Ухвала

від 23.08.2016 по справі 433/704/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 433/704/16-ц

Провадження № 22ц/782/620/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Романченка В.О.

суддів: Украінцевої Л.Д., Лозко Ю.П.

за участю секретаря- Подрябінкіна Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Св. Георгій» на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 22 червня 2016 року за заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Селянського фермерського господарства «Марс» до Фермерського господарства «Св. Георгій», приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочки Ельвіри Георгіївни, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 про визнання договорів оренди землі недійсними, визнання договорів оренди землі поновленими,

в с т а н о в и л а :

СФГ «Марс» звернулося до суду із позовом до ФГ «Св. Георгий», приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочки Ельвіри Георгіївни, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, в якому ставило питання про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених в 2016 році між ФГ «Св. Георгий» та кожним із вказаних вище орендодавців -відповідачів,а також про визнання поновленими на попередніх умовах договорів оренди землі від 23.02.2006 року, 01.08.2006 року, 09.02.2009 року, укладених між СФГ «Марс» та зазначеними власниками земельних ділянок, розташованих на території Рознасіївської сільської ради Троїцького району Луганської області. Вказані договори були зареєстровані у встановленому законом порядку.

У квітні 2016 року на початку весняних польових робіт СФГ «Марс» отримало від ФГ «Св. Георгій» повідомлення про те, що орендодавці ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 уклали договори оренди вказаних земельних ділянок з ФГ «Св. Георгій».

СФГ «Марс» вважає, що укладені між зазначеними орендодавцями та ФГ «Св.Георгій» договори оренди земельних ділянок слід визнати недійсним, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства перехід права власності на орендовану земельну ділянку до нового власника не є підставою для розірвання договору оренди, укладеного з попереднім власником, і до моменту укладення договорів з ФГ. «Св.Георгій» вказані орендодавці повинні були вирішити питання про розірвання договорів оренди, укладених 23.02.2006 року, 01.08.2006 року, 09.02.2009 року між СФГ «Марс» та ними.

Одночасно СФГ «Марс» подало заяву про вжиття заходів забезпечення позову і ставило питання про заборону орендодавцям та ФГ «Св. Георгій» вчиняти будь-які дії щодо вказаних земельних ділянок виконувати на них будь-які роботи та чинити будь-які перешкоди СФГ «Марс» у вирощуванні та збиранні врожаю на цих ділянках.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 22.06.2016 року заява СФГ «Марс» про забезпечення позову була задоволена і відносно відповідачів - орендодавців та ФГ «Св. Георгій» були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок, виконувати будь-які роботи на земельних ділянках та чинити будь-які перешкоди СФГ «Марс» у вирощуванні та збиранні врожаю 2016 року на цих земельних ділянках.

На вказану ухвалу суду ФГ «Св. Георгій» подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви СФГ «Марс» щодо забезпечення позову. При цьому апелянт посилається на необґрунтованість ухвали та порушення судом норм процесуального права, зокрема положень ст.ст. 152, 153 ЦПК України стосовно співмірності заходів забезпечення та заявлених вимог, а також стосовно можливості застосування застави з метою запобігання можливого зловживання забезпеченням позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - СФГ «Марс», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

При постановленні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких заявлено клопотання позивачем, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Але при цьому судом в повній мірі не враховані вимоги ч.3. ст.152 ЦПК України стосовно співмірності видів забезпечення позову із заявленими вимогами, а також не враховані положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з якими вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову в даному випадку є визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених між ФГ «Св. Георгий» та кожним із вказаних вище орендодавців -відповідачів,а також про визнання поновленими на попередніх умовах договорів оренди землі від 23.02.2006 року, 01.08.2006 року, 09.02.2009 року, укладених між СФГ «Марс» та зазначеними власниками земельних ділянок, розташованих на території Рознасіївської сільської ради Троїцького району Луганської області. Приватного нотаріуса Гапочку Е.Г. позивач просить зобов'язати скасувати внесені нею записи у державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо права оренди спірних земельних ділянок ФГ «Св.Георгій».

Будь-яких інших вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, тощо СФГ «Марс» у своїй позовній заяві до відповідачів не висував.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не навів обґрунтувань щодо своїх висновків стосовно необхідності застосування саме таких заходів забезпечення, як заборона вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, виконання будь-яких робіт на земельній ділянці та чинити СФГ «Марс» будь-які перешкоди у вирощуванні та збиранні врожаю.

Відповідно до положень ч.4 ст. 153 ЦПК України суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Постановлюючи ухвалу щодо забезпечення позову, суд першої інстанції на вказані приписи діючого цивільного процесуального законодавства та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув і жодним чином не обговорював питання можливого порушення прав та інтересів відповідачів у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, а також питання необхідності застосування застави з метою запобігання можливому зловживанню забезпеченням позову.

З врахуванням встановлених процесуальних порушень оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а питання щодо вжиття заходів забезпечення позову підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 312, 313-315 ЦПК України , колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Св. Георгій» задовольнити частково.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 22 червня 2016 року - скасувати, питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий

Судді: