Постанова

від 23.08.2016 по справі 813/3197/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року Справа № 876/9905/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА :

28.04.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вальво» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів Львівської області, які полягають у викладенні в акті № 353/163/22-1009/20800317 від 27.12.2013 року, протиправних та незаконних висновків, про завищення доходів та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок безтоварних операцій; про завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податкового кредиту за рахунок безтоварних операцій ТзОВ «Вальво» з ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ТзОВ «Торговий дім «Світло престиж» та ПП «ЗЕІ»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів Львівської області вилучити з інформаційної системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податковою кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво», оформленої актом перевірки № 353/163/22-1009/20800317 від 27.12.2013 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів Львівської області відновити в інформаційній базі даних «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво», яка існувала до оформлення акту перевірки № 353/163/22-1009/20800317 віл 27.12.2013 року.

У серпні 2014 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, просить: зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів Львівської області вилучити з інформаційної системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податковою кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво», оформленої актом перевірки № 353/163/22-1009/20800317 від 27.12.2013 року; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів Львівської області відновити в інформаційній базі даних «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво», яка існувала до оформлення акту перевірки № 353/163/22-1009/20800317 віл 27.12.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 грудня 2013 року, відповідачем був складений акт № 353/163/22-1009/20800317, «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво», з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Будівельна компанія «Адена» (код СДРПОУ 37634172) за жовтень 2012 року, ТзОВ «Нові Технології ТПВ» за березень - квітень 2012 року, ТзОВ «Торговий дім «Світло престиж» (код СДРПОУ 37030232) за червень-серпень 2011 року, жовтень-листопад 2011 року, березень 2012 року, травень 2012 року, ПП «ЗЕІ» за серпень-жовтень 2011 року. Вважає, що правові підстави для висновків акту перевірки та і самі висновки акту не відповідають дійсності, не ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Відповідачем не враховано документі які надавались до перевірки, висновки акту базуються в основному актах інших податкових органів. Вважає, що зазначені акти ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть слугувати підставою для складення акту перевірки та висновків нього акту, оскільки такі не відповідають вимогам норм матеріального права Податкового Кодексу України, Цивільного Кодексу України та Господарського Кодексу України. В даному випадку ДПІ у Шевченківському районі під час проведення перевірки позивача, мала скерувати відповідні запити до ДПІ за місцем знаходження контрагентів, однак, як вбачається із акту перевірки, такі запити не скеровувалися. Податковим органом зроблено висновки, що не відповідають дійсним обставинам та є незаконними. Первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість таких дій та їх упередженість.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року - задоволено позов частково.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, тим, що на момент проведення перевірки, які в подальшому були оформлені актами, позивачем не було представлено у повному обсязі документів, що пов'язані з предметом перевірки. За непредставлення до перевірки таких документів, до ТзОВ «Вальво» на підставі податкового повідомлення - рішення застосовано штрафні санкції в розмірі 510 грн. Вважає, що викладення ним в акті перевірки висновків про порушення платником податків податкового законодавства є нічим іншим як передбачений законодавством спосіб фіксації такого порушення, який без прийняття податковим органом відповідного рішення не порушує прав такого платника. Відтак, у зв'язку з відсутністю у позивача порушеного права, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Крім того, на підставі актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, ДПІ у Личаківському районі м. Львова та ДПІ у Франківському районі м. Львова по контрагентах позивача не підтверджено факту отримання ТзОВ «Вальво» послуг та ТМЦ від ТзОВ «Будівельна компанія «Адена», ТзОВ «Нові Технології ТПВ», ТзОВ «Торговий дім «Світло престиж» та ПП «ЗЕІ», у зв'язку з відсутністю даних підприємств за юридичними адресами ,відсутністю об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. Вважає, що ними правомірно використано у акті перевірки від 27.12.2013 року №353/163/22-1009/20800317 зібрану податкову інформацію по контрагентах позивача. За таких обставин, просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач не несе відповідальності за можливу недостовірність інформації про контрагентів, а саме щодо наявності чи відсутності основних фондів і виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів.

