Ухвала

від 16.08.2016 по справі 815/5432/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5432/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Осавуляк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31.08.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибницька Ферма "Акватоп" звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 16.10.2014 року № 0000901505.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року адміністративний позов ТОВ "Рибницька Ферма "Акватоп" задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Відповідач зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається на те, що надані до перевірки податкові накладні, які отримані від ТОВ «НИКОТЕК», ТОВ «НЕРАСОФТ» мають юридичну дефектність, що не дозволяє формувати дані податкового обліку, оскільки перевірками вказаних контрагентів позивача в першому та другому ланцюгах постачання встановлено відсутність реальності здійснення ними фінансово-господарської діяльності. Зазначене, на думку відповідача, призвело до завищення ТОВ "Рибницька Ферма "Акватоп" податкового кредиту в січні, березні, вересні, листопаді та грудні 2013 року.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволені позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.09.2014 року по 01.10.2014 року державною податковою інспекцією у Приморському районі ГУ Міндоходів в Одеській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РИБНИЦЬКА ФЕРМА «АКВАТОП» щодо законності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за січень 2014 року згідно із затвердженим планом перевірки.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 08.10.2014 року №5475/15-53-15-514/34995070, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.2014 року №0000901505, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 171 773 грн.

В ході проведення перевірки, податковим органом було встановлено порушення ТОВ «Рибницька Ферма «Акватоп» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що виразилось у завищені від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в січні 2013 року на 37000 грн., в березні 2013 року на 74000 грн., в вересні 2013 року на 14907 грн., в листопаді 2013 року на 22933 грн. та в грудні 2013 року на 22933 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в січні 2014 року на суму 171773 гривень.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Рибницька Ферма «Акватоп» оскаржило його до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Рибницька Ферма «Акватоп», зважаючи на наступне:

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що згідно з поданою позивачем до ДПІ податковою декларацією з ПДВ за січень 2014 року (вх. № 9008371911 від 19.02.2014) з додатками залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, відображене у рядку 24 податкової декларації, складає 1504803 грн.

Відповідно додатку 2 до декларації «Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» залишок від'ємного значення ПДВ сформована по податковим періодам з жовтня 2011 року по грудень 2013 року.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у жовтні-грудні 2011 року, січні, лютому, квітні-грудні 2012 року, січні-грудні 2013 року та січні 2014 року є будівництво основних фондів (басейнів для розведення риби), придбання необхідного обладнання та корму для здійснення діяльності, пов'язаної із вирощуванням осетрових риб.

При цьому, перевіркою правомірності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків з бюджетом та показників, відображених у декларації з ПДВ за січень, березень, вересень, листопад та грудень 2013 року (з додатками) встановлено, що позивачем було сформовано показник рядку 10.1 Декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних на загальну суму ПДВ 171773 грн., виписаних платниками податків: ТОВ «НИКОТЕК» (код за ЄДРПОУ 38247720) на загальну суму ПДВ 111000 грн. та ТОВ «НЕРАСОФТ» (код за ЄДРПОУ 38458452) на загальну суму ПДВ 60773 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено, що в січні та березні 2013 року платником податків ТОВ «НИКОТЕК» (продавець) на підставі договору №11/9 від 11.09.2012 року було здійснено поставку товару «Гровер для осетра Естелла» позивачеві (ТОВ «РИБНИЦЬКА ФЕРМА «АКВАТОП» (покупець)), у зв'язку із чим були виписані податкові накладні на адресу позивача, на загальну суму ПДВ 111000 грн. Вказані податкові накладні відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В свою чергу, як встановлено податковим органом, у вересні, листопаді та грудні 2013 року платником податків ТОВ «НЕРАСОФТ» (продавець) на підставі договору №01/20 від 20.09.2013 року було здійснено поставку товару: «Гровер для осетра Естелла» позивачеві (ТОВ «РИБНИЦЬКА ФЕРМА «АКВАТОП» (покупець)), у зв'язку із чим були виписані податкові накладні на користь позивача, які відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних на загальну суму ПДВ 60773 грн.

Однак, за наслідками проведеної перевірки вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Никотек», ТОВ «Нерасофт» Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області дійшла висновку про те, що вони мають ознаки безтоварних.

Так, в акті перевірки податковий орган посилався на те, що фахівцями ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ГУ Міндоходів були здійснені заходи щодо проведення перевірки платника податків ТОВ «Никотек» та ТОВ «Нерасофт».

