, на відміну від належно оформленого реквізиту іншої сторони договорів - ТОВ В«ЛугцентрокузВ» (замовника/відповідача).

На запитання суду представник позивача зазначене пояснити не зміг, також на вимогу ухвали суду письмових пояснень щодо порядку укладення відповідних договорів між сторонами, їх підписання, та надання відповідних оригіналів документів учасники суду не представили.

Крім того, вимога суду щодо надання для огляду оригіналів актів прийому-передачі виконаних робіт за договорами позивачем також була залишена без виконання.

Іншої технічної, бухгалтерської та супроводжувальної документації до укладених договорів (враховуючи юридичну природу підрядних договорів укладених на виконання ремонтно-будівельних робіт), яка б визначала перелік ремонтних робіт, смету, етапи, строки, об'єкти, на яких виконувалися роботи, тощо, учасниками процесу також суду не представлено.

Зазначене не свідчить про належне виконання сторонами п.9 договору, згідно якого первісний кредитор зобов'язаний протягом десяти робочих днів з моменту укладення договору, передати новому кредитору за двостороннім актом приймання-передачі документи, які підтверджують його права за основним договором.

Як вбачається, в п. 6 договору сторони погодили, що відступлення прав вимоги за основним зобов'язанням є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання даного договору, та підтвердження цього факту не потребує підписання сторонами будь-яких додаткових документів, актів приймання-передачі, і т.д.

За таких обставин, доводи відповідача за відзивом про те, що право вимоги до боржника про виконання умов договорів № 02/12/2013 від 02.12.2013, № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014 в частині оплати має бути передано лише після здійснення оплати новим кредитором грошових коштів за відступлення права вимоги та надіслання повідомлення боржнику за умовами п.п. 5,7 договору, є безпідставними, оскільки спростовуються п. 6 договору про відступлення права вимоги.

Однак, надаючи правову оцінку, укладеному між ТОВ В«Аксент ПлюсВ» та ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» договору про відступлення прав вимоги від 01.04.2016 суд звертає увагу на зміст ст. 516 Цивільного кодексу України , згідно якої заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не передбачено договором або законом.

Як вбачається зі змісту вказаного договору, сторони погодили в п.2, що до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за основними договорами.

Новий кредитор зобов'язаний протягом семи робочих днів з моменту переходу до нього прав вимоги письмово повідомити про це боржника. Первісний кредитор не несе жодної відповідальності за будь-які негативні наслідки, які виникнуть чи можуть виникнути в зв'язку з тим, що новий кредитор не повідомив боржника про перехід прав вимоги згідно з умовами цього договору (п.7 договору).

Підписанням цього договору новий кредитор засвідчує, що він повідомлений первісним кредитором про те, що боржник не виконує свої зобов'язання за основними договорами. На момент укладання договору заборгованість боржника в судовому порядку не стягувалась; основні договори є дійсними та їх положення не оскаржувалися боржником та/або третіми особами; положення основних договорів не містять заборони на здійснення уступки первісним кредитором своїх прав на користь третіх осіб.

Проте, як було встановлено судом, ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» та ТОВ В«ЛугцентрокузВ» , укладаючи основні договори на виконання робіт № 02/12/2013 від 02.12.2013. № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014, в п.9.4. договорів встановили відповідне застереження, згідно якого жодна зі сторін не має права передавати свої права та зобов'язання за цим договором третій стороні без письмової згоди іншого учасника договору.

Отже, враховуючи вимоги ст.516 ЦК України та вказане застереження, наявне в договорах, укладення договору уступки права вимоги між ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» та позивачем правомірним було лише за умов надання відповідачем - ТОВ В«ЛугцентрокузВ» відповідної письмової згоди ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» на передачу прав кредитора іншій особі.

Однак, зазначені обставини, а ні ПрАТ «Лугцентрокуз імені ОСОБА_4» (первісний кредитор), а ні ТОВ В«ЛугцентрокузВ» (боржник) не підтвердили, відповідних доказів суду не надали.

Окремо суд звертає увагу на зміст п.10 договору, в якому позивач, як новий кредитор, підтвердив те, що підписанням вказаного договору уступки, він підтверджує, що ознайомлений з положеннями основних договорів з усіма додатками та додатковими угодами до них.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що останній не знав про наявність відповідних застережень в частині передачі прав та обов'язків сторони договору третій особі, та про те, що на час укладення договору уступки у такій редакції, без з'ясування питання щодо отримання письмової згоди від боржника на передачу прав новому кредитору, відображення цього факту в положеннях самого договору та долучення відповідного документу на підтвердження (у разі її отримання).