Відповідно до пункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності законних підстав для повторного проведення у грудні 2013 року позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Вальво» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Будівельна компанія «Адена» за жовтень 2012 року, ТОВ «Нові Технології ТПВ» за березень - квітень 2012 року, ТОВ «Торговий дім «Світло престиж» за червень - серпень 2011 року, жовтень - листопад 2011 року, березень 2012 року, травень 2012 року, ПП «ЗЕІ» за серпень - жовтень 2011 року, а твердження останнього про правомірність його дій не підтверджені жодними належними доказами.

Відповідачем суду подано витяги з аналітичної системи «Результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (том 2 а.с.140-151),з яких вбачається відображення відповідачем а даній системі інформації щодо висновків акта перевірки від 27.12.2013 року №353/163/22-1009/20800317.

Відповідно до ч. 74.1 ст.74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Відповідно до ст. 74 ПК України податкова інформація є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей.

Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Щодо податкової інформації по платниках ПДВ, то остання розміщується в базі даних "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", що є способом податкового контролю, та введена в дію ДПА України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками №5. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Водночас, обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності, а показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ із додатком №5, і повинні їм відповідати.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання рівні нулю, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника. "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" є одним із різновидів податкового контролю.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 КАС України з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити у суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань без зміни цих показників самим Позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує його права та інтереси, оскільки за дотриманням критерію добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України, наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Крім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації податковим органом права на отримання податкової інформації засновані на принципі юридичної визначеності. Як свідчить позиція Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v.Home Office (Саsе 41/74van Duyn v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, зі змісту статті, 8, 19 Конституції України та наведеного рішення Європейського суду з прав людини можна прийти до висновку, що протиправними є дії не лише тоді коли завдали шкоди певній особі, а вже на стадії коли дії органу державної влади та їх посадових осіб прямо суперечать Закону чи вчиняються у супереч певної концепції реалізації відповідних повноважень.

Крім цього, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 1 ст. 55 Конституції України).

У рішенні Конституційного суду України (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) Справа N 1-29/2011 від 14 грудня 2011 року вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

За таких обставин, дії відповідача щодо включення до інформаційної системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформації про результати перевірки ТзОВ "Вальво", оформленої актом перевірки №353/163/22-1009/20800317 від 27.12.2013 року є протиправними, відтак, слід зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного Управління Міндоходів Львівської області вилучити з інформаційної системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки ТзОВ "Вальво", оформленої актом перевірки №353/163/22-1009/20800317 від 27.12.2013 року.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача відновити в інформаційній базі даних «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» детальну інформацію щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво», яка існувала до оформлення акту перевірки № 353/163/22-1009/20800317 віл 27.12.2013 року, то у задоволенні такої слід відмовити, оскільки такі вимоги дублюють позовну вимогу про зобов'язання вилучити з інформаційної системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки ТзОВ "Вальво", оформленої актом перевірки №353/163/22-1009/20800317 від 27.12.2013 року.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Відповідачем 20.12.2013 року на адресу позивача скеровано лист №9843/22-1009 про надання інформації та її документального підтвердження, просили надати завірені відповідним чином копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово - господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків із ТОВ Будівельна компанія «Адена» за жовтень 2012 року, ТзОВ «Нові Технології ТПВ» за березень - квітень 2012 року,, ТзОВ «Торговий дім «Світло престиж» за червень - серпень 2011 року, жовтень - листопад 2011 року, березень 2012 року, травень 2012 року, та ПП «ЗЕІ» за серпень - вересень 2011 року, що здійснювались для з'ясування реальності та повноти відображення у податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях та правильності декларування податку на додану вартість.

У той же день, без надання часу позивачу на виконання такого листа, 20.12.2013 року начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено наказ №529 про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Вальво» з 20.12.2013 року терміном 5 робочих днів.

На підставі направлення №511 від 20.12.2013 року та наказу №529 від 20.12.2013 року, працівниками відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Вальво» з питань взаєморозрахунків з ТОВ «Будівельна компанія «Адена» за жовтень 2012 року, ТОВ «Нові Технології ТПВ» за березень - квітень 2012 року, ТОВ «Торговий дім «Світло престиж» за червень - серпень 2011 року, жовтень - листопад 2011 року, березень 2012 року, травень 2012 року, ПП «ЗЕІ» за серпень - жовтень 2011 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 27.12.2013 року №353/163/22-1009/20800317 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з даного акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- вимог п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), внаслідок чого завищено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок безтоварних

операцій всього у сумі 3 243 658 грн. в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 57549,35 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 45051,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 1 670 244,35 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 1314504,30 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 156308,65 грн. та вимог п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) внаслідок чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за рахунок безтоварних операцій всього у сумі 3052107 грн. в тому числі за 3 квартал 2011 року на суму 435184,5 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 50933,4 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 1 095 176,00 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 1 314 504,00 грн., за 4 квартал 2012 року на суму 156 308,70 грн.