За результатами вказаних заходів складено акти:

- від 01.09.2014р. №371/14-03-22-08/38247720 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НИКОТЕК» (код за ЄДРПОУ 38247720) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками ТОВ «АНТАРЕЛЬ» (код за ЄДРПОУ 36620504) за січень 2013 року, ПП «МОТОВЕЛО» (код за ЄДРПОУ 35658909) за березень 2013 року та контрагентами-покупцями»;

- від 05.03.2014р. №109/14-03-22-08/38458452 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЕРАСОФТ» (код за ЄДРПОУ 38458452) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками за період листопад, грудень 2013 року та контрагентами-покупцями»,

- від 18.04.2014р. № 180/14-03-22-08/38458452 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НЕРАСОФТ» (код за ЄДРПОУ 38458452) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками за період квітень-жовтень 2013 року та контрагентами-покупцями» відповідно, до висновків якого, неможливо підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «НЕРАСОФТ» та його контрагентами за вказані періоди. Також, відповідно до бази даних «Податковий блок» ТОВ «НЕРАСОФТ» (код за ЄДРПОУ 38458452), має стан платника - 65 (ПЛАТНИК З НАСТУПНОГО РОКУ (ОСНОВНЕ МІСЦЕ ОБЛІКУ)

Відповідно до висновків вказаних актів, відсутня можливість підтвердити факт реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «НИКОТЕК» та його контрагентами, а також між ТОВ «НЕРАСОФТ» та його контрагентами за вказані періоди.

Також, відповідно до бази даних «Податковий блок» ТОВ «ТОВ «НИКОТЕК» має стан платника - 16 (ПРИПИНЕНО (ЛІКВІДОВАНО, ЗАКРИТО)), а ТОВ «НЕРАСОФТ» - має стан платника - 65 (ПЛАТНИК З НАСТУПНОГО РОКУ (ОСНОВНЕ МІСЦЕ ОБЛІКУ).

Податковий орган посилався на те, що згідно з базою даних «Податковий блок» у ТОВ «НИКОТЕК» та ТОВ «НЕРАСОФТ» відсутні необхідні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортні засоби, торгівельне обладнання та інші основні фонди (за відомостями декларацій на прибуток), що ставить під сумнів факти здійснення цими суб'єктами господарювання господарських операцій.

Крім іншого податковий орган посилався на протоколи допита свідків б/н від 25.12.2014 року директора та засновника ТОВ «НИКОТЕК» ОСОБА_3 та б/н від 03.11.2014 року директора та засновника ТОВ «НЕРАСОФТ» ОСОБА_4, які надали покази про те, що фінансово-господарську діяльність не здійснювали, а зареєстрували підприємства на свої імена за грошову винагороду.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2015 року ОСОБА_4 також визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.205 Кримінального кодексу України.

З огляду на викладене, ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилалась на те, що в ході проведеного аналізу інформації, наявної в ДПІ по вказаним підприємствам, встановлено штучне формування податкового кредиту третім особам (Покупцям) та сприяння в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету (можливі втрати бюджету) у відповідних періодах, а саме: в січні, березні, вересні, листопаді та грудні 2013 року.

Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «Рибницька Ферма «Акватоп» завищено податковий кредит в січні, березні, вересні, листопаді 2013 року та в грудні 2013 року на загальну суму 171773 грн. у зв'язку з неправомірним його формування по операціям, які не мали реального характеру та є безтоварними та на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Никотек» та ТОВ «Нерасофт», які мають юридичну дефектність.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, з огляду наступного.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1-200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті/перерахуванню до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного/податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного/податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно: до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 ПКУ якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодів постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибницька ферма "Акватоп" мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Никотек» та ТОВ «Нерасофт».

Так, 20.09.2013 року між ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп" та ТОВ «Нерасофт» був укладений договір №01/20, згідно якого ТОВ «Нерасофт» (Постачальник) зобов'язувалось на умовах, передбачений вказаним Договором, поставити, а Покупець ("Рибницька ферма "Акватоп") прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності, іменовані надалі «Товар».

Відповідно до п. 2 цього Договору перехід права власності і ризику випадкової загибелі або пошкодження товару відбувається в момент передачі товару. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника або транспортом Покупця за домовленістю сторін.

