Ухвала

від 17.08.2016 по справі 215/8502/13-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

17 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Кафідової О.В., Савченко В.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договорів недійсними, стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 12 березня 2010 року вона уклала з Дочірнім підприємством «Аурум» (далі - ДП «Аурум») договір № 001023, предметом якого є надання позивачу консультаційних послуг щодо можливості придбання на її користь товарів широкого асортименту на умовах договору, додатку № 1 («Програма діяльності ПРИВАТ-ПЛЮС») та додатку № 2 (анкетні дані партнера) до нього, що укладаються (підписуються) замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» (далі - ТОВ «Компанія «Приват-Плюс») .

Вартість послуг, зазначених в пунктах 1.2., 1.2.1., 1.2.2. за договором від 12 березня 2010 року № 001023 становила 9 000 грн, які були сплачені нею на рахунок ДП «Аурум».

12 березня 2010 року позивач уклала з ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» договір № 001023, предметом якого є надання позивачу послуг щодо придбання товару, зазначеного в додатку № 2 до цієї угоди, на умовах програми діяльності Приват-Плюс, що є додатком № 1 до цієї угоди.

Відповідно до додатку № 2 договору від 12 березня 2010 року № 001023, позивач повинна була сплачувати щомісячний загальний платіж 685 грн 56 коп., для придбання транспортного засобу.

На рахунок ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» позивачем було сплачено 75 571 грн 60 коп. Останній платіж було внесено у вересні 2013 року.

Позивач вважає, що на час укладання договорів відповідачі не мали на те законних підстав, оскільки згідно з наданим відповідачем - ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» копії свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, ТОВ «Компанія «Приват Плюс» лише 08 грудня 2011 року було внесено до Державного реєстру фінансових установ та відповідно з цієї дати отримало статус фінансової установи.

Посилаючись на те, що вчиняючи правочини, на які відповідачі не мали права, вони ввели в оману позивача з відповідними наслідками, зазначеними в ст. 227 ЦК України, позивач просила визнати недійсними договори укладені між позивачем та відповідачами з моменту їх укладення, стягнути з відповідача - ТОВ «Компанія «Приват-Плюс»: 75 571 грн 60 коп., сплачених за договором від 12 березня 2010 року № 001023, 919 грн 22 коп. - витрат, пов'язаних зі сплатою платежів, 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати в розмірі 1 600 грн; з відповідача - ДП «Аурум» 9 000 грн сплачених коштів за договором від 12 березня 2010 року № 001023, 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати 1 200 грн.

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2015 року позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «АУРУМ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договорів недійсними, про стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту укладення договір № 001023 від 12 березня 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та Дочірнім підприємством «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» .

Визнано недійсним з моменту укладення договір № 001023 від 12 березня 2010 року укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» .

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_4 9 000 грн, сплачених коштів за договором № 001023 від 12 березня 2010 року, укладеним між ОСОБА_4 та Дочірнім підприємством «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_4 75 571 грн 60 коп. - сплачених по договору коштів та 919 грн 22 коп. витрат, пов'язаних зі сплатою платежів, а всього - 76 490 грн 82 коп.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_4 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_4 1 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1 200 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1 600 грн.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн 60 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави судовий збір в розмірі 764 грн 91 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року, заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 20 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», Дочірнього підприємства «Аурум» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання договорів недійсними, стягнення сплачених коштів та відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзіОСОБА_4 просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд, виходив з того, що відповідач здійснював підприємницьку діяльність з адміністрування фінансових послуг коштів легітимно, оскільки вона не була заборонена Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» на час укладання спірного договору.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що на час укладання договорів від 12 березня 2010 року № 001023, відповідачі вели нелегітимну підприємницьку діяльність без відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, а свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» було видано лише 08 грудня 2012 року, не спростовують висновків суду про те, що на час укладання договорів отримання ліцензії для надання послуг, що є предметом договору законом не вимагалось.

Так, на дату укладання договору Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року № 3462-1У, яким внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, не був чинним, а відтак законом не було передбачено отримання суб'єктом господарської діяльності ліцензії на цей вид діяльності.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Ю.Г. Іваненко О.В. Кафідова В.О. Савченко