Постанова

від 16.08.2016 по справі 921/42/16-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2016 р. Справа № 921/42/16-г/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Почаївського споживчого товариства, м.Почаїв, Тернопільська область, вх.№01-05/2067/16 від 28.04.2016 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року

у справі № 921/42/16-г/16

за первісним позовом: Почаївської міської ради, м.Почаїв, Тернопільська область

до відповідача за первісним позовом: Почаївського споживчого товариства, м. Почаїв, Тернопільська область

про: стягнення 168 495 грн. 47 коп., де 115 171 грн. 20 коп. основний борг, 3455 грн. 14 коп. - 3% річних та 49 869 грн. 13 коп. інфляційні втрати (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №64 від 28.01.2016 р.).

за зустрічним позовом: Почаївського споживчого товариства, м. Почаїв, Тернопільська область

до відповідача за зустрічним позовом: Почаївської міської ради, м.Почаїв, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Управління Державної казначейської служби у Кременецькому районі Тернопільської області, м. Кременець, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Кременецька міжрайонна державна фінансова інспекція, м. Кременець, Тернопільська область

про: стягнення з Почаївської міської ради на користь Почаївського споживчого товариства 125 754 грн. 60 коп. лишнє перерахованих коштів за оренду приміщення по вул. Воз'єднання, 5, м. Почаїв у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р.

За участю представників сторін:

від позивача (позивач за первісним позовом, відповідач з зустрічним позовом): не з'явився;

від відповідача (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності № 1 від 11.01.2016 року;

ві третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2 : не з'явився;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року у справі №921/42/16-г/16 (суддя Хома С.О.) позовні вимоги за первісним позовом Почаївської міської ради, до відповідача за первісним позовом Почаївського споживчого товариства, про стягнення 168 495 грн. 47 коп., де 115 171 грн. 20 коп. основний борг, 3455 грн. 14 коп. - 3% річних та 49 869 грн. 13 коп. інфляційні втрати (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог №64 від 28.01.2016 р.)-задоволено частково. Вирішено стягнути з Почаївського споживчого товариства, на користь Почаївської міської ради, - 57585 грн. 60 коп. неустойки; - 863 грн. 78 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат. В решті позовних вимог по первісному позову в задоволенні відмовлено. Зустрічний позов Почаївського споживчого товариства, до відповідача за зустрічним позовом: Почаївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Управління Державної казначейської служби у Кременецькому районі Тернопільської області, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Кременецька міжрайонна державна фінансова інспекція, про стягнення з Почаївської міської ради на користь Почаївського споживчого товариства 125 754 грн. 60 коп. лишнє перерахованих коштів за оренду приміщення по вул. Воз'єднання, 5, м. Почаїв у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. задоволено. Стягнуто з Почаївської міської ради, на користь Почаївського споживчого товариства, - 125754 грн. 60 коп. лишнє перерахованих коштів за оренду приміщення по вул. Воз'єднання, 5, м. Почаїв у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. Стягнуто з Почаївської міської ради, на користь Почаївського споживчого товариства, - 1886 грн. 32 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року у справі №921/42/16-г/16, відповідач за первісним позовом - Почаївське споживче товариство - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, адже судом встановлено і не оспорено сторонами, що спірне приміщення, яке орендував позивач, на час ухвалення рішення не є в користуванні Почаївської міської ради - позивача за первісним позовом. Частиною 2 статті 795 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Отже, з огляду на наведену норму ЦК України, договір оренди спірного приміщення від 30.11.2004р. не припинено на час розгляду справи у господарському суді. Оскільки позивач за первісним позовом не надав суду доказів повернення відповідачем орендованого приміщення, виходячи з встановленої ЦК України норми, судової практики Вищого господарського суду України, договір оренди від 30.11.2004р., термін дії якого продовжено договором від 18.05.2012р. «Про внесення змін до договору оренди», не припинено на час подання Почаївською міською радою позовної заяви до господарського суду на стягнення неустойки. Орендну плату за користування орендованим приміщенням по вул. Воз'єднання,5 м. Почаїв відповідач по первісному позову сплачував позивачу щомісячно за весь 2015 рік, в т.ч. і за період з 01.01.2015р. по 30.06.2015р.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 р. у справі № 921/42/16-г/16 в оскаржуваній частині та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2016 року, справу №921/42/16-г/16 розподілили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: суддям Марко Р.І. та Малех І.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 31.05.2016 року.

Ухвалою суду від 31.05.2016 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у ній.

Розпорядженням керівника апарату суду від 06.06.2016 року № 257 справу №921/42/16-г/16 призначено до автоматизованої зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Малех І.Б..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.06.2016р. справу №921/42/16-г/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Орищин Г.В. та Марко Р.І..

Ухвалою суду від 07.06.2016 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у ній.

Ухвалою суду від 12.07.2016 року, клопотання апелянта про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів задоволено та відкладено розгляд справи на 09.08.2016 року.

Розпорядженням в.о керівника апарату суду від 09.08.2016 року № 475 справу №921/42/16-г/16 призначено до автоматизованої зміни складу колегії суддів у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Орищин Г.В..

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.08.2016р. справу №921/42/16-г/16 призначено судді-доповідачу ОСОБА_3 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Малех І.Б. та Марко Р.І..

Ухвалою суду від 09.08.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, наведених у ній.