Враховуючи вищевикладене, ненадання позивачем в порушення вимог ст.33-34 ГПК України відповідних доказів на підтвердження факту отримання первісним кредитором (третьою особою) від відповідача письмової згоди на передачу прав та обов'язків за договорами на виконання робіт згідно п.9.4. договорів, доказів існування листа від 18.03.2016 №18/03/16-1 та надання відповідачем в ньому такої згоди, а також те, що а ні відповідач, а ні третя особа не підтвердили зазначені обставини, суд визнає посилання позивача на вказаний лист безпідставними та до уваги не приймає.

Натомість, суд зауважує про те, що під час розгляду спору боржник (відповідач) у наданому відзиві вказував про те, що йому тільки стало відомо про укладення між сторонами договору уступки прав вимоги , і останній заперечує проти задоволення позову про стягнення боргу оскільки в порушення п.7 договору уступки позивачем, як новим кредитором, не було письмово повідомлено боржника про відступлення права вимоги (а.с.90-92).

Також первісний кредитор (третя особа) в наданих письмових поясненнях вказав про те, що не надсилав повідомлення відповідачу про заміну кредитора у зобов'язанні, з огляду на утруднення доставки поштової кореспонденції за місцезнаходженням відповідача , водночас, як стверджує первісний кредитор, неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не впливає на момент переходу прав та обов'язків кредитора та не обмежує прав позивача як нового кредитора (а.с.68-70).

Зазначене додатково свідчить про те, що первісний кредитор на виконання вимог п.9.4. договорів не звертався до відповідача та не отримував письмової згоди на передачу прав та зобов'язань за договорами на виконання робіт, а відповідач - відповідної письмової згоди не надавав.

За таких обставин суд дійшов висновку про помилковість доводів позивача та третьої особи щодо правомірності укладення договору уступки прав вимоги за вказаними договорами, про те, що положення основних договорів не містять заборони на здійснення уступки первісним кредитором своїх прав на користь третіх осіб. Сторони безпідставно не врахували наявність встановленого сторонами застереження в п.9.4. договорів № 02/12/2013 від 02.12.2013. № 02/2014 від 02.01.2014 та № 03/2014 від 02.01.2014, укладення договору без згоди відповідача суперечить вимогам ст. 516 Цивільного кодексу України та умовам укладених договорів, за якими передавалося право вимоги позивачу.

Підпунктом 2.3 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» передбачено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені судом обставини під час розгляду спору, суд вважає за необхідне за власною ініціативою визнати недійсним з моменту його укладення договір про відступлення прав вимоги від 01.04.2016, який укладений між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Лугцентокуз ім. С.С. Монятовського» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксент Плюс», оскільки договір від 01.04.2016 визнається господарським судом недійсним, відтак він не може створювати жодних юридичних наслідків для сторін.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 580300 грн 00 коп. визнається обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В позові слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд виходить з наступного.

Позивачем при зверненні з позовом до суду було заявлено вимогу майнового характеру (про стягнення грошових коштів у сумі 580300 грн 00 коп.) та сплачено судовий збір в сумі 8704 грн 50 коп. у відповідності до ставки встановленої ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Підпунктом 3.17.3 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачено, що визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

Оскільки судом під час розгляду спору за власною ініціативою в порядку п.1 ч.1 ст.83 ГПК України додатково розглянуто немайнову вимогу (про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 01.04.2016), тому судовий збір з розглянутої позовної вимоги в сумі 1378 грн 00 коп. слід покласти також на ПрАТ «Лугцентокуз ім. С.С. Монятовського» та ТОВ «Аксент Плюс» порівну у розмірі 689 грн 00 коп., згідно приписів ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 82, п.1 ч.1 ст.83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В порядку п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України визнати недійсним з моменту його укладення договір про відступлення прав вимоги від 01.04.2016, який укладений між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Лугцентокуз ім. С.С. Монятовського» (93400 Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський, буд.30/1, оф.101, індефікаційний код 13392898) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксент Плюс» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 14-16, індефікаційний код 40128699).

2. В позові Товариству з обмеженою відповідальністю В«Аксент ПлюсВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛугцентрокузВ» , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 акціонерного товариства В«Лугцентрокуз ім. С.С. МонятовськогоВ» , про стягнення 580300 грн 00 коп. відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.08.2016.

Суддя О.В. Драгнєвіч