- вимог п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (із змінами і доповненнями) завищено податкове зобов'язання з податку на додатку вартість за рахунок безтоварних операцій у сумі 648 732 грн. за серпень 2011 року на суму 11509,87 грн., за вересень 2011 року на суму 9010,20 грн.. за березень 2012 року на суму 334048,87 грн., за квітень 2012 року на суму 262900,9 грн., за жовтець 2012 року на суму 31261,73 грн. та вимог п. 198.1, и. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (із змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено податковий кредит за рахунок безтоварних операцій у сумі 610 421 грн. за липень 2011 року на суму 4725,00 грн., за серпень 2011 року на суму 10964,27 гри., за вересень 2011 року на суму 71347,63 грн., за жовтень 2011 року на суму 8100,00 грн., за листопад 2011 року на суму 2086,68 грн., за березень 2012 року на суму 219035,28 грн., за квітень 2012 року на суму 262900,9 грн., за жовтень 2012 року на суму 31261,73 грн.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п. 5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п. 6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні, владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо платник податків вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав чи свобод (стаття друга, п.п.1 п.2 ст. 17 КАС України).

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.10 № 984 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як випливає зі змісту пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.05 № 327, складення акта за результатами проведення перевірки платника є службовою діяльністю контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно вчинених платником порушень податкової дисципліни.

В той же час, наказ ДПА України від 18.04.08 №266, не будучи зареєстрованими у Міністерстві юстиції України, не є нормативно-правовим актом, яким регулюються відносини у сфері справляння податків і зборів, а затверджені ним Методичні рекомендації не носять для платників податків обов'язкового характеру.

Для виконання службових обов'язків податковим органом створені такі програмні продукти:

система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Зокрема, АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі.

Таким чином перевірці наявна в ній інформація не підлягає, а тому АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не може нести інформацію, що має доказове значення, в тому числі, відноситись до податкової інформації.

Отримані результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ, відповідно до Методичних рекомендацій, підлягають перевірці органами ДПС на місцях.

Також звертаємо увагу що, Відповідачем не здійснено жодних коригувань в картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, внесення або зміна інформації у базах інформаційних систем, які використовуються органами державної податкової служби, самі по собі не створюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків не змінюють прав та обов'язків, оскільки внесення такої інформації не призводить до коригування (збільшення) податкових зобов'язань платника податків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч.З ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вважаємо, що судом порушено норми процесуального права, а саме:

ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, при винесенні постанови судам взято до уваги неналежні докази, щодо предмета доказування .

ч. З ст. 86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, в порушення ст.86 КАС України судом не прийнято до уваги докази надані податковим органом, залишивши їх поза увагою.

Враховуючи викладене, судом першої інстанцій не надано належної оцінки вищенаведеним нормам законодавства, не у повній мірі з'ясовані обставини справи, що призвело до невірного їх застосування та неправильного вирішення справи по суті.

Судом не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України, як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права.

Наведене свідчить про порушення судом принципу обґрунтованості судового рішення, тобто ухвалення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, закріпленого у ст. 159 КАС України.

Крім того, у постанові Верховного суду України від 3 листопада 2015 року (справа № 21-99а15) міститься правовий висновок, відповідно до якого відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовані ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

У справі, яка розглядається, спір виник щодо дій ДПІ стосовно внесення на підставі Акта перевірки до Інформаційної системи коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, задекларованих останнім сум податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток. При цьому суди встановили, що податкове повідомлення-рішення відповідач не приймав.

За таких обставин, оскільки Акт перевірки не порушує прав позивача, а внесення до Інформаційної системи змін без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права.

А тому висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови не вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення без додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 202 КАС України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити.

постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року у справі № 813/3197/14 - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вальво» відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар