Постанова

від 15.08.2016 по справі 922/1567/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2016 р. Справа № 922/1567/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2036Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 12 липня 2016 року по справі №922/1567/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«ВІК ХІТЛАЙНВ» , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Впроваджувальний центр В« 1С-РАРУС ХАРКІВВ» , м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 64944 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 липня 2016 року по справі №922/1567/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмежено відповідальністю "Впроваджувальний центр "1С-РАРУС ХАРКІВ" (61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 9-А; код ЄДРПОУ 38772650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК "ХІТЛАЙН", м. Харків (61140, м. Харків, пр-т Гагаріна, буд. 56; код ЄДРПОУ 37999261) - суму передплати в розмірі 64 944,00 грн. та 1378,00 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняти нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позову.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції змінити частково, зазначивши в мотивувальній частині рішення, що договір №28873-ВН1 від 22.05.2015 року вважається не укладеним (таким, що не відбувся), в іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх у засіданні суду представників позивача та відповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 22 травня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІК "ХІТЛАЙН" (позивач, замовник) та Товариство з обмежено відповідальністю "Впроваджувальний центр "1С-РАРУС ХАРКІВ" (відповідач, виконавець) попередньо узгодили проект укладення Договору №28873-ВН1 (Договір).

Відповідно до умов вказаного проекту Договору позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання по наданню послуг із впровадження програмного продукту В« 1С: Предприятие 8. Управление производственным предприятиемВ» в частині виробничого обліку відповідно до доданого кошторису - специфікації (послуги або проект).

Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх відповідно до умов даного Договору.

Судом у рішенні зазначено, що сторони домовились про те, що відповідач починає роботу по розробці програмного продукту протягом двох днів після надходження передоплати на банківський рахунок відповідача, що також передбачено у п. 2.1. Договору: оплата послуг виконавця, якщо інше не встановлено додатковим угодами, здійснюється замовником шляхом переказу коштів на банківський рахунок виконавця наступним чином:

- Передоплата 32 472,00 грн у строк до 29.05.2015 року;

- Передоплата 32 472,00 грн у строк до 29.06.2015 року;

- Решта 32 472,00 грн - у строк 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання послуг.

На виконання досягнутих попередніх домовленостей позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 32472,00 грн. згідно платіжного доручення №5111 від 28.05.2015 року та 32472,00 грн. згідно платіжного доручення №6774 від 30.06.2015 року (копії в матеріалах справи), що також не заперечується відповідачем.

Позивач зазначив, що під час обговорення істотних умов Договору, про кількість та функціональне призначення програмного продукту, строки, необхідні відповідачу для виконання замовлення, та вартість всіх робіт, сторони не дійшли згоди.

Відповідач зазначив, що ТОВ "ВІК "ХІТЛАЙН" повинно буде сплачувати не розроблений програмний продукт, а робочі години, які буде проводити в приміщенні позивача працівник відповідача.

Однак, така позиція відповідача суперечить попереднім домовленостям, оскільки Позивач замовляв кінцевий продукт - програмний продукт В« 1С: Предприятие 8. Управление производственным предприятиемВ» в частині виробничого обліку, а не години, які буде проводити представник відповідача у приміщенні позивача.

Позивач, в свою чергу, за допомогою замовлених додаткових звітів та модернізованої системи виробничого обліку розраховував на оптимізацію обліку ТМЦ, виробничо-технологічних зв'язків, обліку руху виробничих завдань та заказів на виробництво, оптимізацію обліку списання комплектуючих та відстеження їх на усіх стадіях виробничого процесу.

Тобто, відповідачем не виконана жодна із задач, поставлених за кошторисом до проекту договору, який був предметом обговорення, внаслідок чого, не був підписаний акт прийому - передачі предмету Договору, тобто фактично відсутній факт передачі програмного продукту.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 18 квітня 2016 року на адресу Товариства з обмежено відповідальністю "Впроваджувальний центр "1С-РАРУС ХАРКІВ" було направлено лист за №230 з вимогою про повернення 64944,00 грн.

Проте, зазначені вимоги залишились відповідачем без відповіді, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом своїх інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Матеріали справи підтверджують укладення сторонами Договору шляхом обміну листами, електронними листами (проект договору, рахунки на оплату, укладення додаткової угоди до Договору №28873-ВН1 від 22 травня 2015 року) та вчиненням дій щодо прийняття його умов (здійснення попередньої оплати).

Даний Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до приписів статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що між ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» та ТОВ ВЦ « 1С-РАРУС ХАРКІВ» була досягнута лише попередня домовленість про підписання угоди, згідно якої відповідач зобов'язався виготовити та встановити програмний продукт: « 1С; Предприятие 8. Управление производственним предприятием» в частині виробничого обліку. Однією з істотних умов, на яких наголошував відповідач, була попередня часткова оплата, без якої відповідач не розпочинав роботи.

У зв'язку з чим, позивач перерахував кошти на рахунок відповідача.

Відповідач, без будь-яких правових, підстав вважає передплату, здійснену ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН, конклюдентною дією позивача та підтвердженням, цим самим, позивачем умов договору.

Конклюдентна дія - дія особи, яка є вираженням його волі встановити правовідносини, (в т.ч. здійснити угоду), але не у формі усної чи письмової поведінки, а безпосередню дією, за якою можна вважати висновок про такий намір. Угоди, які здійснюються шляхом конклюдентних дій, часто виконуються одночасно з їх здійсненням (зокрема в роздрібній торгівлі чи наданні послуг пасажирських перевезень).

Однак, це може бути застосоване до взаємовідносин між позивачем та відповідачем в даному випадку.

У відповідності до попередньої домовленості, відповідач за договором зобов'язався виготовити для ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» програмний продукт з урахуванням специфіки бухгалтерського обліку виробничого процесу на підприємстві.

Для виконання такої роботи вимагалось: певний часовий період, погодження специфіки бухгалтерського обліку замовника робіт з можливостями програмного продукту; перевірка якості виготовленого програмного продукту шляхом складання актів виконаних робіт, які повинні підписуватися обома сторонами; специфікація до договору, в якій сторони повинні були погодити об'єм програмного продукту, його вартість; порядок розрахунків за договором.

Перелік цих умов свідчить про те, що дану угоду неможливо було здійснити шляхом вчинення конклюдентних дій, так як сторони до підписання повинні були погодити перелік питань.

ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» зазначає, що відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу

України та ст. 181 Господарського кодексу України договір від 22.05.2015 року, на який посилається відповідач не може вважатися укладеним із-за відсутності між позивачем та відповідачем договірного правовідношення та відповідного правового результату.

Окрім того, договір не підписаний жодною із сторін.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди по всім істотним умовам договору. Істотними умовами договору є умови щодо предмету договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, стосовно яких за заявою хоча б однієї із сторін може бути досягнута згода.

У відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України в разі, якщо сторони не досягли згоди по всім істотним умовам господарського договору, таких договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідач стверджує, що ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН» зобов'язане сплатити винагороду не за конкретний результат роботи (виготовлення програмного продукту, визначеного кошторисом-специфікацією), а здійснити погодинну оплату за час знаходження його працівників в бухгалтерії ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН».

В обґрунтування такого висновку відповідач посилається на листи, надані

йому ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ОРБІС-Т», в яких зазначається, що вартість виконаних ними у 2015 році робіт з впровадження програмних продуктів, складала від 240 до 300 грн. за одну годину роботи, не вказуючи, при цьому, які саме були проведені роботи та який програмний продукт впроваджувався цими суб'єктами.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України та ст. 190 Господарського кодексу України ціна в договорі на усі види продукції (робіт, послуг), за виключенням тих, на які встановлені державні ціни, встановлюються за домовленістю сторін, тобто ціни є вільними та визначаються суб'єктами господарювання за погодженням сторін.

Втім, вказані листи не мають доказової сили, оскільки ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «ОРБІС-Т» не є учасниками даного судового процесу.

Посилання відповідача на той факт, що знаходження його представника в бухгалтерії ТОВ «ВІК «ХІТЛАЙН», згідно аркушів обліку робочого часу №№ 1-7 до договору № 07502-ВН1, є доказом виконання робіт, передбачених кошторисом-специфікацією до договору № 28873 - ВН1, на думку колегії суддів, є хибними, оскільки кінцевої мети, з якою укладався проект спірного договору, а саме, виготовлення відповідачем для позивача програмного продукту « 1С; Предприятие 8. Управление производственным предприятием» так і не було досягнуто.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних доказів виконання зобов'язань, акт здачі-приймання послуг, підписаний сторонами договору у матеріалах справи відсутній, суд дійшов правомірного, на думку судової колегії, висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК "ХІТЛАЙН" підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення місцевого суду немає.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 липня 2016 року по справі №922/1567/16 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 22.08.2016 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Хачатрян В.С.