На виконання умов означеного договору, ТОВ «Нерасофт» у вересні, листопаді та грудні 2013 року поставило на адресу позивача товар: «Гровер для осерта Естелла».

У підтвердження здійснення вказаної поставки товару позивачем були надані до суду наступні первинні документи: податкові накладні - №41 від 20.09.2013 року на суму з ПДВ 59440,00 грн., ПДВ - 14906, 68 грн., № 118 від 20.11. 2013 року на суму з ПДВ - 137600,00 грн., ПДВ - 22933, 33 грн., №31 від 05.12.2013 року на суму з ПДВ 137600,00 грн., ПДВ - 22933,33 грн., видаткові накладні.

В свою чергу, 11.09.2012 року між позивачем та ТОВ «Никотек» був укладений договір №1/9, згідно якого ТОВ «Никотек» (Постачальник) зобов'язувалось на умовах, передбачених вказаним Договором, поставити, а Покупець (ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп") прийняти і оплатити товарно-матеріальні цінності, іменовані надалі «Товар».

Відповідно до п. 2 вказаного Договору визначено, що перехід права власності і ризику випадкової загибелі або пошкодження товару відбувається в момент передачі товару. Поставка товару здійснюється транспортом Постачальника або транспортом Покупця за домовленістю сторін.

У підтвердження виконання умов вказаного договору, та поставку товариством з обмеженою відповідальністю «Никотек» товару «Гровер для осетра Естелла», позивачем були надані первинні документи: податкові накладні №286 від 29.01.2013 року на суму з ПДВ 222000,00 грн., ПДВ - 37000,00 грн., №14 від 04.03.2013 року на суму з ПДВ - 444000,00 грн., ПДВ - 74000,00 грн.

На підставі вказаних податкових накладних, виписаних ТОВ «Нерасофт» та ТОВ «Никотек» позивачем було сформовано податковий кредит, та в подальшому задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за вказаний період.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ст. 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

У підтвердження виконання умов вказаних договорів та реальності здійснюваних господарських операцій ТОВ «Рибницька ферма «Акватоп» були надані первинні документи, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В свою чергу, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях, фактичне порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем встановлено не було.

Так, висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та розглядуваними в акті перевірки контрагентами не ґрунтуються на належному самостійному дослідженні податковим органом обставин укладання договорів між позивачем та ТОВ «Нерасофт» та ТОВ «Никотек», предметів даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочину, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів акт перевірки не містить.

Такого висновку ДПІ у Приморському районі м. Одеси дійшла на підставі податкової інформації, отриманої від іншого податкового органу, а саме акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Никотек»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків контрагентами-постачальниками, а також актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Нерасофт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків контрагентами-постачальниками.

Колегія суддів зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість (добросовісного платника податку) права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови віднесення сум до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податкове законодавство України не передбачає обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

З огляду на зазначене, платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

В даному випадку, ДПІ у Приморському районі м. Одеси не було надано доказів того, що по спірним операціям між позивачем та його контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, посилання контролюючого органу в акті перевірки на безтоварний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджені жодними доказами, а навпаки, спростовуються наданими позивачем первинними документами.

Крім того, висновки про нереальність операцій податковий орган зробив на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що складання актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача свідчить про те, що співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів контрагентів ТОВ "Рибницька ферма "Акватоп"

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання податкового органу на вироки Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.04.2015 року (справи №490/634/15-к, 490/312/15-к), з огляду на відсутність відомостей про набрання ними законної сили, в тому числі і в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що унеможливлює посилання на обставини, встановлені в цих судових актах, в контексті суджень про правові наслідки дій осіб, щодо яких ухвалені ці вироки, згідно із ч.4 ст.72 КАС України.

Будь-яких інших доказів порушення норм чинного законодавства, а саме приписів Податкового кодексу України з боку позивача, податковим органом також до суду надано не було.

Всі надані позивачем первинні документи у своїй сукупності свідчать про те, що здійснювані між позивачем та ТОВ «Нерасофт» та ТОВ «Никотек» господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту і діловій меті, а отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що позивачем було доведено суду наявність всіх необхідних умов для віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару, наявності податкових накладних на підтвердження придбання такого товару, сплати відповідної суми ПДВ.

Враховуючи все вище викладене, висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовуються встановленими під час розгляду даної справи обставинами, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв