Рішення

від 16.08.2016 по справі 910/12711/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2016Справа №910/12711/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експлуатація» простягнення 14429 грн. 15 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Мельник Н.В. - представник за довіреністю № 09/1326 від 19.07.2016;

від відповідача 1: не з'явились;

від відповідача 2: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.07.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експлуатація» про солідарне стягнення 14429 грн. 15 коп., з яких 12406 грн. 40 коп. основного боргу, 409 грн. 92 коп. 3% річних та 1612 грн. 83 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги до відповідача 1 обгрунтовані тим, що відповідач 1 в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами Договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450416 від 01.11.2014 не здійснив оплату за поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача 1 виникла заборгованість у розмірі 12406 грн. 40 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 409 грн. 92 коп. за період з 26.04.2015 по 31.05.2016 та інфляційні втрати у розмірі 1612 грн. 83 коп. за період з травня 2015 року по травень 2016 року.

Позовні вимоги до відповідача 2 обгрунтовані тим, що відповідач 2 є поручителем відповідача 1 за Договором на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450416 від 01.11.2014 (на підставі Договору поруки від 14.11.2014) та в силу положень законодавства України та договору поруки відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 порушено провадження у справі № 910/12711/16; розгляд справи призначено на 02.08.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 16.08.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 16.08.2016 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22095882 від 15.07.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 08.08.2016 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 про порушення провадження у справі № 910/12711/16 також направлялась відповідачу 1 за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 22095882 від 15.07.2016.

Представник відповідача 2 у судове засідання 16.08.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039225348.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та будь-які клопотання зі сторони відповідачів про відкладення розгляду справи відсутні, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 16.08.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (покупець) укладено Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450416, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 17-А / бульвар Я. Гашека, 24 теплову енергію у вигляді гарячої води у період з 01.11.2014 по 30.04.2015 у кількості 3930,222 Гкал, з максимальним навантаженням 2,006 Гкал/год на потреби: опалення - 2,006 Гкал/год.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 450416 від 01.11.2014 поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у Додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 450416 від 01.11.2014 подача теплової енергії покупцю та заповнення систем тепло споживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору № 450416 від 01.11.2014 енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати поставку теплової енергії покупцю у кількості згідно з п. 1.1 договору та з наступною розбивкою по кварталах: 1 квартал - 2384,958 Гкал; 2 квартал - 203,649 Гкал; 3 квартал - 0 Гкал; 4 квартал - 1331,615 Гкал.

Згідно з п. 5.3 Договору № 450416 від 01.11.2014 в разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується енергопостачальною організацією по максимальним тепловим навантаженням, що визначені даним договором, по кожному параметру теплоносія з дати, зафіксованої в наряді про включення.

Згідно з п. 6.5 Договору № 450416 від 01.11.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2014) покупець щомісяця з 07 по 14 число самостійно отримує в «Енергопостачальній організації» оформлені акт приймання-передавання теплової енергії за попередній період, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію на початок поточного розрахункового періоду, а також рахунок-фактуру на оплату теплової енергії у формі попередньої оплати. Розмір попередньої оплати визначається «Енергопостачальною організацією» за заявленою у Договорі кількістю теплової енергії на розрахунковий період, а у разі її відсутності - розраховується за максимальним тепловим навантаженням, визначеним цим Договором. Фактичне сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду формується відповідно до стану розрахунків за теплову енергію в попередніх періодах, тобто з урахуванням недоплати або переплати «Покупця» за фактично спожиту теплову енергію в цих періодах. «Покупець», не пізніше 15 числа поточного місяця, підписує, скріплює печаткою та повертає «Енергопостачальній організації» по, одному примірнику підписаних актів приймання-передавання теплової енергії та звіряння розрахунків за спожиту теплову енергію, складених на початок цього розрахункового періоду. У разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння або акту приймання-передавання теплової енергії ці документи вважаються прийнятими в редакції «Енергопостачальної організації». Розрахунковий період (звітний період) - період часу, за який визначається кількість спожитої теплової енергії та здійснюється розрахунок між «Покупцем» та «Енергопостачальною організацією». За розрахунковий період приймається місяць з дати здачі «Покупцем» звітних відомостей за спожиту теплову енергію у попередньому місяці до дати здачі «Покупцем» звітних відомостей за спожиту теплову енергію у поточному місяці. Дати здачі звітних відомостей у кожному місяці «Енергопостачальна організація» перед початком нового календарного року доводить покупцю у вигляді графіку здачі звітних відомостей за спожиту теплову енергію.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Покупець зобов'язаний у 10-денний термін з часу отримання платіжних документів (але не пізніше 25 числа поточного місяця - наступного за завітним, письмово повідомити про це Енергопостачальну організацію та протягом цього строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова Покупця сплатити виставлений рахунок Енергопостачальної організації вважатиметься безпідставною. (п.6.8 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору № 450416 від 01.11.2014 даний договір укладений з 01.11.2014 по 30.04.2015. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу та договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення , а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Судом встановлено, що у період з 24.03.2015 по 25.03.2015 позивачем нараховано відповідачу 1 вартість теплової енергії у вигляді гарячої води за Договором № 450416 від 01.11.2014 на суму 12406 грн. 40 коп ., що відображено у долученому позивачем до позовної заяви розрахунку фактичного споживання теплової енергії, отриманої Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс», та особистою карткою за квітень 2015 року (копія долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 14.11.2014, у зв'язку з початком опалювального сезону, відповідача 1 було підключено до мереж теплопостачання теплової енергії, що підтверджується відповідними нарядами № 30365 від 14.11.2014 та № 30366 від 14.11.2014 (копії долучено позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що на підставі поданої відповідачем 1 заяви про припинення подачі теплової енергії (вих. № 129/03 від 13.03.2015) у зв'язку із закінченням опалювального сезону, позивачем було відключено відповідача 1 від постачання теплової енергії, що підтверджується нарядом № 34369 від 24.03.2015, нарядом № 34371 від 24.03.2015 та нарядом № 34368 від 24.03.2015, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

При цьому, із вказаних актів вбачається, що фактично відключення відбулось 25.03.2015 об 11 годині 00 хв., про що вказано у відповідних актах.

У письмових поясненнях, поданих до відділу діловодства суду 11.08.2016, позивач зазначив, що оформлення наряду на відключення теплової енергії здійснюється у день надходження листа до енергопостачальної організації про відключення від опалення. У разі, коли такий лист надходить у кінці робочого дні, або у разі відсутності доступу до об'єкту, термін виконання заявки на відключення здійснюється у найкоротший термін.

Позивач зазначив, що на актах про відключення міститься підписи уповноваженої особи відповідача 1 та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс», що свідчить про погодження відповідачем 1 часу та дати здійснення відключення від теплопостачання, тобто 25.03.2015 об 11:00 год.

При цьому, позивач зазначив, що відомість споживання відповідачем 1 теплової енергії була здана ним за період по 23.03.2015 (копія долучена позивачем до позовної заяви), а відключення відбулось 25.03.2015 об 11:00 год., тобто до дати фактичного відключення пройшло 35 годин, що відображено у розрахунку, долученому позивачем до позовної заяви.

Також, позивач у письмових поясненнях зазначив, що нарахування спожитої відповідачем 1 теплової енергії з 24.03.2015 по 11:00 год. 25.03.2015 було здійснено ним відповідно до формули: Кількість Гкал = Qдог. * кількість годин роботи * коефіцієнт, де Qдог - навантаження за Договором № 450416 від 01.11.2014; кількість годин роботи - 35 годин; коефіцієнт - 0,264 (розрахований відповідно Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України).

Факт споживання відповідачем 1 теплової енергії за Договором № 450416 від 01.11.2014 у період з 24.03.2015 по 11:00 год 25.03.2015 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, нарядом № 34369 від 24.03.2015, нарядом № 34371 від 24.03.2015 та нарядом № 34368 від 24.03.2015 (копії долучено позивачем до позовної заяви) та відповідачем 1 не був спростований.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вартості спожитої відповідачем 1 теплової енергії у вигляді гарячої води, суд дійшов висновку в його обґрунтованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.4 Договору № 450416 від 01.11.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2014) розрахунки за теплову енергію поточного місяця здійснюються на умовах попередньої оплати, величина якої відповідає кількості теплової енергії на місяць, розрахованої відповідно до теплових навантажень, визначених цим Договором із урахуванням характеристик вбудованих приміщень та Субспоживачів.

У п. 6.6 Договору № 450416 від 01.11.2014 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.11.2014) покупець до 01 числа розрахункового місяця сплачує «Енергопостачальній організації» вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. У сумі оплати за теплову енергію має в обов'язковому порядку бути також врахована вартість теплової енергії, яка використана субспоживачами покупця.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 1 повинен був оплатити вартість теплової енергії у гарячій воді, спожитої у період з 24.03.2015 по 11:00 год. 25.03.2015, до 01 числа розрахункового місяця, тобто до 01.03.2015.

Судом встановлено, що відповідач 1 не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 12406 грн. 40 коп., що не було спростовано відповідачем 1 належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем 1 не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 12406 грн. 40 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» у розмірі 12406 грн. 40 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, та відповідачем 1 не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» суми основного боргу у розмірі 12406 грн. 40 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем 1 вартості спожитої теплової енергії, позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 409 грн. 92 коп. за період з 26.04.2015 по 31.05.2016.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» 3% річних у розмірі 409 грн. 92 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у зв'язку з простроченням оплати відповідачем 1 вартості спожитої теплової енергії, позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1612 грн. 83 коп. за період з травня 2015 року по травень 2016 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено показник індексу інфляції за травень 2016 року. Так, правильним індексом інфляції за травень 2016 року є 1,001, тоді як позивач при розрахунку інфляційних втрат за травень 2016 року використовує індекс інфляції у розмірі 1,035.

Таким чином, суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 26.04.2015 - 31.05.2016 12406.4 1.099 1228.31 13634.71 Таким чином, обґрунтованим розміром інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача 1, є 1228 грн. 31 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» інфляційних втрат у розмірі 1612 грн. 83 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1228 грн. 31 коп.

Судом встановлено, що 14.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Експлуатація» (поручитель) укладено Договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс», які виникли за Договором № 450416 від 14.11.2014 (основний договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки від 14.11.2014 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо сплати спожитої теплової енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою , гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо

Відповідно до ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 8.1 Договору поруки від 14.11.2014 строк цього договору збігається із строком дії основного договору.

Відповідно до п. 10.1 Договору № 450416 від 01.11.2014 даний договір укладений з 01.11.2014 по 30.04.2015.

Таким чином, з огляду на те, що порука відповідача 2 за Договором поруки від 14.11.2014 припинилась 30.04.2015, а прострочення виконання відповідачем 1 зобов'язання з оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії у період з 24.03.2015 по 25.03.2015 виникло до дати припинення поруки (як встановлено судом, відповідач 1 повинен був сплати вартість теплової енергії у строк до 01.03.2015), відповідач 2 несе солідарну відповідальність за невиконання боржником (відповідачем 1) свого обов'язку з оплати вартості теплової енергії.

При цьому, як встановлено судом, відповідно до п. 3.1 Договору поруки від 14.11.2014 поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо сплати спожитої теплової енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.

Суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 2 (солідарно) 3% річних та інфляційні втрати не є збитками та неустойкою, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові (3% річних) та способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (інфляційні втрати).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач 2 не несе солідарну відповідальність в частині сплати 3% річних та інфляційних втрат, та відповідає солідарно перед кредитором лише в частині невиконаного відповідачем 1 основного зобов'язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експлуатація» суми основного боргу у розмірі 12406 грн. 40 коп, 3% річних у розмірі 409 грн. 92 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1612 грн. 83 коп. підлягають частковому задоволенню в частині стягнення суми основного боргу, що становить 12406 грн. 40 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код: 32853498) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експлуатація» (02090, м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, буд. 24; ідентифікаційний код: 39302964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20; ідентифікаційний код: 37739041) суму основного боргу у розмірі 12406 (дванадцять тисяч чотириста шість) грн. 40 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверест Плюс» (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код: 32853498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20; ідентифікаційний код: 37739041) 3% річних у розмірі 409 (чотириста дев'ять) грн. 92 коп., інфляційні втрати у розмірі 1228 (одна тисяча двісті двадцять вісім) грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 64 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Експлуатація» (02090, м. Київ, бульвар Ярослава Гашека, буд. 24; ідентифікаційний код: 39302964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 28, офіс 20; ідентифікаційний код: 37739041) судовий збір у розмірі 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн. 41 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 25.08.2016

Суддя І.М. Отрош