Постанова

від 01.08.2016 по справі 910/16439/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р. Справа№ 910/16439/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Федорчука Р.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.08.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року

у справі № 910/16439/15 (суддя - Сташків Р.Б.)

за позовом адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес право»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 36 560,07 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року по справі № 910/16439/15 позов адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес право» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 36 560,07 грн. - задоволено.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес Право» 36 560,07 грн. відшкодування шкоди, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 09.09.2015 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року по справі № 910/1515/16 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року колегією суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Іоннікової І.А. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16439/15.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2016 року справу № 910/16439/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2016 року колегією суддів у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Майданевича А.Г., Федорчука Р.В. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 року у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/16439/15.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.07.2016 року для розгляду справи № 910/16439/15 сформовано судову колегію у складі головуючого судді Лобаня О.І., суддів Тищенко А.І., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2016 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Лобань О.І., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокатське об'єднання «Бізнес Право» вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Київської області від 09.09.2015 року законним та обґрунтованим. Позивач просив відмовити відповідачу у задоволенні його апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судових засіданнях 23.05.2016 року, 23.06.2016 року, 29.06.2016 року та 01.07.2016 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Представник адвокатського об'єднання «Бізнес Право» в судових засіданнях 23.05.2016 року, 23.06.2016 року, 29.06.2016 року, 01.07.2016 року та 01.08.2016 року також надав свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване рішення законним та обґрунтованим. Представник адвокатського об'єднання «Бізнес Право» просив апеляційний господарський суд залишити без задоволення апеляційну скаргу, та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 09.09.2015 року залишити без змін.

В судове засідання 01.08.2016 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України не з'явився, проте від відповідача через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання, в якому він просив розгляд справи без участі його представників.

У відповідності до п. 3.9.1.-3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, що з'явився у судове засідання 01.08.2016 року, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач, що не з'явився у судове засідання 01.08.2016 року, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Участь представника, що не з'явився у судове засідання, судом обов'язковою не визнавалась.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Під час розгляду справи на вимогу суду позивач надав додаткові докази по справі.

Так, позивач надав суду платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та банківську довідку, які, на думку позивача, підтверджують виконання договору цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014 року.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2013 року у результаті ДТП було пошкоджено автомобіль «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який був застрахований у публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу №19G-0347575 від 06.09.2010 року, укладеного між громадянином ОСОБА_2 (страхувальник) та ПАТ «УСК «Гарант-Авто». ПАТ «УСК «Гарант-Авто», виплативши страхове відшкодування, набуло прав свого страхувальника до винної особи. На підставі договору цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014 року (договір цесії) ПАТ «УСК «Гарант-Авто» передало адвокатському об'єднанню «Адвокатська фірма «Бізнес Право» право вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок, зокрема, і вказаного страхового випадку. Оскільки шкоду було заподіяно на території України нерезидентом України, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідно до сертифікату «Зелена картка» № LV/DC/004234, то вказану шкоду на підставі статті 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повинно відшкодувати МТСБУ.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у результаті його пошкодження при ДТП, суб'єктом оціночної діяльності - ОСОБА_3 16.10.2013 року було складено висновок №166/13 експертного автотоварознавчого дослідження, з якого вбачається, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на момент проведення дослідження становить 44 912,89 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на замовлення потерпілої особи - власника вказаного автомобіля, ремонтним СТО за ремонт даного автомобіля було виставлено рахунок № А10009272 від 07.10.2013 року на загальну суму 44 900,00 грн. (без ПДВ).

На підставі вищевказаного Договору добровільного страхування, враховуючи виставлений СТО рахунок № А10009272 від 07.10.2013 року, автотоварознавчий висновок та лист вигодонабувача (ТОВ «Порше Мобіліті») від 31.10.2013 року, ПАТ «УСК «Гарант-Авто» було складено страховий акт № 000013536 від 13.11.2013 року, відповідно до якого останнє розрахувало та виплатило страхове відшкодування у сумі 36 560,07 грн. шляхом перерахування на рахунок потерпілої особи (ОСОБА_2) вказаної суми коштів. Дана обставина підтверджуються копією платіжного доручення № 9150 від 15.11.2013 року, яка міститься у матеріалах справи.

У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач не є потерпілою особою в розумінні Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому він не має право на отримання регламентної виплати від МТСБУ.

Однак, судова колегія не погоджується із вказаним твердженням, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна правова норма міститься у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: 1) на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та/або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка", виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; 2) на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі Договору цесії ПАТ «УСК «Гарант-Авто» передало (відступило) адвокатському об'єднанню «Адвокатська фірма «Бізнес Право» право вимоги в зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої внаслідок, зокрема, і вказаного страхового випадку (пункт 194 додатку №1 до Договору цесії).

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПАТ «УСК «Гарант-Авто», здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 36 560,07 грн.

Також, апелянт вказує на те, що позивачем не доведено належним чином розміру своїх позовних вимог, оскільки ним не враховано коефіцієнт зносу, розрахованого в порядку Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

На думку скаржника, якщо транспортний засіб був пошкоджений у попередніх дорожньо-транспортних пригодах, то коефіцієнт зносу має застосовуватись. Судова колегія не погоджується з такими доводами скаржника, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.38 зазначеної Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

При цьому, у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог. Так, відповідно до підпункту б) пункту 7.39 Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є, зокрема, факт того, що складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації.

Крім того, пунктом 7.40 Методики передбачено, що якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.