Представнику сторони роз'яснено його права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 16.08.2016 року з'явився представник апелянта, подану ним апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з'явився, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. (заява вих. № 992 від 16.08.2016 року)

Представники третіх осіб 1,2 в судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'' , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

30.11.2004 р. між Почаївською міською радою (наймодавець) та Почаївським споживчим товариством (наймач) укладено договір найму (оренди), який посвідчено державним нотаріусом Почаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №2189.

Згідно п.1.1. даного договору наймодавець передає, а наймач приймає в строкове платне користування (найм) 25/100 частин 5-ти поверхового житлового будинку з вбудованим не житловим приміщенням по вулиці Возз'єднання під номером 5 в місті Почаїв Кременецького району Тернопільської області, загальною площею 399,9 кв.м., а наймач зобов'язується прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно наймодавцеві в належному стані.

Пунктом 2.1. договору найму (оренди) передбачено, що строк дії договору встановлюється сторонами у п'ять років. Згідно п.2.2. договору найму (оренди) якщо наймач продовжує користуватися предметом цього договору після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечення наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше застановлений договором найму.

Розділом 7 договору найму (оренди) передбачено умови припинення дії договору. Як визначається в п. п. 7.1.7 п.7.1. договору найму (оренди) від 30.11.2004 року при припиненні договору наймач зобов'язувався протягом двох тижнів передати наймодавцеві орендоване майно в належному стані; про передачу майна складається акт.

30.11.2004 р. між сторонами складено акт передання-приймання частини будівлі, яким підтверджується виконання наймодавцем обов'язку з передання частини будівлі наймачу за договором найму; у стані, що відповідає умовам договору найму; відсутність недоліків, що перешкоджають використанню будівлі відповідно до умов договору найму. Разом з тим, в даному акті передання-приймання частини будівлі зазначено про складення даного акту сторонами договору найму частини будівлі, що посвідчений державним нотаріусом Почаївської державної нотаріальної контори від тридцятого листопада 2004 року (реєстр №2188), надалі - договору найму. Суд першої інстанції підставно встановив помилковість зазначення в акті реєстраційного номеру договору, що не впливає на характер спірних відносин і не оскаржувалось сторонами.

18.05.2012 р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до договору найму(оренди), у відповідності до п.1.1. якого сторони домовилися змінити строк дії договору найму (оренди) і встановили строк дії даного договору до 31.12.2014 р..

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач умови договору найму (оренди) від 30 листопада 2004 року не виконав та орендоване майно-25/100 частин 5-ти поверхового житлового будинку з вбудованими не житловими приміщеннями по вул. Возз`єднання під номером 5 в місті Почаїв Кременецького району Тернопільської області загальною площею 399,9 кв.м. після припинення зазначеного договору позивачу не повернув.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 27.03.2015 р. у справі №921/141/15-г/7, яке залишено в силі постановою від 17.06.2015 р. Львівського апеляційного господарського суду та постановою від 08.09.2015 р. Вищого господарського суду України задоволено позовні вимоги Почаївської міської ради та вирішено усунути перешкоди Почаївській міській раді Кременецького району Тернопільської області в користуванні майном-25/100 частини 5-ти поверхового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, площею 399,9 кв.м., розташованих за адресою вул. Возз'єднання,5 м. Почаїв Кременецького району Тернопільської області шляхом зобов`язання Почаївське споживче товариство повернути майно у семиденний термін з моменту набрання рішенням законної сили. Рішення суду від 27.03.2015 р. набрало законної сили.

Цим рішенням встановлено, що Почаївська міська рада повідомляла відповідача про припинення з 31.12.2014 р. договору найму у зв'язку із закінченням строку, однак, відповідач продовжує використовувати приміщення та не звільнив його. Ці обставини не підлягають доведенню та сторонами не заперечувались.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставо виходив з того, що у відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено в ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. В силу ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Як визначається в ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Скаржник у поданій апеляційній скарзі посилається на те, що договір найму припинений не був, він продовжував користуватись приміщенням, сплачував орендну плату, оскільки згідно із ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Лише з цього моменту договір найму припиняється.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму. Вищий господарський суд України у постанові від 05.01.2015 р. у справі №910/5165/14 тлумачить це положення таким чином, що законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення не самого договору оренди, а лише обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди. Таку ж позицію займає і Верховний Суд України у постанові від 20.11.2012 р.. Зазначеним спростовуються вищезазначені посилання скаржника.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що майно не повернуто позивачу, відповідач продовжує ним користуватись та сплачує за користування орендну плату. Таким чином, не зважаючи на відсутність підстав перебування у приміщенні, в силу зазначених положень на скаржникові лежать обов'язки орендаря, оскільки він фактично продовжує користуватись приміщенням.

У відповідності до ч.2 ст.785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Підстави для застосування зазначених положень матеріалами справи доведені, тому, суд першої інстанції, з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України підставно задоволив зазначену позовну вимогу за вказаний у судовому рішенні період.

В частині інших вимог рішення суду не оскаржувалось сторонами, підстав для його скасування в цих частинах, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Тернопілської області від 21.03.2016 року у справі № 921/42/16-г/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Тернопілської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Почаївського споживчого товариства, м.Почаїв, Тернопільська область, вх.№01-05/2067/16 від 28.04.2016 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року у справі № 921/42/16-г/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 22.08.2016 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Малех І.Б.