Ухвала

від 25.08.2016 по справі 758/1168/16-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

№ 5 5780 ск 16

Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянула в судовому засіданні 25 серпня 2016 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2016 року щодо ОСОБА_4 .

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Цмівка Шепетівського району Хмельницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 191 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього певних обов`язків.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2016 року вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду, ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 2 липня 2014 року, працюючи експедитором підрозділу № 4 ТОВ «Ростава», будучи матеріально відповідальною особою, вчинив привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні, чим заподіяв шкоду ТОВ «Ростава» на суму 24008 грн. 60 коп.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимого кримінального процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м`якості. При цьому посилається на ту обставину, що місцевим судом не враховано у повній мірі особу засудженого та обставини вчинення злочину, безпідставно не застосовано до засудженого додаткового покарання, яке визначене санкцією ч. 1 ст. 191 КК України. Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, не навів підстав з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою, не усунув порушення допущені судом першої інстанції та залишив вирок місцевого суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення щодо засудженого загальних засад призначення покарання, а саме не застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Як убачається з наданих суду касаційної інстанції копій судових рішень, суд обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання ОСОБА_4 , призначаючи йому покарання у виді позбавлення волі та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, виходив з того, що засуджений вчинив злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації за якими характеризується позитивно, працює, не перебуває на обліку лікарів нарколога та психіатра. Одночасно судом враховано й конкретні обставини кримінального провадження. Обставиною, яка пом`якшує покарання засудженому, судом визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання засудженому, в ході судового розгляду не встановлено.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, але за умови здійснення за ним контролю з боку кримінально-виконавчої інспекції на підставі статей 75, 76 КК України, а також без призначення додаткового покарання.

При розгляді апеляції прокурора, суд апеляційної інстанції перевірив доводи скарги, аналогічні доводам викладеним у касаційній скарзі, належним чином вмотивував своє рішення з наведенням докладних мотивів з яких апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення а вирок місцевого суду без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. ст. 75, 76 КК України відповідає вимогам закону, а покарання, за своїм видом та розміром в даному конкретному випадку, без призначення додаткового покарання, є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2016 року щодо ОСОБА_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3