Таким чином, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів розрахування зносу поставлене в залежність не від факту настання ДТП, а від факту відновлювального ремонту складових частин автомобіля або наявності корозійних руйнувань чи пошкоджень у вигляді деформації.

Відповідачем були надані копії довідок УДАІ ГУМВСУ у Львівській області про дорожньо-транспортні пригоди за участю автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з яких, однак, не вбачається факту проведення відновлювального ремонту складових частин автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, або факту наявності корозійних руйнувань чи пошкоджень у вигляді деформації. Тобто, скаржником не було доведено належними та допустимими доказами, що в даному випадку слід застосовувати коефіцієнт зносу відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

У додаткових поясненнях скаржник зазначає, що договір цесії, за яким передано право вимоги позивачу, є неукладеним. При цьому скаржник посилається на пояснення тимчасового адміністратора ПАТ «УСК «Гарант-Авто», який стверджує, що договір цесії взагалі не укладався. На думку скаржника, під час підписання договору цесії в.о. Голови Правління ПАТ «УСК «Гарант-Авто» ОСОБА_4 перевищив свої повноваження. Так, відповідно до п.п. 13 п. 13.6.2 Статуту ПАТ «УСК «Гарант-Авто» Голова Правління ПАТ «УСК «Гарант-Авто» разом із заступником Голови Правління з фінансів вчиняє правочини, укладає на підписує згідно з вимогами чинного законодавства договори та угоди ціною до 500 000,00 грн. Прийняття рішення про вчинення правочинів, що перевищують цю суму, належить, відповідно до п.п. 34 п. 12.4. Статуту, до виключної компетенції Наглядової ради ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

Тобто, апелянт вважає, що оскільки в.о. Голови Правління не отримано від Наглядової ради письмової згоди, оформленої протоколом, на укладення договору цесії, загальна ціна якого становить 1 193 840,26 грн., то договір не може вважатися укладеним.

З цього питання судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, договір цесії укладений у письмовій формі, має всі необхідні реквізити, підписи та печатки обох сторін, як цього вимагають приписи статей 207, 208 Цивільного кодексу України. Сторони погодили предмет договору, його ціну та термін дії договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, договір цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014 року, укладений між ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес Право» не містить умову про підписання договору з боку ПАТ «УСК «Гарант-Авто» особами, які діють на підставі статуту.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пункт 3.4. вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду роз'яснює, що настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судом апеляційної інстанції було досліджено питання схвалення договору цесії з боку ПАТ «УСК «Гарант-Авто». Так, у позивача додатково були витребувані оригінали платіжних доручень, що підтверджують перерахування коштів на рахунок ПАТ «УСК «Гарант-Авто». Також, в матеріалах справи наявна копія банківської довідки про те, що кошти, відправлені платіжними дорученнями адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Бізнес Право» від ПАТ «УСК «Гарант-Авто», не повертались.

Отже, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору цесії, і вони вчиняли дії на його виконання. Так, позивачем було перераховано на рахунок ПАТ «СК «Гарант-Авто» грошові кошти за платіжними дорученнями № 1130 від 07.12.2015 року на суму 21 440,55грн., № 1140 від 10.01.2016 року на суму 52 990,69 грн., № 1143 від 04.02.2016 року на суму 223,90 грн., № 1146 від 04.03.2016 року на суму 239,84 грн. з призначенням платежу «оплата прав вимоги згідно з договором цесії № 601/24/3481 від 18.11.2014 року». ПАТ «УСК «Гарант-Авто», в свою чергу, передало права вимоги, що підтверджується актом прийняття-передавання прав вимоги від 18.11.2014 року, та прийняло вказані грошові кошти, що підтверджується банківською довідкою № 040-07/4059 від 27.07.2016 року.

Також, скаржник стверджує, що передача прав за договором цесії відбулась особою, яка і підписала договір, не маючи повноважень, та тимчасовий адміністратор ПАТ «УСК «Гарант-Авто» не мав повноважень на схвалення договору цесії. На думку скаржника, схвалення договору цесії повинно було здійснюватися виключно Наглядовою радою ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 01.04.2015 року у ПАТ «УКС «Гарант-Авто» призначено тимчасового адміністратора.

Відповідно до п. 2 Положення про особливості застосування заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 416 від 27.03.2008 року, під тимчасовою адміністрацією розуміється спеціальний тимчасовий орган управління фінансової установи, до якої застосовується захід впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації, що здійснює функції виконавчого, а також наглядового (у разі наявності) органів управління фінансової установи .

Тобто, виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку про те, що тимчасовий адміністратор здійснює функції як Голови Правління, так і Наглядової ради ПАТ «УСК «Гарант-Авто».

Крім того, судом першої інстанції встановлено, та судом апеляційної інстанції перевірено, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.01.2016 року по справі № 10/29640/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2016 року, у позові Моторного (транспортного) страхового бюро України до адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес Право» та публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про визнання недійсним договору цесії № 01/24/3481 від 18.11.2014 року, укладеного між АО «Адвокатська фірма «Бізнес Право» та ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - відмовлено.

Тобто, вказаний договір цесії є укладеним, в судовому порядку недійсним не визнаний, в матеріалах справи наявні докази виконання цього договору, отже позивач набув прав вимоги, які мало ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес право» до Моторного (транспортного) страхового бюро України та стягнув з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь адвокатського об'єднання «Адвокатська фірма «Бізнес Право» 36 560,07 грн. відшкодування матеріальної шкоди, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року у справі № 910/16439/15 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2015 року у справі № 910/16439/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/16439/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді Р.В. Федорчук

А.І. Тищенко

Дата підписання 12.08.2016